Ухвала суду № 70337965, 22.08.2017, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/39068/16-к

Провадження № 1-кп/761/641/2017

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2017 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі - головуючого судді Циктіча В.М., суддів Мартинова Є.О., Лінника О.П., за участі секретаря Філь В.В., прокурора Агрба Д.Р., потерпілого ОСОБА_1, захисника Свінцицького І.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №120 161 001 000 118 24, у якому гр. ОСОБА_3, обвинувачується за ч. 3 ст. 289 КК України,

у с т а н о в и в :

Шевченківським районним судом м. Києва здійснюється судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України.

Обвинувачений утримується під вартою, дія вказаного запобіжного заходу спливає 29.08.2017, у зв'язку з неможливістю до вказаного дня завершити судовий розгляд суд відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України у порядку судового контролю поставив на обговорення сторін кримінального провадження питання доцільності продовження дії вказаного запобіжного заходу.

Прокурор вважав наявними підстави для продовження тримання обвинуваченого під вартою, оскільки ризики неправомірної процесуальної поведінки останнього не зменшилися, зокрема, існує ймовірність вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення, на думку прокурора, не виключається ризик переховування обвинуваченого від суду.

Потерпілий підтримав позицію прокурора.

Обвинувачений та його захисник заперечували проти продовження строку дії попередньої ухвали про тримання обвинуваченого під вартою, доводячи відсутність на теперішній час ризиків неналежної процесуальної поведінки ОСОБА_3

Суд, заслухавши доводи сторони обвинувачення та сторони захисту, дослідивши наявні матеріали судового провадження, дійшов висновку про таке.

На стадії досудового розслідування відповідно до ст. 194 КПК під час вирішення питання застосування запобіжного заходу або продовження строку його дії має бути встановлена наявність трьох складових - чи є обґрунтованою підозра; чи наявні достатні підстави вважати, що існує хоча б один з передбачених ст. 177 КПК ризиків, на які вказує прокурор; чи може запобігти існуючим ризикам застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу.

Під час судового розгляду і вирішення питання продовження строку дії запобіжного заходу оцінка обґрунтованості підозри не може бути надана через те, що особі висунуте обвинувачення і суд за наслідками дослідження наданих доказів має встановити, чи доведена винуватість особи поза розумним сумнівом.

Отже, до завершення судового розгляду оцінка доведеності винуватості особи не є можливою.

Таким чином, підлягає встановленню існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого та можливість запобігання ризикам у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу.

Частиною 5 ст. 9 КПК визначено, що кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі "Харченко проти України" від 10.02.2011 продовження тримання під вартою є виправданим за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

У силу ст. 2 КПК завданням кримінального провадження є, з-поміж іншого, захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень.

Отже, суспільний інтерес у сфері кримінального судочинства полягає в обов'язку суду забезпечити належний захист прав не лише обвинувачених, а також потерпілих, свідків, усталених суспільних відносин через заохочення правомірної поведінки їх учасників та вжиття передбачених законом запобіжників для унеможливлення проявів протиправних діянь.

Відповідні заходи передбачені кримінальним процесуальним законодавством.

Статтею 177 КПК визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також визначений перелік ризиків, на запобігання яких спрямоване застосування даного виду забезпечення кримінального провадження.

Прецедентне право Європейської конвенції з прав людини сформулювало причини, за наявності яких допускається безперервне тримання особи під вартою.

До цих підстав віднесені: наявність ризику, що обвинувачений не з'явиться до суду; вчинить дії, які перешкоджають правосуддю; скоїть інше кримінальне правопорушення; стане причиною громадських заворушень (Tiron v. Romania, § 37; Smirnova v. Russia, § 59; Piruzyan v. Armenia, § 94).

Ризик переховування обвинуваченого від суду, крім суворості покарання, має оцінюватись також з врахуванням низки інших релевантних факторів, які можуть або підтвердити цей ризик, або продемонструвати, що він наскільки незначний, що не виправдовує попереднє ув'язнення особи. (Panchenko v. Russia, § 106).

