Ухвала суду № 70338376, 30.10.2017, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/38463/17

Провадження № 1-кс/761/24424/2017

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2017 року м.Київ

Слідчий суддя Шевченківського районного суду м.Києва Циктіч В.М., за участі секретаря Філь В.В., слідчого Ладонька Д.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду клопотання слідчого у кримінальному провадженні № 12014100100014098 за ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 205, ст. 356, ч. 1 ст. 357, ч. 2 ст. 364-1, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 366 КК України про накладення арешту на майно,

у с т а н о в и в :

До Шевченківського районного суду м.Києва звернувся старший слідчий в ОВС 3 відділу 1 управління досудового розслідування ГСУ СБ України Ладонько Д.Л. з погодженим прокурором відділу Генеральної прокуратури України Кравчиною В.В. клопотанням у кримінальному провадженні № 12014100100014098 за ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 205, ст. 356, ч. 1 ст. 357, ч. 2 ст. 3641, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 366 КК України про накладення арешту на комплекс будівель, розташованих за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Вернадського, буд. 4, загальною площею 1 019,2 кв.м., що на праві власності належать ПП «Суспільство».

На обґрунтування клопотання зазначено, що наказом ПАТ «БГ Банк» від 30.10.2014 ОСОБА_3 призначено на посаду тимчасово виконуючого обов'язки голови Правління ПАТ «БГ Банк», ОСОБА_4 - на посаду заступника голови Правління, члена Правління Банку.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 12.11.2014 з каси відділення № 1 Київської дирекції ПАТ «БГ Банк» на підставі 800 позабалансових ордерів ОСОБА_4 видано оригінали Кредитних справ.

Крім того, у подальшому 14.11.2014 ОСОБА_4, зловживаючи наданими йому повноваженнями, з метою одержання неправомірної вигоди суб'єктом господарювання - ТОВ «Фінансова компанія «Марко Поло», всупереч інтересам юридичної особи - ПАТ «БГ Банк», уклав Договір про відступлення прав вимоги із ТОВ «Фінансова компанія «Марко Поло».

Згідно з договором ТОВ «Фінансова компанія «Марко Поло» зобов'язане сплатити ПАТ «БГ Банк» 23 528 586,39 грн. упродовж 3 років з дня укладання договору.

Так, на підставі постанови правління Національного банку України прийнято рішення про запровадження з 28.11.2014 тимчасової адміністрації банку, але 05.06.2015 ТОВ «Фінансова компанія «Марко Поло» уклало договір про відступлення права вимоги із ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Солід» від імені, в інтересах та за рахунок якого діє ТОВ «Компанія по управлінню активами «Домініон-Капітал».

У подальшому, 14.07.2015 між ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Солід» і ТОВ «Факторингова компанія «Агро Фактор» укладений Договір про відступлення права вимоги,

Рішенням Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2015 Договори про відступлення права вимоги від 12.11.2014 та 14.11.2014, укладені між ПАТ «БГ Банк» і ТОВ «Фінансова компанія «Марко Поло», визнані недійсними та зобов'язано ТОВ «Фінансова компанія «Марко Поло» повернути ПАТ «БГ Банк» оригінали всіх документів.

З'ясовано, що предметом Договорів від 12.11.2014 і 14.11.2014 виступало право вимоги за кредитним договором від 15.03.2007 № 008-07/КрФ укладеним між ВАТ «Універсальний Банк Розвитку та Партнерства» (правонаступником якого є ПАТ «БГ Банк») і ПП «Аліан»

Того ж дня в якості забезпечення вищевказаного кредитного договору між ВАТ «Універсальний Банк Розвитку та Партнерства» і ПП «Суспільство» укладений договір іпотеки, предметом якого є комплекс будівель, розташованих за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Вернадського, буд. 4, загальною площею 1 019,2 кв.м.

Однак, 23.03.2016 укладений Договір про відступлення права вимоги між ТОВ «Факторингова компанія «Агро Фактор» і ТОВ «Адлібітум», відповідно до якого останньому передано право вимоги до ПП «Суспільство» за договором іпотеки від 15.03.2007

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав від 25.09.2017 № 98309088 вищевказаний майновий комплекс перебуває у власності ПП «Суспільство».

