Постанова № 70319264, 16.11.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2017 року Справа № 910/7586/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіГольцової Л.А.(доповідач), суддів:Іванової Л.Б., Козир Т.П.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Джи Ес Груп" та Публічного акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2017у справі№ 910/7586/16Господарського судуміста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Гросер"до1. Публічного акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк"; 2. Товарної біржі "Перспектива-Коммодіті"; 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Джи Ес Груп"провизнання недійсним відкритого (публічного) аукціону з продажу майна

за участю представників:

позивача: Куренний С.В., дов. від 01.03.2017;

відповідача-1: Руденко А.О., дов. від 09.11.2017;

відповідача-2: повідомлений, але не з'явився;

відповідача-3: повідомлений, але не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.12.2016 у справі № 910/7586/16 (суддя - Ковтун С.А.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2017 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Агрикова О.В., судді - Чорногуз М.Г., Дідиченко М.А.) рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2016 у справі № 910/7586/16 скасовано повністю, прийняте нове рішення, яким позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, ТОВ "Джи Ес Груп" та ПАТ "Український будівельно-інвестиційний банк" звернулись до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких просять її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі. Також, ПАТ "Український будівельно-інвестиційний банк" подано додаткові пояснення до касаційної скарги.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційними скаргами, скаржники послались на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

ПАТ "Український будівельно-інвестиційний банк", в порядку ст. 1211 ГПК України, подано заяву про зупинення виконання судового рішення у даній справі, проте колегія суддів Вищого господарського суду України відмовляє в задоволенні заяви, оскільки не знаходить підстав для її задоволення.

Позивач надав заперечення на касаційні скарги, в якому проти їх задоволення заперечує, просить прийняте у даній справі оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Від ТОВ "Джи Ес Груп" на адресу суду 16.11.2017 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю направити в судове засідання представника, яке за результатами його розгляду було відхилено судовою колегією.

Слід звернути увагу, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Крім того, сторони були попереджені в ухвалі про порушення касаційного провадження від 10.10.2017 про те, що нез'явлення їх повноважних представників у судове засідання касаційної інстанції не тягне перенесення розгляду справи на інші строки, не перешкоджає розгляду справи без їх участі (п. 4 резолютивної частини ухвали).

За клопотанням відповідача-1 здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що між ТОВ "Гросер" (Іпотекодавець) та ПАТ "Український будівельно-інвестиційний банк" (Іпотекодержатель) 25.12.2013 укладено іпотечний договір, за умовами умов, якого Іпотекодавець є майновим поручителем:

- ТОВ "НВК Групп" по кредитному договору №LV/U/04-0253 від 25.12.2013, укладеному між ТОВ "НВК Групп" та АТ "Укрбудінвестбанк";

- ТОВ "Добродія Фудз" по кредитному договору №LV/U/04-0254 від 25.12.2013, укладеному між ТОВ "Добродія Фудз" та АТ "Укрбудінвестбанк";

- ТОВ "Авточист плюс" по кредитному договору №LV/U/04-0255 від 25.12.2013, укладеному між ТОВ "Авточист плюс" та АТ "Укрбудінвестбанк".

Відповідно до п. 1.2. іпотечного договору, в забезпечення виконання зобов'язань, вказаних в п. 1.1 цього договору, Іпотекодавець на умовах, передбачених цим договором, передав в іпотеку:

- нежитлове приміщення, виробничо-складську будівлю з вбудованими офісними приміщеннями літ. Б, загальною площею 1665,8 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська область, місто Бориспіль, вулиця Броварська, будинок №11;

- ДОК ДБХ літ. В, загальною площею 220,8 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська область, місто Бориспіль, вулиця Броварська, будинок №11 (колишня вулиця Броварська, 7);

- земельну ділянку, на якій знаходяться нежитлові приміщення, вказані у 1.2.2 іпотечного договору, площею 0,8013 га (кадастровий номер ділянки 3210500000:06:006:0016), що знаходиться за адресою: Київська область, місто Бориспіль, вулиця Броварська, будинок №11.

03.06.2014 між позивачем та відповідачем-1 укладено договір про внесення змін №1 до іпотечного договору, а саме виключено з договору ТОВ "Добродія Фудз".

24.12.2014 між позивачем та відповідачем-1 укладено договір про внесення змін №2 до іпотечного договору, а саме, зазначено строк погашення заборгованості до 24.12.2015 за кредитними договорами №LV/U/04-0253 від 25.12.2013 та №LV/U/04-0255 від 25.12.2013.

