Ухвала суду № 70321580, 10.10.2017, Святошинський районний суд міста Києва

пр. № 2-п/759/98/17

ун. № 759/11459/14-ц

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2017 року Святошинський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді П'ятничук І.В.,

при секретарі Немировській А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору, -

ВСТАНОВИВ:

Заочним рішенням Святошинського районного суду м.Києва ухваленим у вищезазначеній справі 13 червня 2017 року, позовні вимоги позивача Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору задоволено.

Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 своєю заявою про перегляд заочного рішення просить рішення скасувати та призначити справу до розгляду у загальному порядку посилаючись на факти неявки відповідача у судові засідання з причини неповідомлення судом належним чином відповідача про розгляд справи. Істотними доказами, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, а саме, що судом не встановлено можливість укладенні спірного договору та дотримання банком законодавства при його укладанні.

У судове засідання сторони не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, причини неявки суду не повідомили, тому суд вважає можливим розглянути заяву в відсутності сторін.

Розглянувши заяву про перегляд заочного рішення, дослідивши матеріали справи суд вважає, що заява задоволенню не підлягає.

13 червня 2017 року Святошинським районним судом м.Києва було ухвалене заочне рішення у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору яким заявлені позовні вимоги було задоволено,

Відповідно до ст.232 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився у судове засідання та не повідомив про причини неявки із поважних причин і докази, на які він посилається мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Тобто, необхідним є наявність двох обставин: неналежне повідомлення відповідача та посилання на докази, що мають істотне значення для правильного вирішення справи при її перегляді.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем неодноразово оскаржувались ухвали про відкриття провадження по справі, у судові засідання, призначені судом 10.04.2017 р., 23.05.2017 р., 13.06.2017 р. відповідач не з'явився, про місце, час судового засідання повідомлявся судом належним чином.

Приймаючи рішення про ухвалення заочного рішення, суд керувався як підставами можливості ухвалення такого рішення у відповідності до ч.4 ст.169, ч.1 ст. ст.224 ЦПК України, які не передбачають встановлення або не встановлення судом поважності або неповажності неявки відповідача, так і процесуальними строками для ухвалення рішення. Тобто визначальним моментом заочного розгляду справи є лише належне повідомлення відповідача.

Судом визначено пріоритетним право позивача на захист його інтересів, способом, визначеним ст.4 ЦПК України із застосуванням принципу диспозитивності, визначеним ст.11 ЦПК України, над зловживанням процесуальними правами відповідачів, що виявилися у затягуванні ними розгляду справи. Суд зважив на обставину розгляду справи з 2015 р., а також на обставину відсутності висловлення будь-яких заперечень у будь-який зазначений у ЦПК України спосіб з боку відповідача.

Щодо другої обов'язкової обставини, яку суд повинен встановити при розгляді заяви про скасування заочного рішення. Представник відповідача не повідомляють суд і не є посилаються на будь-який доказ, що має суттєве значення для правильного вирішення справи, як того вимагає ст.232 ЦПК України. Одне лише припущення, що суд не проаналізував обґрунтованість вимог позивача відповідно до існуючих правовідносин, не є тією обов'язковою обставиною, яку суд повинен встановити при розгляді заяви про скасування заочного рішення, а саме доказом, який має істотне значення для правильного вирішення справи.

Слід зазначити, що кожна сторона маючи обсяг прав, розпоряджається ними щодо предмета спору на власний розсуд, а суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, які беруть участь у справі (диспозитивність цивільного судочинства - ст.11 ЦПК України).

З урахуванням як належного повідомлення відповідача про місце та час розгляду справи на дати всіх судових засідань а також за відсутності посилань на такі докази, що мають істотне значення для правильного вирішення справи суд вважає, що підстав для скасування заочного рішення суду та призначення справи до розгляду в загальному порядку немає.

Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Де Жуффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року. Відтак в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

Керуючись ст.ст. 231, 232, 292 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Заяву представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору, - залишити без задоволення.

Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає. Заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя