Постанова № 70349712, 13.11.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2017 р. Справа № 917/1064/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пушай В.І., суддя Пелипенко Н.М. , суддя Істоміна О.А.

за участю представників сторін:

позивача – не з’явився.

третя особа – не з’явився.

відповідача – ОСОБА_1, довіреність б/н від 14.02.2017 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 3131 П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 18.09.17 р. у справі № 917/1064/17

за позовом Головного управління Національної поліції у Полтавській області, м. Полтава, Полтавська область

третя особа, без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 Північно-східного офісу Держаудитслуби в Полтавській області, Полтава,

до Приватного підприємства "ВКФ "Мрія", м. Кременчук, Полтавська область,

про стягнення 80162,16 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Головне управління Національної поліції у Полтавській області звернулося до господарського суду Полтавської області з позовною заявою, в якій просило стягнути з відповідача - Приватного підприємства "ВКФ "Мрія" матеріальну шкоду (збитки) у сумі 80162,16 грн., з посиланням на вимоги ч. 1 ст. 623 ЦК України, ч. 1 ст. 1212 ЦК України у зв’язку з неналежним виконанням умов договору від 11.08.2016 р. поставки харчування.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 18.09.2017 р. у справі № 917/1064/17 відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Рішення мотивоване, зокрема, з тих підстав, що позивач не довів, що відповідачем вчинялися будь-які незаконні дії при отриманні коштів у розмірі 80162,16 грн., відсутність вини відповідача в завданні збитків звільняє його від відповідальності, та ін.

Позивач з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, зокрема, що внаслідок порушення п. 1.1., 2.3. договору відповідачем за період з 11.08.2016 р. по 31.12.2016 р. постачалися готові страви в обсязі меншому, ніж передбачено укладеним договором № 336 від 11.08.2016 р., а також порушено п. 6.3.3. договору та вимоги п. 1 ст. 193 ГК України, у зв’язку з чим Головному управлінню Національної поліції у Полтавській області завдана матеріальна шкода (збитки) на загальну суму 80162,16 грн. Висновки господарського суду про те, що жодна зі сторін не заявляла претензій одна до одної, не відповідають обставинам справи, оскільки на момент підписання актів виконаних робіт позивачем не було виявлено фактів невиконання у повному обсязі заявленого обсягу харчування, та ін.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, з мотивів викладених у відзиві та ін.

07.11.2017 р. (вх. № 11233) від третьої особи надійшло клопотання, в якому останній підтримує апеляційну скаргу в повному обсязі, просить апеляційну скаргу задовольнити та розглянути її без участі її представника.

13.11.2017 р. електронної поштою (вх.. № 1781) від позивача надійшов лист, в якому останній підтримує апеляційну скаргу в повному обсязі, просить апеляційну скаргу задовольнити та розглянути її без участі його представника.

Враховуючи належне повідомлення сторін про час та місце засідання суду, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників позивача та третьої особи за наявними у матеріалах справи доказами.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, 11.08.2016 р. між головним управлінням Національної поліції в Полтавські області та приватним підприємством "ВКФ "Мрія" укладений договір поставки послуг харчування № 336 (далі - договір). Відповідно до умов якого, постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених у тендерній документації та у договорі, надати замовникові послуги з постачання їжі особам, які перебувають в спецустановах (далі - послуги), зазначені в специфікації (додаток № 1), що є невід'ємною частиною договору, а замовник - прийняти і оплатити такі послуги.

Згідно з п. 1.2. договору, обсяги закупівлі послуг можуть бути зменшені залежно від фактично наданих послуг (відповідно до чинного законодавства).

Згідно з п. 2.1. договору, послуги надаються щоденно з моменту підписання договору до 31.12.2016 р., та до повного виконання сторонами зобов’язань.

Відповідно до п. 2.3.-2.4. договору, послуги надаються у відповідності до меню, яке затверджується замовником, а факт надання послуг підтверджується двостороннім актом виконаних робіт за підписом обох сторін, який повинен складатися кожного місяця надання послуг та є підставою для оплати наданих послуг.

