Постанова № 70339771, 15.11.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

15 листопада 2017 р. Справа № 820/4691/17

Харківський окружний адміністративний суд у колегіальному складі:

головуючого судді - Шляхової О.М.,

суддів - Заічко О.В., Сагайдака В.В.,

при секретареві судового засідання - Молчанової О.М.,

представника позивача - Савві Л.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссєрвіс" до Державної фіскальної служби України, про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Транссєрвіс" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд: 1. Визнати рішення ДФС України № 108121/30428944 від 21.08.2017р. про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних протиправним та скасувати його. 2. Зобов'язати ДФС України зареєструвати податкову накладну №50 від 08.07.2017р. на загальну суму 1005903,6 грн. ( у т. ч. ПДВ-167650,6 грн.) в Єдиному реєстрі податкових накладних. 3. Судові витрати покласти на Відповідача.

Позивач вважає дії відповідача протиправними, а рішення неправомірним, необґрунтованим, безпідставним через відсутність доказів порушення підприємством податкового законодавства. В обґрунтування своїх доводів, зокрема, зазначає, що всі вимоги по наданню пояснень та копій документів ТОВ «ТРАНССЄРВІС» були виконані, отже, комісія Державної фіскальної служби України не мала підстав для прийняття рішення від 21.08.2017р. №108121/30428944 , яким було відмовлено у реєстрації податкової накладної № 50 від 08.07.2017р., зазначене рішення ДФС є невмотивованим, необґрунтованим і протиправним. 30.08.2017 р. ТОВ «ТРАНССЄРВІС» у відповідності до п.23 ст. 56 ПКУ подано скаргу до ДФС України, яка доставлена до ДФС України 04.09.2017 р. Оскільки 14.09.2017 р. був останнім днем розгляду скарги, однак, відповідач всупереч вимога чинного законодавства не повідомив підприємство позивача про результати її розгляду, а також не зареєстрував податкову накладу.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги в повному обсязі, просила суд їх задовольнити, з посиланням на обставини викладені в позовній заяві та наданих письмових поясненнях.

Відповідач проти адміністративного позову заперечує та вважає позовні вимоги ТОВ «Транссервіс» безпідставними та необґрунтованими. В наданих письмових запереченнях зазначає, що дії ДФС обґрунтовані, а рішення повністю відповідає вимогам діючого законодавства, а тому є законними, у зв'язку із чим в задоволенні позовних вимог просив відмовити. (а.с. 100-101) В обґрунтування своєї позиції також наголошує, що у разі зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН відповідно до п. 201.16 ПКУ, платник податків має право подати протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у такій податковій накладній/розрахунку коригування, пояснення та/або копії документів, зазначені у підпункті «в» пп. 201.16.1 ПКУ. Неподання таких пояснень / копій документів може стати причиною для прийняття Комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної (Постанова КМУ «Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування у Єдиному реєстрі податкові, накладних або про відмову в такій реєстрації» від 29.03.2017 р. № 190.). Зазначає також, що вимогу щодо реєстрації податкової накладної вважає передчасною, оскільки норми ПК та Наказів МФУ не передбачають реєстрації податкової накладної у разі порушення прав позивача у спосіб зобов'язання зареєструвати податкові накладні рішеннями податкових органів, ухвалених за результатами перевірки сум ПДВ, або окремо здійснення такого контролю. Реєстрація податкових накладних є виключними повноваженнями податкових органів, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про реєстрацію податкових накладних у спосіб, що не передбачений законом у разі не порушення прав платника.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши позицію відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, встановила наступні обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Транссєрвіс» зареєстровано як юридична особа, включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та перебуває на податковому обліку (а.с. 12; 41-52).

Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Транссєрвіс» - є підприємством, яке займається закупівлею та продажем товарів. Основним видом економічної діяльності, згідно Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 12, 12 зворот; 41-52) є: 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широко асортименту; 46.72 Оптова торгівля металами та металевими рудами; 46.90 неспеціалізована оптова торгівля; 51.52.2 Оптова торгівля чорними та кольоровими металами в первинних формах та напівфабрикатами з них; 52.24 Транспортне оброблення вантажів; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів.

ТОВ «Транссєрвіс» уклало з ТОВ «Євромастила» Договір поставки №0401-17ТС від 04.01.2017 р. (а.с. 66-69).

Згідно умов Договору та додаткової угоди № 5 від 22.05.2017 р. (а.с. 70) ТОВ «Євромастила» повинно було поставити підприємству позивача Мастило промислове Kluberplex BEM 41-132. Країна виробництва - Германія, виробник - Kluber Lubrication. (Код товару УКТ ЗЕД 3403199010 - мастило промислове Kluberplex BEM 41-132.) Умови постачання - за рахунок постачальника (ТОВ «Євромастила») на склад покупця за адресою: м. Харків, пр. Фрунзе, 3.

