Постанова № 70357409, 24.10.2017, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

при секретарі судового засідання Ключник А.Ю.,

за участю представників:

позивача - Дубчака С.Є.,

відповідача - Вістяк О.М., Павловича Д.М.,

публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) «Укртрансгаз» - Бєлячкової О.В., Василенко А.О., Федорової Т.В., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ПАТ «Укрнафта» до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі - ДФС) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2016 року ПАТ «Укрнафта» звернулося до суду з позовом, у якому просило: визнати протиправними дії відповідача щодо складання та затвердження акта опису майна позивача у податкову заставу від 25 березня 2016 року № 8; визнати протиправною відмову відповідача, викладену в листі від 24 березня 2016 року № 6455/10/28-10-23-23, щодо включення природного газу ПАТ «Укрнафта» власного видобутку 2006 року в обсязі 2 061 805,134 тис. куб. м до опису майна у податкову заставу; зобов'язати відповідача здійснити опис природного газу ПАТ «Укрнафта» власного видобутку 2006 року в обсязі 2 061 805,134 тис. куб. м у податкову заставу.

На обґрунтування позову послалося на те, що відповідач за відсутності правових підстав відмовив у прийнятті наданого для опису у податкову заставу майна, оскільки отримана відповідачем у 2015 році від Національної акціонерної компанії (далі - НАК) «Нафтогаз України» інформація щодо обсягу природного газу, власником якого є позивач, не може бути підставою для відмови від прийняття ліквідного майна в податкову заставу відповідно до положень пункту 89.3 статті 89 Податкового кодексу України (далі - ПК).

Суди встановили, що 31 жовтня 2014 року відповідач виніс вимогу № 296-25, якою визначив загальну суму податкового боргу платника податків - ПАТ «Укрнафта» за узгодженими грошовими зобов'язаннями станом на 31 жовтня 2014 року, а також прийняв рішення про опис майна позивача у податкову заставу.

У зв'язку з цим відповідач направив НАК «Нафтогаз України» лист від 4 вересня 2015 року № 31473/10/28-10-23-26, в якому виклав прохання підтвердити наявність у підземних сховищах природного газу ПАТ «Укрнафта» в обсязі 2 061 805,134 тис. куб. м та можливість опису зазначеного природного газу в податкову заставу.

Листом від 17 вересня 2015 року № 14-6457/12-15 НАК «Нафтогаз України» повідомила відповідача про те, що природний газ в обсязі 2 061 805,134 тис. куб. м, видобутий ПАТ «Укрнафта» у 2006 році, був використаний населенням у 2007-2008 роках та документально не оформлений.

22 березня 2016 року ДФС на адресу позивача направила лист № 6089/10/28-10-23-26 з вимогою надати у термін до 16 год. 00 хв. 24 березня 2016 року податковому керуючому перелік активів ПАТ «Укрнафта» та повідомила позивача про те, що в разі ненадання переліку активів у встановлений строк відповідно до пункту 89.5 статті 89, статті 91 ПК будуть вжиті заходи щодо опису майна (готової продукції), на яке платник набуде права власності у майбутньому.

Листом від 23 березня 2016 року № 10/720 ПАТ «Укрнафта» надало перелік активів для опису у податкову заставу, а саме - природний газ в обсязі 2 061 805,134 тис. куб. м загальною вартістю 13 607 913 884 грн 40 коп.

24 березня 2016 року відповідач на адресу ПАТ «Укрнафта» направив лист № 6544/10/28-10-23-26, в якому з посиланням на лист НАК «Нафтогаз України» від 17 вересня 2015 року № 14-6457/12-15 зазначено про те, що станом на 24 березня 2016 року у нього немає підстав для опису природного газу в обсязі 2 061 805,134 тис. куб. м та запропонував позивачу у термін до 12 год. 00 хв. 25 березня 2015 року надати податковому керуючому перелік активів ПАТ «Укрнафта» для подальшого їх опису у податкову заставу.

Листом від 25 березня 2016 року № 10/742 ПАТ «Укрнафта» повторно надало перелік активів для опису у податкову заставу, а саме природний газ в обсязі 2 061 805,134 тис. куб. м загальною вартістю 13 607 913 884 грн 40 коп., та повідомило про те, що інформація щодо обсягу природного газу в підземних сховищах газу ПАТ «Укртрансгаз», в тому числі і газу ПАТ «Укрнафта», отримана ДФС у 2015 році від НАК «Нафтогаз України», не є офіційними даними щодо обсягу природного газу, який може бути наданий в податкову заставу.

25 березня 2016 року відповідач склав акт опису майна № 8, відповідно до якого проведено опис майна позивача в податкову заставу, а саме 320 свердловин на родовищах західного регіону України відповідно до переліку, наведеного в акті.

28 березня 2016 року відповідач на адресу ПАТ «Укртрансгаз» направив лист № 6581/10/28-10-23-26 щодо підтвердження наявності у підземних сховищах природного газу ПАТ «Укрнафта» в обсязі 2 061 805,134 тис. куб. м.

Листом від 1 квітня 2016 року № 5073/6-004 ПАТ «Укртрансгаз» повідомило про те, що обсяги природного газу ПАТ «Укрнафта», зазначені у запиті від 28 березня 2016 року, відсутні.