Крім того, відповідно до іпотечного договору від 31.07.2014, укладеного між ТОВ "Гросер" (Іпотекодавець) та ПАТ "Український будівельно-інвестиційний банк" (Іпотекодержатель), Іпотекодавець виступав майновим поручителем ТОВ "Продзернопром" за кредитним договором №LV/U/04-0281 від 22.07.2014, укладеного між ТОВ "Продзернопром" та АТ "Укрбудінвестбанк".

У зв'язку з порушенням кредитних зобов'язань та на підставі іпотечного договору від 25.12.2013 ПАТ "Український будівельно-інвестиційний банк" було розпочато процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу від свого імені.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що відповідно до п. 6.1 іпотечного договору, Іпотекодержатель набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або часткового невиконання Іпотекодавцем умов договору та/або умов кредитного договору.

Згідно з п. 6.2 іпотечного договору, звернення стягнення на предмет іпотеки та його реалізація відбуваються на розсуд Іпотекодержателя: або за рішенням суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса, або в позасудовому порядку.

Пунктом 6.3.2 іпотечного договору передбачено, що якщо Іпотекодержатель приймає рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку, то задовольнити свої вимоги він може на свій розсуд одним із наступних способів, зокрема: Іпотекодержатель набуває права від свого імені продавати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу з дотриманням умов, визначених в Законі України "Про іпотеку". При цьому ціною продажу предмета іпотеки є його вартість, визначена експертним шляхом.

30.07.2015 між товарною біржею "Перспектива-Комодіті" (Біржа) та АТ "Укрбудінвестбанк" (Замовник) укладено договір №30/07-2015/22А про проведення відкритих (публічних) аукціонів з продажу майна, яке перебуває у заставі банку, за умовами якого Біржа зобов'язалася надати послуги з організації і проведення аукціонів.

Відповідно до п. 2.2.7 договору, Замовник, після отримання протоколу про результати аукціону, зобов'язаний укласти з переможцем аукціону договір купівлі-продажу майна.

В розділі І зазначеного договору вказано, що умови і особливості проведення аукціонів визначаються у регламенті, що є невід'ємною частиною цього договору. (далі - регламент).

Одночасно, у п. 2.2.4 договору №30/07-2015/22А передбачено, що саме на банк (Замовника) покладається обов'язок забезпечити визначення шляхом незалежної оцінки початкової вартості майна, а саме: за дорученням Замовника Біржа може організувати проведення експертної оцінки майна. У такому випадку витрати, пов'язані з проведенням експертної оцінки майна, підлягають відшкодуванню Замовником на рахунок біржі до початку проведення аукціону. Вказані витрати не включаються до складу винагороди біржі.

Пунктом 5.1. регламенту визначено, що стартова ціна майна визначається за результатами незалежної експертної оцінки. Замовник або Біржа за дорученням Замовника укладає договір щодо оцінки майна з незалежним експертом або експертною організацією, що має ліцензію на здійснення відповідної діяльності. У разі виконання такого доручення Біржею, то перед укладення такого договору Біржа погоджує вибір експерта (експертної організації) з Замовником. У випадку недосягнення згоди спір вирішується веденням переговорів.

10.07.2015 між ТОВ "Кволітас" (Виконавець) та Товарною біржею "Перспектива-Комодіті" (Замовник) укладено договір №19КП/15 на проведення оцінки майна, за умовами якого Замовник доручає Виконавцю проведення робіт з оцінки майна:

- нежитлове приміщення, виробничо-складську будівлю з вбудованими офісними приміщеннями літ. Б, загальною площею 1665,8 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська область, місто Бориспіль, вулиця Броварська, будинок №11;

- ДОК ДБХ літ. В, загальною площею 220,8 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська область, місто Бориспіль, вулиця Броварська, будинок №11 (колишня вулиця Броварська, 7);

- земельну ділянку, на якій знаходяться нежитлові приміщення, вказані у 1.2.2 іпотечного договору, площею 0,8013 га (кадастровий номер ділянки 3210500000:06:006:0016), що знаходиться за адресою: Київська область, місто Бориспіль, вулиця Броварська, будинок №11.

Відповідно до п. 4.1 договору оцінки, Замовник повинен протягом 3 (трьох) днів з дати отримання звіту про оцінку підписати акт прийому-передачі виконаних робіт та передати один його примірник Виконавцю.

