Ухвала суду № 70338283, 21.03.2017, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/16856/14-к

Провадження № 1-кп/761/57/2017

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2017 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Циктіча В.М., суддів Лінника О.П., Слободянюка П.Л., за участі секретаря Філь В.В., прокурора Колкова А.В., захисника Панченко А.В., перекладача ОСОБА_2, потерпілого ОСОБА_3, представника потерпілого ОСОБА_11 - адвоката Зленка Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадженні № 420 141 001 000 001 66 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 27, ч. 1, 4 ст. 358 КК України,

у с т а н о в и в :

Шевченківським районним судом м. Києва здійснюється судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні вищевказаних злочинів.

Строк тримання під ватрою обвинуваченого закінчується 25.03.2017, тому відповідно до вимог ч. 3 ст. 331 КПК України суд у порядку судового контролю за доцільністю продовження строку дії вказаного запобіжного заходу виніс на обговорення учасників судового розгляду зазначене питання.

Обговорюючи вищевказане, прокурор Колков А.В. наполягав на обов'язковому триманні обвинуваченого під вартою, оскільки переконаний у фактичному існуванні раніше встановлених ризиків неправомірної процесуальної поведінки ОСОБА_6

На думку державного обвинувача, підлягає врахуванню те, що залишаються недопитаними потерпілі та значна кількість свідків обвинувачення, на яких ОСОБА_6 намагався чинити тиск безпосередньо у залі судових засідань під час розгляду справи.

Отже, ризик незаконного впливу обвинуваченого на потерпілих та свідків є суттєвим.

Також, на переконання прокурора, існує серйозний ризик того, що обвинувачений може переховуватися від суду, цьому у значній мірі буде сприяти його приналежність до громадянства іншої країни та відсутність сталих соціальних зв'язків на території України.

Не виключив прокурор ймовірності, що ОСОБА_6 може вчинити інше кримінальне правопорушення, з огляду на те, що він небезпідставно перебував у полі зору правоохоронних органів інших країн.

Потерпілий ОСОБА_3 та представник потерпілого ОСОБА_11 - адвокат Зленко Ю.В. погодились з думкою прокурора, просили продовжити строк тримання обвинуваченого під вартою, вважаючи, що лише цей запобіжний захід гарантує виконання ОСОБА_6 покладених на останнього процесуальних обов'язків.

Захисник Панченко А.В. заперечувала проти подальшого тримання обвинуваченого під вартою, оскільки останній тривалий час перебуває під вартою, просила взяти до уваги, що останнім часом у ході судових засідань обвинувачений не намагався вплинути на присутніх свідків.

Обвинувачений також просив врахувати доводи захисника та змінити застосований до нього запобіжний захід.

Суд, заслухавши доводи сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали судового провадження, дійшов висновку про таке.

Відповідно до ст. 7 КПК зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, одним з яких є законність.

Частиною 5 ст. 9 КПК визначено, що кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі "Харченко проти України" від 10.02.2011 продовження тримання під вартою є виправданим за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

У силу ст. 2 КПК завданням кримінального провадження є, з-поміж іншого, захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень.

Отже, суспільний інтерес у сфері кримінального судочинства полягає в обов'язку суду забезпечити належний захист прав не лише обвинувачених, а також потерпілих, свідків, усталених суспільних відносин через заохочення правомірної поведінки їх учасників та вжиття передбачених законом запобіжників для унеможливлення проявів протиправних діянь.

Відповідні заходи передбачені кримінальним процесуальним законодавством.

Статтею 177 КПК визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також визначений перелік ризиків, на запобігання яких спрямоване застосування даного виду забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 42 КПК на обвинуваченого покладений обов'язок прибувати за викликом до суду; виконувати обов'язки, покладені рішенням про застосування заходів забезпечення кримінального провадження; підкорятися законним вимогам та розпорядженням суду.

Таким чином, вказаною процесуальною нормою визначені обов'язки, виконання яких має бути забезпечене застосуванням запобіжного заходу.

Прецедентне право Європейської конвенції з прав людини (далі - Конвенція) сформулювало причини, за наявності яких допускається безперервне тримання особи під вартою.

До цих підстав віднесені: наявність ризику, що обвинувачений не з'явиться до суду; вчинить дії, які перешкоджають правосуддю; скоїть інше кримінальне правопорушення; стане причиною громадських заворушень (Tiron v. Romania, § 37; Smirnova v. Russia, § 59; Piruzyan v. Armenia, § 94).

Ризик переховування обвинуваченого від суду, крім суворості покарання, має оцінюватись також з врахуванням низки інших релевантних факторів, які можуть або підтвердити цей ризик, або продемонструвати, що він наскільки незначний, що не виправдовує попереднє ув'язнення особи. (Panchenko v. Russia, § 106).

