Ухвала суду № 70356184, 08.11.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 610/1253/17 Головуючий суддя І інстанції Тімонова В. М.

Провадження № 22-ц/790/5422/17 Суддя доповідач Пилипчук Н.П.

Категорія: Спори, що виникають із земельних правовідносин

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - судді: Пилипчук Н.П.,

суддів: Колтунової А.І.,

Піддубного Р.М., за участю секретаря: Плахотнікової І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу за апеляційною скаргою заступника прокурора Харківської області на рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 31 липня 2017 року у справі за позовом заступника керівника Лозівської місцевої прокуратури в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру, ОСОБА_2, Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Україна Нова" про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсними договорів оренди та суборенди земельної ділянки, скасування їх державної реєстраці,-

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2017 року заступник керівника Лозівської місцевої прокуратури в інтересах держави звернувся до суду із зазначеним позовом посилаючись на те, що в ході вивчення стану законності відведення земельних ділянок для ведення фермерських господарств було встановлено, що 26.12.2013 року ОСОБА_2 звернувся до Головного управління Держземагенства у Харківській області із заявою про надання в оренду земельної ділянки для ведення фермерського господарства загальною площею 139,6 га із кадастровим номером НОМЕР_1, що розташована за межами населених пунктів на території Асіївської сільської ради Балаклійського району Харківської області. При розгляді заяви ОСОБА_2 головним управлінням Держземагенства в Харківській області не перевірено відповідність її Закону, а саме можливість самостійно ним та працею найманих працівників вести фермерську діяльність, чи мав (має) він власну техніку для обробітку землі, ресурси для залучення найманих працівників чи оренди сільськогосподарської техніки, чи мав громадянин ОСОБА_2 потенційних контрагентів, ресурси яких він може на договірних засадах залучити для ведення фермерського господарства, а також загалом, чи зможе потенційний орендар проводити діяльність на наданій земельній ділянці. Головне управління Держземагенства в Харківській області не пересвідчилось в дійсності волевиявлення громадянина ОСОБА_2 на створення фермерського господарства з метою вироблення товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації для отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства, не перевірив, чи матиме можливість фермерське господарство, створене заявником, обробляти орендовані землі, чи буде досягнута законна мета оренди земельних ділянок, тобто чи насправді виникли та існують законні сподівання на здійснення майнового права - оренду землі, чи є такі сподівання практичними в своїй реалізації.

Позивач наполягає, що Головним управлінням Держземагенства у Харківській області, в супереч вимогам ст.ст. 124, 134 Земельного кодексу України та ч. 1 ст. 7 Закону України «Про фермерське господарство» (в редакції, що діяла на той час), незаконно 30.12.2013 року прийнято наказ про передачу ОСОБА_2 у користування вище вказаної земельної ділянки. 24.03.2014 року на підставі зазначеного наказу між Управлінням Держземагенства у Харківській області та громадянином ОСОБА_2 укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки строком на 49 років. Крім того, 05.05.2014 року між ОСОБА_2 та СТОВ Агрофірма «Україна Нова» було укладено договір суборенди вищевказаної земельної ділянки, строком на 10 років.

Позивач вказує, що вищевказані акти органу виконавчої влади прийняті та укладені з порушенням вимог земельного законодавства, у зв'язку з чим підлягають скасуванню. Дії ОСОБА_2 були спрямовані для отримання СТОВ Агрофірма «Україна Нова» в користування земельної ділянки за спрощеною процедурою, а саме: без проведення земельних торгів (аукціону), що передбачені ст.ст. 124, 134 ЗК України (в редакції, що діяла на той час), а сам ОСОБА_2 не мав жодних намірів на створення фермерського господарства та використання земельної ділянки за призначенням.