Листом від 22 квітня 2016 року № 9348/10/28-10-17-02-26 відповідач з посиланням на лист ПАТ «Укртрансгаз» повідомив ПАТ «Укрнафта» про відсутність підстав для опису природного газу в обсязі 2 061 805,134 тис. куб. м.

Водночас факти наявності у позивача природного газу власного видобутку 2006 року в обсязі 2 061 805,134 тис. куб. м та перебування цього газу у підземних сховищах газу та газотранспортній системі ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України», а також наявність у позивача права вільно розпоряджатися зазначеним природним газом встановлені судовими рішеннями, які набрали законної сили, а саме: рішенням господарського суду міста Києва від 20 січня 2011 року у справі № 6/521, залишеним в силі постановою Вищого господарського суду України від 19 травня 2014 року, та постановою Київського апеляційного господарського суду від 10 грудня 2009 року у справі № 6/489, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 24 лютого 2010 року.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 8 червня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 4 серпня 2016 року, позов задовольнив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 30 січня 2017 року рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін.

Не погоджуючись із рішенням суду касаційної інстанції, ДФС та ПАТ «Укртрансгаз» з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), звернулись із заявами про його перегляд Верховним Судом України, у яких просять скасувати постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 8 червня 2016 року, ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 4 серпня 2016 року та Вищого адміністративного суду України від 30 січня 2017 року і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

На обґрунтування заяви додали копії рішень Вищого адміністративного суду України від 11 квітня 2013 року, 2 липня 2014 року, 4 лютого, 7 вересня 2015 року (№№ К/800/7064/13, К/9991/68015/12, К/800/51410/14, К/800/13382/14 відповідно), які, на думку заявника, підтверджують неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права, а саме пункту 87.2 статті 87, пункту 89.3 статті 89 ПК.

Заслухавши представників сторін, перевіривши наведені у заявах доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяв з огляду на нижченаведене.

Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами (пункт 87.2 статті 87 ПК).

За правилами пункту 89.2 статті 89 ПК право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 <http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2755-17/ed20160201/print1445408540233537> цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

При цьому відповідно до пункту 89.5 статті 89 ПК у разі якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша від суми податкового боргу, право податкової застави поширюється на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому до погашення податкового боргу в повному обсязі.

З урахуванням зазначених вище положень ПК аби платнику податку реалізувати своє право на податкову заставу, майно має бути наявним, перебувати у його власності, а балансова вартість такого майна повинна відповідати сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, за яких майно не може бути використане як джерело погашення податкового боргу платника податків, передбачених пунктом 87.3 статті 87 ПК.

У справі, яка розглядається, суди, мотивуючи свої рішення щодо наявності у позивача майна, яке може бути передане у податкову заставу, послались на судові рішення, які набрали законної сили, а саме: рішення господарського суду міста Києва від 20 січня 2011 року у справі № 6/521, залишене в силі постановою Вищого господарського суду України від 19 травня 2014 року, та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10 грудня 2009 року у справі № 6/489, залишену без змін постановою Вищого господарського суду України від 24 лютого 2010 року, і, тим самим, спростували факти, на які послалась ДФС, відмовляючи включити природний газ ПАТ «Укрнафта» власного видобутку 2006 року в обсязі 2 061 805,134 тис. куб. м до опису майна у податкову заставу.

Доводи, на які послалися суди на обґрунтування своїх рішень, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують наявність у підземних сховищах ПАТ «Укртрансгаз» природного газу ПАТ «Укрнафта» в обсязі 2 061 805,134 тис. куб. м та правомірність відмови ДФС щодо включення вказаного обсягу природного газу до опису майна у податкову заставу.

Так, суди попередніх інстанцій безпосередньо під час розгляду справи не дослідили належним чином обставини, що підтверджують або спростовують фактичну наявність природного газу ПАТ «Укрнафта» у підземних сховищах ПАТ «Укртрансгаз».

Окрім того, залишено поза увагою вимоги пункту 91.3 статті 91 ПК в частині наявності/відсутності у податкового керуючого можливості провести опис майна платника податків у податкову заставу та здійснити перевірку стану його збереження.

При цьому, оскільки обставини у справі, яка розглядається, пов'язані із правовідносинами суб'єктів господарювання щодо зберігання спірного майна, то суди мали встановити чи, необхідна при проведенні податковим керуючим опису майна та перевірки його зберігання участь ПАТ «Укртрансгаз», а відтак і необхідність участі в справі ПАТ «Укртрансгаз» для з'ясування обставин і щодо виконання рішень господарських судів, і щодо наявності у сховищах спірного природного газу, що належить на праві власності ПАТ «Укрнафта», на момент виникнення у позивача права на податкову заставу.

За таких обставин колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що суди при розгляді цієї справи відповідно до вимог статті 11 КАС не вжили усіх заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі під час вирішення спору.

Ураховуючи наведене, висновки судів у справі, що розглядається, не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, тому всі ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа -направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяви Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників та публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» задовольнити частково.

Ухвали Вищого адміністративного суду України від 30 січня 2017 року та Київського апеляційного адміністративного суду від 4 серпня 2016 року, постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 8 червня 2016 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.