Рішення № 70327017, 15.11.2017, Апеляційний суд Вінницької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Вінницької області в складі :

головуючого Рибчинського В.П.,

суддів: Голоти Л.О., Кучевського П.В.,

за участю секретаря Топольської В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» та апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 (попередні прізвища ОСОБА_4 та ОСОБА_5) ОСОБА_6 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24 березня 2016 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_3 (попередні прізвища ОСОБА_4 та ОСОБА_5) ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

встановила:

У липні 2013 року ПАТ «Унівесал Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 (попередні прізвища ОСОБА_4 та ОСОБА_5) Н.В., ОСОБА_7, ОСОБА_8 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.

Позовну заяву мотивувало тим, що 30.11.2007 року між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №037-2915/840-0598.

З метою забезпечення виконання зобов’язань ОСОБА_4 за кредитним договором між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_9 30.11.2007 року було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим №4772. ОСОБА_9 відповідно до умов договору передала банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 63,9 кв.м., яка належить їй на праві особистої приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_10 16.10.2001 року за реєстровим №3422, зареєстрованого в КП «ВОБТІ» 23.10.2001 року і записаного в реєстровій книзі під №496 за реєстр. №723/45447.

У зв’язку із невиконанням позичальником своїх зобов’язань за кредитним договором, банк звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості. Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 10.12.2009 року у справі №2-5945/09 стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_9 заборгованість за кредитним договором №037-2915/840-0598 від 30.11.2007 року в сумі 326984,94 гривень та судові витрати.

11.06.2011 року ОСОБА_4 помер.

Оскільки відповідач не бажає сплатити заборгованість за кредитним договором, тому позивач вважає, що стягнення необхідно звернути на предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_3, шляхом продажу даної квартири на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною предмета іпотеки для його подальшої реалізації не нижчій за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки проведеної суб’єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №037-2915/840-0598 від 30.11.2007 року. За рахунок отриманих від продажу предмета іпотеки коштів позивач просив задовольнити вимоги ПАТ «Універсал Банк», які полягають у погашенні заборгованості за кредитним договором №037-2915/840-0598 від 30.11.2007 року в сумі 326984 гривень 95 копійок, яка стягнута рішенням Ленінського районного м. Вінниці від 10.12.2009 року по цивільній справі №2-5945/09, з яких: 1744,96 грн. – непогашений кредит, 299313,22 грн. – сума дострокового стягнення кредиту, 25750,68 грн. – несплачені відсотки, 176,09 грн. – підвищені відсотки. Також, позивач просив виселити ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, та інших осіб з квартири АДРЕСА_3.

В ході розгляду справи представник позивача уточнила позовні вимоги, в зв’язку з тим, що в судовому засіданні їй стало відомо, що відповідачем ОСОБА_9 змінено прізвище з «Пясецька» на «Зайчук».

Дана справа розглядалася судами неодноразово.

В ході розгляду справи 01.03.2016 р. представник позивача збільшила позовні вимоги та просить суд:

- звернути стягнення за договором іпотеки, укладеним 30.11.2007 року між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_9, зареєстрованим в реєстрі за №4772 на предмет іпотеки: квартиру АДРЕСА_4 (Стахурського) в м. Вінниці, загальною площею 63,9 кв. м., житловою площею 38,4 кв. м., що належить ОСОБА_3 (ОСОБА_9, ОСОБА_5) ОСОБА_6 на праві приватної власності на підставі договору купівлі – продажу, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_10 16.10.2001 року за реєстром № 3422, зареєстрованого в КП «Вінницьке обласне бюро технічної інвентаризації» 23.10.2001 року і записаного в реєстровій книзі під №496 за реєстровим №723/45447, шляхом продажу даної квартири на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною предмета іпотеки для його подальшої реалізації в розмірі 915446,00 грн. в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 037-2915/840-0598 від 30.11.2007 року;

- за рахунок отриманих від продажу предмета іпотеки коштів задовольнити вимоги ПАТ «Універсал Банк», які полягають у погашенні заборгованості за кредитним договором №037-2915/840-0598 від 30.11.2007 року в сумі 54035,33 доларів США, з яких: 39271,36 доларів США – заборгованість по кредиту, 14149,36 доларів США – відсотки за користування кредитом, 614,60 доларів США – підвищені відсотки, у тому числі для задоволення вимог по рішенню Ленінського районного суду м. Вінниці від 10.09.2009 р. по цивільній справі №2-5945/09 на загальну суму 326984,95 грн. (т. 3., а.с. 40-42)

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 01.03.2016 р. позовну заяву ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_3 (попередні прізвища ОСОБА_9 та ОСОБА_5) ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення відповідачів з квартири АДРЕСА_5, в частині позовних вимог про виселення ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та всіх інших осіб з квартири АДРЕСА_5, залишено без розгляду (т. 3, а.с. 88).

Крім того, в ході розгляду справи ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічною позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» про зобов’язання вчинити дії. Однак, в подальшому, згідно з ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 24.03.2016 р. даний зустрічний позов також був залишений без розгляду (т. 3, а.с. 1-4, 141).

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 24 березня 2016 року позов ПАТ «Унівесал Банк» задоволено частково.

Звернуто стягнення за договором іпотеки, укладеним 30.11.2007 року між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_9, зареєстрованим в реєстрі за №4772 на предмет іпотеки: квартиру АДРЕСА_4 (Стахурського) в м. Вінниці, загальною площею 63,9 кв. м., житловою площею 38,4 кв. м., що належить ОСОБА_3 (ОСОБА_9, ОСОБА_5) ОСОБА_6 на праві приватної власності на підставі договору купівлі – продажу, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_10 16.10.2001 року за реєстром №3422, зареєстрованого в КП «Вінницьке обласне бюро технічної інвентаризації» 23.10.2001 року і записаного в реєстровій книзі під №496 за реєстровим №723/45447, шляхом продажу даної квартири на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною предмета іпотеки для його подальшої реалізації яку визначить суб’єкт оціночної діяльності в ході виконавчого провадження, але не нижчою за 915446,00 грн. (дев’ятсот п'ятнадцять тисяч чотириста сорок шість грн.), визначеної згідно з висновком судової оціночно-будівельної експертизи №238 від 20.01.2016р. в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №037-2915/840-0598 від 30.11.2007 року.

За рахунок отриманих від продажу предмета іпотеки коштів задоволено вимоги ПАТ «Універсал Банк», які полягають у погашенні заборгованості за кредитним договором №037-2915/840-0598 від 30.11.2007 року в сумі 48132,74 доларів США (сорок вісім тисяч сто тридцять два долари сімдесят чотири центи), що згідно з офіційним курсом НБУ станом на 24.03.2016р. становить 1252178,04 грн. (один мільйон двісті п’ятдесят дві тисячі сто сімдесят вісім грн. чотири коп.), з яких: 39271,36 доларів США, що згідно з офіційним курсом НБУ станом на 24.03.2016р. становить 1021648,36 грн. – заборгованість по кредиту, 8732,13 доларів США, що згідно з офіційним курсом НБУ станом на 24.03.2016р. становить 227167,24 грн. – відсотки за користування кредитом, 129,25 доларів США, що згідно з офіційним курсом НБУ станом на 24.03.2016р. становить 3362,45 грн. – підвищені відсотки, у тому числі для задоволення вимог по рішенню Ленінського районного суду м. Вінниці від 10.09.2009р. по цивільній справі №2-5945/09 на загальну суму 326984,95 грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_3 (ОСОБА_9, ОСОБА_5) ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_11 6544,39 грн. витрат пов’язаних зі сплатою судового збору та витрат пов’язаних з проведенням судової експертизи.

Відповідно до ст.. 217 ЦПК України відстрочено виконання судового рішення на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03 червня 2014 року № 1304-VII .

