Ухвала суду № 70356314, 26.10.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді Рибака І.О.

суддів Дзюбіна В.В., Лашевича В.М.

з участю секретаря Борщенка К.О.

прокурора Рибалко І.А.

власника майна ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 26.05.2017 року,-

В с т а н о в и л а:

Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС 1-го відділу управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України Самолюка Т.В., погоджене прокурором, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, Рибалком І.А., про накладення арешту на майно та накладено арешт на автомобіль марки «BMW X6», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, особистий номерний знак «НОМЕР_6», номер кузова НОМЕР_2, який на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_4 та ОСОБА_5; автомобіль марки «Toyota Auris», державний реєстраційний номер НОМЕР_3, який на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_4 та ОСОБА_5; автомобіль марки «Toyota Prado», державний реєстраційний номер НОМЕР_4, номер кузова НОМЕР_5, який зареєстрований за ОСОБА_1.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, власник майна ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 26.05.2017 року в частині накладення арешту на автомобіль марки «Toyota Prado», державний реєстраційний номер НОМЕР_4, номер кузова НОМЕР_5, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого в цій частині.

Мотивуючи свою апеляційну скаргу вказує на те, що арешт накладений на автомобіль незаконно та необґрунтовано, оскільки вказане майно не є власністю підозрюваного, обвинуваченого або юридичної особи щодо якої здійснюється кримінальне провадження. Жодних об'єктивних підстав вважати, що вилучений автомобіль виступав знаряддям вчинення будь-якого кримінального правопорушення, набутий в результаті вчинення кримінального правопорушення, тобто є доказом і відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, відсутні.

Щодо пропущення строків на апеляційне оскарження, то враховуючи, що розгляд клопотання проводився без виклику власника майна, апелянт просить поновити пропущений строк.

Заслухавши доповідь судді, думку представника власника майна, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, прокурора, який вважає ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, дослідивши матеріали провадження та перевіривши вимоги апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, у відповідності до абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, що в даному випадку мало місце, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Враховуючи, що ухвалу від 26.05.2017 року було постановлено без виклику власника майна, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження має бути поновлений, оскільки він був пропущений з поважних причин.

Як вбачається з наданих матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням СБ України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12016220430001864 за підозрою, серед інших ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України.

24.05.2017 року старший слідчий в ОВС 1-го відділу управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України Самолюк Т.В., за погодженням з прокурором, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, Рибалком І.А., звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва з клопотанням про накладення арешту на майно в тому числі і на автомобіль марки «Toyota Prado», державний реєстраційний номер НОМЕР_4, номер кузова НОМЕР_5, який зареєстрований за ОСОБА_1, посилаючись на наявність правових підстав, передбачених ч. 2, 4 ст. 170 КК України.

26.05.2017 року ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва клопотання слідчого задоволено.

Оскільки дана ухвала оскаржена власником майна ОСОБА_1 в частині накладення арешту на майно -автомобіль марки «Toyota Prado», державний реєстраційний номер НОМЕР_4, номер кузова НОМЕР_5, який зареєстрований за ОСОБА_1, то колегія суддів, відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, переглядає ухвалу слідчого судді в межах апеляційної скарги зазначеної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Статтею 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна, накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 КПК України); можливість спеціальної конфіскації (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 КПК України); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 КПК України); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

На переконання колегії суддів, наведених вимог закону слідчий суддя та слідчий дотримались.

Так, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку та правильно зазначив в оскаржуваній ухвалі про наявність підстав вважати, що майно, на яке орган досудового розслідування у своєму клопотанні просив накласти арешт, відповідає ознакам, зазначеним у частині першій статті 962 КПК України, а відтак у справі може бути застосовано спеціальну конфіскацію, тобто наявні правові підстави для накладення арешту на майно, передбачені ч. 4 ст. 170 КПК України.

Крім того, на думку колегії суддів, надані матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Зважаючи на вищевикладене, в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно, діяв у спосіб та у межах законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи апелянта стосовно незаконності та необґрунтованості ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали слідчого судді, а відтак апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 170, 173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

П о с т а н о в и л а:

Поновити власнику майна ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження.

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 25.05.2017 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС 1-го відділу управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України Самолюка Т.В., погоджене прокурором, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, Рибалком І.А., про накладення арешту на майно та накладено арешт на автомобіль марки «Toyota Prado», державний реєстраційний номер НОМЕР_4, номер кузова НОМЕР_5, який зареєстрований за ОСОБА_1, - залишити без змін, а апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_1 - без задоволення.

Ухвала Апеляційного суду м. Києва оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

___ _______ _____

Рибак І.О. Дзюбін В.В. ЛашевичВ.М.

Справа № 11-сс/796/4291/2017 Категорія ст. 170 КПК України

Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: Мартинов Є.О.

Доповідач: Рибак І.О.