Вказаний ризик підласе врахуванню у світлі таких чинників, як характер людини, його моральні принципи, місце мешкання, робота, сімейні зв'язки та будь-які інші зв'язки з країною, у якій ведеться її переслідування. (Becciev v. Moldova, § 58).

Небезпека того, що обвинувачений буде чинити перешкоди належному проведенню судового процесу, має підкріплюватися фактичними доказами. (Becciev v. Moldova, § 59).

Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Clooth v. Belgium» серйозність звинувачень може примусити судові органи помістити обвинуваченого під варту з метою попередження спроб подальших правопорушень. Однак необхідно, щоб цей ризик був очевидним, а захід таким, що відповідає обставинам справи, зокрема, минулому та особі обвинуваченого.

На підставі положень ст.178 КПК суд при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу зобов'язаний врахувати ризики неправомірної процесуальної поведінки, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого правопорушення, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого, наявність у нього родини та утриманців, його репутацію тощо.

Враховуючи, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, суд відмічає, що ЄСПЛ у справі «В. проти Швейцарії» (14379/88 26.01.1993) вказав, що небезпеку переховування від правосуддя не можна виміряти виключно залежно від суворості можливого покарання, її необхідно визначати з урахуванням низки факторів, які або підтвердять наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зроблять її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою. При цьому необхідно враховувати характер обвинуваченого, його моральні якості, його кошти, зв'язки з державою, у якій його переслідували за законом, і його міжнародні контакти.

Приймаючи до уваги наведене, суд відмічає, що ОСОБА_6 обвинувачується у заволодінні шляхом шахрайства коштами у значному розмірі, під час досудового розслідування, судового розгляду заходи з відшкодування завданої потерпілим шкоди не прийняті.

Ця обставина не виключає, що обвинувачений має матеріальну можливість переховуватись від суду, що у сукупністю з іншими чинниками - відсутність у обвинуваченого в Україні міцних соціальних зв'язків, приналежність до громадянства іншої країни робить ризик переховування значно реальнішим.

Не дивлячись на тривале перебування обвинуваченого під вартою, що мало би зменшити ризики його неправомірної поведінки, суд відмічає схильність обвинуваченого до вчинення дій, що перешкоджають судовому розгляду.

Так, судом враховується, що обвинувачений у присутності учасників судового провадження, безпосередньо у судовому засіданні висловлював погрози на адресу потерпілого ОСОБА_11. Свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 зазначали про здійснення на них тиску з боку обвинуваченого та висловлювання погроз фізичною розправою.

Зазначеній поведінці обвинуваченого не стало на заваді його перебування у слідчому ізоляторі. Тому суд не виключає, що зміна ж запобіжного заходу може значно збільшити цей ризик.

Вказаний ризик набув додаткової актуальності з огляду на необхідність повторного допиту потерпілих та свідків під час подальшого судового розгляду.

Дані фактори, на переконання суду, є вагомими чинниками для спонукання обвинуваченого вжити заходів щодо переховування від суду та підтверджують наявність ризику незаконного впливу обвинуваченого на потерпілих та свідків.

Суд вважає незайвим зазначити, що обвинуваченому інкриміноване вчинення не одиночного злочину, а декількох протиправних діянь.

Зазначена обставина свідчить до певної схильності обвинуваченого до протизаконної поведінки, що робить високим ризик вчинення ОСОБА_6 іншого кримінального правопорушення.

Сукупність наведених обставин приводить суд до висновку про відсутність підстав для зміни обвинуваченому раніше застосованого запобіжного заходу.

Суд відмічає, що стосовно обвинуваченому запропонований альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, внесення визначеної судом суми коштів буде підставою для звільнення обвинуваченого з-під варти.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 177, 183, 184, 331 КПК України, суд

у х в а л и в :

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 по 20 травня 2017 року включно.

Визначити обвинуваченому заставу у сумі 2 436 000 ( два мільйони чотириста тридцять шість тисячі) грн., що становить 1 522, 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних громадян.

Застава може бути внесена обвинуваченим, іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок Шевченківського районного суду м.Києва (код ЄДРПОУ - 02896710, Банк-одержувач - УДК у Шевченківському районі м.Києва, МФО 820019, рахунок № 37315001004146, отримувач - Шевченківський районний суд м.Києва, призначення - застава для Шевченківського районного суду м.Києва).

У разі внесення застави у визначеному судом розмірі вважається, що до обвинуваченого застосований запобіжний захід у виді застави.

У випадку внесення застави, покласти на ОСОБА_6 такі обов'язки:

-прибувати до суду за першою вимогою;

-не відлучатися з м. Києва без дозволу суду;

-повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом до суду без поважних причин, не повідомить про причини своєї неявки або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Лінник П.Л. Слободянюк В.М. Циктіч