Вказаний ризик підлягає врахуванню у світлі таких чинників, як характер людини, його моральні принципи, місце мешкання, робота, сімейні зв'язки та будь-які інші зв'язки з країною, у якій ведеться її переслідування. (Becciev v. Moldova, § 58).

Небезпека того, що обвинувачений буде чинити перешкоди належному проведенню судового процесу, має підкріплюватися фактичними доказами. (Becciev v. Moldova, § 59).

Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Clooth v. Belgium» серйозність звинувачень може примусити судові органи помістити обвинуваченого під варту з метою попередження спроб подальших правопорушень. Однак необхідно, щоб цей ризик був очевидним, а захід таким, що відповідає обставинам справи, зокрема, минулому та особі обвинуваченого.

На підставі положень ст.178 КПК суд при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу зобов'язаний врахувати ризики неправомірної процесуальної поведінки, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого правопорушення, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого, наявність у нього родини та утриманців, його репутацію тощо.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, суд відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.

Надаючи оцінку можливості ОСОБА_3 переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує значна ймовірність, що обвинувачений з метою уникнення покарання, у разі доведення його вини у вчиненні інкримінованого злочину, вчинить дії, спрямовані на ухилення від суду.

Суд також не виключає, що обвинувачений може прийняти заходи щодо перешкоджання кримінальному провадженню шляхом незаконного впливу на інших учасників кримінального провадження - потерпілого та свідків.

Згідно з даними про особу обвинуваченого він притягався до кримінальної відповідальності у зв'язку з вчиненням злочину проти безпеки дорожнього руху. Вказаний фактор у сукупністю з висунутим у даному провадженні обвинуваченням, певним чином свідчить про схильність ОСОБА_3 до протиправної поведінки, що створює ризик вчинення ним іншого кримінального правопорушення.

За результатами встановлених у судовому засіданні обставин та з урахуванням доводів сторони обвинувачення та сторони захисту, суд вважає доведеними чинники, передбачені ч.1 ст. 194 КПК.

При вирішення питання щодо продовження строку дії запобіжного заходу, крім наявності ризиків, суд на підставі наданих сторонами матеріалів зобов'язаний оцінити у сукупності й інші обставини, у т.ч. вагомість наявних доказів вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим тощо.

Оцінка згідно з ст.178 КПК особистості обвинуваченого, міцності його соціальних зв'язків у сукупністю з тяжкістю покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, існуючими ризиками, пов'язаними з перешкоджанням кримінальному провадженню, приводить суд до переконання, що застосування інших, більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Зазначене доводить, що встановлені вище обставини є достатніми для продовження щодо ОСОБА_3 строку дії застосованого до нього запобіжного заходу.

Відповідно до ч.4 ст. 183 КПК суд, визначаючи суму застави вважає, що застава у розмірі ста прожиткових мінімумів для працездатних громадян здатна забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 177, 178, 182, 194, 331 КПК України, суд

у х в а л и в :

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу відмовити.

Продовжити дію застосованого до обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по 21 жовтня 2017 року включно.

Визначити ОСОБА_3 заставу у розмірі 320 000 (триста двадцять тисяч) грн. 00 коп.

Застава може бути внесена обвинуваченим, іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок ТУ ДСАУ в м. Києві (код ЄДРПОУ - 26268059, Банк-одержувач - Державна казначейська служба України в м. Києві, МФО 820172, розрахуноквий рахунок № 37318005112089, призначення - застава для Шевченківського районного суду м. Києва).

У разі внесення застави у визначеному судом розмірі вважається, що до обвинуваченного обрано запобіжний захід у виді застави.

У випадку внесення застави покласти на ОСОБА_3 такі обов'язки:

-прибувати до суду за першою вимогою;

-не відлучатися з м. Києва без дозволу суду;

-повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

-утримуватися від спілкування з потерпілим ОСОБА_1

У разі внесення застави, встановити 2-х місячний термін дії покладених на обвинуваченого обов'язків, починаючи з дня внесення застави.

У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом до суду без поважних причин, чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави.

У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 КПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає, набирає законної сили з моменту її винесення і підлягає негайному виконанню.

Судді:

О.П. Лінник Є.О. Мартинов В.М.Циктіч