Ухвала суду № 70343380, 16.11.2017, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 227/485/17 Номер провадження 22-ц/775/1752/2017

Головуючий в I інстанції Корнєєва В.В. Єдиний унікальний номер 227/485/17

суддя доповідач Новосядла В.М. Номер провадження 22-ц/775/1752/2017

Категорія 30

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2017 року м. Бахмут

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Новосядлої В.М.,

суддів: Краснощокової Н.С., Новосьолової Г.Г.,

за участю секретаря: Марченко Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 21 серпня 2017 року у цивільній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа комунальне підприємство «Новодонецьксервіс», про відшкодування шкоди,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 21 серпня 2017 року задоволено позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа комунальне підприємство «Новодонецьксервіс» про відшкодування шкоди:

- зобов'язано ОСОБА_1 передати суб'єкту підприємницької діяльності фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 замок, який ОСОБА_1 демонтував 17 січня 2017 року на вході на горищне приміщення будинку АДРЕСА_1, в повній комплектації та справному стані;

- стягнуто зі ОСОБА_1 на користь суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 640 гривень.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову та стягнути з позивача на його користь розмір судового збору за подання апеляційної скарги 704 гривні та витрати на проїзд до суду для участі в судовому засіданні з таких підстав:

- суд першої інстанції не врахував, що позивач не є співвласником будинку, а тому не мав права самовільно без згоди співвласників будинку обмежувати їм доступ до горищного приміщення та встановлювати замок на люку горищного приміщення;

- позивач, як виконавець послуг, має право лише на доступ до допоміжних приміщень для виконання тих чи інших робіт;

- встановлюючи замок на люку горищного приміщення, позивач піддав небезпеці мешканців будинку та порушив норми протипожежної безпеки, оскільки за наявності замка на люку, він позбавив доступу до горища мешканців будинку, не залишивши їм дублікату ключів та не залишивши на люку відповідний напис про місцезнаходження дублікату ключів, тим самим порушивши вимоги частини 5 статті 319 ЦК України та використавши право власності на замок, спричиняючи шкоду іншим мешканцям будинку;

- відповідач демонтував замок як безхазяйну річ, оскільки позивач відмовився від права володіння ним, про що свідчать пояснення позивача на допиті співробітниками поліції, з яких не вбачається, що цей замок належить позивачу, що свідчить про відмову позивача від права власності на замок;

- судом не враховано, що відповідно до вимог статті 1160 ЦК України позивач втратив право вимоги понесених ним витрат у зв'язку з демонтажем замку, оскільки позивач нікого із мешканців будинку не повідомив про установку замка на люку горищного приміщення та не передав дублікат ключів сусідам;

- судом не враховано, що в даній справі відсутній предмет спору, оскільки при допиті відповідач пояснив правоохоронним органам про згоду на повернення замка, проте позивач не вирішив це питання в досудовому порядку;

- судом не враховано, що позов є необґрунтованим, оскільки не встановивши факту права власності на замок, факту пошкодження замка та не надавши доказів його вартості, до уточнення позову позивач заявляв вимоги про його відшкодування;

- платіжні документи, що надані на підтвердження права власності позивача на замок, факту пошкодження замка та його вартості не містять реквізитів, з яких вбачається, що дані платіжні документи стосуються саме демонтованого відповідачем замка;

- судом помилково застосовано норми статті 1166 та 1192 ЦК України, які передбачають право на відшкодування шкоди спричиненої майну особи, оскільки майну позивача не було спричинено шкоди, оскільки демонтований замок відповідачем не пошкоджено.

Під час розгляду справи в апеляційній інстанції сторони не з'явились, повідомлені належними чином про час і місце розгляду справи, про що свідчать телефонограми, направлені на їх адресу і зареєстровані в журналі телефонограм апеляційного суду.

Від відповідача надійшла заява з проханням слухати справу у його відсутність.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно відхилити а рішення суду першої інстанції залишити без змін з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається.

Згідно свідоцтва НОМЕР_1 від 26 січня 2011 року позивач ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем (а.с. 6).

Відповідач ОСОБА_1 проживає в квартирі АДРЕСА_2, яка належить йому на підставі договору купівлі-продажу квартири від 8 жовтня 2002 року (а.с. 68).

Відповідно до рішення Новодонецької селищної ради №6/11-1 від 08 вересня 2011 року житловий фонд смт. Новодонецьке прийнято до комунальної власності територіальної громади смт. Новодонецьке із загальної власності територіальних громад міст та селищ, що знаходиться в управлінні Добропільської міської ради згідно додатку 1. Відповідно до зазначеного додатку, передано також будинок АДРЕСА_2, в якому розташовано квартира №4, в якій проживає відповідач ОСОБА_1 (а.с. 42-45).

Відповідно до договору №06-04/2015 про надання послуг з утримання житлових будинків та прибудинкових територій від 01 квітня 2015 року, укладеного між комунальним підприємством «Новодонецьксервіс» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, останньому передано функції з утримання житлових будинків і споруд та прибудинкових територій, надання житлово-комунальних послуг, перелік і вартість яких затверджено рішенням виконкому Новодонецької селищної ради від 21 грудня 2011 року №146 «Про користування тарифами на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій смт. Новодонецьке», затверджених рішенням Добропільської міської ради від 09 квітня 2008 року №270 (а.с. 46- 49).

Згідно частини 2 статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - це приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення).

Рішенням Конституційного Суду України від 9 листопада 2011 року N14-рп/2011 у справі N1-22/2011 визначено, що власники квартир двох - або багатоквартирних житлових будинків та житлових приміщень у гуртожитку, незалежно від підстав набуття права власності на такі квартири, житлові приміщення, є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою.

Тобто, право володіння, користування та розпорядження допоміжними приміщеннями мають усі співвласники житлового будинку.

Порядок надання послуг з утримання будинків і прибудинкових територій визначено Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року №76.

Згідно пункту 3.2.5 цих Правил вхідні двері або люки (для горищних приміщень із запасними, напірними і розширювальними баками) виходу на покрівлю повинні бути утеплені, обладнані ущільнювальними прокладками, завжди замкнені (один комплект ключів зберігається в чергового диспетчера ОДС або кімнаті техніка - майстра виконавця послуг, а другий - у консьєржа чи двірника), про що робиться відповідний напис на люку чи дверях.

Вхід у горищне приміщення і на дах дозволяється тільки працівникам виконавця послуг, безпосередньо відповідальним за технічний нагляд, і тим, котрі виконують ремонтні роботи, а також працівникам експлуатаційних організацій, обладнання яких розміщене на даху й у горищному приміщенні.

Зазначеними правилами передбачено, що виконавець послуг - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

Замок, який було демонтовано відповідачем, належить позивачу фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2, що підтверджується накладною від 15 січня 2017 року, відповідно до якої фізична особа-підприємець ОСОБА_2 придбав у фізичної особи підприємця ОСОБА_3 накладний замок вартістю 257 гривень 50 копійок, приходним ордером від 15 січня 2017 року, відомостями оборотного обліку по рахунку №221"МБП" за січень 2017 року (а.с. 41).

Під час розгляду справи у суді першої інстанції було встановлено, що 16 січня 2017 року позивачем було видано наряд своєму працівнику ОСОБА_4 на встановлення замка та наклейку оголошення за адресою: смт. Новодонецьке вул. Московська (Благовісна), 20. Вказаний наряд було виконано в той же день, про що мається розписка виконавця робіт ОСОБА_4 в книзі нарядів та про що повідомив допитаний в судовому засіданні суду першої інстанції свідок ОСОБА_4 (а.с. 168-170).

Згідно частин 1 і 2 статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

За частиною 1 статті 1192 ЦК України суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Позивач просив зобов'язати відповідача повернути йому замок, який зі слів останнього знаходиться у нього в повній комплектації.

Виходячи із встановлених обставин, наданих сторонами доказів та вимог закону, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову та зобов'язання відповідача передати позивачу демонтований відповідачем замок в повній комплектації та справному стані.

Рішення суду постановлено у відповідності до норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не встановлено.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 308 ЦПК України суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу про відхилення апеляційної скарги, якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Довід апеляційної скарги про те, що позивач не є співвласником будинку, а тому не мав права самовільно обмежувати доступ мешканцям будинку до горищного приміщення та встановлювати замок на люку горищного приміщення є неспроможним, оскільки позивач, як виконавець послуг, діяв у відповідності до вимог пункту 3.2.5 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, якими передбачений обов'язок виконавця послуг утримувати люки горищних приміщень у замкненому стані.

Що стосується доводу апеляційної скарги про те, що встановивши замок на люку горищного приміщення, позивач піддав небезпеці мешканців будинку, порушив норми протипожежної безпеки та позбавив доступу до горища мешканців будинку, то він спростовується пунктом 3.2.5 Правил, яким передбачено, що вхід у горищне приміщення і на дах дозволяється тільки працівникам виконавця послуг, безпосередньо відповідальним за технічний нагляд і тим, котрі виконують ремонтні роботи, а також працівникам експлуатаційних організацій, обладнання яких розміщене на даху й у горищному приміщенні.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що він демонтував замок як безхазяйну річ, оскільки позивач не довів своє право на неї є безпідставними, оскільки позивач придбав у фізичної особи підприємця ОСОБА_3 накладний замок вартістю 257 гривень 50 копійок, що підтверджується приходним ордером від 15 січня 2017 року, відомостями оборотного обліку по рахунку №221"МБП" за січень 2017 року (а.с. 41).

Довід апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не враховано, що в даній справі відсутній предмет спору, оскільки позивач не врахував згоди відповідача на вирішення питання в досудовому порядку, є неспроможним, оскільки відповідно до положень частини 1 статті 3 ЦПК України у позивача є право на звернення до суду за захистом своїх порушених прав свобод чи інтересів.

Щодо вимог відповідача в своїй апеляційній скарзі про стягнення на його користь сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 704 гривні та витрат на проїзд до суду для участі в судовому засіданні, то відповідно до положень частини 5 статті 88 ЦПК України суд апеляційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат лише у випадку зміни рішення суду або ухвалення нового рішення суду.

Керуючись статтями 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 21 серпня 2017 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає сили негайно і може бути оскаржена безпосередньо до касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий:

Судді: