Ухвала суду № 70323969, 15.11.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Бондара В.О. , Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 11.10.2017р. по справі № 591/6563/16-а

за позовом ОСОБА_1

до Сумської міської ради

про зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

30 серпня 2017 року, до Зарічного районного суду м. Суми надійшла заява від 28 серпня 2017 року від ОСОБА_1, в порядку ст. 267 КАС України, в якій вона просила суд:

- встановити судовий контроль за виконанням постанови, яку буде ухвалено судом за наслідками розгляду заяви від 16 серпня 2017 року про здійснення судового контролю за виконанням рішення, зобов’язавши Сумську міську раду, на протязі одного місяця з дня набрання цією постановою законної сили, подати до Зарічного районного суду м. Суми звіт про виконання цієї постанови.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 11.10.2017 року в задоволенні заяви ОСОБА_1, поданої 30 серпня 2017 року в порядку ч. 1 ст. 267 КАС України, по адміністративній справі № 591/6563/16-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Сумської міської ради про зобов’язання вчинити дії – відмовлено.

Позивач, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану ухвалу та закрити провадження в адміністративній справі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, прийняття рішення судом першої інстанції.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з’явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що постановою Зарічного районного суду м. Суми від 08 лютого 2017 року задоволено позов ОСОБА_1 та зобов’язано Сумську міську раду на найближчому пленарному засіданні чергової сесії надати громадянці ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною (орієнтовною) площею 0,0213 га у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої в м. Суми по провулку Дачному, 13 (а.с.138-143 том №1).

Вказана постанова набрала законної сили 06 квітня 2017 року (а.с.182-187).

Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 11 жовтня 2017 року визнано протиправною бездіяльність Сумської міської ради щодо невиконання постанови Зарічного районного суду м. Суми від 08 лютого 2017 року у справі №591/6563/16-а, якою було зобов’язано Сумську міську раду на найближчому пленарному засіданні чергової сесії надати громадянці ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною (орієнтовною) площею 0,0213 га у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої в м. Суми по провулку Дачному, 13. В іншій частині заяви - відмовлено.

Задовольняючи частково заяву ОСОБА_1 від 28 серпня 2017 року та встановлюючи бездіяльність Сумської міської ради, суд, виходив з того, що бездіяльність допущено колегіальним органом, який наділений в одному випадку правом ухвального голосу (ст. 49 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні), в іншому правом зупинити рішення і внести на повторний розгляд відповідної ради із обґрунтуванням зауважень (ч. 4 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні).

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1, поданої 30 серпня 2017 року в порядку ч. 1 ст. 267 КАС України, суд першої інстанції виходив з того, що застосування у даному випадку такого виду контролю, як зобов’язання подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, може потягти за собою втручання в дискреційні повноваження даного органу.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Правовідносини щодо встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах врегульовані статтею 267 КАС України.

Відповідно до ч. 9 ст. 267 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.

З аналізу ч. 9 ст. 267 КАС України слідує, що у разі вчинення суб’єктом владних повноважень – відповідачем дій чи бездіяльності, а також прийняття рішень на виконання постанови суду які порушують права позивача підтверджені такою постановою суду, то позивач на користь якого ухвалено постанову суду має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправним и таких рішень та бездіяльності.

Відповідно до приписів Рекомендації Комітету ОСОБА_2 Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11 березня 1980 р. на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 КАС України критеріям, не може втручатися у дискрецію суб'єкта владних повноважень в межах такої перевірки. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення. Тому, суд не вправі перебирати на себе функції відповідного органу та своїм рішенням визначати переможця.

Оскільки законодавець наділив даний колегіальний орган саме правом ухвалювати, зупиняти рішення, то зобов’язання вчиняти дії саме на цьому етапі може бути розцінено як порушення прав представницького органу місцевого самоврядування, який є виборним органом (радою), і відповідно до закону наділений правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення.

Таким чином, питання надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є дискреційними повноваженнями Сумської міської ради, є за своєю правовою природою виключною компетенцією (дискреційними повноваженнями суб'єкта владних повноважень), а втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що застосування у даному випадку такого виду контролю, як зобов’язання подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, може потягти за собою втручання в дискреційні повноваження даного органу.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1, поданої 30 серпня 2017 року в порядку ч. 1 ст. 267 КАС України.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що ухвала Зарічного районного суду м. Суми від 11.10.2017 року по справі № 591/6563/16-а відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ч. 1 ст. 41, ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 11.10.2017р. по справі № 591/6563/16-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений 17.11.2017 р.