Згідно з п. 3.1. - 3.3. договору, сума визначена у договорі становить з урахуванням всіх витрат, зокрема, витрат з організації харчування, зборів та податків постачальника 963600,00 грн. без ПДВ., з них кошти державного бюджету - 963600,00 грн. Розрахунок суми наводиться в додатку № 1, який є невід’ємною частиною цього договору. Сума визначена в договорі може бути зменшена за взаємною згодою сторін, залежно від видатків замовника на зазначені цілі (відповідно до діючого законодавства).

Згідно з п. 6.3.3 договору, постачальник зобов'язався забезпечити дотримання денного меню, приготування їжі високої якості.

Специфікацією, яка є невід'ємною частиною договору (додаток № 1) визначено, що надане харчування повинно забезпечувати для утриманої особи добову потребу в к/калоріях та поживних речовинах, яка розрахована нормою № 3, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 16.06.1992 р. № 336 (із змінами та доповненнями).

На виконання умов договору ПП "ВКФ "Мрія" надало позивачеві послуги на суму 419203,81 грн., що підтверджується актами приймання-передачі у серпні-грудні 2016 року, розрахунки за які проведено Головним управлінням Національної поліції в Полтавській області в повному обсязі.

Позивач зазначає, що ОСОБА_2 Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області з 01.03.2017 р. по 29.03.2017 р. проведено позапланову виїзну ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Головного управління Національної поліції в Полтавській області за період з 01.01.2016 р. - 31.12.2016 р.

За результатами ревізії складений акт від 05.04.2017 р. № 08-21/20 (а. с. 16-19), в якому зазначено, що перевіркою повноти виконання умов договору постачання послуг харчування від 11.08.2016 р. № 336 щодо забезпечення повноцінним харчуванням осіб, які утримувалися в ізоляторах тимчасового тримання за період з 11.08.2016 р. - 31.12.2016 р. встановлено, що в окремих випадках в порушення п. 1.1 та 2.3 договору в частині виконання господарських зобов'язань належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору субпідрядниками, що здійснювали харчування в ІТТ на підставі договорів підряду з “ВКФ “Мрія”, постачалися готові страви в обсязі меншому, ніж передбачено вищезазначеним договором.

Згідно з первинними документами, що фіксували відпуск харчування (накладні, меню, замовлення, рахунки) та відповідно до наданого рекомендованого меню, встановлено, що в період з 11.08.2016 р. - 31.12.2016 р. підрядником ПП "ВКФ "Мрія" не в повному обсязі виконувалися умови договору № 336 в частині дотримання заявленого обсягу харчування та діючих норм (хліба, м'яса та риби, салатів та овочів).

За результатами проведених під час ревізії розрахунків встановлено, що в порівнянні з заявленим меню, при харчуванні 8622 осіб надано менше: хліба — на 508,3 кг, м'ясних та рибних страв - на 428,53 кг, салатів та овочів - на 798,07 кг на загальну суму 80162,16 грн. (в тому числі ІТТ Полтавського ВП на суму 4888,61 грн., ІТТ Зінківського ВП на суму 1798,31 грн., ІТТ Миргородського ВП на суму 9991,07 грн., ІТТ Кременчуцького ВП на суму 39587,97 грн., ІТТ ВП № 2 Кременчуцького ВП на суму 8155,7 грн., ІТТ Лубенського ВП на суму 12968,1 грн. та ІТТ Лохвицького ВП на суму 2771,99 грн., чим недотримано п. 6.3.3 договору, умов, визначених у специфікації до нього та п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

На думку позивача відбулося завищення витрат ГУМП в Полтавській області на оплату послуг з харчування IIII “ВКФ “Мрія” за період з 11.08.2016 р. по 31.12.2016 р. на загальну суму 80162,16 грн.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду у даній справі, в якій останній просить посилаючись на ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України стягнути з ПП "ВКФ "Мрія" матеріальну шкоду (збитки), завдану Головному управлінню Національної поліції в Полтавській області на загальну суму 80162,16 грн.

З матеріалів справи вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення про відмову в задоволенні позовних вимог виходив з того, що позивач не довів, що з боку відповідача вчинялися будь-які незаконні дії при отриманні коштів у розмірі 80162,16 грн., відсутність вини відповідача в завданні збитків звільняє його від відповідальності, та ін.

При цьому, судом першої інстанції встановлено, що жодних зауважень або заперечень під час прийняття виконаних відповідачем умов договору, а саме виконання робіт позивачем не заявлено. Договірні умови були погоджені сторонами.

Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, у зв’язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого у справі рішення.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України, визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Підставою виникнення у сторін певних прав та обов’язків є укладений між ними договір поставки харчування від 11.08.2016 р. № 336.

Відповідно до умов якого, постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених у тендерній документації та у договорі, надати замовникові послуги з постачання їжі особам, які перебувають в спецустановах, зазначені в специфікації, що є невід'ємною частиною договору, а замовник - прийняти і оплатити такі послуги.

На виконання умов договору, замовник прийняв від постачальника послуги на суму 419203,81 грн., які оплатив в повному обсязі.

Згідно зі специфікацією, яка є невід’ємною частиною договору, харчування повинно забезпечувати для утриманої особи добову потребу в к/калоріях та поживних речовинах, яка розраховано нормою № 3, затвердженою постановою КМУ від 16.06.1992 р. № 336.

Відповідно до п. 5.2 договору, у разі наявності зауважень до змісту акту, замовник зобов'язаний підписати цей акт із зауваженнями.

Згідно з актами виконаних робіт між сторонами договору претензій щодо якості, кількості та з інших питань сторони одна до одної не мають.

ПП “ВКФ “Мрія” зазначає, що згідно з довідкою № 08-22/60 від 29.03.2017 р. зустрічної звірки між державною аудиторською службою України ОСОБА_2 Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області та ПП “ВКФ “Мрія” з питань документального та фактичного підтвердження виду, обсягу і якості операцій зазначено: “Суми боргів підприємств, які надавали послуги з харчування за період з 11.08.2016 р. по 31.12.2016 р., були узгоджені ГУНП та підрядниками, в п. 2.5. договору № 336 від 11.08.2016 р. Послуги закривались ГУНП в повному обсязі документами та були виконані відповідними підрядниками у вигляді поставки харчування по підрозділах ІТТ в повному обсязі”.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач в якості підстав для задоволення позовних вимог посилається на акт ОСОБА_2 Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області від 05.04.2017 р. № 08-21/20, в якому встановлено, що в окремих випадках в порушення п. 1.1. та п. 2.3. договору в частині виконання господарських зобов'язань належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору субпідрядниками, що здійснювали харчування в ІТТ на підставі договорів підряду з “ВКФ “Мрія”, постачалися готові страви в обсязі меншому, ніж передбачено договором, чим завдано матеріальної шкоди (збитків) Головному управлінню Національної поліції в Полтавській області на загальну суму 80162,16 грн.

Здійснення Держаудитслужбою державного фінансового контролю з використання бюджетних коштів, врегульовано Законом України “Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні”, а також положенням “Про Державну аудиторську службу в Україні“.

Так, у відповідності до ст. 2 Закону України ”Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні” головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Згідно з положенням “Про Державну аудиторську службу в Україні“, державна аудиторська служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Державна аудиторська служба України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходи щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (п. 9 п. 4 Положення).

Відповідно до п. 6 положення “Про Державну аудиторську службу в Україні“, державна аудиторська служба України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями п. 7 ст. 10 Закону України ”Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні”, згідно з якими органу державного фінансового контролю надано право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Згідно зі ст. 15 Закону України ”Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні” законні вимоги службових осіб державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.

