Рішення № 70342955, 13.11.2017, Лиманський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Краснолиманський міський суд Донецької області)

Справа № 236/2510/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2017 року Краснолиманський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Бікезіної О.В.,

за участю секретаря Снігирьової О.Ю.,

представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду в м. Лиман цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі структурного підрозділу "Луганська дирекція залізничних перевезень" Регіональної філії "Донецька залізниця" про стягнення заборгованості по заробітній платі, допомоги при виході на пенсію та середнього заробітку за час затримки розрахунку, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі структурного підрозділу "Луганська дирекція залізничних перевезень" Регіональної філії "Донецька залізниця" про стягнення заборгованості по заробітній платі, допомоги при виході на пенсію та середнього заробітку за час затримки розрахунку. З урахуванням уточнених позовних вимог просив стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі в розмірі 7019,48 грн., допомогу при виході на пенсію в розмірі 26998,50 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 46095 грн. та судові витрати. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що він перебував в трудових відносинах з відповідачем до 27 березня 2017 року, звільнений за власним бажанням у звязку з виходом на пенсію за віком. При звільненні відповідач не виплатив йому: заборгованість з заробітної плати в розмірі 7019,48 грн. за березень 2017 року, допомогу при виході на пенсію в розмірі 26998,50 грн.

Належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, у судове засідання позивач не прибув, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити (а.с.27).

Представник відповідача ОСОБА_1 проти заявленого позову заперечувала, просила у позові відмовити, посилається на те, що згідно записів у трудовій книжці позивач працював на станції Родакове в структурному підрозділі "Луганська дирекція залізничних перевезень", де й мало відбуватися нарахування та виплата заробітної плати та інших платежів згідно первинних документів. Згідно розпорядження КМУ від 07.10.2014 року №1058-р як м. Луганськ, так і смт. Родакове були віднесені до переліку населених пунктів, на території яких органи влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Вивезти будь-які первинні бухгалтерські документи не було можливості, тому відповідач не має можливості провести перевірку наявності чи відсутності заборгованості за заробітною платою та іншими виплатами перед позивачем. При цьому представник відповідача не заперечувала факт роботи структурного підрозділу" "Луганська дирекція залізничних перевезень" та, що наказ про звільнення ОСОБА_2 за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням у звязку з виходом на пенсію був виданий 27.03.2017 року структурним підрозділом "Луганська дирекція залізничних перевезень" Регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".

Суд, вислухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд встановив фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як передбачено ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК).

Відповідно до положень ст. ст. 11, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Докази надаються сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. ч. 2, 3 ст. 58 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 59 ЦПК України).

Судом встановлено, що ОСОБА_2 18.08.1995 року був прийнятий стропальником 6 розряду відновлювального поїзду Родаково Луганського відділення Донецької залізної дороги, в подальшому його було переведено помічником машиніста крану, машиністом крану, що підтверджується записами в його трудовій книжці. Луганське відділення Донецької залізної дороги було перейменовано в Луганську дирекцію Донецької залізної дороги залізничних перевезень, потім з 21.06.2006 року в Луганську дирекцію залізничних перевезень державного підприємства «Донецька залізниця» (а.с.16,17).

25.07.2016 року згідно Наказу №78-ОС від 22.07.2016 року Луганська дирекція залізничних перевезень державного підприємства «Донецька залізниця» реорганізована шляхом злиття у структурний підрозділ «Луганська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця», про що також зроблений запис у трудову книжку позивача (а.с.17).

Згідно з Наказом про припинення трудового договору №17-ОС від 27.03.2017 року ОСОБА_2 звільнений з 27 березня 2017 року з посади машиніста крану (на залізничному ходу) 6 розряду відновлювального поїзду 1 групи станції Родакове за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням у звязку з виходом на пенсію, про що також зроблений відповідний запис в його трудовій книжці (а.с.17). Зазначений наказ видано структурним підрозділом "Луганська дирекція залізничних перевезень" Регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"(а.с.19).

В наказі про припинення трудового договору зазначено, що ОСОБА_2 має право на виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 5-ти середньомісячних заробітків, згідно п. 3.25 колективного договору (а.с.19).

Згідно Протоколу №1 комісії про встановлення трудового стажу та розміру одноразової допомоги у звязку з виходом на пенсію при Луганській дирекції залізничних перевезень Регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" від 27.03.2017 року комісія встановила, що в безперервний стаж ОСОБА_2 включається 21 рік 07 місяців 09 днів, середньомісячна заробітна плата за 2 повних календарних місяці, попередніх виходу на пенсію склала 6585 грн., розмір допомоги у звязку з виходом на пенсію складає 32925 грн. (а.с.20).

