Постанова № 70319284, 15.11.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2017 року Справа № 910/7254/17 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГубенко Н.М.суддівБарицької Т.Л. Гольцової Л.А.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення від та на постанову відГосподарського суду міста Києва 26.07.2017 Київського апеляційного господарського суду 25.09.2017у справі№ 910/7254/17Господарського судуміста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"до1. Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" 2. Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця"простягнення заборгованості за кредитним договором

у судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача Савченко О.О.;- відповідачів 1. Рудяк О.І.; 2. повідомлений, але не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

04.05.2017 Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення: - заборгованості по кредиту у розмірі 12500000,00 доларів США; - заборгованості по прострочених процентах за користування кредитом у розмірі 85052,08 доларів США; - пені за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 98798673,05 грн., пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом у розмірі 686980,24 грн., 3% річних нарахованих на заборгованість по кредиту у розмірі 21049855,32 грн., 3% річних нарахованих на заборгованість по процентах за користування кредитом у розмірі 189514,30 грн. та штраф у розмірі 530000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.06.2017 залучено до участі у справі в якості іншого відповідача - Державне територіально - галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.07.2017 у справі № 910/7254/17 (суддя Зеленіна Н.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2017 (колегія суддів у складі: Алданова С.О. - головуючий суддя, судді Зубець Л.П., Мартюк А.І.), стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк": - заборгованість по сплаті кредиту у розмірі 12500000 доларів США; - 85052,08 долари США заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом; - 98798673,05 грн. пені за прострочення сплати кредиту; - 686980,24 грн. пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом; - 21049855,32 грн. 3% річних за прострочення сплати кредиту; - 189514,30 грн. 3 % річних за прострочення сплати процентів за користування кредитом; - 530000,00 грн. штрафу.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції та постановою апеляційного господарського суду, Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та поясненнями до неї, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2017 у справі № 910/7254/17, та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається із матеріалів справи, 29.12.2011 між Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та Державним територіально-галузевим об'єднанням "Південо-Західна залізниця" (позичальник) укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 20-3760/2-1, відповідно до умов якого банк зобов'язується надати позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 12500000,00 доларів США (ліміт кредитної лінії), на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, встановлені даним договором та договорами про внесення змін до нього.

Обгрунтовуючи підстави позову Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" послалося на те, що позивачем на виконання умов кредитного договору надано позичальнику кредит у розмірі 12500000 доларів США; натомість, позичальник в порушення умов договору не виконує свої зобов'язання по поверненню кредиту та по сплаті процентів за користування кредитом, в зв'язку з чим, станом на 24.04.2017, у останнього виникла заборгованість у розмірі 12585052,08 доларів США та 121255022,91 грн., що складається з: - заборгованості по кредиту у розмірі 12500000,00 доларів США, - заборгованості по прострочених процентах за користування кредитними коштами в розмірі 85052,08 доларів США, - пені за прострочення сплати кредиту у сумі 98798673,05 грн., - пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом у сумі 686980,24 грн., 3% річних за прострочення сплати кредиту у сумі 21049855,32 грн., 3% річних за прострочення сплати процентів за користування кредитом у сумі 189514,30 грн. та штраф у розмірі 530000,00 грн.; 09.03.2017 банком направлено на адресу відповідачів вимогу про повернення кредиту та сплату процентів у сумі 12585052,08 доларів США та 129142502,48 грн.; 10.03.2017 зазначена вимога отримана відповідачами, проте суми заборгованості залишаються несплаченими. При цьому, позивач зазначив, що Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" на даний час є зобов'язаною стороною за кредитним договором № 20-3760/2-1, оскільки останнє є правонаступником Державного територіально-галузевого об'єднання "Південо-Західна залізниця" відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування".

Задовольняючи позов суди попередніх інстанцій визнали обгрунтованими доводи позивача, та стягнули з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" заявлені заборгованість, пеню, штраф та 3% річних.

Колегія суддів суду касаційної інстанції вважає передчасними висновки судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасиу проти Греції", національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого, дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Приписи статей 47, 43 ГПК України зобов'язують господарський суд з'ясувати усі обставини справи, що входять до предмету доказування в ній та мають значення для її розгляду.

