Рішення № 70352362, 16.11.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 214/4451/13-ц 22-ц/774/1485/К/17

Справа №214/4451/13-ц Головуючий 1 у першій

Провадження № 22-ц/774/1485/К/17 ОСОБА_1

Категорія - 27 (ІV) Доповідач Бондар Я.М.

РІШЕННЯ

Іменем України

16 листопада 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Бондар Я.М.,

суддів: Барильської А.П.,Зубакової В.П.,

секретар: Видрик А.А

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку ст. 197 ч. 2 ЦПК України за наявними у справі матеріалами, за відсутності осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату судового засідання, та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 13 березня 2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитними зобов’язаннями,

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» ( надалі – ТОВ «ОТП Факторинг Україна» ) звернулось до суду із зазначеним позовом.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 05 червня 2008 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк») та ОСОБА_2 укладений кредитний договір № ML-311/61/2008, відповідно до якого він отримав в кредит кошти у розмірі 33760 доларів США.

З метою виконання зобов’язань за кредитним договором між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 укладений договір поруки № SR-311/61/2008 від 05 червня 2008 року, за умовами якого, він поручився перед позивачем за належне виконання ОСОБА_2 кредитних зобов’язань за укладеним договром у повному обсязі солідарно.

12 листопада 2010 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг України» укладений договір купівлі-продажу, відповідно до якого ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняв право вимоги за кредитним договором № ML-311/61/2008 від 05 червня 2008 року.

Відповідачі належним чином зобов’язання за кредитним договором не виконують, у зв’язку із чим, станом на 02 липня 2014 року утворилась заборгованість у розмірі 2013454, 51 грн., яка складається із заборгованості за кредитом - 33760 доларів США, заборгованості по відсоткам за користування кредитом складає 2980,15 доларів США, та суми пені за прострочення виконання зобовязання 1 580 453, 55 грн., яку позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів та судові витрати.

Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 13 березня 2017 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» відмовлено в задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі представник позивча ТОВ «ОТП Факторинг Україна», посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процецсуальногозаконодавства, ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Вважає, що судом не взято до уваги, що відповідач ОСОБА_2 здійснював погашення за кредитним договором, стання оплата проведена 30 квітня 2013 року, тому строк позовної давності позиваем не пропущено.

Крім того, вважає помилковим висновок суду стосовно припинення дії поруки ОСОБА_3, оскільки порука його припиняється виконанням зобовязання у повному обсязі, а п.2.1. Договру передбачено повернення кредиту до 05.06.2035 року.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Виходячи з вимог частини 3 статті 27 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 303-1 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги та статті 67 ЦПК щодо строків процесуальних дій, а також зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку сторін та їх представників в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Відповідач ОСОБА_2 до заяви про відкладення розгляду справи, у звязку із перебуваням за межами міста не надав доказів поважності не прибуття в судове засідання, а тому підстави для задоволення заявленого клопотання відсутні.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом встановлено, що 05 червня 2008 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк») та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № ML-311/61/2008, відповідно до якого останній отримав кредит в розмірі 33 760 доларів США (а.с. 6 - 13).

Одночасно з укладенням договору про надання кредиту між позивачем та ОСОБА_3 був укладений договір поруки № SR-311/61/2008 від 05 червня 2008 року, за яким останній поручився перед позивачем за належне виконання кредитних зобов’язань відповідача – ОСОБА_2 (а.с. 14 - 15).

12 листопада 2010 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг України» був укладений договір купівлі-продажу кредитного портфелю, відповідно до якого ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло право вимоги за кредитним договором № ML-311/61/2008 від 05 червня 2008 року (а.с. 27 - 39).

Відповідачі належним чином не виконують обов’язки з погашення кредитної заборгованості, в результаті чого станом на 02 липня 2014 року утворилась заборгованість перед банком у загальному розмірі 2 013 454, 51 грн, що включає: - залишок заборгованості за кредитом - 33 760 доларів США, що за курсом НБУ України на дату розрахунку 02 липня 2014 року 1 долар США = 11, 785498 грн в гривневому еквіваленті складає 397 878, 41 грн; - заборгованість по відсоткам за користування кредитом у розмірі 2980,15 доларів США, що за курсом НБУ на дату розрахунку 02 липня 2014 року 1 долар США = 11, 785498 грн в гривневому еквіваленті складає 35 122, 55 грн; - сума пені за прострочення виконання зобов"язання - 1 580 453, 55 грн.