Згідно довідки, що її підписано начальником Луганської дирекції залізничних перевезень Регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" ОСОБА_3 (без дати) ОСОБА_2 не виплачена заробітна плата у сумі 7019,48 грн. за березень 2017 року та допомога при виході на пенсію в сумі 26998,50 грн. (а.с.18).

Згідно довідки про заробітну плату для обчислення пенсії, видану ОСОБА_2 29.03.2017 року, його заробітна плата за січень 2017 року склала 7920,94 грн., лютий 6026,95 грн., на всі виплати нараховані страхові внески до Пенсійного фонду України та сплачені в повному обсязі по 28.02.2017 року (а.с.21).

Суд відхиляє запереченняпредставника відповідача, що ОСОБА_2 не перебував в трудових відносинах з відповідачем, оскільки факт знаходження позивача в трудових відносинах з відповідачем підтверджується записами в трудовій книжці, довідкою про розмір заборгованості, наказом про припинення трудового договору, протоколом комісії про встановлення трудового стажу. Крім того, представник відповідача не спростувала той факт, що заробітна плата за попередній період (липень 2016 - лютий 2017 роки) позивачу була виплачена саме відповідачем.

Слід зазначити, що представник відповідача не надав суду жодного доказу, що позивач у цей період відпрацював не повністю, тобто, що фактично відпрацьований час позивача не відповідає тривалості робочого часу на 2017 рік, не спростував розмір не виплаченої заборгованості, яку зазначено в довідці, що її підписано начальником Луганської дирекції залізничних перевезень Регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" ОСОБА_3, згідно якої ОСОБА_2 не виплачена заробітна плата у сумі 7019,48 грн. за березень 2017 року та допомога при виході на пенсію в сумі 26998,50 грн. (а.с.18).

Заперечення відповідача ґрунтуються виключно на твердженні про відсутність первинних документів, при цьому відповідач не надав суду жодних доказів, які б спростували твердження та докази позивача. Не зважаючи на неодноразові відкладення розгляду справи за заявами відповідача (а.с. 29, 35, 42) відповідачем не було надано суду довідку про заборгованість по заробітній платі та інших сум, належних ОСОБА_2, посилаючись на відсутність первинних документів.

Вирішуючи справу по суті суд виходить із того, що Конституцією України, як Основним Законом, закріплено право на працю і заробітну плату, а саме у статті 43 зазначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Статтею 94 Кодексу законів про працю Українипередбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідност. 97 КЗпП Українивласник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Відповідно дост. 21 Закону України «Про оплату праці»працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідност. 22 цього Законусуб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Відповідно до вимогст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, наприклад, справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, а також справа «ПринцЛіхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/ «правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

Європейський Суд неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст. 1 Протоколу №1 є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.

Таким чином, з огляду на те, що право людини на заробітну плату та допомогу при виході на пенсію гарантованеКонституцією України, нормамиКЗпП,Законам України «Про оплату праці» а позивач знаходився з Луганською дирекцією залізничних перевезень Регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в трудових відносинах до 27.03.2017 року, виконував свої трудові обов'язки в повному обсязі, а також при звільненні не отримавзаробітну плату за березень 2017 року та допомогу при виході на пенсію, яка передбачена п. 3.25 колективного договору майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні прецедентної практики Європейського Суду.

Відповідач не виконав своїх зобов'язань, щодо виплати позивачу заробітної плати за березень 2017 року у сумі 7019,48 грн. та допомоги при виході на пенсію в сумі 26998,50 грн., тому суд вважає, що таке порушення є порушенням ст. 1 Протоколу №1.

ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі «Ковач проти України», п.59 рішення у справі «Мельниченко проти України», п.50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» тощо).

На підставі ч.ч.1 та 3ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

У звязку з цим суд відхиляє посилання відповідача на неможливість вивезти первинні документи, як підставу для відмови у нарахуванні та виплаті позивачу заробітної плати у березні 2017 року та допомоги при виході на пенсію. Оскільки обов'язок здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, інших виплат, належних працівникові, а так само вести бухгалтерський, податковий облік тощо лежить на працедавцеві, а не на працівникові. За цих обставин втрата підприємством первинних документів не позбавляє його обов'язку здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, тим більше, що відповідачем не надано суду жодних доказів того, що він у будь-який спосіб намагався виправити цю ситуацію.

Крім того, суд звертає увагу на ті обставини, що структурний підрозділ «Луганська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» здійснює господарську діяльність на підконтрольній Україні території починаючі з квітня 2016 року а позовні вимоги заявлені позивачем за березень 2017 року.

Згідно ч. 2ст.233 КЗпП Україниу разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право на звернення до суду з позовом про стягнення належній йому зарплати без обмеження будь-яким строком.

За цих обставин позовні вимоги в частині стягнення заробітної плати за березень 2017 року в сумі 7019,48 грн. та допомоги при виході на пенсію в сумі 26998,50 грн. є обґрунтованими й такими, що підлягають задоволенню.

Згідност. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, обовязок із проведення з працівником розрахунку покладається на роботодавця незалежно від прохання працівника про вказану плату. Стаття 117 КЗпП Українизастосовується у разі несвоєчасної виплати належних працівнику від підприємства сум незалежно від наявності клопотання працівника про таку виплату.

Оформивши звільнення позивача та видавши йому трудову книжку, відповідач свій обовязок із проведення з працівником розрахунку не здійснив, а тому є підстави для застосування до відповідача відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, передбачену ст. 117 КЗпП України.

Відповідно до п. 20постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у звязку з затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після предявлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставіст. 117 КЗпП Українистягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справипо день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Таким чином, приймаючи до уваги встановлені в судовому засіданні фактичні обставини справи, вищенаведені законодавчі положення в сфері регулювання виплати заробітної плати та висновки Пленуму Верховного Суду України, викладені в вищенаведеній Постанові, суд доходить до висновку, що позивач має право на стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку виплати заробітної плати з 28 березня 2017 року по день ухвалення судом рішення, тобто по 13 листопада 2017 року.

При визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100(з наступними змінами і доповненнями) (далі по текстуПорядок). Цей нормативний акт не застосовується лише тоді, коли середня заробітна плата визначається для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, та призначення пенсії.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 звільнений з роботи 27 березня 2017 року.

День звільнення позивача, відповідно до положень п. 2.26 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29 липня 1993 року, є останнім днем його роботи.

Згідно п. 8 Порядку нарахуваннявиплат,щообчислюютьсяізсередньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Таким чином, суд розраховує середньоденну заробітну плату ОСОБА_2 на підставі відомостей про заробітну плату за січень та лютий 2017 року.

Таким чином середньоденна заробітна плата позивача складає: (7920,94+6026,95 грн.): (20днів+20 днів) = 348,70 грн.

Згідно з додатком до листа Міністерства соціальної політики України від 05.08.2016 р. № 11535/0/14-16/13"Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2017 рік" з урахуванням розрахункового періоду кількість робочих днів позивача у березні4, у квітні19, у травні20, у червні 20, у липні 21, у серпні 22, у вересні 21, у жовтні 21, у листопаді 9.

Середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати підлягає стягненню за період з 28.03.2017 року по 13.11.2017 року в розмірі 54745,90 грн. (з розрахунку: 348,70 грн. середньоденної заробітної плати х 157 робочіх днів)

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати розрахунку підлягають задоволенню.

Проте, суд наголошує що з урахуванням вимог ч. 1ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Позивач ОСОБА_2 просить стягнути з підприємства середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 46095 грн. (а.с.49).

Враховуючи заявлені позивачем вимоги, суд приходить до висновку, що підлягає стягненню з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку у сумі 46095 грн.

Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає суми, що підлягають стягненню на користь позивача без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів.

Відповідно до п.2 ч.1ст. 367 ЦПК Українисуд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

З приводу вимоги позивача про відшкодування понесених ним судових витрат суд зазначає таке. Згідно із ст. 79 ЦПК України судовий збір включено до складу судових витрат. Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Позивачем при поданні позову сплачений судовий збір в розмірі 801 грн., що підтверджено відповідними квитанціями (а.с.3,50). Виходячи з цього, на підставіст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в сумі 801грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. статтями10,11,60,61,88, 212-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі структурного підрозділу "Луганська дирекція залізничних перевезень" Регіональної філії "Донецька залізниця" про стягнення заборгованості по заробітній платі, допомоги при виході на пенсію та середнього заробітку за час затримки розрахунку - задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680 МСП м. Київ-150, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, фактичне місце перебування за адресою: 92703, Луганська область, м. Старобільськ, вул. Руднєва, 9/1) заборгованість по заробітній платі в розмірі 7019,48 грн., допомогу при виході на пенсію в розмірі 26998,50 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680 МСП м. Київ-150, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, фактичне місце перебування за адресою: 92703, Луганська область, м. Старобільськ, вул. Руднєва, 9/1) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 28 березня 2017 року по 09 жовтня 2017 року у розмірі 46095 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680 МСП м. Київ-150, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, фактичне місце перебування за адресою: 92703, Луганська область, м. Старобільськ, вул. Руднєва, 9/1) судовий збір в розмірі 801 грн.

Рішення в частині стягнення заробітної плати за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через Краснолиманський міський суд Донецької області в Апеляційний суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлений на протязі пяти днів.

Суддя -