Згідно із ст. 84 ГПК України в мотивувальній частині рішення суду вказуються серед іншого доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін; законодавство, яким господарський суд керувався, приймаючи рішення. Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 105 ГПК України у постанові суду апеляційної інстанції мають бути зазначені обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" як у відзиві на позовну заяву так і в апеляційній скарзі звертало увагу судів, зокрема, на те, що питання правонаступництва Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" стосовно Державного територіально-галузевого об'єднання "Південо-Західна залізниця" визначається Законом України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" та прийнятою на його виконання постановою Кабінету Міністрів України № 200, яка пов'язує перехід прав і обов'язків Державного територіально-галузевого об'єднання "Південо-Західна залізниця" до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" з інвентаризацією, складанням передавального акта та внесенням майна до статутного капіталу правонаступника, а сама по собі вказівка у Законі та статуті про те, що ПАТ "Українська залізниця" є правонаступником прав і обов'язків, в тому числі, Державного територіально-галузевого об'єднання "Південо-Західна залізниця" не означає автоматичного правонаступництва. При цьому, за доводами ПАТ "Українська залізниця" реорганізація шляхом злиття ДТГО "Південо-Західна залізниця" не завершена. До того ж, ПАТ "Українська залізниця" посилалося на те, що у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань міститься інформація про те, що Державне територіально - галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця" перебуває у стані припинення, однак запису про припинення у Реєстрі немає. Крім того, ПАТ "Українська залізниця" посилалося на те, що Указом Президента України № 63/2017 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15.03.2017, яким в свою чергу введено санкції, зокрема, щодо позивача.

Однак, суди попередніх інстанцій лише зазначили, що відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", постанови Кабінету Міністрів України "Про утворення Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця" від 25.06.2014 № 200 та ст. 15 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", усі права та обов'язки Державного територіально-галузевого об'єднанням "Південо-Західна залізниця" за кредитним договором перейшли до ПАТ "Українська залізниця".

При цьому, суди не навели нормативно-правового відхилення наведених як у відзиві на позовну заяву так і в апеляційній скарзі доводів Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" щодо правонаступництва та щодо санкцій застосованих до позивача, що в свою чергу суперечить положенням статей 47, 43, 84, 105 ГПК України, ст. 6 (право на судовий розгляд) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року) та статті 1 (захист власності) Першого Протоколу до зазначеної Конвенції, яка є частиною національного законодавства України.

Відтак, оскільки зазначених обставин суди у повному обсязі не перевірили, їх висновок щодо покладення відповідальності на ПАТ "Українська залізниця" є передчасним.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, визнав, що позивачем доведено наявність заборгованості по кредиту, процентам за користування кредитом, та правомірно нараховано пеню та 3% річних.

Водночас, ПАТ "Українська залізниця" як у відзиві на позовну заяву так і в апеляційній скарзі заперечував, зокрема проти заявленого розміру заборгованості по відсоткам за користування кредитом з посиланням на довідку та платіжні доручення (т. 2 а. с. 37-50) та розміру нарахованих на дану заборгованість пені та 3% річних.

Втім, зазначені доводи ПАТ "Українська залізниця" щодо відсутності заборгованості по відсоткам за користування кредитом та безпідставності нарахування пені та 3% річних на заборгованість, якої не існує, місцевим господарським судом будь-яким чином не спростовані.

В свою чергу, позивач у відзиві на апеляційну скаргу (т. 2 а. с. 206) зазначив, що: "ознайомившись із доводами апеляційної скарги в частині заборгованості по відсоткам, пені по відсоткам та 3% річних по відсоткам, перевіривши розрахунок надходження та зарахування коштів на погашення заборгованості по відсоткам, ПАТ "Промінвестбанк" не заперечує проти припинення провадження на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України" в частині стягнення відсотків за користування кредитом у сумі 85052,08 дол. США, в частині стягнення заборгованості по пені на відсотки, 3% річних по відсоткам рішення суду першої інстанції підлягає зміні: 154820,35 грн. пеня за прострочення сплати відсотків за користування кредитом; 75268,64 грн. 3% річних по відсоткам. Розрахунок додається.".

Однак, апеляційний господарський суд зазначені обставини залишив поза увагою та правовим аналізом.

Разом з тим, викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 42 ГПК щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом (п. 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення").

Крім того, відповідно до частини восьмої статті 84 ГПК України якщо у справі беруть участь кілька позивачів або відповідачів, у рішенні вказується, як вирішено спір щодо кожного з них, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.

У п. 9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 "Про судове рішення" роз'яснено, що у резолютивній частині рішення має бути остаточна відповідь щодо усіх вимог, які були предметом судового розгляду. При цьому господарські суди повинні зазначати у рішеннях щодо кількох відповідачів - як вирішено спір щодо кожного з них (з урахуванням вимог частини другої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження").

В рішенні місцевого господарського суду, з яким погодилася апеляційна інстанція, не зазначено про результати вирішення даного спору щодо одного з відповідачів - Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця", що є порушенням припису частини восьмої статті 84 ГПК України.

Отже, як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустились неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України є підставою для скасування судового рішення у справі.

Касаційна ж інстанція відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку, і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" задовольнити.

Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2017 у справі № 910/7254/17.

Справу № 910/7254/17 передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО

Судді Т.Л. БАРИЦЬКА

Л.А. ГОЛЬЦОВА