Позивач просив суд:

1) Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагенства у Харківській області № ХА/6320280400:02:000/00000730 від 30.12.2013 року «Про надання в оренду земельних ділянок»;

2) Визнати недійсним, укладений між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_2 договір оренди землі від 24.03.2014 року щодо земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1, загальною площею 139,6 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 03.04.2014 року за № 5252653;

3) Скасувати державну реєстрацію договору оренди землі від 24.03.2014 року укладеного між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_2, відомості про який внесено до Державного реєстра речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 03.04.2014 року за № 5252653;

4)Визнати недійсним, укладений між ОСОБА_2 та СТОВ Агрофірма «Україна Нова», договір суборенди землі від 05.05.2014 року, щодо передачі в суборенду земельної ділянки, загальною площею 139,6 га, кадастровий номер НОМЕР_1, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 08.07.2014 за № 6329953;

5) Скасувати державну реєстрацію договору суборенди землі від 05.05.2014 року укладеного між ОСОБА_2 та СТОВ Агрофірма «Україна Нова», відомості про який внесено до Державного реєстра речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 08.07.2014 року за № 6329953.

Рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 31 липня 2017 року у задоволенні позову заступника керівника Лозівської місцевої прокуратури в інтересах держави - відмовлено.

В апеляційній скарзі заступник прокурора Харківської області ставить питання про скасування вказаного рішення суду першої інстанції та ухвалення нового, яким позовні вимоги заступника керівника Лозівської місцевої прокуратури в інтересах держави просить задовольнити у повному обсязі, судові витрати покласти на відповідачів. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, вказує, що позивачем строк позовної давності для звернення до суду не пропущено, оскільки прокурор дізнався про порушення вимог чинного законодавства лише в листопаді 2016 року, тому початок перебігу строку позовної давності слід обраховувати саме з цього моменту.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, судова колегія знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги прокурора з наведених в позові підстав є обґрунтованими, між тим позов не підлягає задоволенню через сплив позовної давності.

Судова колегія із такими висновками суду першої інстанції погоджується.

Судом першої інстанції встановлено, що 26.12.2013 року ОСОБА_2 звернувся до Головного управління Держземагенства у Харківській області із заявою про надання в оренду земельної ділянки для ведення фермерського господарства загальною площею 139,6 га із кадастровим номером НОМЕР_1, що розташовані за межами населених пунктів на території Асіївської сільської ради Балаклійського району Харківської області. До вказаної заяви заявником додані копії паспарту, довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, трудову книжку, диплом про вищу освіту, графічні матеріали по земельній ділянці та договір оренди землі (а.с.16, 34-46).

Наказом Головного управління Держземагенства у Харківській області № ХА/6320280400:02:000/00000730 від 30.12.2013 року «Про передачу в оренду земельної ділянки», ОСОБА_2 надано в оренду земельну ділянку для ведення фермерського господарства, строком на 49 років, яка розташована за межами населеного пункту на території Асіївської сільської ради Балаклійського району Харківської області, загальною площею 139,6 га (кадастровий номер НОМЕР_1) (а.с.17-18,47-48).

Пунктом 3.3. наказу зазначено: земельні ділянки використовувати за цільовим призначенням, з дотриманням вимог статті 96, 103 Земельного кодексу України, «Про фермерське господарство» та інших нормативно-правових актів.

У подальшому 24.03.2014 року на підставі зазначеного наказу між Управлінням Держземагенства у Харківській області та громадянином ОСОБА_2 укладено договір оренди без номеру зазначеної земельної ділянки, строком на 49 років, нормативно грошова оцінка якої становить 3 206 713,58 грн. та встановлена орендна плата в розмірі 128 268,54 грн. на рік, яка вноситься рівними частками щомісячно. Вказаний договір оренди зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 03.04.2014 за № 5252653 (а.с. 19-23). У вказаному договорі оренди передбачене право орендаря передавати земельну ділянку або її частину в суборенду без зміни її цільового призначення, за погодженням з орендодавцем (п.29 Договору).

29.05.2014 року ОСОБА_2 звернувся з заявою до Головного управління Держземагенства у Харківській області щодо надання згоди на передачу в суборенду СТОВ Агрофірма «Україна Нова» земельної ділянки загальною площею 139,6 га (кадастровий номер НОМЕР_1), яка розташована за межами населеного пункту на території Асіївської сільської ради Балаклійського району Харківської області (а.с.31).

