Постанова № 70339743, 14.11.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

Справа: № 825/1242/17 Головуючий у 1-й інстанції: Непочатих В.О.

Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 листопада 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Ісаєнко Ю.А., Сорочко Є.О.

за участю секретаря Данилюк Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні без фіксації судового процесу, в порядку ч. 1 ст.41 КАС України апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області до ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач, Головне управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області, звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому з урахуванням зменшених позовних вимог просило стягнути з відповідача податковий борг в сумі 27 274,51 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, Головне управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, без фіксації судового процесу.

Відповідно до положень ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 198, пункту 4 частини 1 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції 28 квітня 2016 року до Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області було подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2015 рік, згідно якої (рядок 10.9 декларації) підлягає сплаті самостійно податок на доходи фізичних осіб в сумі 26750,94 грн. та військовий збір в сумі 2675,09 грн. (а.с. 8-9).

З метою погашення податкової заборгованості позивачем надіслано відповідачу податкову вимогу від 28.02.2017 № 1201-17, яка повернута поштовою службою з відміткою поштового відправлення за закінченням терміну зберігання (а.с. 10).

Оскільки позивачем не було отримано надіслану позивачем податкову вимогу, а контролюючим органом в свою чергу не було винесено податкового повідомлення-рішення, сума грошового зобов'язання визначена позивачем в декларації є узгодженою.

Вважаючи зазначені дії відповідача протиправними, 14.08.2017 Головне управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області, звернулось до суду з даним позовом про стягнення податкового боргу.

Під час розгляду справи, заперечуючи проти позовної заяви про стягненя податковго боргу, що виник на підставі поданої відповідачем декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік 12.09.2017 ОСОБА_2 було подано уточнюючу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2015 рік, де в рядку 26.2 суму податку, що підлягає зменшенню самостійно відповідачем, зазначено 2433,55 грн.(а.с.32).

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача податкового боргу, оскільки ОСОБА_2 було подано уточнюючу декларацію відповідно до якої відповідачем було уточнено показники податкової декларації про майновий стан та доходи, та визначено суму податку, що підлягає сплаті самостійно у розмірі 0 грн., а тому у відповідача відсутній податковий борг з податку на доходи фізичних осіб та податковий борг з військового збору.

Однак колегія суддів не погоджується з такими висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 4 Податкового кодексу України визначені основні засади, на яких ґрунтується податкове законодавство України. Зокрема, до основоположних принципів податкового законодавства належать: принцип рівності усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації, яким передбачено забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу; принцип презумпції правомірності рішень платника податку, згідно якого в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу; принцип соціальної справедливості, яким передбачено установлення податків та зборів відповідно до платоспроможності платників податків; принцип стабільності, відповідно до якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року, тощо.

Будь-які нормативні акти в сфері оподаткування та зміни до них мають ґрунтуватись на вказаних вище принципах та не суперечити їм.

Згідно підпункту 168.2.1 пункту 168.2 статті 168 Податкового кодексу України платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов'язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.

Відповідно до підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу. Фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації (пункти 179.1, 179.7 статті 179 Податкового кодексу України).

Оскільки відповідачем не був самостійно сплачений податок на доходи фізичних осіб та військовий збір, що виник відповідно до поданої податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік, відповідно були наявні підстави для звернення контролюючого органу з позовом про стягнення податкового боргу.

Пунктом 50.1 статті 50 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Наведені норми податкового законодавства свідчать, що платник податку має право у разі виявлення помилок в оформленні податкових декларацій подати до неї уточнюючий розрахунок.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, після звернення Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області з позовом про стягнення податкового боргу з ОСОБА_2 у розмірі 29 426,03 грн. 12 вересня 2017 року відповідачем було подано уточнюючу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2015 рік, де в рядку 10.9 суму податку, що підлягає сплаті самостійно відповідачем, зазначено 0 грн.(а.с.31) та в рядку 26.2 суму податку, що підлягає зменшенню самостійно відповідачем, зазначено 2433,55 грн.(а.с.32).

Проте, як вбачається з норм Податкового кодексу України, судом першої інстанції було надано невірну оцінку зазначеним діям ОСОБА_2

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що уточнення відповідачем показників податкової декларації про майновий стан і доходи шляхом визначення суми податку, що підлягає сплаті самостійно у розмірі 0 грн., з посиланням на рядок 10.9 декларації вказує на відсутність податкового боргу.

Так суд апеляційної інстанції погоджується з твердженнями суду першої інстанції, що уточнююча податкова декларація про майновий стан і доходи за звітний період - 2015 рік прийнята контролюючим органом від ОСОБА_2 12.09.2017 за реєстраційним номером №12043, що підтверджується відповідною відміткою контролюючого органу та належним чином відображена у податковій звітності.