Мастило промислове Kluberplex BEM 41-132 відвантажено ТОВ «Євромастила» згідно видатковій накладній №736 від 07.07.2017 р. в кількості 2210 кг на суму 838253,00 грн., ПДВ - 167650,60 грн., загальна сума - 1005903,60 грн. (а.с. 93). Якість товару підтверджена сертифікатом № 3.1 EN 10204. Транспортування здійснено згідно товарно-транспортної накладної № 736 від 07.07.2017 р. на склад покупця за адресою: м. Харків, пр. Фрунзе, 3.

Розрахунки з ТОВ «Євромастила» проведені у безготівковій формі згідно умов договору шляхом здійснення попередньої оплати, що підтверджується платіжними дорученнями: № 3702 від 25.05.2017 р. - 140 826,50 грн.; № 3734 від 26.05.2017 р. - 70 413,25 грн.; № 4340 від 20.06.2017 р. - 70 413,25 грн.; № 4424 від 23.06.2017 р. - 70 413,25 грн.; № 4482 від 26.06.2017 р. - 105 619,88 грн.; № 7667 від 30.06.2017 р. - 105 619,88 грн.; № 7731 від 06.07.2017 р. - 140 826,50 грн. (а.с. 78-84).

Всього сплачено 704132,51 грн., заборгованість ТОВ «Транссєрвіс» перед ТОВ «Євромастила» складає 301771,09 грн. (а.с. 85).

В момент виникнення податкових зобов'язань (за правилом першої події) ТОВ «Євромастила» було складено та зареєстровано наступні податкові накладні: №131 від 25.05.2017 р. на суму 117355,42 грн., ПДВ- 23471,08 грн., №135 від 26.05.2017 р. на суму 58677,71 грн., ПДВ- 11735,54 грн., №68 від 20.06.2017 р. на суму 58677,71 грн., ПДВ- 11735,54 грн., №96 від 23.06.2017 р. на суму 58677,71 грн., ПДВ- 11735,54 грн., №103 від 26.06.2017 р. на суму 88016,57 грн., ПДВ- 17603,31 грн., №118 від 30.06.2017 р. на суму 88016,57 грн., ПДВ- 17603,31 грн., №17 від 06.07.2017 р. на суму 117355,43 грн., ПДВ- 23471,08 грн., №26 від 07.07.2017 р. на суму 251475,90 грн., ПДВ- 50295,18 грн.

В подальшому ТОВ «Транссєрвіс» продаж мастила промислового Kluberplex BEM 41-132, код товару УКТ ЗЕД 3403199010, здійснило на ПАТ «Харківський підшипниковий завод» (код ЄДРПОУ 05808853) на підставі договору комісії № КОМ-3 від 22.02.2011 р. (а.с. 86-87) згідно видаткової накладної № 3130 від 08.07.2017 р. в кількості 2210 кг, сума без ПДВ - 838253,00 грн., ПДВ - 167650,60 грн., разом 1005903,60 грн. по довіреності № 1166 від 07.07.2017 р. через ОСОБА_3 Комісійна винагорода ТОВ «Транссєрвіс» за договором комісії № КОМ-3 від 22.02.2011 р. у липні 2017 р склала 0,5% від вартості переданого товару у сумі 12719,08 грн. ( у т.ч. ПДВ- 2119,85 грн.)

В момент виникнення у ТОВ «Транссєрвіс» податкових зобов'язань згідно вимог Податкового Кодексу України, зі змінами та доповненнями, на ПАТ «Харківський підшипниковий завод» була складена податкова накладна № 50 від 08.07.2017р., та направлена на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних

Судом з'ясовано, що податкову накладну №50 від 08.07.2017р. було прийнято, але реєстрацію зупинено.

Суд зазначає, що спеціальним законом з питань оподаткування є Податковий кодекс України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно підпунктів "а", "б" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг згідно приписів норми пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів;

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (пункт 188.1 статті 188 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Судом встановлено, що, на виконання вищевказаних норм законодавства, та Відповідно до приписів п.201.10. ст.201 ПКУ ТОВ «Транссєрвіс» було складено податкову накладну №50 від 08.07.2017р., далі за тексом ПН, та направлено 24.07.2017р. для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно отриманої квитанції №1 від 24.07.2017р. податкову накладну прийнято, але реєстрацію зупинено.

Квитанція №1 містить формулювання: «надати пояснення … та/або копії документів … та/або Таблицю даних платника…», яке є нечітким та незрозумілим.

Судовим розглядом встановлено, що на виконання п.п.201.16.2. п.201.16. ст.201 ПКУ позивачем направлено на адресу ДФС України наступні документи: повідомлення від 14.08.2017р. №1 щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по відмовленій ПН, копії: Договір поставки з ТОВ «Євромастила» №0401-17ТС від 04.01.2017 р.,(з додатковою угодою, сертифікатом якості), рахунок на оплату № 656 від 22.05.2017 р., видаткова накладна № 736 від 07.07.2017 р., ТТН, платіжні доручення банку на оплату та Договір комісії з ПАТ «Харківський підшипниковий завод» № КОМ-3 від 22.02.2011 р., видаткова накладна №3130 від 08.07.2017 р., довіреність, та письмові пояснення по даній операції (квитанція №1 від 14.08.2017 р. про збереження документів на центральному рівні) (а.с. 26), а також Таблицю даних платника податку від 14.08.2017р. №1 (квитанція №2 про прийняття документу) (а.с. 27).

Таким чином, підприємством позивача були надані усі належним чином складені документи, згідно «вичерпного переліку документів», затвердженого Наказом МФУ від 13.06.2017 р. № 567, які достеменно підтверджують реальність здійснення операцій по податкової накладної №50 від 08.07.2017р.

Між тим, як встановлено під час судового розгляду справи, рішенням комісії ДФС від 21.08.2017р. № 108121/30428944, яке отримано позивачем через електронний кабінет 21.08.2017р., ТОВ «Транссервіс» було відмовлено у реєстрації податкової накладної № 50 від 08.07.2017р. (а.с. 53). У якості підстави відповідачем зазначено : «надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/ або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування»

Позивачем 30.08.2017 р. на адресу ДФС України подано скаргу на рішення комісії ДФС від 21.08.2017р. № 108121/30428944 (а.с. 55-59), яка одержана відповідачем 04.09.2017 р. і на момент подання позову ДФС України скаргу підприємства позивача не розглянула.

За приписами пункту 74.2 статті 74 Податкового кодексу України, в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних / розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики (пункт 74.3 статті 74 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних" № 1246 від 29.12.2010, податкова накладна електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно пункту 12 Порядку № 1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 року); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації / зупинення реєстрації / відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до пункту 13 Порядку № 1246, за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Аналогічні приписи містить підпункт 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, згідно яких реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної / розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної / розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної / розрахунку коригування; б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У відповідності до підпункту 201.16.2 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у підпункті "в" підпункту 201.16.1 цього пункту, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у такій податковій накладній / розрахунку коригування. Такі документи передаються контролюючим органом за основним місцем обліку платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання до комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Як передбачено пп.201.16.1 ст.201 ПКУ, для «розблокування» реєстрації ПН платник податків може подати письмові пояснення та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатні для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої ПН/РК в ЄРПН.

Матеріалами справи підтверджено, що керуючись зазначеним приписом, ТОВ «ТРАНССЄРВІС» надало до ДФС і письмові пояснення, і копії документів, якими підтверджується реальність здійснення господарської операцій ( перелік зазначено вище)

Під час розгляду справи судом з'ясовано, що ТОВ «Транссєрвіс» (код ЄДРПОУ 30428944) не має власних та орендованих земельних ділянок. Підприємство позивача також не має власних приміщень для здійснення господарської діяльності, тому на підставі договорів оренди ТОВ «Транссервіс» орендує адміністративні приміщення, а саме: офісне приміщення за адресою: м.Харків, вул. Маршала Батицького, 4, укладено договір оренди № 01/10/15-2 від 01.10.2015 р. з ТОВ фірма «Троїцькі ворота» (код ЄДРПОУ 25183579), загальна площа 459 м.кв., орендна плата складає 53095,80 грн./місяць, форма розрахунків - безготівкова.; офісне приміщення за адресою: м. Харків, пр. Фрунзе, 3, укладено договір оренди № 06/14 від 01.09.2014 р. з ПАТ «Харківський підшипниковий завод» (код ЄДРПОУ 05808853), загальна площа 14 м.кв., орендна плата складає 280,06 грн./місяць, форма розрахунків -безготівкова.

ТОВ «Транссєрвіс» не має власних складських приміщень. Закупівля та продаж товару здійснюється згідно заявок покупців та у повному обсязі передається їм. Зберігання товарів у випадку їх необхідності, здійснюється згідно договорів відповідального зберігання: з ТОВ «ЛКМЗ» (код ЄДРПОУ 32565419), договір № 44 від 10.12.2014 р.; ПАТ «ХЕЛЗ «Укрелектромаш» (код ЄДРПОУ 00213799), договір № 55 від 01.06.2012 р.; ПАТ «ХАРВЕРСТ» (код ЄДРПОУ 00223243), договір № 77 від 01.06.2012 р.; ТОВ «СКБ Укрелектромаш» (код ЄДРПОУ 23752688), договір № 66 від 01.06.2012 р., ПАТ «Харківський підшипниковий завод» (код ЄДРПОУ 05808853), договір № 443 від 28.12.2013р.; з ТОВ «Українська ливарна компанія» (код ЄДРПОУ 32759676).

ТОВ «Транссєрвіс» має власні та орендовані транспортні засоби. Транспортування ТМЦ покупцям здійснюється як власним, так і орендованим, найманим транспортом або транспортом постачальника чи транспортом покупця, а також залізничним транспортом.

Суд зазначає, що положеннями постанови КМУ від 29 березня 2017 р. № 190 «Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації» передбачається, що підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є:

- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з пунктом 201.16 статті 201 Кодексу;

- ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Кодексу;

- надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування.

Наказом МФУ від 13.06.2017 р. № 567 затверджено вичерпний перелік

документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно до вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, у розрізі Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року № 567 включені наступні документи: 1) для критерію, зазначеного у підпункті 1 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Судовим розглядом встановлено, що ТОВ «ТРАНССЄРВІС» згідно цього переліку надало копії усіх документів , які стосуються даної поставки та які підтверджують зазначені обставини купівлі-продажу зазначеного товару у повному обсязі. Всі надані первинні документи, засвідчують факт реального виконання позивачем та його контрагентами господарських зобов'язань не мають дефекту форми, змісту або походження, котрі в силу 198, 201 Податкового кодексу України, ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Між тим, як вбачається із матеріалів справи, комісією ДФС прийнято рішення від від 21.08.2017р. № 108121/30428944 про відмову у реєстрації податкової накладної № 50 від 08.07.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с. 53).

Суд зазначає, що абзацем 1 Постанови Кабінету Міністрів України "Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації" № 190 від 29.03.2017 встановлено, що комісія Державної фіскальної служби приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації на підставі отриманих від платника податку на додану вартість відповідно до підпункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України письмових пояснень щодо підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, та/або копій документів, які платник податку має право подати до органу Державної фіскальної служби протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування.

Абзацем 2 Постанови № 190 визначено, що підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є:ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з пунктом 201.16 статті 201 Кодексу; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Кодексу; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування.

Таким чином, суд приходить до висновку, що рішення Комісії повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної, у даному випадку, або "надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування", або "надання платником податку копій документів, які не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування".

Проте, в рішенні не зазначено які саме документи складені з порушенням законодавства та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.

Отже, на думку суду, оскаржуване рішення не містить чіткого визначення підстав для прийняття Комісією рішення про відмову в реєстрації податкової накладної.

Суд також зазначає, що факт зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування у ЄРПН не спростовує ані факту здійснення платником податків господарських операцій, ані факту наявності дати виникнення саме першої події (постачання товарів/послуг, або отримання коштів), що підтверджується первинними документами, на підставі яких складається податкова накладна / розрахунок коригування.

Таким чином, суд дійшов висновку, що зважаючи на наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про проведення господарської операції між позивачем та ТОВ «Євромастила» і ПАТ «Харківський підшипниковий завод», та на те, що такі документи були надані контролюючому органу, останній не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкової накладної № 50 від 08.07.2017 р.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, оскільки платником податків надано всі необхідні документи, які засвідчують факт здійснення господарських операцій за податковою накладною, у реєстрації якої було відмовлено, а тому є таким, що підлягає скасуванню.

Крім того судом приймається до уваги та обставина, що 30.08.2017 р. ТОВ «ТРАНССЄРВІС» у відповідності до п.23 ст. 56 ПКУ подало скаргу до ДФС України, яка доставлена до ДФС України 04.09.2017 р. (а.с. 55-59).

Відповідно до вимог п. 16 ст. 56 Податкового кодексу України, днем подання скарги вважається день фактичного отримання скарги відповідним контролюючим органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв'язку від платника податків поштового відправлення із скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв'язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті.

У відповідності до п.п. 3 п. 23 ст. 56 ПКУ, скарга на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних розглядається протягом 10 календарних днів з дня отримання такої скарги центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику. Термін розгляду скарги не може бути продовженим

Приписами п.п. 4 п. 23 ст. 56 ПКУ встановлено, що, якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних не надсилається платнику податків протягом 10-денного строку, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначеного строку.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача про те, що 14.09.2017 р. був останній день розгляду поданої ним скарги, однак, відповідачем, у передбачений законодавством термін, не розглянув її та, як наслідок, не зареєстрував податкову накладну № 50 від 08.07.2017 р.