Пунктом 4.2 договору оцінки встановлено, що роботи вважаються прийнятими після підписання сторонами акту прийому-передачі виконаних робіт, або у випадку не підписання Замовником акту прийому-передачі виконаних робіт з моменту передачі Виконавцем Замовнику звіту про оцінку майна.

Згідно з актом прийому-передачі робіт згідно договору №19КП/15 на проведення оцінки майна, Замовник прийняв від Виконавця вказані роботи 24.09.2015.

На підставі договору оцінки, ТОВ "Кволітас" складено звіти про незалежну оцінку, згідно яких ринкова вартість нежитлового приміщення виробничо-складська будівля з вбудованими офісними приміщеннями, загальною площею 1665,8 кв.м.; нежитлового приміщення ДОК ДБХ, загальною площею 220,8 кв.м.; земельної ділянки (кадастровий номер 3210500000:06:006:0016), загальною площею 0,8013 га, що знаходяться за адресою: Київська область, місто Бориспіль, вулиця Броварська, 11, станом на 15.07.2015 склала 2995920,00 грн, 397080,00 грн та 1408640,00 грн відповідно, що загалом складає 4801640,00 грн.

27.08.2015 було проведено аукціон з продажу предмету іпотеки, про що складено протокол №3181 про проведення аукціону у вигляді електронних торгів з продажу майна, яке перебуває у заставі банку.

Пунктом 1.9 протоколу встановлена початкова ціна (вартість лоту - 4801640,00 грн).

Відповідно до п. 2.6 протоколу переможцем аукціону є учасник №3523 - ТОВ "Джи Ес Груп".

Згідно з п. 5 протоколу, сума, що підлягає сплаті переможцем аукціону Замовнику аукціону за придбане майно - 4849656,40 грн. з ПДВ.

03.09.2015 між ПАТ "Український будівельно-інвестиційний банк" та ТОВ "Джи Ес Груп" укладено:

- договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого Продавець передає у власність Покупцю, а Покупець приймає нежитлове приміщення, виробничо-складську будівлю з вбудованими офісними приміщеннями (літ. Б), загальною площею 1665,8 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська область, місто Бориспіль, вулиця Броварська, будинок №11, продаж майна вчинюється за 3025856,03 грн;

- договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого Продавець передає у власність Покупцю, а Покупець приймає ДОК ДБХ (літ. В), загальною площею 220,8 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська область, місто Бориспіль, вулиця Броварська, будинок №11, продаж майна вчинюється за 401073,97 грн;

- договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого Продавець передає у власність Покупцю, а Покупець приймає земельну ділянку, розміром 0,8013 га, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, яка знаходиться за адресою: Київська область, місто Бориспіль, вулиця Броварська, 11, кадастровий номер: 3210500000:06:006:0016; продаж майна вчинюється за 1422726,40 грн.

Звертаючись з даним позовом до позивач зазначає, що майно (предмет іпотеки), продане на аукціоні без визначення ціни, ціна предмету аукціону є заниженою та стверджує, що звіт про оцінку майна, зроблений ТОВ "Кволітас", не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і не може бути використаним, що підтверджується рецензіями Українського товариства оцінювачів від 18.11.2015 №09-005, №09-006, №09-007 та рецензіями ТОВ "Чіріков консалт" і ТОВ "Нотаріус" від 05.11.2015.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків є саме договори купівлі-продажу, а не аукціон, а тому встановлення його правомірності не впливає на обсяг прав чи охоронюваних законом інтересів позивача.

Здійснюючи перегляд рішення в апеляційному порядку, суд, врахувавши положення ЦК України, Закону України "Про іпотеку", надавши оцінку всім матеріалам справи в сукупності, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог. При цьому, суд виходив з наявності порушення відповідачами 1, 2 вимог ст. 38 Закону України "Про іпотеку", п. 6.3.2 іпотечного договору та п. 5.1 регламенту щодо обов'язкової умови визначення початкової ціни продажу предмета іпотеки експертним шляхом на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, що спростовує висновок місцевого господарського суду про законність відкритого (публічного) аукціону з продажу майна, оформленого протоколом від 27.08.2015 №3181.

Згідно положень ч. 2 ст. 1115 ГПК України, касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно до абз. 2 п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).

Відповідно до приписів статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Зміст правочину складають як права та обов'язки, про набуття, зміну, припинення яких домовилися учасники правочину.

