Рішення № 70342854, 16.11.2017, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Провадження№2/235/1234/17

Справа №235/7895/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

16 листопада 2017 року Красно армійський міськрайонний суд Донецької області

у складі: головуючої судді - Величко О.В.,

при секретарі Долгопольської А.В.

за участю позивача ОСОБА_1

за участю представника позивача ОСОБА_2

за участю відповідача ОСОБА_3

за участю представників відповідача ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Покровськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного Акціонерного Товариства «Страхова Компанія «ВУСО» , ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного Акціонерного Товариства «Страхова Компанія «ВУСО» , ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що він є власником автомобіля марки ВАЗ 2107 , реєстраційний номерний знав АН 5614 ЕС, 1986 року випуску, який належить йому на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу АНС № 219789 та зареєстрований у РЕР м. красноармійська УДАІ ГУМВС України в Донецькій області. 10.07.2016 року приблизно о 14-30 годин водій ОСОБА_3, керуючи автомобілем Volkswagen Transporter, державний номер НОМЕР_1, рухався в м. Покровськ по вул. Свердлова, виїхав на головну дорогу вулиці Шевченко, не надав перевагу в русі автомобілю, який рухався по головній дорозі, внаслідок чого скоїлося ДТП , та його автомобіль зазнав механічних ушкоджень. Згідно висновку експерта вартість відновлювального ремонту складає 40929,89 грн., ринкова вартість транспортного засобу – 31505,04 грн. Оскільки відповідачем ОСОБА_6 « СК «ВУСО» виплачено страхове відшкодування у розмірі 15437,05 грн., просить стягнути з ОСОБА_6 « СК «ВУСО» на свою користь недоплачену суму страхового відшкодування у розмірі 15067,99 грн., з відповідача ОСОБА_3 на свою користь франшизу у розмірі 1000 грн., моральну шкоду у розмірі 50000 грн., та понесені судові витрати .

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні.

Відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги в судовому засіданні визнав частково в розмірі франшизи 1000 грн., в задоволенні матеріальної і моральної шкоди просив відмовити , оскільки страхова компанія виплати позивачу страхове відшкодування, а розмір моральної шкоди не доведений позивачем. З оцінкою експерта згоден.

Представник відповідача ОСОБА_4 просив задовольнити позовні вимоги в розмірі франшизи - 1000 грн., в задоволенні іншої частини позовних вимог просив відмовити, у зв’язку з виплатою страховою компанією суми страхового відшкодування та не доведеністю з боку позивача розміру моральної шкоди.

Представник відповідача ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги про стягнення франшизи в розмірі 1000 грн. визнав, в задоволенні іншої частини позовних вимог просив відмовити у зв’язку з отриманням позивачем страхового відшкодування та не доведеністю спричинення моральної шкоди внаслідок ушкодження здоров»я.

Представник відповідача ОСОБА_6 «Страхова компанія « ВУСО» в судове засідання не з»явився, просив справу слухати у його відсутність.( а.с. 250).

Суд, вислухавши пояснення позивача, представника позивача, відповідача ОСОБА_3, представників відповідача ОСОБА_4, ОСОБА_5, дослідивши матеріали справи і перевіривши їх доказами, приходить до наступного.

Судом встановлено, 15.06.2016 року між ОСОБА_6 «СК «ВУСО» та ОСОБА_3 було укладено Договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АЄ 8798761, за яким страховик взяв на себе зобов’язання у випадку настання страхової події відшкодувати завдану страхувальником шкоду життю, здоров’ю та майну третіх осіб при експлуатації забезпеченого транспортного засобу Volkswagen Transporter, державний номер НОМЕР_1.

В період дії Полісу у м. Покровськ Донецької області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1

Особою, винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди визнано ОСОБА_3, що підтверджується постановою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 01.12.2016 року ( а. с. 7)

Вказані обставини підтверджено сторонами по справі.

Згідно розрахунку вартості відновлювального ремонту № 980 від 31.08.2016 року відновлення транспортного засобу ВАЗ 2107 є економічно недоцільним, ринкова вартість автомобіля становить 31505,04 грн. вартість відновлювального ремонту – 40929,89 грн. ( а. с. 35-50).

Як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_6 «СК «ВУСО» сплатило позивачу суму страхового відшкодування у розмірі 15437,05 грн.

Вказана обставина підтверджена позивачем в судовому засіданні, матеріалами справи.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник – особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки – особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Разом із тим правила регулювання деліктних зобов’язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, – якщо законом передбачено такий обов’язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов’язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров’я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов’язкове страхування). До відносин, що випливають із обов’язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов’язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі – Закон № 1961-IV).

Метою здійснення обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон № 1961-IV (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров’ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об’єктом обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов’язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров’ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV).

Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров’ю та/або майну потерпілого.

За змістом Закону № 1961-IV (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров’ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов’язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Як передбачено статтею 1194 ЦК України, в разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов’язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов’язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов’язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов’язання згідно з договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника – в договірному зобов’язанні ним є страховик.