Відмовляючи ТОВ «ОТП Факторинг Україна» в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції керувався положеннями ст.1050 ЦК України та виходив з того, що пред’явивши досудову вимогу 05 червня 2008 року про дострокове повернення кредитних коштів Банк змінив строк виконання договору, а тому пропустив строк зверненя до суду із позовними вимогами до боржника та на підставі положення ч.4 ст559 ЦК України до поручителя. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про не доведення позивачем отримання боржником кредитних коштів у зв’язку із відсутністю первинних бухгалтерських документів.

Однак, колегія суддів не може погодитися із висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

За вимогами ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, ;що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобов’язаний з’ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов’язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Проте суд першої інстанції не з'ясував у повній мірі всі обставини, які мають значення для справи, та не виконав усі вимоги цивільного судочинства, у зв'язку із чим рішення в даній справі неможна повністю визнати законним і обґрунтованим.

Між сторонами виникли правовідносини, стосовно виконання кредитного договору.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в строк зазначений в договорі, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за договором кредиту банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Нормами ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 2 статті 1050 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо за договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому.

Колегія суддів погоджується, та вважає правильним висновок суду першої інстанції про пропуск позивачем строку позовної давності для звернення до суду із вимогами про стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителя

ОСОБА_3, з огляду на наступне.

За змістом ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.

Оскільки відповідно до ст. 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то у разі неналежного виконання боржником зобов’язань за кредитним договором передбачений ч. 4 ст. 559 ЦК України строк пред’явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно із умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Проте, якщо кредитор змінює на підставі ч. 2 ст. 1050 ЦК України строк виконання основного зобов’язання, позовна давність обчислюється від цієї дати.

Пред’явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату процентів за його користування та пені, кредитор відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов’язання й зобов’язаний пред’явити позов до боржника протягом трьох років, а до поручителя протягом шести місяців (ч. 4 ст. 559 ЦК України) від дати порушення боржником встановленого банком строку для дострокового повернення кредиту.

Дана правова позиція викладена Верховним Судом України у справі № 6-53цс14 від 17.09.2014 року та у справі № 6-990цс15 від 27.01.16 року, які згідно зі ст. 360-7 ЦПК України, має враховуватись іншими судами загальної юрисдикції при виборі та застосуванні правової норми до спірних правовідносин.

Як видно з кредитного договору № ML-311/61/2008 від 05 червня 2008 року, строком виконання зобов’язань за кредитним договором та датою остаточного повернення кредиту є 05 червня 2035 року.

Судом було встановлено, що кредитне зобов’язання відповідача ОСОБА_2 було забезпечено порукою за договором поруки № SR-311/61/2008 від 05 червня 2008 року.

В п. 4.1 договору поруки зазначено, що цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами 05 червня 2008 року і діє до повного виконання боргових зобов’язань за кредитним договором.

У зв'язку із порушенням строків повернення кредитних коштів, ТОВ «ОТП Банк» використав, передбачене ч. 2 ст. 1050 ЦК України, право на дострокове повернення кредиту, надіславши 04.11.2009 року ОСОБА_2 досудову вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором № ML-311/61/2008 від 05 червня 2008 року, згідно якої він повинен був протягом 30 календарних днів з дати отримання цієї вимоги сплатити на рахунок в АТ «ОТП Банк» наступні суми: суму кредиту в розмірі 33 760 доларів США, суму відсотків за користування кредитом в розмірі 1411, 50 доларів США, суму пені за порушення строків повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом в розмірі 5134, 42 грн; суму штрафів у розмірі 75,00 грн (а.с. 19). Зазначену вимогу відповідач ОСОБА_2 отримав 10.11.09 року (а.с. 20).

Таким чином, при зміні банком, на підставі ч. 2 ст. 1050 ЦК України, строку виконання основного зобов'язання, шестимісячний строк, протягом якого кредитор має право звернутись з позовом до поручителя повинен обчислюватись з 11.12.2009 року.

Виходячи з положень другого речення ч. 4 ст. 559 ЦК України, вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов’язання за договором повинно бути пред’явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов’язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов’язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Таким чином, закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов’язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

Згідно штампу вхідної кореспонденції суду позовні вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна», заявлені до ОСОБА_3, як до поручителя, 17 червня 2013 року, тобто більше ніж через три роки після настання строку виконання зобов'язань, в силу положень ст. 559 ЦК України, порука припинилась.

Отже, висновок суду першої інстанції в частині припинення поруки є правильним, а доводи апеляційної скарги ТОВ «ОТП Факторинг Україна» в цій чатсині, не ґрунтуються на вимогах законодавства.

Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про недоведеність отримання відповідачем кредитних коштів, у зв’язку із відсутністю первинної бухгалтерської документації про отримання відповідачем ОСОБА_2 коштів.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57 – 60 ЦПК України.

Частиною 1 ст. 58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів в їх сукупності.

Згідно валютного меморіального ордеру №1 ОСОБА_2 отримав у кредит 05 червня 2008 року грошові кошти у розмірі 18138,67 долСША,що становило 88008,83грн.; згідно меморіального ордеру №2 від 18 червня 2008 року ОСОБА_2 оримав 15621,33 дол.США, що становило 75830,62 грн та останній меморіальний ордер №1 від 07 вересня 2009 року на суму 140,71 долСША.( а.с.144,145).

Крім того, факт отримання відповідачем кредитних коштів доведений розрахунком заборгованості, з якого видно, що відповідач ОСОБА_2 регулярно, проте не у повному обсязі погашав кредитну заборгованість, чим визнав факт договірних правовідносин між стронами ( а.с.142-143).

Отже, матеріалами справи доведений факт отримання ОСОБА_2 кредитних коштів, що підтверджений належними та допустимим доказами.

Колегія суддів також не може погодитися із висновокм суду першої інстанції стосовно пропуску ТОВ «ОТП Факторинг України» строку позовної давності для звернення до суду за захистом порушених прав.

Для обчислення давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов’язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов , тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Колегія суддів погоджується із посиланням суду першої інстанції, що надісланням 04.11.2009 року ОСОБА_2 досудової вимоги про погашення заборгованості за кредитним договором № ML-311/61/2008 від 05 червня 2008 року, згідно якої він зобов’язаний протягом 30 календарних днів з дати отримання цієї вимоги сплатити достроково повну заборгованість за кредитним договором, Банк змінив строк виконання кредитногодоговру.

Відповідно ч.ч.1,3 ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчать про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку. Після переивання перебіг позовної давності починається заново.

Як видно з розрахунку заборгованості по кредитному договору № ML-311/61/2008 від 05 червня 2008 року ОСОБА_2 регулярно,кожного місяця, проте не у повному обсязі здійснював погашення кредитної заборгованості, останній платіж здійснено 30 квітня 2013 року, що свідчить про визнання ним кредитних зобов’язань перед ТОВ «ОТП Банк» та переривання строку позовної давності. ( а.с.142,143).

Колегія суддів перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором вважає його вірним, розмір пені визначений у відповідності до вимог ст..258 ЦК України, в межах річного строку. Відповідачі заперечень, та доказів на їх підтвердження, з приводу невірного визначення розміру кредитної заборгованості не надавали.

Отже, на підставі викладеного, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про недоведеність позовних вимог та пропуск позивачем строку звернення до суду за захистом порушених прав не ґрунтується на законі, тому на підставі п.п.1,3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України оскаржуване рішення в частині відмови ТОВ «ОТП Факторинг Україна» в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитними зобов’язаннями, підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість за кредитним договором №MLML11/61/2008 станом на 02 липня 2014 року у сумі 2013454,51 грн., з яких залишок заборгованості за кредитним договором – 33760 дол.США, що у гривневому еквіваленті становить 397878,41 грн., заборгованість по відсоткам за користування кредитними коштами – 2980,15 дол.США, що в гривневому еквіваленті становить 35122,55грн.,пеню за прострочку виконання грошового зобов’язання -1580453,55грн.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Як передбачено ч.5 ст. 88 ЦПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно зміню розподіл судових витрат.

На підставі викладеного, з відповідача ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» підлягає стягненню компенсація судових витрат по сплаті судового збору за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції у розмірі 6759 грн.

Керуючись ст.ст.303,307, п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст.309, ст.ст.313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» задовольнити частково.

Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 13 березня 2017 року в частині відмови Товариству з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитними зобов’язаннями, скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про їх часткове задоволення.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором №MLML11/61/2008 станом на 02 липня 2014 року у сумі 2013454,51 грн., з яких залишок заборгованості за кредитним договором – 33760 дол.США, що у гривневому еквіваленті становить 397878,41 грн., заборгованість по відсоткам за користування кредитними коштами – 2980,15 дол.США, що вгривневому еквіваленті становить 35122,55грн.,пеня за прострочку виконання грошового зобов’язання -1580453,55грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 6759 грн.

Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 13 березня 2017 року в частині відмови Товариству з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3, як поручителя про стягнення заборгованості за кредитними зобов’язаннями, залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: