Рішення № 70343657, 16.11.2017, Іршавський районний суд Закарпатської області

Справа № 301/1767/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" листопада 2017 р. м. Іршава

Іршавський районний суд Закарпатської області в особі головуючої Пітерських М. О., при секретарі Халак Л.Ю., з участю відповідача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Іршава цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Іршавська державна нотаріальна контора, про визначення додаткового строку на прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 звернувся в Іршавський районний суд з позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні позивача: Іршавська державна нотаріальна контора, про визначення додаткового строку на прийняття спадщини та визнання права власності на частину житлового будинку, розташованого за адресою: с. Хмільник, №163, Іршавського району.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 07.01.2015 року померла мати позивача ОСОБА_5 Позивач на даний час є непрацездатним, тому має право на обов’язкову частку у спадщині. Після смерті матері позивач тяжко захворів: у нього щоденно підвищувався артеріальний тиск, віднімало ноги, не міг ходити на далекі відстані, щоденні голово кружіння перешкоджали триматися в рівновазі. З цієї підстави він не мав можливості своєчасно звернутися у нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини. 08.12.2016 року нотаріус відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв’язку із пропуском строку для прийняття спадщини. Просив визначити додатковий строк для прийняття спадщини один місяць, оскільки такий пропущений позивачем з поважних причин.

Вважав також, що має право на спадщину за померлим у 1996 році батьком – ОСОБА_6. На день смерті батька він не проживав разом з ним, однак, після його смерті, зі згоди матері забрав з будинку та відвіз до себе додому в с. В.Ремети весь інструмент батька, який не потрібний був матері, що свідчить про прийняття ним спадщини за батьком. До складу спадщини за батьком входила ? частина житлового будинку, розташованого за адресою: с.Хмільник, №163, Іршавського району, який збудований батьками позивача під час шлюбу у 1966 році, тому належав їм на праві спільної сумісної власності. Про те, що свідоцтво на право власності на вказаний будинок у 2008 році видано на ім’я матері позивача, він дізнався тільки під час розгляду судом справи за позовом ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним. Вважав, що нарівні з матір’ю успадкував частину вказаного будинку, яка належала батькові позивача. Просив визнати за собою право власності на 1/3 частину житлового будинку, розташованого за адресою: с.Хмільник, №163, Іршавського району, внаслідок спадкування за законом за ОСОБА_6

Позивач ОСОБА_3 в судове засідання не з’явився, про день, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, подав до суду клопотання, в якому позов підтримав, просив його задовольнити та розглянути справу по суті за його відсутності (а.с. 71,76,91).

Відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 позовні вимоги визнали у повному обсязі та просили їх задовольнити. Пояснили, що після смерті матері – ОСОБА_5, позивач захворів. Він тривалий час лікувався дома під наглядом невістки, яка є медичним працівником. Його хвороба та погане самопочуття перешкоджали йому своєчасно звернутися до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. Він хворіє по даний час, тому не може приймати участі в засіданнях. Крім того, нотаріус, в порушення вимог Інструкції про вчинення нотаріальних дій, маючи інформацію про те, що ОСОБА_3 є спадкоємцем першої черги, не повідомила його про подачу заяв про прийняття спадщини іншими спадкоємцями. Вважали, що позивачу має бути визначено додатковий строк для прийняття спадщини після матері, оскільки такий строк пропущений з поважної причини та дійсною волею спадкодавця було те, щоб її син – позивач ОСОБА_3 – не був обділений майном при розподілі спадщини. Також вважали, що за позивачем має бути визнано право власності на частину спірного житлового будинку, який належав на праві спільної власності подружжю – батькам позивача – та відноситься до спадкового майна, що залишилося після смерті ОСОБА_6

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання повторно не з’явився, про розгляд справи були належним чином повідомлений, причини неявки до суду не повідомив, подав письмові заперечення на позов ( а.с.45,69,92).

Представник третьої особи в судове засідання не з’явився, про розгляд справи був належним чином повідомлений, причини неявки до суду не повідомив, подав заяву про розгляд справи за його відсутності (а.с.68,72,93).

Заслухавши пояснення відповідача та його представника, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги задовольнити частково, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 померла 07.01.2015 року (а.с. 6).

З матеріалів спадкової справи №33/2015 вбачається, що заповіт ОСОБА_5 від 22.05.2002 року на користь ОСОБА_4 (відповідача по справі) відповідно до ст. 1254 ч.2 та ч.3 ЦК України скасовано складенням спадкодавцем нового заповіту від 21.01.2009 року на користь ОСОБА_1 (відповідача по справі). У свою чергу заповіт від 21.01.2009 року на користь ОСОБА_1 скасований ОСОБА_5 відповідною заявою від 06.07.2009 року (аркуші №№ 9,15,16,18,19 матеріалів спадкової справи №33/2015).

Рішенням Іршавського райсуду №301/2702/16-ц від 07.02.2017 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання недійсним заповіту від 22.05.2002 року та заяви про скасування заповіту від 06.07.2009 року. Вказане рішення суду ухвалою апеляційного суду від 03.07.2017 року залишено без змін (аркуші №№54-60, 66-68 матеріалів спадкової справи №33/2015).

Отже, на день відкриття спадщини дійсних заповітів ОСОБА_5 не було, тому спадкування за померлою 07.01.2015 року ОСОБА_5 відбувається на підставі закону.

Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_5 є сторони по справі: син ОСОБА_3 та відповідно до ст. 1266 ч.1 ЦК України за правом представлення після померлої матері онуки спадкодавця - ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (аркуші №№6-8,11,14,26,27,32,33 матеріалів спадкової справи №33/2015).

З матеріалів спадкової справи вбачається, заява спадкоємця ОСОБА_1 про прийняття спадщини надійшла до нотаріальної контори 02.03.2015 року, а спадкоємця ОСОБА_4 – 29.04.2015 року, тобто у визначений шестимісячний строк з дня відкриття спадщини.

Постановою завідувача Іршавської державної нотаріальної контори від 29.12.2016 року відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом спадкоємцю ОСОБА_1, у зв’язку з ненаданням правовстановлюючих документів на нерухоме майно.

Постановою завідувача Іршавської державної нотаріальної контори від 11.08.2017 року відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом спадкоємцю ОСОБА_4, у зв’язку з ненаданням правовстановлюючих документів на нерухоме майно.

Спадкоємці ОСОБА_1 та ОСОБА_7 – відповідачі по справі – вказані постанови нотаріуса не оскаржити. Свідоцтво про право на спадщину за ОСОБА_5 на даний час не отримали.

Згідно довідок Кам’янської сільради №211 від 19.02.2015 року, №212 від 19.02.2015 року, №213 від 19.02.2015 року, які містяться в матеріалах спадкової справи №33/2015, позивач ОСОБА_3 на день відкриття спадщини за померлою ОСОБА_5 не проживав разом з нею та не був зареєстрований у спадковому будинку.

Відповідно до ст. 1269 ч.1 ЦК України, позивач ОСОБА_5 для прийняття спадщини мав подати до нотаріальної контори відповідну заяву у шестимісячний строк з дня відкриття спадщини, тобто до 07.07.2015 року.

Заяву про прийняття спадщини у визначений законом строк позивач до нотаріальної контори не подав, тому відповідно до ст. 1272 ч.1 ЦК України він вважається таким, що не прийняв спадщину.

Постановою завідувача Іршавської державної нотаріальної контори від 08.12.2016 року відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом спадкоємцю ОСОБА_3, у зв’язку з пропуском строку для прийняття спадщини та ненаданням правовстановлюючих документів на нерухоме майно.

Відповідно до ст.1272 ч.2 ЦК України за письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Спадкоємець ОСОБА_1 подав до нотаріальної контори заяву від 29.09.2017 року, згідно якої він не заперечує проти прийняття спадщини спадкоємцем ОСОБА_3 (аркуш №114 матеріалів спадкової справи №33/2015).

Спадкоємець ОСОБА_4 письмову згоду на прийняття спадщини спадкоємцем ОСОБА_3, який пропустив строк для прийняття спадщини, не надав.

З письмових заперечень, поданих до суду відповідачем ОСОБА_4, вбачається, що він заперечує проти визначення додаткового строку на прийняття спадщини позивачу.

Відповідно до ст.1272 ч.3 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

З позовної заяви вбачається, що позивач своєчасно не звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, оскільки після смерті матері тяжко захворів: у нього щоденно підвищувався артеріальний тиск, віднімало ноги, не міг ходити на далекі відстані, щоденні голово кружіння перешкоджали триматися йому в рівновазі.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтвердив, що позивач після смерті матері тяжко захворів та тривалий час лікувався дома під наглядом невістки, яка є медичним працівником. Хвороба та погане самопочуття позивача перешкодили йому своєчасно звернутися до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. Однак, спадкодавець ОСОБА_5 за життя наголошувала онукам, щоб вони не обділили майном її сина – ОСОБА_3

Згідно пункту 3.2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, для того, щоб не допустити пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, нотаріус роз'яснює спадкоємцям право подачі заяви про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття.

Із заяви ОСОБА_1 про прийняття спадщини, що міститься в матеріалах спадкової справи, вбачається, що така містить відомості про всіх спадкоємців ОСОБА_5. В заяві, у тому числі, зазначено, що спадкоємцем першої черги ОСОБА_5 є її син – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканець с.В.Ремети, Берегівського району.