Разом із тим, зазначені зобов’язання не виключають одне одного. Деліктне зобов’язання – первісне, основне зобов’язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування – виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов’язково припиняє деліктне зобов’язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов’язаною. При цьому, потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов’язаний виконати обов’язок зі здійснення страхового відшкодування.

Потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов’язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому доособи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.

Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов’язання, не залежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. В такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов’язками страховика як сторони договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування в розмірі, який у повному обсязі відшкодовує завдану шкоду, деліктне зобов’язання між потерпілим і особою, яка завдала шкоди, припиняється згідно зі статтею 599 ЦК України виконанням, проведеним належним чином.

Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов’язання зберігається до виконання завдала особою, яка шкоди, свого обов’язку згідно зі статтею 1194 ЦК України – відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Зазначені положення закріплені в правових висновках суду, викладених в постановах

Верховного Суду України від 20.01.2016 року № 6-2808цс15 та 26.10.2016 року,які відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковими для усіх судів України.

Одним із способів захисту цивільних прав, відповідно до ч.2 ст. 16 ЦК України визначено відшкодування збитків та інші способи відшкодування шкоди.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення ї цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв»язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки)

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю , завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

З огляду на положення ч. 1 ст. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно п.15 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року « Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.

Транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу із визнанням транспортного засобу фізично знищеним.

Якщо ж транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та витратам з евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Враховуючи вищезазначені норми права, той факт, що транспортний засіб позивача визнано фізично знищеним , ринкова вартість транспортного засобу становить 31505,04 грн., а позивачу сплачено суму страхового відшкодування у розмірі 15437,05 грн., клопотань про призначення судово- автотоварознавчої експертизи сторони не заявляли, керуючись принципом змагальності сторін , виходячи з матеріалів справи та доказів представлених позивачем, приходить до висновку про те, що сума матеріальної шкоди, яку необхідно стягнути з відповідача на користь позивача становить 15067,99 грн.

Встановлення франшизи за договором страхування цивільно-правової відповідальності передбачено ст..12. Закону України « Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». А відповідно до ч.2 цієї статті Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Отже, з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача необхідно стягнути франшизу у розмірі 1000 грн.

Як роз'яснено у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.92 р. №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», зокрема, слід враховувати, що відшкодування шкоди шляхом покладення на відповідальну за неї особу обов'язку надати річ того ж роду і якості, виправити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі, застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування шкоди можливий. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди. Як при відшкодуванні в натурі, так і при відшкодуванні заподіяних збитків грішми потерпілому на його вимогу відшкодовуються неодержані доходи у зв'язку з заподіянням шкоди майну.

Постановляючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд одночасно повинен обговорити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.

У зв'язку з тим, що пошкоджений автомобіль вважається знищеним, задовольняючи позов шляхом відшкодування збитків, стягуючи з відповідача повністю суму ринкової вартості автомобіля за відрахуванням франшизи у розмірі 15067,99 грн., суд визнає за необхідне вирішити питання передачі останньому залишків пошкодженого автомобіля після відшкодування ним шкоди.

Відповідно до ст..ст. 23,1167 ЦК України , особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок із знищенням чи пошкодженням її майна або ушкодженням здоров»я та відшкодовується особою, яка її заподіяла, за наявності її вини.

Суд вважає, що в судовому засіданні знайшло своє підтвердження доказами заподіяння відповідачем ОСОБА_3 моральної шкоди позивачу в результаті противоправних дій ОСОБА_3 , які не відповідали вимогам п.16.11 Правил дорожнього руху та з технічної точки зору знаходились у причинному зв’язку з настанням ДТП. ( а.с. 9-14).

Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних страждань з урахуванням ступеня вини відповідача та виходячи з принципів розумності та справедливості.

Доводи представника відповідача про те, що недоведеність позивачем моральної шкоди у зв’язку з відсутністю відповідної судової експертизи , суд не приймає до уваги , оскільки матеріали справи містять достатньо доказів щодо спричинення позивачеві в результаті ушкодження здоров’я, моральної шкоди й без висновку експертних установ.

Так, з урахуванням характеру та тривалості страждань позивача, стана здоров’я позивача, істотність вимушених змін у життєвих стосунках позивача, можливість відновлення його психологічного стану , суд вважає, що достатнім та розумним розміром відшкодування моральної шкоди в рахунок компенсації моральних страждань позивача буде грошова сума у розмірі 3000 грн., яка належить к стягненню з відповідача ОСОБА_3, дії якого знаходились у причинному зв’язку з наслідками дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача – судові витрати у розмірі 1102,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 23, 1166, 1192,1194 ЦК України, ст.ст. 10,11,88,209,212,214-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 15067,99 грн., франшизу у розмірі 1000 грн., моральну шкоду у розмірі 3000 грн понесені судові витрати у розмірі -1102,40 грн. з подальшою передачею ОСОБА_1 ОСОБА_3 пошкодженого автомобіля марки ВАЗ 2107 , реєстраційний номерний знак НОМЕР_3, 1986 року випуску , після повного відшкодування матеріальної і моральної шкоди.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: