Ухвала суду № 70323290, 24.10.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

24 жовтня 2017 рокусправа № 804/1046/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.

суддів: Уханенка С.А. Богданенка І.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

за участю:

представника позивача: Павлюк О.В.,

представника позивача: Бруснік Т.Г.,

представника відповідача: Немченко К.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управліня ДФС на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.06.2017 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління ДФС про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» звернулось до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.08.2016 року №0000505103 про збільшеня суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 299140231.00 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.06.2017 року адміністративний позов було задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби від 18 серпня 2016 року №0000505103 про збільшення Приватному акціонерному товариству "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 299140231,00 грн.

Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Дінпропетровську Міжрегіонального Головного управліня ДФС, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.06.2017 року скасувати, та винести нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами СДПІ у м. Дніпропетровську було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на прибуток ПрАТ «Північний ГЗК» (код ЄДРПОУ 00191023), на підставі якої було складено акт №60/28-01-51-03/00191023.

За результатом проведеної перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення Позивачем:

- пункту 48.1 статті 48 Податкового кодексу України, не дотримано порядок заповнення податкової звітності з податку на прибуток за 2015 рік (від 29.02.2016р. №9276411998), встановлений наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 року №897 зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11.11.2015 року за №1415/27860;

- підпункту 57.1-1.2 пункту 57.1-1 статті 57 Податкового кодексу України в частині неправомірного завищення від'ємного значення податкового зобов'язання з податку на прибуток в Декларації за 2015 рік, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток на суму 299140231 грн.

На підставі вказаних висновків, 18.08.2016 року відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000505103, яким Позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 299140231.00 грн.

Не погодившись з обґрунтованістю прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення, Позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб передбачені законодавством, що свідчить про необхідність його скасування.

Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до положень пп. 153.3.2 п.153.3 ст.153 Податкового кодексу України, які діяли на момент нарахування та внесення до бюджету авансових внесків, крім випадків, передбачених підпунктом 153.3.5 цього пункту (випадки, коли авансовий внесок не справляється), емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку в розмірі ставки, встановленої пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, нарахованої на суму дивідендів, що фактично виплачуються, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку.

Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.

Обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку за визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, є такий емітент або отримувач дивідендів платником податку чи має пільги зі сплати податку, надані цим Кодексом, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена в пункті 151.1 статті 151 цього Кодексу (крім платників цього податку, які підпадають під дію статті 156 цього Кодексу).

Згідно пп.153.3.3 п.153.3 ст.153 Податкового кодексу України, платник податку - емітент корпоративних прав, державне некорпоратизоване, казенне чи комунальне підприємство зменшує суму нарахованого податку звітного періоду на суму авансового внеску, попередньо сплаченого протягом такого звітного періоду у звязку з нарахуванням дивідендів згідно з підпунктом 153.3.2 цього пункту.

Приписами пп.153.3.4 п.153.3 ст.153 Податкового кодексу України було встановлено, що у разі якщо сума авансового внеску, попередньо сплаченого протягом звітного періоду, перевищує суму податкових зобовязань підприємства - емітента корпоративних прав за податком на прибуток такого звітного періоду, сума такого перевищення переноситься у зменшення податкових зобов'язань наступного податкового періоду, а при отриманні відємного значення обєкта оподаткування такого наступного періоду - на зменшення податкових зобовязань майбутніх податкових періодів.

При цьому, окремо визначено, що авансовий внесок із податку, сплачений у звязку з нарахуванням/сплатою дивідендів, є невідємною частиною податку на прибуток (підпункт 153.3.8 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України).

Зі змісту зазначених правових приписів вбачається, що сплата авансових внесків має наслідком надання платнику податків права на зменшення податкових зобов'язань наступного податкового періоду та на зменшення податкових зобов'язань майбутніх податкових періодів у визначених випадках.

В свою чергу, з 01.01.2015 року, правовідносини пов'язані з порядком нарахування, сплати та подальшого обліку авансових внесків при виплаті дивідендів були врегульовані положеннями п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України.

Згідно пп.57.1-1.1 п.57.1-1 ст.57 Податкового кодексу України, у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів платник податку на прибуток - емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, проводить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав незалежно від того, чи є оподатковуваний прибуток, розрахований за правилами, визначеними статтею 137 цього Кодексу.

Відповідно до пп.57.1-1.2 п.57.1-1 ст.57 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених підпунктом 57.1 1.3 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку на прибуток.

Авансовий внесок розраховується з суми перевищення дивідендів, що підлягають виплаті, над значенням об'єкта оподаткування за відповідний податковий (звітний) рік, за результатами якого виплачуються дивіденди, грошове зобов'язання щодо якого погашене. У разі наявності непогашеного грошового зобов'язання авансовий внесок розраховується зі всієї суми дивідендів, що підлягають виплаті. Авансовий внесок обчислюється за ставкою, встановленою пунктом 136.1 статті 136 цього Кодексу. Сума дивідендів, що підлягає виплаті, не зменшується на суму авансового внеску.

При цьому у разі якщо дивіденди виплачуються за неповний календарний рік, то для обрахунку суми зазначеного перевищення використовується значення об'єкту оподаткування, обчислене пропорційно кількості місяців, за які сплачуються дивіденди. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.

Сума сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів підлягає зарахуванню у зменшення податкового зобов'язання з податку на прибуток, задекларованого у податковій декларації за звітний (податковий) рік.

Отже, з зазначеного вбачається, що починаючи з 01.01.2015 року законодавець визначив можливість зарахування сплачених авансових внесків у зменшення податкового зобов'язання з податку на прибуток, задекларованого у податковій декларації за звітний (податковий) рік без зазначення можливості їх врахування у наступних податкових періодах.

Як свідчать встановлені обставини справи, під час виплати дивідендів в 2012 році Позивачем були сплачені авансові внески з податку на прибуток у розмірі 299140231 грн.

В свою чергу, вказані авансові внески з податку на прибуток під час виплати дивідендів за періоди 2012, 2013,2014 років не були зараховані у зменшення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємства.

В свою чергу, авансові внески з податку на прибуток під час виплати дивідендів підприємством за 2012 рік у розмірі 299140231 грн. були відображені Позивачем у податковій звітності з податку на прибуток за 2015 рік.

Однак, на переконання податкового органу, Позивач неправомірно відобразив вказані авансові внески в податковій декларації за 2015 рік, оскільки за вказаний податковий період врахуванню підлягають лише авансові внески у зв'язку з виплатою дивідендів, які були сплачені у 2015 році.

Так, суд апеляційної інстанції зазначає, що у зв'язку із прямим тлумаченням вказаної норми, ДФС України у листі від 04.01.2016 року №102/7/99-99-19-02-01-17 здійснила висновок, що за новими правилами не передбачено перенесення на наступні звітні (податкові) роки залишку суми авансових внесків при виплаті дивідендів, не зарахованих у зменшення податкового зобов'язання з податку на прибуток, задекларованого у податковій декларації за звітний (податковий) рік.

В подальшому такий висновок було скасовано шляхом внесення змін листом ДФС України від 28 січня 2016 року №2779/7/99-99-19-02-01-17, із викладенням наступної правової позиції:

- сума сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів підлягає зарахуванню у зменшення податкового зобов'язання з податку на прибуток, задекларованого у податковій декларації за звітний (податковий) рік. Сума сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів не підлягає поверненню платнику податків або зарахуванню в рахунок погашення грошових зобов'язань з інших податків і зборів (обов'язкових платежів);

- Законом №909 вилучено абзац четвертий пункту 57.1 статті 57 розділу II Кодексу, яким передбачалася сплата щомісячних авансових внесків з податку на прибуток підприємств (1/12 нарахованої суми податку за попередній звітний (податковий) рік) та зменшення щомісячних авансових внесків з податку на прибуток підприємств на суму сплачених авансових внесків при виплаті дивідендів, яка залишилась не зарахованою у зменшення податкового зобов'язання з цього податку. З метою реалізації норми абзацу четвертого пункту 57.1 статті 57 розділу II Кодексу у редакції, що діяла до 1 січня 2016 року, таке зменшення щомісячних авансів передбачалося відображати при розрахунку значення рядка 26 Декларації №897;

- разом з тим Кодексом встановлено, що сума сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів підлягає зарахуванню у зменшення податкового зобов'язання з податку на прибуток, задекларованого у податковій декларації за звітний (податковий) рік (підпункт 57.1-1.2 пункту 57.1 1 статті 57 розділу II Кодексу);

- тобто сума сплачених авансових внесків при виплаті дивідендів, що не врахована в рахунок зменшення податкових зобов'язань з податку на прибуток за звітний період, у якому сплачена така сума авансових внесків, повинна враховуватися в рахунок зменшення податкового зобов'язання наступних звітних (податкових) періодів до її повного погашення;

- при цьому не зараховані у зменшення податкового зобов'язання суми сплачених авансових внесків при виплаті дивідендів станом на 01.01.2015 року повинні враховуватися у зменшення податкового зобов'язання з податку на прибуток у податковій декларації за 2015 рік та наступних звітних (податкових) періодах до повного їх погашення;

- враховуючи зазначене, рекомендували при розрахунку зменшення нарахованої суми податку в рядку 16.3.1 Додатка ЗП до рядка 16 ЗП Декларації №897 за 2015 рік також враховувати залишок суми сплачених авансових внесків з податку на прибуток підприємств при виплаті дивідендів, яка залишилась не зарахованою у зменшення податкового зобов'язання з цього податку станом на 01.01.2015 року, що відображена у рядку 13.5.2 Додатка ЗП до рядка 13 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства (для страховиків - у рядку 08.2 Податкової декларації з податку на доходи (прибуток) страховика, для банків - у рядку 14.5.2 Додатка ЗП до рядка 14 Податкової декларації з податку на прибуток банку), поданої за 2014 рік;

- при поданні Декларації N 897 платниками податку на прибуток підприємств, які будуть розраховувати зменшення нарахованої суми податку у Додатку ЗП з урахуванням залишку суми сплачених авансових внесків з податку на прибуток підприємств при виплаті дивідендів, яка залишилась не зарахованою у зменшення податкового зобов'язання з цього податку станом на 01.01.2015 року, рекомендуємо подати доповнення до декларації, передбачене пунктом 46.4 статті 46 розділу II Кодексу, з відповідним поясненням та зазначенням відповідних сум, вказавши про цей факт у спеціально відведеному місці в податковій декларації.

В подальшому законодавець усунув прогалини законодавства, а саме з 01.01.2017 року відповідно до Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" від 21 грудня 2016 року №1797-VIII, у пункті 57.1-1 статті 57 Податкового кодексу України у підпункті 57.1-1.2:

- абзац четвертий викладено в такій редакції: "Сума попередньо сплачених протягом податкового (звітного) періоду авансових внесків з податку на прибуток під час виплати дивідендів підлягає зарахуванню у зменшення нарахованого податкового зобов'язання з податку на прибуток, задекларованого у податковій декларації за такий податковий (звітний) період";

- після абзацу четвертого доповнено статтю новим абзацом такого змісту: "У разі якщо сума авансового внеску, попередньо сплаченого протягом звітного періоду, перевищує суму нарахованого податкового зобов'язання підприємством - емітентом корпоративних прав за такий податковий (звітний) період, сума такого перевищення переноситься у зменшення податкових зобов'язань наступних податкових (звітних) періодів до повного його погашення, а під час отримання від'ємного значення об'єкта оподаткування такого наступного періоду - на зменшення податкових зобов'язань майбутніх податкових (звітних) періодів до повного його погашення".

Також, відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року №1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

При цьому, відповідно зміст суб'єктивного права особи, у тому числі права платника податків, що виникло за фактом сплати авансових внесків при виплаті дивідендів, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент виникнення відповідного права.

При сплаті до бюджету авансових внесків строк дії такого суб'єктивного права обмежений не був.

Згідно вказаному правилу "закон зворотної сили не має", дія закону чи іншого нормативно-правового акта поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набуття ним чинності.

Так, суд апеляційної інстанції вважає належними висновки суду першої інстанції, що наявність вказаного свідчить про те, що платник податків зберігає право на відображення зменшення нарахованої суми податку в наступних звітних (податкових) періодах сум попередньо сплаченого авансового внеску, оскільки законодавець прямо не передбачив окремих перехідних та спеціальних норм права для таких правовідносин, отже, й права платника податків, що виникли на підставі пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України мають ним реалізовуватись та не можуть бути обмежені або виключені, у тому числі за рішенням контролюючого органу або суду.

Отже, виходячи з зазначеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо безпідставності прийняття Відповідачем податкового повідомлення-рішення від 18.08.2016 року №0000505103.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості задоволення позовних вимог.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.06.2017 року була прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для її скасування.

Керуючись ч.3 ст.160, ст. 195, ст. 196, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управліня ДФС - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.06.2017 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: Ю.М. Дадим

Суддя: С.А. Уханенко

Суддя: І.Ю. Богданенко