Разом з цим, відповідно до п.п.168.2.1 п.168.2 ст. 168 та п.171.2 «б» ст. 171 Податкового кодексу України особою відповідальною за подання податкової декларації за наслідками звітного податкового року, нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів (крім заробітної плати) є платник податку - для доходів, джерело виплати яких належить особам, звільненим від обов'язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету.

Згідно з положеннями п. п.47.1.2 п.47.1 ст. 47 Податкового кодексу України фізична особа платник податків також несе відповідальність за порушення порядку заповнення документів податкової звітності.

Форма та порядок заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи визначені наказом Міністерства фінансів №859 від 02.10.2015 «Про затвердження форми податкової декларації про майновий стан і доходи та Інструкції щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи», зареєстрованого Міністерством юстиції України №1298/27743 від 26.10.2015.

Відповідно до Інструкції щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи виправлені показники податкової звітності у разі зменшення податкового зобов'язання з податку у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, необхідно зазначити саме в розділі VII «Розрахунок податкових зобов'язань, у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок у попередніх звітних періодах» декларації, а не в рядку 10.9, як це було здійснено відповідачем.

Згідно з приписами 54.1 ст. 54 47 Податкового кодексу України сума податкового зобов'язання самостійно обчислена платником податків та зазначена ним у податковій декларації, вважається узгодженою.

Таким чином, відповідно до показників внесених ОСОБА_2 до уточненої декларації, поданої нею 12.09.2017, в розділ декларації VII «Розрахунок податкових зобов'язань, у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок у попередніх звітних періодах» вбачається, що податок на доходи в сумі 26750,94 грн., що раніше був визначений платником у податковій декларації за 2015 рік підлягає зменшенню на суму 2433,56 грн. (рядок 26,2 графа «податок на доходи фізичної особи» уточнюючої декларації, а військовий збір, що раніше був визначений платником у податковій декларації за 2015 рік взагалі зменшенню не підлягає (рядок 26.2 графа «військовий збір» прокреслено).

Відповідно до норм пп.191.2.1 п. 191.2 ст. 191, пп..62.1.2 п.62.1 ст.62, пп..72.1.1. п.72.1 ст.72 Податкового кодексу України податковий орган здійснює податковий контроль за своєчасністю та повнотою нарахування та сплати податків, які самостійно визначені платником податків на підставі

поданої ним податкової звітності.

Так податковим органом після подання 12.09.2017 ОСОБА_2 уточненої податкової декларації було враховано уточнені показники податкової звітності, самостійно зазначені платником в декларації та зменшено зобов'язання з податку на доходи на суму 2433,55 грн., що підтверджено копією інтегрованої картки платника податків ОСОБА_2

Враховуючи викладене та з огляду наявні в матеріалах справи докази колегія суддів погоджується з доводами апелянта про наявність законних підстав та правомірність стягнення з ОСОБА_2 податкового боргу.

Дослідивши усі докази, які є у справі, та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, з огляду на зазначені норми законодавства та встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що в даному випадку податковий борг становить 27274,51 грн., з них з податку на доходи та військовий збір, урахуванням нарахованої за період з 30.10.2016 по 11.09.2017 пені у сумі 282,03 грн.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання суду першої інстанції на ту обставину, що відповідачем було уточнено показники податкової декларації про майновий стан й доходи та самостійно визначено суму податку, що підлягає сплаті у розмірі 0 грн., а тому на думку суду першої інстанції у відповідача був відсутній податковий борг, так як такі посилання не відповідають встановленим обставинам справи та нормам Податкового кодексу України й Інструкції щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи.

Відповідно до статті 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Таким чином апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення у справі про задоволення позову.

Керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області - задовольнити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області до ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 податковий борг в загальній сумі 27274,51 грн., з яких податковий борг з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 24599,42 грн. на р/р 33117341700651, отримувач - УК у Чернігівському районі/ отг. с. Іванівна/11010500, код отримувача 38053813, банк отримувача - ГУ Д КСУ в Чернігівській області, МФО 853592. та податковий борг з військового збору в сумі 2675,09 грн. р/р 31117063700522, отримувач - УК у Чернігівському районі/Чернігівський район/11011000, код отримувача 38053813, банк отримувача - ГУ Д КСУ в Чернігівській області.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В. Земляна

Судді: Ю.А. Ісаєнко

Є.О. Сорочко

Повний текст постанови виготовлено 15 листопада 2017 року.