Як вбачається з матеріалів справи 28.09.2017 р. позивач надіслав через особистий кабінет платника податків лист за № 73/б з вимогою надати відповідь щодо розгляду скарги та зареєструвати податкові накладні, оскільки сплинув встановлений п.п. 3 п. 23 ст. 56 ПКУ строк і скарга на підставі п.п. 4 п. 23 ст. 56 ПКУ вважається повністю задоволеною (а.с. 60-61).

Враховуючі, що скарга позивача до ДФС України на рішення комісії ДФС від 21.08.2017р. № 108121/30428944 у силу вимог закону вважається задоволеною, що також, на думку суду, є підставою для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача зареєструвати податкову накладну.

Колегія суддів звертає увагу, що у наданих письмових запереченнях представник відповідача вказав на те, що позовна вимога про зобов'язання Державної фіскальної служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 50 від 08.07.2017 р., не підлягає задоволенню, оскільки питання реєстрації податкових накладних в реєстрі є дискреційною функцією фіскального органу.

Суд критично оцінює такі доводи відповідача та зазначає, що реалізація суб'єктами публічної адміністрації своїх повноважень, які є законодавчо визначеними, що випливає з положень частини другої статті 19 Конституції України, здійснюється в межах відповідної законної дискреції.

Під дискреційними повноваженнями слід розуміти надання органу або посадовій особі повноважень діяти на власний розсуд в межах закону. Зокрема, дискреційні повноваження полягають у тому, що суб'єкт владних повноважень може обирати у конкретній ситуації альтернативне рішення, яке є законним.

Дискреційні повноваження це комплекс прав і зобов'язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення. Також ця особа може вибирати рішення у передбачених для конкретних ситуацій нормативно-правових актах або схожих документах.

Відповідно до Рекомендацій Комітету Ради Європи N R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Ради 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він уважає найкращим за конкретних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.

Адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб'єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції. При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до абзацу 3 пункту 10.3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду "Про судове рішення в адміністративній справі" від 20.05.2013 N 7, суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень відповідно до закону приймає рішення на власний розсуд.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, і давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Отже, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, виконуючи цілі, встановлені адміністративним судочинством щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається і не може втручатися в дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Так, відповідно до частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право звернутися до суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з пунктом другим частини четвертої статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії.

За приписами пункту 2 частини 2 статті 62 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Аналізуючи дані положення кодексу, можна дійти висновку, що законодавством передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов'язувати суб'єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.

Окрім того, суд звертає увагу на приписи п.п.19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою КМ України № 1246 від 29.12.2010, (зі змінами), яким передбачено, що податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструються у день: 1) прийняття комісією рішення про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; 2) набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення суду). У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

У першому випадку податкова накладна, реєстрацію якої в ЄРПН було зупинено, реєструється у день прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, яке ухвалюється саме Комісією ДФС.

У другому випадку податкова накладна, реєстрацію якої в ЄРПН було зупинено, реєструється у день набрання законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної, при цьому датою реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні або день набрання законної сили рішенням суду.

Таким чином, нормами Податкового кодексу України та Порядку чітко визначено настання такої події, як набрання законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної та можливості зазначення дати її реєстрації.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - ЄКПЛ або Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України N 475/97-ВР від 17.07.97; Конвенція набула чинності для України 11.09.97.

За приписами статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" № 3477-IV від 23.02.2006, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява N 28924/04) констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом.

Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява N 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

В даному випадку, задоволення позовної вимоги щодо зобов'язання Державної фіскальної служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 50 від 08.07.2017 р., є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Суд вказує, що відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

А згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним рішення.

Враховуючи викладене, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 72, 94, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного суду України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссєрвіс" до Державної фіскальної служби України, про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України №108121/30428944 від 21.08.2017р. про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зобов'язати Державної фіскальної служби України зареєструвати податкову накладну № 50 від 08.07.2017р. на загальну суму 1005903,6 грн. (у т.ч. ПДВ - 167650, 6 грн.) в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Стягнути з Державної фіскальної служби України (Львівська пл., 8, м. Київ, 04655, код 39292197) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссєрвіс" (код 30428944, юридична адреса: вул. Маршала Батицького, буд. 4, м. Харків,61038) у розмірі 1600 грн. (одна тисяча шістсот гривень 00 копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 20 листопада 2017 року.

Головуючий Суддя Шляхова О.М.

Судді О.В. Заічко

В.В. Сагайдак