Постанова № 70323980, 13.11.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калитки О. М.

Суддів: Бондара В.О. , Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 Какаєвича на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.01.2017р. по справі № 820/6447/16

за позовом Київської об’єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

до ОСОБА_1 Какаєвича

про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Київська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Харківській області, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 Какаєвича, в якому просив суд стягнути з ОСОБА_1 Какаєвича (код 32495019873) в дохід Держави кошти у розмірі: 25000,00 грн на розрахунковий рахунок 33210868700007, банк ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, отримувач- УДКСУ у Московському районі м. Харкова, ГУДКСУ у Харківській області, Код отримувача 37999607, код платежу 18011001, Назва платежу: транспортний податок з фізичних осіб.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач має податковий борг перед бюджетом по транспортному податку з фізичних осіб у розмірі 25000 грн., який станом на час розгляду справи відповідачем не сплачений.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.01.2017 року у справі № 820/6447/16 задоволено адміністративний позов Київської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області до ОСОБА_1 Какаєвича про стягнення податкового боргу.

Стягнуто з ОСОБА_1 Какаєвича (61120, м. Харків, вул. Тимурівців, б. 34, кв. 108, код 32495019873) в дохід Держави кошти у розмірі: 25000 (двадцять п'ять тисяч) грн. 00 коп. на розрахунковий рахунок 33210868700007, банк ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, отримувач – УДКСУ у Московському районі м. Харкова, ГУДКСУ у Харківській області, Код отримувача 37999607, код платежу 18011001, Назва платежу: транспортний податок з фізичних осіб.

Відповідач не погодився із рішенням суду та подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив суд скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивач в судове засідання не з’явився, був повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду справи, надав клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача судове засідання не з’явився, був повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду справи, причини неявки не повідомив.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, контролюючим органом відносно відповідача, було винесено податкове повідомлення-рішення від 10.06.2015 №141-17, яким визначено суму податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб в розмірі 25000 грн ( а.с.7), яке було направлено відповідачу.

Контролюючим органом надіслана на адресу відповідача податкова вимога від 15.02.2016 №413-23 (а.с. 6).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що сума податкового зобов'язання є узгодженою та відповідачем не сплачена, а тому за ОСОБА_1 Какаєвичем рахується податковий борг в розмірі 25000 грн.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком виходячи з наступного.

01.01.2015 року набрав чинності Закон України № 71-VIII від 28.12.2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким згідно зі статтею 267 Податкового кодексу України було введено новий транспортний податок.

Відповідно до пп. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Положення пп. 267.2.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України визначають, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Базою оподаткування у відповідності до пп. 267.3.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Згідно п. 267.4 ст. 267 Податкового кодексу України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000,00 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Відповідно до пп. 267.5.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Підпунктом 267.6.1 пункту 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України передбачено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

Згідно пп. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Відповідно до п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно абзацу 3 ч.58.3 ст. 58 Податкового кодексу України у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Відповідно до п.п. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

З матеріалів справи встановлено, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11.07.2017 року у справі № 820/1364/17, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2017 року, задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 Какаєвича до Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення.

Зокрема, колегія суддів зазначила, що повідомлення-рішення «Ф» №141-17 від 10.06.2015 року, відповідно до якого ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб в розмірі 25000,00 грн., не відповідає основним засадам податкового законодавства, оскільки справляння транспортного податку з власників легкових автомобілів, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см., можливе не раніше 2016 року.

Згідно ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки судовим рішенням, яке набрало законної сили, скасовано податкове повідомлення-рішення, на підставі якого відповідачу визначено суму податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб в розмірі 25000 грн., підстави для стягнення з ОСОБА_1 Какаєвича суми податкового боргу відсутні.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Як вбачається з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів приходить до висновку, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні, а тому постанова Харківського окружного адміністративного суду від 24.01.2017 року у справі № 820/6447/16 підлягає скасуванню.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 3 ч. 1 ст. 202, п. 4 ч. 1 ст. 205, ст. 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 Какаєвича задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.01.2017р. по справі № 820/6447/16 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Київської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області до ОСОБА_1 Какаєвича про стягнення податкового боргу – відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлений 17.11.2017 р.