Таким чином до повноважень Державної аудиторської служби України віднесено фінансовий контроль за використанням коштів державного та місцевого бюджетів, та, у разі виявлення порушень законодавства, право на пред'явлення обов'язкових до виконання вимог щодо усунення таких порушень. Відшкодування збитків, виявлених під час здійснення фінансового контролю, може бути зазначено у вимозі, проте їх відшкодування (стягнення) відбувається в судовому порядку за позовом органу фінансового контролю.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно з ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

За загальним правилом, закріпленим у ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Тобто, для притягнення до цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді відшкодування заподіяних ним збитків є наявність складу правопорушення: протиправна поведінка особи, шкода, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків. При цьому, чинне законодавство передбачає принцип вини особи, яка завдала шкоду, як підставу для відшкодування заподіяних збитків (шкоди): за приписами ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Проте, в даному випадку розмір заявлених позивачем до стягнення матеріальної шкоди (збитків) в сумі 80162,16 гр. визначено, виходячи з факту неналежного виконання умов договору в частині дотримання заявленого обсягу харчування та діючих норм (хліба, м'яса та риби, салатів та овочів) про які зазначено в акті ОСОБА_2 Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області від 05.04.2017 № 08-21/20.

Відповідно до ч. 2 ст. 623 ЦК України, розмір збитків, завданих порушенням зобов’язань, доказується кредитором.

Як свідчать матеріали справи позивачем на підтвердження збитків наданий акт ОСОБА_2 Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області від 05.04.2017 р. № 08-21/20, в якому зазначено, що згідно з первинними документами, що фіксували відпуск харчування (накладні, меню, замовлення, рахунки) та відповідно до наданого рекомендованого меню, встановлено, що в період з 11.08.2016 р. по 31.12.2016 р. підрядниками ПП «ВКФ «Мрія» не в повному обсязі виконувалися умови договору № 336 в частині дотримання заявленого обсягу харчування та діючих нормі (хліба, м'яса та риби, салатів та овочів).

А отже, в даному випадку позивач розраховуючи на стягнення збитків не надав їх певних обґрунтувань та підстав стягнення, не надав документів та інших доказів якими підтверджується розмір завданих збитків, не зазначає які саме зобов’язання не виконані відповідачем.

Крім того, позивач у своїх позовних вимогах взагалі не зазначає на чию користь необхідно стягнути грошові кошти.

Частина 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як зазначено вище претензій сторони одна до одної згідно з підписаними актами виконаних робіт не мають.

В даному випадку акт перевірки (ревізії) це документ про результати проведеної перевірки (ревізії), який є носієм дій з фінансового контролю та інформації про виявлені недоліки.

Відповідно до п. 6.2 роз'яснень Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визначенням недійсними актів державних чи інших органів" від 26.01.2000 р. № 02-5/35 акти ревізії та документальних перевірок не мають обов'язкового характеру та не можуть оспорюватися в суді.

Верховний Суд України у своїй постанові від 10.09.2013 р. у справі № 21-237а13 зазначив, що акт перевірки не є рішенням суб’єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов’язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб’єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Верховний Суд України в постанові від 22.01.2013 р. № 3-69гс13 зазначив, що виявлені ревізією порушення не можуть впливати на умови спірних договірних відносин і не можуть їх змінювати.

Тобто посилання на акт ревізії від 05.04.2017 р. № 08-21/20 як на підставу для задоволення позовних вимог, є необґрунтованим, оскільки виявлені контролюючим органом порушення не можуть впливати на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати.

Як вбачається з укладеного сторонами договору від 11.08.2016 р. поставки послуг харчування він передбачає поставку відповідних продуктів та послуг з харчування певної категорії осіб за нормами та кількістю, що обліковується енергетичною цінністю 100 г. продукту в ккал. та чол. день (додаток № 1, а. с. 13-15).

Як вбачається з технологічних карт відповідача за спірний період поставки та надання послуг здійснено відповідний облік та розрахунок обсягу продукції, що відповідає договірному (а. с. 112-139). Крім того виконання сторонами умов договору підтверджується, зокрема, атами виконаних робіт.

А отже, позивачем не надано доказів невиконання відповідачем умов укладеного договору, невідповідності по кількості та якості продукції і послуг договорному, у зв’язку з чим його доводи є безпідставними та необґрунтованими.

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Полтавської області від 18.09.17 р. у справі № 917/1064/17 прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та чинного законодавства.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105 ГПК України, судова колегія -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Полтавської області від 18.09.17 р. по справі № 917/1064/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції України.

Головуючий суддя Пушай В.І.

Суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Істоміна О.А.