Ухвала суду № 70337570, 25.04.2017, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/39068/16-к

Провадження № 1-кп/761/641/2017

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2017 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі - головуючого судді Циктіча В.М., суддів Мартинова Є.О., Лінника О.П., за участі секретаря Філь В.В., прокурора Богацької В.М., потерпілого ОСОБА_1, представника потерпілого ОСОБА_2, захисника Свінціцького І.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 120 161 001 000 118 24, у якому

гр. ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Києва, громадянин України, українець, який має середню освіту, у шлюбі не перебуває, зареєстрований та фактично проживає за адресою - АДРЕСА_1, раніше засуджувався;

обвинувачується за ч. 3 ст. 289 КК України,

у с т а н о в и в :

Шевченківським районним судом м. Києва здійснюється судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України.

Обвинувачений утримується під вартою, дія вказаного запобіжного заходу спливає 01.05.2017, у зв'язку з цим суд ініціював обговорення сторонами кримінального провадження питання доцільності продовження вказаного заходу забезпечення кримінального провадження.

Прокурор Богацька В.М. наполягала на продовженні тримання ОСОБА_4 під вартою, оскільки вважала, що ризики неправомірної процесуальної поведінки останнього не зменшилися, зокрема, існує ймовірність вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення.

Потерпілий ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 погодилися з думкою прокурора.

Обвинувачений ОСОБА_4, захисник Свінціцький І.А. заперечували проти продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, просили застосувати до обвинуваченого інший запобіжний захід, не пов'язаний з перебуванням особи в умовах слідчого ізолятору, оскільки, на їх думку, не доведені ті ризики, на які посилалась прокурор.

Крім того, обвинувачений заявив клопотання про зміну застосованого щодо нього запобіжного заходу, обґрунтовуючи клопотання своїми намірами вжити заходи щодо відшкодування завданої його діями шкоди.

Суд, заслухавши доводи сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали судового провадження, дійшов висновку про таке.

Частиною 5 ст. 9 КПК визначено, що кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі "Харченко проти України" продовження тримання під вартою є виправданим за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

У силу ст. 2 КПК завданням кримінального провадження є, з-поміж іншого, захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень.

Отже, суспільний інтерес у сфері кримінального судочинства полягає в обов'язку суду забезпечити належний захист прав не лише обвинувачених, а також потерпілих, свідків, усталених суспільних відносин через заохочення правомірної поведінки їх учасників та вжиття передбачених законом запобіжників для унеможливлення або ж мінімізації вчинення протиправних діянь.

Відповідні заходи передбачені кримінальним процесуальним законодавством.

Статтею 177 КПК визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також визначений перелік ризиків, на запобігання яких спрямоване застосування даного виду забезпечення кримінального провадження.

Прецедентне право Європейської конвенції з прав людини сформулювало причини, за наявності яких допускається безперервне тримання особи під вартою.

До цих підстав віднесені: наявність ризику, що обвинувачений не з'явиться до суду; вчинить дії, які перешкоджають правосуддю; скоїть інше кримінальне правопорушення; стане причиною громадських заворушень (Tiron v. Romania, § 37; Smirnova v. Russia, § 59; Piruzyan v. Armenia, § 94).

Ризик переховування обвинуваченого від суду, крім суворості покарання, має оцінюватись також з врахуванням низки інших релевантних факторів, які можуть або підтвердити цей ризик, або продемонструвати, що він наскільки незначний, що не виправдовує попереднє ув'язнення особи. (Panchenko v. Russia, § 106).

Вказаний ризик підлягає врахуванню у світлі таких чинників, як характер людини, його моральні принципи, місце мешкання, робота, сімейні зв'язки та будь-які інші зв'язки з країною, у якій ведеться її переслідування. (Becciev v. Moldova, § 58).

Небезпека того, що обвинувачений буде чинити перешкоди належному проведенню судового процесу, має підкріплюватися фактичними доказами. (Becciev v. Moldova, § 59).

Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Clooth v. Belgium» серйозність звинувачень може примусити судові органи помістити обвинуваченого під варту з метою попередження спроб подальших правопорушень. Однак необхідно, щоб цей ризик був очевидним, а захід таким, що відповідає обставинам справи, зокрема, минулому та особі обвинуваченого.

На підставі положень ст.178 КПК суд при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу зобов'язаний врахувати ризики неправомірної процесуальної поведінки, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого правопорушення, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого, наявність у нього родини та утриманців, його репутацію тощо.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, суд відмічає, що ризиком у даному випадку слід вважати дію, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.

Надаючи оцінку можливості ОСОБА_4 переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує значна ймовірність того, що обвинувачений з метою уникнення покарання, у разі доведення його вини у вчиненні інкримінованого злочину, вчинить дії, спрямовані на ухилення від суду.

Суд також не виключає, що обвинувачений може прийняти заходи щодо перешкоджання кримінальному провадженню шляхом незаконного впливу на інших учасників кримінального провадження, у т.ч. свідків, які на цій стадії судового розгляду не допитані.

Згідно з даними про особу обвинуваченого він неодноразово притягався до кримінальної відповідальності у зв'язку з вчиненням злочинів.

Вказаний фактор у сукупністю з висунутим у цьому провадженні обвинуваченням, свідчить про схильність ОСОБА_4 до протиправної поведінки, що підтверджує ризик вчинення ним іншого кримінального правопорушення.

Оцінюючи можливість здійснення тиску на свідків, суд не виключає того, що такий ризик існує, однак він не є настільки суттєвим, щоб стати самостійною підставою для продовження строку дії вищезазначеного запобіжного заходу.

У той же час, у сукупністю з іншими ризик незаконного впливу на свідків набирає достатньої ваги для прийняття його до уваги.

За результатами встановлених у судовому засіданні обставин, з урахуванням доводів сторін кримінального провадження, суд дійшов переконання про доведеність чинників, які передбачені ч.1 ст. 194 КПК.

При вирішенні питання щодо продовження строку дії запобіжного заходу, крім наявності ризиків, суд на підставі наданих сторонами матеріалів зобов'язаний оцінити у сукупності й інші обставини, у т.ч. вагомість наявних доказів вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим тощо.

Оцінка згідно з ст.178 КПК особи обвинуваченого, міцності його соціальних зв'язків, суворість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, існуючі ризики, пов'язані з перешкоджанням кримінальному провадженню, приводить суд до переконання, що застосування інших, більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Зазначене доводить, що встановлені вище обставини є достатніми для продовження щодо ОСОБА_4 строку дії застосованого до нього запобіжного заходу.

Зазначений висновок не спростовується фактом наявності у обвинуваченого бажання компенсувати потерпілому завдану шкоду.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 177, 178, 182, 194, 331 КПК України, суд

у х в а л и в :

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 відмовити.

Продовжити дію застосованого до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по 24 червня 2017 року включно.

Визначити ОСОБА_4 заставу у розмірі 320 000 (триста двадцять тисяч) грн. 00 коп.

Застава може бути внесена обвинуваченим, іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок ТУ ДСАУ в м. Києві (код ЄДРПОУ - 26268059, Банк-одержувач - Державна казначейська служба України в м. Києві, МФО 820172, розрахуноквий рахунок № 37318005112089, призначення - застава для Шевченківського районного суду м. Києва).

У разі внесення застави у визначеному судом розмірі вважається, що до обвинуваченного обрано запобіжний захід у виді застави.

У випадку внесення застави покласти на ОСОБА_4 такі обов'язки:

-прибувати до суду за першою вимогою;

- не відлучатися з м. Києва без дозволу суду;

-повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

-утримуватися від спілкування з потерпілим ОСОБА_1

У разі внесення застави, встановити 2-х місячний термін дії покладених на обвинуваченого обов'язків, починаючи з дня внесення застави.

У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом до суду без поважних причин, чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави.

У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 КПК України.

Ухвала набирає законної сили із моменту її винесення і підлягає негайному виконанню.

Судді:

О.П. Лінник Є.О. Мартинов В.М. Циктіч