Ухвала суду № 70356410, 16.11.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И [1]

16 листопада 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

судді-доповідача : ПрокопчукН.О.

суддів: Саліхова В.В., Семенюк Т.А.,

при секретарі: Булах А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 14 вересня 2017 року

в цивільній справі за скаргою ОСОБА_2 на дії державного виконавця, заінтересована особи: старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Бурла ВіталійЕдуардович, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2016 року ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_4 звернулася до суду зі скаргою на дії державного виконавця, просила визнати протиправними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Бурла В.Е. щодо відкриття виконавчого провадження № 52587602 від 07.10.2016 р. за виконавчим листом № 2/756/101/13, виданим 14.06.2013 року Оболонським районним судом м. Києва, а також скасувати постанову про відкриття вищевказаного виконавчого провадження.

В обґрунтування скарги зазначала, що державним виконавцем оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження була винесена більше ніж через три роки після видачі виконавчого листа у порушення вимог ст. 22 ЗУ «Про виконавче провадження». Окрім того у вказаній постанові державний виконавець всупереч ч. 2 ст. 25 ЗУ «Про виконавче провадження» не надав боржнику будь-якого строку на добровільне виконання рішення суду та у вказаній постанові стягнув виконавчий збір з боржника.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 14.09.2017 року скаргу ОСОБА_2 задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, Відділ примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ в особі представника Нагайчука М.В. звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій ставить питання про скасування оскаржуваної ухвали та постановлення нової про відмову у задоволенні скарги. Заявник вважає, що постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції дійшов висновків, які не відповідають обставинам справи та допустив порушення норм матеріального та процесуального права. Вказує, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи.

В судовому засіданні представник Відділу примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Васіна І.О. апеляційну скаргу підтримала з підстав наведених в ній.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в цій частині, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Встановлено,що 14.06.2013 р. Оболонським районним судом м. Києва було видано виконавчий лист на підставі рішення Оболонського районного суду м. Києва від 20.03.2013 р. про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_7 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованості у розмірі 54 458 190, 66 грн. та 3 889, 44 грн. судових витрат.

Як убачається зі змісту виконавчого листа, копія якого наявна в матеріалах справи, вказаний виконавчий лист був повернутий стягувачу 10.12. 2015 р. на підставі п. 2 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» (т. 4, а.с. 6 на звороті).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» в редакції, що діяла станом на 10.12.2015 р., виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Частиною 5 вищевказаної статті встановлено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених ст. 22 цього Закону.

Згідно з положеннями ст. 22 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ст.23 ЗУ «Про виконавче провадження», строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються зокрема пред'явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення.

Враховуючи вищевикладене та ту обставину, що з виконавчого листа убачається, що він був повернутий стягувачу у зв'язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення 10.12.2015 р., стягувач не був позбавлений права пред'явити даний виконавчий документ до виконання повторно протягом року з дня його повернення, тобто до 10.12.2016 р.

На вказану обставину суд першої інстанції уваги не звернув, ним взагалі не було досліджено, коли вперше виконавчий документ був пред'явлений до виконання до виконавчої служби та коли державним виконавцем було вперше винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Судом першої інстанції не було з'ясовано питання, чи погашався ОСОБА_2 борг добровільно. Скаргу розглянуто за відсутності державного виконавця, без урахування його пояснень та перевірки доказів.

Ураховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції передчасними, такими, що ґрунтуються на припущеннях та недоведені належними та допустимими доказами у розумінні ЦПК України.

Оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та порушено порядок розгляду скарги, ухвала суду підлягає скасуванню з передачею питання на новий розгляд.

Керуючись ст. ст. 303, 304,307, 312, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задовольнити частково.

Ухвалу ОСОБА_2 на дії державного виконавця, заінтересована особи: старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Бурла ВіталійЕдуардович скасувати з передачею питання на новий розгляд.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя-доповідач:

Судді:

Справа № 2605/7264/12

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/11042/2017

Головуючий у суді першої інстанції: Васалатій К.А.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Прокопчук Н.О.