Не погодившись із вказаним рішенням, ПАТ «ОСОБА_11 банк» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції змінити, виключивши з резолютивної частини рішення в абзаці третьому визначення грошового еквівалента в національній валюті суми кредитної заборгованості, вираженої в доларах США та викласти даний абзац резолютивної часини рішення з урахуванням викладеного у новій редакції. Посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. В іншій частині рішення суду позивачем не оскаржується.

ОСОБА_2 яка діє в інтересах відповідача ОСОБА_3 (попередні прізвища ОСОБА_9 та ОСОБА_5) Н.В. також не погодилась із прийнятим рішенням суду та звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів заслухавши учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, приходить до висновку , що апеляційні скарги як позивача так і відповідача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 213,214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються , чи є інші фактичні дані ( пропущення строку позовної давності, тощо), що мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Умовами обґрунтованості є повне і всебічне з»ясування обставин, що мають значення для справи, доведеність тих обставин, які суд вважає встановленими, відповідність висновків суду обставинам справи.

Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам відповідає частково.

Так судом першої інстанції встановлено:

30 листопада 2007 року між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 40 тис. доларів США.

На забезпечення виконання умов кредитного договору банк цього ж дня уклав із ОСОБА_3 (ОСОБА_4, ОСОБА_5) Н.В. договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_6.

Внаслідок порушення позичальником зобов»язань за кредитним договором утворилась заборгованість, яку в сумі 326984,94 грн. стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_9 за рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 10.12.2009 року. На момент винесення рішення стягнута сума 326984,94 грн. була еквівалентна 42653,36 доларам США.

Оскільки заборгованість по кредиту погашена не була з 28 липня 2009 року ВАТ «Універсал Банк» продовжує нараховувати відсотки за користування кредитними коштами.

11 червня 2011 року ОСОБА_4 помер

9 липня 2013 року ВАТ «Універсал Банк» звернулося до суду з позовною заявою про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме на квартиру № 44, по вул. Стахурського, в м. Вінниці. За рахунок отриманих від продажу предмета іпотеки коштів просить погасити заборгованість за кредитним договором в сумі 54035,33 доларів США , яка складається із заборгованості , яка стягнута за рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 10.12.2009 року а також відсотків за користування коштами нарахованими після постановлення рішення суду.

Задовольняючи позовні вимоги в частині звернення стягнення на предмет іпотеки суд першої інстанції виходив з того, що у разі порушення іпотекодавцем обов»язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов»язання, а в разі його невиконання – звернути стягнення на предмет іпотеки. Оскільки основне зобов»язання не виконане, строк дії іпотечного договору не закінчився, а відтак посилання відповідача на пропуск банком строку для звернення стягнення на предмет іпотеки, не ґрунтуються на вимогах закону.

Вирішуючи позовні вимоги в частині визначення розміру заборгованості, яка підлягає погашенню за рахунок реалізації іпотечного майна суд першої інстанції виходив з того, що заборгованість яка виникла станом на 27.07.2009 року і стягнута за рішенням Ленінського районного суду від 10.12.2009 року підлягає погашенню а відсотки, які нараховані з 28 липня 2009 року підлягають задоволенню частково оскільки починаючи з 28 липня 2009 року банк здійснював щомісячне нарахування відсотків за користування кредитними коштами, а з вимогами до суду про стягнення заборгованості в тому числі й за відсотками звернувся лише 9 липня 2013 року, тому позовні вимоги в частині стягнення 5417 доларів 23 центи США відсотків та 485 доларів 35 центів США підвищених відсотків, нарахованих за період з 28 липня 2009 року по 10 липня 2010 року, знаходяться за межами трирічного строку позовної давності, а тому в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

З зазначеними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погоджується частково.

Зазначені правовідносини регулюються:

Статтями 1054, 1055 ЦК України відповідно до яких за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно зі статтями 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з частиною 1 статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини друга статті 554 ЦК України).

Пленум Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 9 постанови №5 від 30.03.2012р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз’яснив судам, що задоволення позову кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави не є перешкодою для пред'явлення позову про стягнення заборгованості з поручителя за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашена. Задоволення позову кредитора про стягнення заборгованості з поручителя не є перешкодою для пред'явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави з метою погашення заборгованості за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду спору заборгованість за кредитом не погашена.

Згідно зі статтею 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку» від 5 червня 2003 року №898-IV іпотекодержатель має право за рахунок предмета іпотеки задовольнити свою вимогу за основним зов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону №898-IV у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Частиною 3 ст. 33 Закону №898-IV передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно зі ст. 590 ЦК України та ст. 33 ЗУ «Про іпотеку» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. У разі часткового виконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, право звернення на предмет застави зберігається в первісному обсязі.

У відповідності до положень статті 38 ЗУ «Про іпотеку» іпотекодавець має право на продаж предмета іпотеки у випадку наявності рішення суду про продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві.

Статтею 591 ЦК України передбачено право реалізації предмета застави, на який звернено стягнення, шляхом його продажу.

Таким чином, аналізуючи зазначені вимоги законодавства можна дійти висновку, що відповідно до умов іпотечного та кредитного договорів, позивач має право шляхом продажу предмету іпотеки задовольнити свої вимоги, які виникають із кредитного договору, оскільки зобов’язання позичальника та поручителя за кредитним договором, в частині повернення заборгованості, не виконуються.

Суд першої інстанції з огляду на викладене дійшов вірного висновку, що вимога щодо звернення стягнення на предмет іпотеки є обґрунтованою, а відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до положень статті 39 ЗУ «Про іпотеку» реалізація майна за рішенням суду може проводитися шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону.

Разом з цим, згідно з ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі дії необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Визначаючи розмір заборгованості суд, в частині стягнення 5417 доларів 23 центів США відсотків та 485 доларів 35 центів США підвищених відсотків, нарахованих за період з 28 липня 2009 року по 10 липня 2010 року, в задоволенні позову відмовив, оскільки зазначені відсотки нараховані та знаходяться за межами трирічного строку позовної давності.

З даним висновком суду першої інстанції щодо застосування строку позовної давності лише до частини нарахованих відсотків за період з 28 липня 2009 року по 10 липня 2010 року, з огляду на ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 жовтня 2017 року, висновки і мотиви якої відповідно до ст. 338 п. 4 ЦПК України є обов»язковими для суду апеляційної інстанції, колегія суддів не погоджується з наступних підстав.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За зобов»язаннями, з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.5 ст. 261 ЦК України).

За положеннями ст.. 264 ЦК України, позовна давність переривається у разі пред»явлення особою позову до одного з кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Встановлено, що рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 10 грудня 2009 року, яке набрало законної сили 21 грудня 2009 року, у достроковому порядку стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (ОСОБА_4, ОСОБА_5) Н.В. заборгованість за кредитним договором у розмірі 326 984 грн. 94 коп.

Таким чином, відлік позовної давності за вимогами банку почався із дати набрання законної сили рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 10 грудня 2009 року – 21 грудня 2009 року.

З огляду на викладене необхідно зробити висновок , що задоволенню підлягають позовні вимоги про стягнення заборгованості, яка виникла станом на 27.07.2009 року та складає 42653,36 доларів США , з яких 227,32 долари США заборгованість по кредиту, 39043,74 долари США сума дострокового погашення кредиту, 3359,03 долари США відсотки, 22,97 долари США підвищені відсотки. В задоволенні інших позовних вимог, а саме вимог про стягнення відсотків за користування коштами, які нараховані після 28 липня 2009 року необхідно відмовити оскільки дані позовні вимоги заявлені за межами трирічного строку позовної давності.

Крім того судом першої інстанції встановлено, що на виконання кредитного договору, укладеного 30.11.2007 року між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якою є позивач, та ОСОБА_4, останньому було надано кредит в сумі 40000,00 доларів США зі сплатою 13,45 % річних до 10.11.2027 року. Отже, валюта договору – долари США.

Відповідно до п.12 Постанови Пленуми Вищого спеціалізовано суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», у разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 ЦК України.

