Ухвала суду № 70338042, 25.10.2017, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/37520/17

Провадження № 1-кс/761/23767/2017

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2017 року м. Київ

Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва Циктіч В.М., за участі секретаря Філь В.В., прокурора Тонканцова Г.О., підозрюваного ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 120 171 001 000 122 04 у якому

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Саверці Попільнянського р-ну Житомирської області, громадянин України, ураїнець, з середньою освітою, перебуває у зареєстрованому шлюбі, офіційно не працевлаштований, зареєстрований за адресою - АДРЕСА_1, мешкає за адресою - АДРЕСА_2, судимий у 2007 році Шевченківським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 187 КК України до позбавлення волі строком на 7 років, звільнений у 2014 році по відбуттю строку покарання,

підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

у с т а н о в и в :

До Шевченківського районного суду м. Києва надійшло погоджене з прокурором Київської місцевої прокуратури № 10 Тонканцовим Г.О. клопотання слідчого Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві Бойка О.Ю. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_1

На обґрунтування клопотання зазначено, що 20.10.2017 ОСОБА_1 повідомлено про підозру за ч. 3 ст. 185 КК України, вказане кримінальне правопорушення вчинене за таких обставин.

ОСОБА_1 17.10.2017, перебуваючи за адресою - АДРЕСА_3, проник у середину приміщення, звідки повторно, таємно викрав ноутбук «Lenovo» та мобільний телефон «Prestigio», які належать ОСОБА_4, заподіявши останньому майнової шкоди на суму 2200 грн.

На думку слідчого, існують підстави вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.

У судовому засіданні прокурор наполягав на задоволенні клопотання з наведених у ньому підстав.

Підозрюваний, не заперечуючи щодо обґрунтованості висунутої йому підозри, просив у задоволенні клопотання відмовити та застосувати до нього запобіжний захід у виді особистого зобов'язання.

Слідчий суддя, заслухавши сторони кримінального провадження, дослідивши надані матеріали, дійшов висновку про таке.

Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Частиною 1 статті 194 КПК на слідчого суддю під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу покладений обов'язок встановити існування наступних складових:

-чи доведені обставини, які свідчать про обґрунтованість підозри;

-чи наявні ризики, передбачені статтею 177 КПК, та на які вказує слідчий;

-чи не є достатнім застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

Тлумачення наведених вище процесуальних норм у їх логічному зв'язку з положеннями Глави 4 КПК приводить слідчого суддю до висновку, що під час вирішення питання щодо застосування до особи запобіжних заходів оцінка наданих сторонами доказів має спрямовуватися не на досягнення остаточного переконання у винуватості особи у вчиненні інкримінованого правопорушення, а має на меті встановити, чи є підозра обґрунтованою.

Згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Відповідно до практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину закріпленої у статті 5 § 1(с) Конвенції гарантії від безпідставного арешту.

Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст.9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, слідчий суддя приймає до уваги, що у рішенні ЄСПЛ у справі «Соловей і Зозуля проти України» останній наголосив, що суд має перевірити не лише дотримання процесуальних норм національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, на підставі якої особу взято під варту.

Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «K.F. проти Німеччини»«обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

Крім того, Європейський Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення.

Отже на початковій стадії розслідування,суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред'являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направлені справи до суду.

З огляду на зазначене, слідчий суддя вважає, що наданими органом досудового розслідування матеріалами достатньою мірою підтверджується наявність в діях підозрюваного ОСОБА_1 ознак інкримінованого злочину.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, слідчий суддя відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.

Надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування, слідчий суддя приймає до уваги, що Європейський Суд з прав людини у справі «В. проти Швейцарії» зазначив, що небезпеку переховування не можна вимірювати тільки залежно від суворості можливого покарання, її треба визначати, зокрема, з урахуванням характеру підозрюваного, його моральних якостей, наявності у нього коштів, зв'язків з державою, у якій його переслідують.

З огляду на зазначене слідчий суддя відмічає, що підозрюваний не має постійного місця мешкання у м. Києві, міцних соціальних зв'язків, постійного місця роботи, сім'ї та утриманців, тобто тих вагомих стримуючих факторів, які б могли зупинити підозрюваного від вчинення дій з метою переховування.

Зазначені чинники у сукупності з покаранням, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого злочину, приводять до переконання, що ризик переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду є реальним.

Крім того, враховуючи, що ОСОБА_1 раніше засуджений за вчинення злочину корисливої спрямованості, офіційного та стабільного джерела доходів не має, слідчий суддя вважає, що ризик вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення є достатньо високим.

У той же час слідчим та прокурором не надано даних на підтвердження ризику, що підозрюваний може здійснити незаконний вплив на потерпілого та свідків.

За результатами встановлених у судовому засіданні обставин та з урахуванням доводів, викладених стороною обвинувачення та стороною захисту, слідчий суддя вважає, що прокурором доведено наявність обставин, передбачених ч.1 ст. 194 КПК.

У силу ст.178 КПК слідчий суддя враховує вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, його репутацію, тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого йому діяння.

Відповідно до ч.2 ст.183 КПК запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Санкція ч.3 ст.185 КК України, за якою підозрюється ОСОБА_5, передбачає позбавлення волі на строк до шести років.

Зазначене приводить до висновку, що встановлені вище обставини є вагомими для обрання відносно підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Частиною 3 статті 183 КПК передбачено обов'язок слідчого судді визначити розмір застави, який є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.

Визначаючи відповідно до вимог ч.4 ст. 183 КПК розмір застави, слідчий суддя вважає, що застава у межах, передбачених п.2 ч.5 ст.182 КПК, може забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-179, 182, 183, 193, 194, 309 КПК України, слідчий суддя

у х в а л и в :

Клопотання слідчого Шевченківського УП ГУНП у м. Києві Бойка О.Ю. задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком по 18 грудня 2017 року включно.

Визначити ОСОБА_1 заставу у сумі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 32 000 (тридцять дві тисячі) грн.

Застава може бути внесена підозрюваним, іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок ТУ ДСАУ в м. Києві (код ЄДРПОУ - 26268059, Банк-одержувач - Державна казначейська служба України в м. Києві, МФО 820172, розрахунковий рахунок № 37318005112089, призначення - застава для Шевченківського районного суду м. Києва).

У разі внесення застави у визначеному судом розмірі вважається, що до підозрюваного обрано запобіжний захід у виді застави.

У випадку внесення застави покласти на підозрюваного наступні обов'язки:

- прибувати до слідчого Шевченківського УП ГУНП у м. Києві,прокурора, слідчого судді та суду за першою вимогою;

- повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця перебування.

У разі внесення застави, встановити 2-х місячний термін дії покладених судом обов'язків, починаючи з дня внесення застави.

У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин, чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави.

На ухвалу слідчого судді до Апеляційного суду м. Києва прокурором, підозрюваним, його захисником упродовж п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга.

Слідчий суддя В.М. Циктіч