Ухвала суду № 70337569, 26.01.2017, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/16856/14-к

Провадження № 1-кп/761/57/2017

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2017 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Циктіча В.М., суддів Лінника О.П., Слободянюка П.Л., за участі секретаря Філь В.В., прокурора Колкова А.В., захисника Панченко А.В., перекладача Ковалика Д.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадженні № 420 141 001 000 001 66 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 27, ч. ч. 1, 4 ст. 358 КК України,

у с т а н о в и в :

Шевченківським районним судом м. Києва здійснюється судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 27, ч. 1, 4 ст. 358 КК України

Строк тримання під ватрою обвинуваченого закінчується 10.02.2017, що відповідно до вимог ч. 3 ст. 331 КПК України вимагає від суду вирішення питання доцільності продовження строку дії вказаного запобіжного заходу.

Обговорюючи вищевказане, прокурор Колков А.В. наполягав на обов'язковому триманні обвинуваченого під вартою, оскільки прокурор переконаний у фактичному існуванні раніше встановлених ризиків неправомірної процесуальної поведінки ОСОБА_3

Як зазначив державний обвинувач, підлягає врахуванню те, що залишаються недопитаними потерпілі та значна кількість свідків, на яких обвинувачений чинив тиск навіть під час судових засідань, висловлюючи на їх адресу погрози.

Отже, ризик незаконного впливу обвинуваченого на потерпілих та свідків є суттєвим.

Також існує ризик того, що обвинувачений може переховуватися від суду, цьому у значній мірі буде сприяти його приналежність до громадянства іншої країни.

Не виключив прокурор ймовірності, що ОСОБА_3 вчинить інше кримінальне правопорушення, з огляду на те, що він небезпідставно перебував у полі зору правоохоронних органів інших країн.

Захисник Панченко А.В. заперечувала проти подальшого тримання обвинуваченого під вартою з огляду на тривале перебування ОСОБА_3 під вартою, просила взяти до уваги, що під час останніх судових засідань обвинувачений жодним чином не намагався вплинути на присутніх свідків.

Обвинувачений також просив врахувати доводи захисника та змінити застосований до нього запобіжний захід.

Суд, заслухавши доводи сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали судового провадження, дійшов висновку про таке.

Відповідно до ст. 7 КПК зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, одним з яких є законність.

Частиною 5 ст. 9 КПК визначено, що кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі "Харченко проти України" від 10.02.2011 продовження тримання під вартою є виправданим за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

У силу ст. 2 КПК завданням кримінального провадження є, з-поміж іншого, захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень.

Отже, суспільний інтерес у сфері кримінального судочинства полягає в обов'язку суду забезпечити належний захист прав потерпілих, а також усталених суспільних відносин через заохочення правомірної поведінки їх учасників та вжиття передбачених законом запобіжників для унеможливлення проявів протиправних діянь.

Відповідні заходи передбачені кримінальним процесуальним законодавством.

Статтею 177 КПК визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також визначений перелік ризиків, на запобігання яких спрямоване застосування даного виду забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 42 КПК на обвинуваченого покладений обов'язок прибувати за викликом до суду; виконувати обов'язки, покладені рішенням про застосування заходів забезпечення кримінального провадження; підкорятися законним вимогам та розпорядженням суду.

Таким чином, вказаною процесуальною нормою визначені обов'язки, виконання яких забезпечується застосуванням запобіжного заходу.

Ризиками неправомірної процесуальної поведінки визначені, зокрема, можливість переховування обвинуваченого від суду, незаконний вплив на свідків, потерпілих тощо.

Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою ст.177 КПК, тобто існує ймовірність того, що обвинувачений буде переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини обґрунтованою є підозра у вчиненні кримінального злочину, яка передбачає наявність обставин або відомостей, які б переконали неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин.

З огляду на зазначене, суд відмічає, що відповідно до положень ст. 94 КПК суд оцінює сукупність доказів з точки зору достатності та взаємного зв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Отже, оцінка сукупності наданих сторонами кримінального провадження доказів можлива лише після їх безпосереднього дослідження судом.

Водночас, досліджені судом на даній стадії судового провадження докази не дають безумовних підстав для висновку про очевидну наявність даних, якими б беззаперечно спростувалось висунуте ОСОБА_3 обвинувачення.