На підставі вищевказаної заяви, Головним управлінням Держземагенства у Харківській області надано погодження на передачу земельної ділянки загальною площею 139,6 га (кадастровий номер НОМЕР_1), яка розташована за межами населеного пункту на території Асіївської сільської ради Балаклійського району Харківської області в суборенду СТОВ Агрофірма «Україна Нова», терміном на 10 років, що підтверджується листом №19-20-14-6621/0/9-14 від 29.05.2014 (а.с.32).

05.05.2014 року між ОСОБА_2 та СТОВ Агрофірма «Україна Нова» укладено договір суборенди без номеру, земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 139,6 га (кадастровий номер НОМЕР_1), яка розташована за межами населеного пункту на території Асіївської сільської ради Балаклійського району Харківської області, строком на 10 років та встановлена суборендна плата у розмірі 153 480 грн. на рік, яка вноситься рівними частками щомісячно.Вказаний договір суборенди зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 08.07.2014 за № 6329953 (а.с.24-28).

Вирішуючи справу, суд першої інстанції правильно застосував норми Земельного кодексу України та Закону України «Про фермерське господарство» та виходив з того, що передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється за результатами проведення земельних торгів. Орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. У протилежному випадку відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб'єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов'язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

Судом першої інстанції надана оцінка обставинам справи, наявним у справі доказам та встановлено, що при зверненні громадянина ОСОБА_2 із заявою про надання в оренду земельної ділянки для ведення фермерського господарства не було підтверджено наявності в нього необхідної сільськогосподарської техніки для обробітку такої площі землі. Відсутність зареєстрованої за громадянином ОСОБА_2 власної сільськогосподарської техніки для обробітку землі підтверджується листом Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області від 24.03.2017 № 3.1/2221. В заяві ОСОБА_2 від 26.12.2013 року не обґрунтовано необхідності одержання землі такої площі з урахуванням можливості її обробітку, не вказано перспектив діяльності фермерського господарства, чи наявна відповідна освіта або досвід роботи, чи самостійно заявник буде займатися фермерським господарством чи з використанням найманої робочої сили, а також не підтверджено наявність ресурсів для залучення найманих працівників чи оренду сільськогосподарської техніки не підтверджено. Головним управлінням Держземагенства в Харківській області під час розгляду заяви громадянина ОСОБА_2 не перевірено можливість самостійно ним та працею найманих працівників вести фермерську діяльність, чи мав (має) він власну техніку для обробітку землі, ресурси для залучення найманих працівників чи оренди сільськогосподарської техніки, чи мав громадянин ОСОБА_2 потенційних контрагентів, ресурси яких він може на договірних засадах залучити для ведення фермерського господарства, а також загалом, чи зможе потенційний орендар проводити діяльність на наданій земельній ділянці.

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, громадянином ОСОБА_2 з часу укладення договору оренди (24.03.2014) до цього часу фермерське господарство не створено, що підтверджує відсутність у останнього наміру займатися фермерськими господарством.

Головне управління Держземагенства в Харківській області не пересвідчилось в дійсності волевиявлення громадянина ОСОБА_2 на створення фермерського господарства з метою вироблення товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації для отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства, не перевірило, чи матиме можливість фермерське господарство, створене заявником, обробляти орендовані землі, чи буде досягнута законна мета оренди земельних ділянок, тобто чи насправді виникли та існують законні сподівання на здійснення майнового права - оренду землі, чи є такі сподівання практичними в своїй реалізації.

ОСОБА_2 через півтора місяці після укладення та реєстрації договору оренди вищевказаної земельної ділянки із ГУ Держземагенством у Харківській області передав останню в суборенду СТОВ Агрофірма «Україна Нова», встановивши при цьому в договорі орендну плату в розмірі 153 480 грн., за умови, що за договором оренди для самого ОСОБА_2 орендна плата була встановлена в розмірі 128 268,54 грн. При цьому дії з передачі земельних ділянок в суборенду були здійснені ним як фізичної особою, оскільки фермерське господарство не було створено.