Незважаючи на наявність інформації про коло спадкоємців, у матеріалах спадкової справи №33/2015, заведеної після смерті ОСОБА_5, відсутні відомості про вчинення нотаріусом дій щодо повідомлення позивача про відкриття спадщини, про виклик позивача як спадкоємця, який мав право на обов’язкову частку у спадщині у разі спадкування за заповітом, у тому числі, шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі.

Враховуючи, що на день відкриття спадщини позивач ОСОБА_3 вже був особою похилого віку, протягом тривалого часу хворів, всупереч п.3.2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, нотаріусом йому не роз'яснено право подачі заяви про прийняття спадщини та строк для подачі такої заяви, суд вважає можливим визнати поважною причину пропуску позивачем шестимісячного строку для прийняття спадщини та визначити йому додатковий строк – місяць - для подання заяви про прийняття спадщини.

Що стосується вимоги про визнання за позивачем права власності на частину житлового будинку в порядку спадкування за законом за померлим у 1996 році батьком, суд приходить до наступного.

Позовні вимоги ОСОБА_3 мотивовано тим, що позивач після смерті батька (24.09.1996 року), зі згоди матері забрав з будинку та відвіз до себе додому весь інструмент батька, що свідчить про прийняття ним спадщини за батьком. До складу спадщини за батьком входила ? частина житлового будинку, розташованого за адресою: с. Хмільник, №163, Іршавського району, який збудований батьками позивача під час шлюбу у 1966 році, тому належав їм на праві спільної сумісної власності. Вважав, що нарівні з матір’ю успадкував частину вказаного будинку, яка належала батькові позивача. Про те, що свідоцтво на право власності на вказаний будинок у 2008 році видано на ім’я матері позивача, він дізнався тільки під час розгляду судом справи за позовом ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним.

Відповідно до ст.ст. 10, 11, 59, 60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до абз. 3 ст. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформленні спадщини, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Позивач просить визнати за собою право власності на частину спадкового житлового будинку.

Однак, позивачем не надано суду ні доказів звернення до нотаріуса для оформлення спадщини за померлим батьком, ні доказів відмови нотаріуса в оформленні спадщини. Тобто, позивачем не доведено суду, що його права, як спадкоємця, щодо оформлення спадщини за покійним батьком, порушено.

В матеріалах справи відсутні відомості про заведення спадкової справи за померлим 24.09.1996 року ОСОБА_6, про наявність/відсутність заповіту, про коло спадкоємців, про прийняття/не прийняття ними спадщини. Не надано суду і доказів належності спірного житлового будинку, розташованого за адресою: с. Хмільник, №163, Іршавського району, до складу спадщини, що залишилася після смерті спадкодавця ОСОБА_6

Сам факт побудови спірного житлового будинку у 1966 року не є доказом того, що такий збудований батьками позивача та належав їм на праві спільної сумісної власності. Таких доказів не містять ні матеріали справи, ні матеріали інвентаризаційної справи на будинок. Згідно Свідоцтва про право власності на нерухоме від 28.11.2008 року, що видано на підставі рішення Кам’янської сільради від 27.11.2008 року №69, житловий будинок за адресою: с. Хмільник, №163, Іршавського району, належав в цілому ОСОБА_5 (а.с.10). Вказане свідоцтво сторонами не оскаржувалося і є чинним.

Не надано позивачем і належних доказів прийняття ним спадщини за померлим батьком. З позовної заяви вбачається, що після смерті батька, зі згоди матері позивач забрав з будинку та відвіз до себе додому весь інструмент батька, що свідчить про прийняття ним спадщини за батьком. Однак, матеріали справи не містять ні доказів належності спадкодавцеві на праві власності вказаних інструментів, ні доказів переходу цих інструментів після смерті батька у власність позивача. З позовної заяви вбачається, що позивач після смерті батька зі згоди матері забрав інструменти, які не потрібні були матері, що може свідчити про перехід права власності на це майно на підставі дарування, а не шляхом вступу у володіння спадковим майном.

За таких обставин, суд вважає позовну вимогу ОСОБА_3 про визнання за ним права власності на частину спадкового будинку безпідставною і такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 88 ч. 1 ЦПК України, суд вважає стягнути з відповідачів на користь позивача понесені ним судові витрати у виді судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (визначення додаткового строку на прийняття спадщини) у сумі по 320 грн. з кожного відповідача (а.с.64-65).

Керуючись ст. ст. 15, 16, 1269, 1270, 1272 ч. 3 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 57-60, 88 ч.1, 158 ч.2, 208-209, 212-215, 218 ЦПК України,

р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Визначити ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, додатковий одномісячний строк з моменту набрання рішенням суду законної сили для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5, яка померла 07 січня 2015 року.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 по 320 (триста двадцять) грн. судових витрат.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення рішення, протягом десяти днів з дня отримання його копії до апеляційного суду Закарпатської області через цей районний суд.

Головуючий : М. О. Пітерських