За таких обставин вимоги апеляційної скарги ПАТ «Універсал Банк» щодо виключення з резолютивної частини рішення посилання на еквівалент у національній валюті підлягають задоволенню.

Разом з тим суд першої інстанції ухвалюючи рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його реалізації з прилюдних торгів за початковою ціною, яку визначить суб»єкт оціночної діяльності в ході виконавчого провадження, але не нижчою за 915466 грн., визначених згідно з висновком судової оціночно-будівельної експертизи від 20 січня 2016 року, у порушення вимог ст. 39 Закону України «Про іпотеку» одночасно визначив початкову ціну для реалізації предмета іпотеки з прилюдних торгів, та вказав про необхідність її визначення й суб»єктом оціночної діяльності у межах виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» зазначення в рішенні суду початкової ціни предмета іпотеки, визначеної за процедурою передбаченою частиною 6 ст. 38 цього Закону, означає встановлення її в грошовому вираженні, тому посилання суду першої інстанції в резолютивній частині рішення на визначення початкової ціни предмета іпотеки незалежним експертом суперечить вимогам ст.ст. 39,43 Закону України «Про іпотеку» і підлягає виключенню з резолютивної частини рішення суду.

Крім того щодо вимог апеляційної скарги про припинення іпотеки у зв»язку зі смертю боржника то дані вимоги не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до ст. 526 ЦК України зобов»язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Укладаючи договір застави (іпотеки), заставодавець приймає на себе всі ризики, пов»язані з невиконанням зобов»язання боржником , а тому сам факт смерті позичальника за кредитним договором за наявності заборгованості не є підставою для припинення договору іпотеки.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313-315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 – задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» – задовольнити частково.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24 березня 2016 року – змінити, виклавши резолютивну частину наступного змісту:

«Звернути стягнення за договором іпотеки, укладеним 30.11.2007 року між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_9, зареєстрованим в реєстрі за №4772 на предмет іпотеки: квартиру АДРЕСА_4 (Стахурського) в м. Вінниці, загальною площею 63,9 кв. м., житловою площею 38,4 кв. м., що належить ОСОБА_3 (ОСОБА_9, ОСОБА_5) ОСОБА_6 на праві приватної власності на підставі договору купівлі – продажу, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_10 16.10.2001 року за реєстром №3422, зареєстрованого в КП «Вінницьке обласне бюро технічної інвентаризації» 23.10.2001 року і записаного в реєстровій книзі під №496 за реєстровим №723/45447, шляхом продажу даної квартири на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною предмета іпотеки для його подальшої реалізації, але не нижчою за 915446,00 грн. (дев’ятсот п'ятнадцять тисяч чотириста сорок шість грн.), визначеної згідно з висновком судової оціночно-будівельної експертизи №238 від 20.01.2016р. в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №037-2915/840-0598 від 30.11.2007 року.

За рахунок отриманих від продажу предмета іпотеки коштів задовольнити вимоги ПАТ «Універсал Банк», які полягають у погашенні заборгованості за кредитним договором №037-2915/840-0598 від 30.11.2007 року в сумі 42653 (сорок дві тисячі шістсот п’ятдесят три) 36 доларів США, з яких: 227,62 доларів США – прострочена заборгованість по кредиту; 39043,74 доларів США – сума дострокового погашення кредиту; 3359,03 доларів США – відсотки; 22,97 доларів США – підвищені відсотки.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 (П’ясецької, ОСОБА_5) ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» 6015 (шість тисяч п'ятнадцять) гривень 39 коп. витрат пов’язаних зі сплатою судового збору та витрат пов’язаних з проведенням судової експертизи.

Відповідно до ст. 217 ЦПК України відстрочити виконання судового рішення на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03 червня 2014 року №1304-VIІ.»

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий /підпис/ ОСОБА_12

Судді /підпис/ ОСОБА_13

/підпис/ ОСОБА_14

Згідно з оригіналом.

Суддя Рибчинський В.П.