Сторонами не оскаржується рішення суду першої інстанціїх в частині висновку про те, що Головним управлінням Держземагенства у Харківській області, усупереч вимогам ст.ст. 124, 134 Земельного кодексу України та ч. 1 ст. 7 Закону України «Про фермерське господарство» (в редакції, що діяла на той час), незаконно прийнято наказ № ХА/6320280400:02:000/00000730 від 30.12.2013 року, що призвело до незаконної передачі ОСОБА_2 у користування вищевказаної земельної ділянки. Дії ОСОБА_2 були спрямовані для отримання СТОВ Агрофірма «Україна Нова» в користування земельної ділянки за спрощеною процедурою, а саме без проведення земельних торгів (аукціону), що передбачені ст.ст. 124, 134 ЗК України (в редакції, що діяла на той час), а сам ОСОБА_2 не мав жодних намірів на створення фермерського господарства та використання земельної ділянки за призначенням.

Відповідач заявив про застосування позовної давності.

Відповідає вимогам закону та обставинам справи також і висновок суду першої інстанції про наявність підстав для застосування позовної давності.

Прокурор вказує, що про зазначені порушення прокуратурі стало відомо лише в листопаді 2016 року після надходження листа від Балаклійської районної державної адміністрації у зв'язку із чим строк позовної давності не можна вважати таким, що сплив.

Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 4 ст. 267 ЦК України, визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Частиною другою статті 45 ЦПК України передбачено право прокурора з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді в межах повноважень, визначених законом, звертатися до суду з позовною заявою, брати участь у розгляді справ за його позовом тощо.

Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Частиною другою статті 2 ЦК України передбачено, що одним з учасників цивільних правовідносин є держава, яка згідно зі статтями 167, 170 цього Кодексу набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абзац 2 ч. 2 ст. 45 ЦПК України).

Процесуальні права прокурора як особи, якій надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, визначені у статті 46 ЦПК України.

Згідно із ч. 1 ст. 46 ЦПК України органи та інші особи, які відповідно до ст. 45 цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах, мають процесуальні права й, обов'язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком права укладати мирову угоду.

Прокурор, який бере участь у справі, має обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме : забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Як вбачається з матеріалів справи, первісною вимогою, від якої решта є похідними є визнання недійсним Наказу ГУ Держземагенства у Харківській області від 30.12.2013 року № ХА/6326280400:02:000/00000730 «Про надання в оренду земельних ділянок». Оскаржуваний договір оренди був підписаний 24.03.2014 року та був зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07.04.2014 року.

Позивач звернувся до суду з цим позовом 12.05.2017 року.

Отже, саме державний орган в особі Держземагенства України прийняв оскаржуваний Наказ від 30.12.2013 року № ХА/6326280400:02:000/00000730 «Про надання в оренду земельних ділянок», який суперечить інтересам держави, а тому суд першої інстанції правильно вважав, що держава могла довідатися про порушення своїх прав з моменту прийняття такого рішення.

Доказів неможливості пред'явлення прокурором позову в передбачений законом строк позовної давності, а також доказів поважності причини пропуску строку позовної давності матеріали справи не містять.

З урахуванням викладеного, суд погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що прокурор при зверненні до суду з позовом по даній справі пропустив встановлений законом строк позовної давності.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права; не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Підстав, передбаченихст.309 ЦПК України для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції, судовою колегією не встановлено.

Керуючись ч. 1 ст.303, ст.304, п. 1 ч. 1 ст.307, ст.308, ст.313, п. 1 ч. 1 ст.314, ст.ст.315,317,319 ЦПК України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області - відхилити.

Рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 31 липня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий - Н.П.Пилипчук

Судді - А.І. Колтунова

Р.М. Піддубний