Постанова № 70319281, 08.11.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2017 року Справа № 910/24172/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддівКорсака В.А., Алєєвої І.В., Ходаківської І.П.розглянувши матеріали касаційної скарги Київської міської радина постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.07.2017у справі№ 910/24172/16 Господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Реле"доКиївської міської радитреті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача1.Товариство з обмеженою відповідальністю "Лідер"; 2.ОСОБА_1; 3.ОСОБА_2; 4.Товариство з обмеженою відповідальністю Торгівельна група "Стілбей"; 5.Товариство з обмеженою відповідальністю "Консумер Трейдінг Компані ЛТД"; 6.ОСОБА_3; 7.ОСОБА_4; 8.ОСОБА_5; 9.ОСОБА_6 про розірвання договору

в судовому засіданні взяли участь представники :

- позивачаКачмара О.Й.,- відповідачаЯкубець В.А.,- третіх осібне з'явились

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Реле" (надалі - ТОВ "НВФ "Реле") звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Київської міської ради про розірвання договору про право тимчасового довгострокового користування землею на умовах оренди від 20.04.1998, укладеного між Київською міською державною адміністрацією та позивачем, який зареєстровано у книзі договорів на право тимчасового користування землею 20.04.1998 року за номером 79-5-00022. Позовні вимоги обґрунтовані завершенням будівництва та прийняттям будівлі в експлуатацію, зокрема переходом (набуття) права власності на частини будівлі, та відповідно права користування земельною ділянкою, на якій розміщена будівля, що є підставою для розірвання договору на право тимчасового довгострокового користування землею.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.04.2017 (суддя Князьков В.В.) у позові відмовлено. Відмовляючи у позові, місцевий господарський суд виходив з того, позивач не звертався із пропозицією про розірвання договору, а тому позивач не дотримався порядку розірвання договорів, передбаченого статтею 188 Господарського кодексу України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.07.2017 (головуючий суддя Майданевич А.Г., судді: Сулім В.В., Чорна Л.В.) рішення місцевого господарського суду скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою, Київська міська рада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

03.11.2017 відповідачем подано відзив на касаційну скаргу, який залучено до матеріалів справи та враховано судом.

Треті особи у справі не надіслали свої відзиви на касаційну скаргу, що в силу положень статті 1112 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується та не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій на підставі поданих до матеріалів справи доказів встановлено, що 20.04.1998 між Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Реле", як орендарем, та Київською міською державною адміністрацією, як орендодавцем, укладено договір довгострокової оренди земельної ділянки, за умовами якого, орендодавець на підставі розпорядження від 11.02.1998 №267 передає, а орендар приймає у тимчасове користування земельну ділянку загальною площею 0,0797 га, в тому числі: землі ринкової інфраструктури - 0,0797 га за планом землекористування, що додається. Пунктом 1.2 договору визначено, що земельна ділянка надається в тимчасове довгострокове користування на умовах оренди строком на 49 років для будівництва та обслуговування будинку ділового призначення на АДРЕСА_1.

На орендованій земельній ділянці позивачем у 2000 році було збудовано будинок ділового призначення, що підтверджується актом про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта №167 від 26.07.2000 та зареєстровано право власності на зазначену будівлю, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нежилий будинок серія НБ №010003415 від 07.08.2000 (т. 1 а.с. 12-14).

Також судами встановлено, що в подальшому (у період з 2000 року по 2009 рік) право власності на окремі частини будівлі перейшло у власність юридичних та фізичних осіб, станом на грудень 2016 року у власності інших осіб знаходиться 2987,6 кв.м. будівлі, що відповідно складає 87,53 % площі будівлі, а у власності позивача залишається лише 425,6 кв.м., що відповідно складає 12,47 % площі будівлі.

В своєму позові позивач послався на те, що, договір оренди має бути розірвано у зв'язку з набуттям іншими особами права власності на об'єкт нерухомого майна, розташованого на цій земельній ділянці. Позивач вважає, що зазначені обставини є достатніми для розірвання договору оренди земельної ділянки.

Колегія суддів вважає висновки суду апеляційної інстанції про задоволення позову достатньо обґрунтованими, враховуючи наступне.

Пунктом "е" частини першої статті 141 Земельного кодексу України визначено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Договір оренди землі припиняється, зокрема, у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом (частина перша, третя статті 31 Закону України "Про оренду землі").

Статтею 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено такий спосіб припинення договору оренди землі як його дострокове розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору.

У випадку, коли жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 Земельного кодексу України).

Крім того, відповідно до частини першої статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Виходячи із наведених норм законодавства, у разі переходу права власності на об'єкт нерухомого майна до набувача цього майна відбувається перехід тих прав на відповідну земельну ділянку, на яких вона належала відчужувачу, - права власності або права користування.

У зв'язку з тим, що фактичне користування земельною ділянкою та зведеним на ній об'єктом здійснює її новий власник, попередній землекористувач - позивач добровільно відмовився від права користування зазначеною земельною ділянкою, а законодавством передбачено можливість дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову. Наведена правова позиція підтверджується і судовою практикою Верховного Суду України при розгляді аналогічних спорів (постанова від 20.08.2013 у справі №15/5005/12936/2011, постанова від 19.06.2012 у справі № 36/368-9/63, від 06.06.2001 №11/227).

Статтею 11128 ГПК України передбачено, що висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Відповідно до приписів статті 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія вважає, що судом апеляційної інстанції дана належна правова оцінка усім обставинам справи, норми матеріального та процесуального права застосовані вірно і передбачені законом підстави для зміни або скасування постанови суду апеляційної інстанції, відсутні.

Доводи скаржника про відсутність підстав для припинення дії договору оренди не заслуговують на увагу, оскільки в своїй касаційній скарзі скаржник фактично просить вирішити питання про достовірність поданих ним доказів, які на його думку, в зв'язку з вибірковим підходом до їх оцінки були безпідставно відхилені судом апеляційної інстанції, про перевагу одних доказів над іншими і фактично зводяться до необхідності надання нової оцінки доказів по справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.07.2017 у справі № 910/24172/16 залишити без змін.

Головуючий суддя В. А. Корсак

С у д д і І. В. Алєєва

І. П. Ходаківська