Постанова № 70319267, 14.11.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2017 року Справа № 910/22528/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіГрека Б.М., - (доповідача у справі),суддів :Вовка І.В., Палія В.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Київенерго"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 25.04.17у справі№910/22528/16господарського судуміста Києваза позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування"доПублічного акціонерного товариства "Київенерго"третя особаПриватне акціонерне товариство "Українська акціонерна страхова компанія Аска"простягнення сумиза участю представників від:позивачане з'явилися, були належно повідомлені,відповідачаДудніка-Дубіняка Д.І. (дов. від 01.09.17),третьої особине з'явилися, були належно повідомлені

В С Т А Н О В И В :

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Київенерго" у порядку регресу 9 753,46 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.02.17 у справі №910/22528/16 (суддя Лиськов М.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.04.17 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Тищенко А.І., Майданевич А.Г.) позов задоволено з підстав доведеності позивачем факту виплати застрахованій особі страхового відшкодування, через настання страхового випадку та права страховика самостійно обирати спосіб захисту свого порушеного права, зокрема право вимоги до винної особи про стягнення коштів у розмірі виплаченого страховиком відшкодування.

Не погоджуючись із судовими актами, відповідач звернувся до касаційного суду із скаргою про їх скасування та відмовлення в позові.

Скарга мотивована необґрунтованістю висновків судів попередніх інстанцій про наявність підстав для стягнення вказаної суми коштів у порядку регресу, оскільки ліміт щодо відшкодування майнової шкоди за страховим полісом АВ/4551311 ПрАТ "Аска" встановлено 50 000 грн., третя особа виплатила лише 23 156,90 грн., а тому позивач мав звернутися за виплатою частини суми відшкодування, що залишилась у розмірі 9 753,46 грн. до третьої особи, так як вказана сума не виходить за межі встановленого ліміту в 50 000 грн.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 17.01.13 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АХА Страхування" та ОСОБА_5 укладено договір страхування №0012а/13д/мак (а.с.20-21).

Об'єктом договору добровільного страхування визначено транспортний засіб "Сузукі", державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

14.01.14 в місті Києві сталося зіткнення автомобіля "Сузукі", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та автомобіля "ЗІЛ", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, що знаходився під керуванням ОСОБА_6.

В результаті ДТП автомобіль "Сузукі", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 пошкоджено.

На виконання умов договору позивачем перераховано на користь страхувальника страхове відшкодування в розмірі 32 910,36 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 21.01.14 №84746 (а.с.63).

Даний розмір страхового відшкодування підтверджується наявною в матеріалах справи копією страхового акта від 20.01.14 №1.001.14.00537/VESCO 1650 ( а.с.40).

Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 24.01.14 у справі №761/2273/14-п ОСОБА_6 визнано винним у скоєнні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ст.124 КУпАП (а.с.22-23).

Як свідчать матеріали справи ОСОБА_6 знаходиться в трудових відносинах з відповідачем. Крім того свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 підтверджується факт належності транспортного засобу "ЗІЛ", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 на праві власності відповідачу (а.с.31).

На підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АВ/4551311 (а.с.25), ПрАТ "Аска" перерахувало позивачу в порядку регресу суму страхового відшкодування у розмірі 23 156,90 грн., таким чином залишилася невиплаченою сума збитку в розмірі 9 753,46 грн.

Отже, в зв'язку із перебуванням винної особи у скоєнні ДТП, ОСОБА_6, в трудових відносинах з відповідачем, останній мав відшкодувати збитки внаслідок ДТП, яка відбулася за участю ОСОБА_6, що і стало предметом розгляду даної справи, а саме: стягнення 9 753,46 грн. у порядку регресу відшкодування майнової шкоди за страховим полісом АВ/4551311 ПрАТ "Аска" в результаті настання страхового випадку та сплати страховиком відшкодування потерпілій особі.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій вказали на те, що право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоча цей договір і укладений на користь третіх осіб. Тобто потерпілому (позивачу) як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права, шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди або шляхом звернення до страховика, в якого особа, що завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених ст.1194 ЦК України підстав.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки попередніх інстанцій вірними, зважаючи на наступне.

Відповідно до ст.1 ЗУ "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

За змістом ст.993 ЦК України та ст.27 ЗУ "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Частиною 2 ст.1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Власником транспортного засобу "ЗІЛ", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 як джерела підвищеної небезпеки є відповідач, що підтверджено свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 (а.с.31).

Відповідно до ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 24.01.14, яка набрала законної сили, визнано винним ОСОБА_6 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Вказаною постановою, зокрема, встановлено, що ОСОБА_6 працює у відповідача.

Відповідно до ст.1172 ЦК України юридична особа або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану її працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанції, що позивач правомірно звернувся до відповідача з вимогою про відшкодування шкоди.

Як передбачено ст.1194 ЦК України, в разі якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов'язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обов'язком боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.

Разом з тим, зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання є первісним, основним зобов'язанням, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість, страхове відшкодування - це виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, а тому особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною.

Таким чином потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права, шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених ст.1194 ЦК України підстав, що узгоджується з правовою позицією ВСУ, викладеною у постанові від 15.04.15 у справі №910/7163/14.

Частиною 2 ст.1192 ЦК України передбачено, що розмір збитків, які підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком (ч.1 ст.25 ЗУ "Про страхування").

Відповідно до розрахунку суми страхового відшкодування від 18.01.14 сума страхового відшкодування вказаного вище транспортного засобу складає 32 910,36 грн.

20.01.14 позивачем складено страховий акт №1.001.14.00537/VESCO 1650 за договором страхування, за яким подія, що сталася 14.01.14 кваліфікована як страховий випадок та прийнято рішення про виплату страхувальнику страхового відшкодування в сумі 32 910,36 грн.

Як зазначалося вище, на підставі вказаного страхового акта, страхувальнику виплачено страхове відшкодування в розмірі 32 910,36 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 21.01.14 №84746 (а.с.63).

Оскільки матеріалами справи встановлено вину ОСОБА_6 у вчиненні ДТП, який працював у відповідача та факт сплати ПАТ "СК "АХА Страхування" суми страхового відшкодування, часткової сплати в розмірі 23 156,90 грн. страхового відшкодування ПАТ "УАСК Аска" в межах полісу №АЕ/6111059, то колегія суддів погоджується з судами, що вимоги позивача про стягнення з ПАТ "Київенерго" різниці (9 753,46 грн.) між виплаченою позивачеві ПАТ "Страхова компанія "АХА Страхування" сумою страхового відшкодування (23 156,90 грн.) та сумою, виплаченого позивачем страхового відшкодування (32 910,36 грн.), є обґрунтованими та такими, що правомірно задоволені судами.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком судів першої інстанції, що позивач правомірно звернувся до відповідача з вимогою про відшкодування шкоди.

А тому, колегія суддів вважає, що судові акти підлягають залишенню без змін, оскільки вони прийняті при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.04.17 та рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.17 у справі №910/22528/16 залишити без змін.

Головуючий - суддя Б. М. Грек

Судді І. В. Вовк

В. В. Палій