У зв'язку з викладеним вказаний майновий комплекс визнаний слідчим речовим доказом у кримінальному провадженні, тому останній просив накласти на нього арешт з метою забезпечення його збереження.

У судовому засіданні слідчий клопотання підтримав та просив його задовольнити з наведених у ньому підстав.

Слідчий суддя, заслухавши доводи слідчого, дослідивши матеріали клопотання, дійшов висновку про таке.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що право власності є непорушним, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Зазначене положення Конституції покладене в основу однієї з засад кримінального провадження, сутність якої відображена у ст. 16 КПК України та передбачає, що позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження можливе лише на підставі вмотивованого судового рішення, без наявності якого допускається лише тимчасове вилучення майна.

Наведена засада гарантує, що позбавлення права власності, невід'ємними складовими якого є можливість безперешкодного володіння, користування та розпорядження об'єктом права власності, допускається виключно у випадках та у спосіб, які передбачені відповідними правовими нормами.

Підстави та порядок встановлення тимчасового обмеження прав особи щодо реалізації нею усієї сукупності або ж окремих складових права власності під час досудового розслідування визначені кримінальним процесуальним законодавством.

Відповідно до ст. 9 КПК під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Кримінальне процесуальне законодавство України повинно застосовуватися з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 131 КПК арешт майна віднесений до заходів забезпечення кримінального провадження, які у силу ч. 3 ст. 132 КПК застосовуються у разі доведення стороною обвинувачення трьох складових - обґрунтованої підозри вчинення кримінального правопорушення певного ступеню тяжкості; підтвердження того, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи особи; існування даних, що застосування ініційованого заходу забезпечить виконання поставленого завдання.

Досліджуючи існування на момент розгляду клопотання про накладення арешту зазначених складових, слідчий суддя відмічає, що наданими слідчим матеріалами достатньою мірою підтверджується наявність факту вчинення кримінальних правопорушень за ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 205, ст. 356, ч. 1 ст. 357, ч. 2 ст. 3641, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 366 КК України, що свідчить про обґрунтованість висунутої підозри.

Відповідно до ч.1 ст. 170 КПК арештом майна є тимчасове позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно, зокрема, є доказом вчинення злочину.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

У силу ч.2 ст. 170 КПК арешт майна допускається, серед іншого, з метою забезпечення збереження речових доказів.

Для реалізації встановленої законом мети відповідно до ч. 6 ст. 170 КПК арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи, якщо воно відповідає зазначеним у ст. 98 КПК критеріям.

Відповідно до ч.1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були об'єктом кримінально протиправних дій, набуті кримінально протиправним шляхом та зберегли на собі сліди вчинення кримінального правопорушення.

Приймаючи до уваги наведене, враховуючи правову кваліфікацію кримінальних правопорушень, за фактом вчинення яких здійснюється розслідування, обґрунтованість слідчим застосування ініційованого заходу забезпечення кримінального провадження, слідчий суддя дійшов висновку, що наявні достатні підстави для арешту зазначеного у клопотанні майна, оскільки вказане майно є об'єктом злочинних посягань.

Крім того, слідчим доведено існування реальних ризиків приховування та використання вказаного майна.

Керуючись вимогами ст. 41 Конституції України, ст. 2, 9, 16, 131, 132, 167, 168, 170-173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя

у х в а л и в:

Клопотання старшого слідчого в ОВС 3 відділу 1 управління досудового розслідування ГСУ СБ України Ладонька Д.Л. задовольнити.

Накласти у кримінальному провадженні № 12014100100014098 арешт на комплекс будівель, розташованих за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Вернадського, буд. 4, загальною площею 1 019,2 кв.м., який перебуває у власності Приватного підприємства «Суспільство» (код ЄДРПОУ 30363400, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Вернадського, буд. 4),

Ухвала підлягає негайному виконанню.

На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва упродовж п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Відповідно до ст. 174 КПК України арешт може бути скасований за клопотанням власника або володільця майна, які не були присутніми при розгляді питання про арешт майна.

Слідчий суддя В.М.Циктіч