На підставі положень ст.178 КПК суд при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу зобов'язаний врахувати ризики неправомірної процесуальної поведінки, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого правопорушення, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого, наявність у нього родини та утриманців, його репутацію тощо.

Враховуючи, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, суд відмічає, що ЄСПЛ у справі «В. проти Швейцарії» (14379/88 26.01.1993) вказав, що небезпеку переховування від правосуддя не можна виміряти виключно залежно від суворості можливого покарання, її необхідно визначати з урахуванням низки факторів, які або підтвердять наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зроблять її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою. При цьому необхідно враховувати характер обвинуваченого, його моральні якості, його кошти, зв'язки з державою, у якій його переслідували за законом, і його міжнародні контакти.

Приймаючи до уваги наведене, суд відмічає, що ОСОБА_3 обвинувачується у заволодінні шляхом шахрайства коштами у значному розмірі, під час досудового розслідування, судового розгляду заходи з відшкодування завданої потерпілим шкоди не прийняті.

Дана обставина не виключає, що обвинувачений має матеріальну можливість переховуватись від суду, що у сукупністю з іншими чинниками - відсутність у обвинуваченого в Україні сталих соціальних зв'язків, приналежність до громадянства іншої країни робить даний ризик значно реальнішим.

Судом враховується, що обвинувачений у присутності учасників судового провадження, безпосередньо у судовому засіданні висловлював погрози на адресу потерпілого Ота Поуру.

Свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 зазначали про здійснення на них тиску з боку обвинуваченого та висловлювання погроз фізичною розправою.

Вказаний ризик набув додаткової актуальності з огляду на необхідність повторного допиту потерпілих та свідків під час подальшого судового розгляду, оскільки за клопотанням обвинуваченого через зміну складу суду судовий розгляд проводиться спочатку.

Дані фактори, на переконання суду, є вагомими чинниками для спонукання обвинуваченого вжити заходів щодо переховування від суду та підтверджують наявність ризику незаконного впливу обвинуваченого на потерпілих та свідків.

Покарання за вчинення інкримінованого обвинуваченому правопорушення за ч.2 ст.289 КК України визначено у виді позбавлення волі строком до восьми років.

Санкція ч. 4 ст. 190 КК України, за якою кваліфіковані дії ОСОБА_3, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років.

Сукупність наведених обставин приводить суд до висновку про відсутність підстав для зміни обвинуваченому раніше застосованого запобіжного заходу.

Суд відмічає, що стосовно обвинуваченого застосований альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, внесення якої є підставою для звільнення обвинуваченого з-під варти.

У той же час, за період, що минув з дня ухвалення попереднього рішення щодо визначення обвинуваченому розміру застави, у кримінальному процесуальному законодавстві відбулися зміни, згідно з якими сума застави відраховується від розміру прожиткового мінімуму для працездатних громадян.

Виходячи з вказаної обставини, суд, розуміючи, що безпосереднє застосування цих змін призведе до погіршення умов, які раніше встановлювалися для обвинуваченого, тому суд вважає за можливе не змінювати розмір застави у її грошовому вимірі.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 177, 183, 184, 331 КПК України, суд

у х в а л и в :

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 по 25 березня 2017 року включно.

Визначити обвинуваченому заставу у сумі 2 436 000 ( два мільйони чотириста тридцять шість тисячі) грн., що становить 1 522, 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних громадян.

Застава може бути внесена обвинуваченим, іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок Шевченківського районного суду м.Києва (код ЄДРПОУ - 02896710, Банк-одержувач - УДК у Шевченківському районі м.Києва, МФО 820019, рахунок № 37315001004146, отримувач - Шевченківський районний суд м.Києва, призначення - застава для Шевченківського районного суду м.Києва).

У разі внесення застави у визначеному судом розмірі вважається, що до обвинуваченого застосований запобіжний захід у виді застави.

У випадку внесення застави, покласти на ОСОБА_3 такі обов'язки:

-прибувати до суду за першою вимогою;

-не відлучатися з м. Києва без дозволу суду;

-повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом до суду без поважних причин, не повідомить про причини своєї неявки або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Лінник П.Л.Слободянюк В.М.Циктіч