Пунктом 3.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" (із змінами і доповненнями) роз'яснено, що з урахуванням правової процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та особливостей, передбачених законодавством щодо проведення прилюдних торгів, у тому числі складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів, слід мати на увазі, що складання такого акта є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на прилюдних торгах, а відтак є правочином, який може визнаватися недійсним у судовому порядку.

Отже, правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (ст. 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів. При цьому підставою для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів.

Апеляційним господарським судом досліджено умови укладеного між Біржею "Перспектива-Комодіті" та АТ "Укрбудінвестбанк" договору від 30.07.2015 про проведення відкритих (публічних) аукціонів з продажу майна та регламенту, який є його невід'ємною частиною та встановлено, що матеріали справи не містять доказів укладення АТ "Укрбудінвестбанк" договору на проведення експертної оцінки майна. Також відсутнє і доручення АТ "Укрбудінвестбанк" товарній біржі "Перспектива-Комодіті" на укладення договору щодо оцінки майна та проведення АТ "Укрбудінвестбанк" вибору експерта (експертної організації). При цьому, відповідачами 1, 2 не надано доказів відшкодування вартості проведення експертної оцінки.

Крім того, зі змісту договору оцінки №19КП/15 від 10.07.2015 не вбачається, що він укладався за дорученням АТ "Укрбудінвестбанк" для проведення відкритого (публічного) аукціону.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що у вищезазначеному договорі про проведення оцінки майна, яке є предметом іпотеки і було в подальшому предметом купівлі-продажу, замовником оцінки виступає товарна біржа "Перспектива-Комодіті", яка станом на момент укладення договору від 10.07.2015 до цього майна не мала ніякого відношення, оскільки договір між товарною біржею "Перспектива-Комодіті" та АТ "Укрбудінвестбанк" був укладений лише 30.07.2015.

Водночас, між АТ "Укрбудінвестбанк" та товарною біржею "Перспектива-Комодіті" 11.08.2015 укладено додаткову угоду №1 до договору №30/07-2015/22А від 30.07.2015.

Згідно вказаної додаткової угоди, її предметом є надання біржею послуг з організації та проведення аукціону з продажу майна (предмета застави) за початковою ціною 4801640,00грн (п. 1.1 додаткової угоди).

Втім, як з'ясовано апеляційним господарським судом, у п. 1.1 додаткової угоди не зазначено, яким чином визначена саме така вартість майна (відсутнє посилання на звіт про оцінку майна).

Апеляційний господарський суд з'ясував, що під час розгляду справи № 910/15425/16 Господарського суду міста Києва визнано недійсною додаткову угоду №1 від 11.08.2015 до договору про проведення відкритих (публічних) аукціонів з продажу майна, яке перебуває в заставі банку №30/07-2015/22А від 30.07.2015, укладену між АТ "Укрбудінвестбанк" та товарною біржею "Перспектива-Комодіті". Тобто, угода, на підставі якої проводився спірний аукціон, в судовому порядку визнана недійсною та, відповідно ст. 216 ЦК України, не створює юридичних наслідків. Таким чином, на момент проведення відкритого (публічного) аукціону з продажу майна, яке перебувало у заставі ПАТ "Український будівельно-інвестиційний банк", оформленого протоколом №3181 від 27.08.2015, не було визначено належним способом початкової вартості майна.

Частинами 5, 6 та 7 ст. 38 Закону України "Про іпотеку" визначено, що дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця.

Ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

Розподіл коштів від продажу предмета іпотеки між іпотекодержателем та іншими особами, що мають зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, здійснюється відповідно до встановленого пріоритету та розміру цих прав чи вимог. Решта коштів повертається іпотекодавцю.

Як встановлено апеляційним господарським судом, п. 6.3.2 іпотечного договору передбачено, що якщо Іпотекодержатель приймає рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку, то задовольнити свої вимоги він може на свій розсуд одним із наступних способів, зокрема: Іпотекодержатель набуває права від свого імені продавати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу з дотриманням умов, визначених в Законі України "Про іпотеку". При цьому ціною продажу предмета іпотеки є його вартість, визначена експертним шляхом.

Також, п. 5.1 регламенту визначено, що стартова ціна майна визначається за результатами незалежної експертної оцінки, яка, як встановлено судом апеляційної інстанції, не була проведена у відповідності до вимог регламенту, договору №30/07-2015/22А від 30.07.2015 та чинного законодавства України.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком Київського апеляційного господарського суду, що встановлений факт недійсності додаткової угоди №1 від 11.08.2015 до договору №30/07-2015/22А від 30.07.2015, якою, в свою чергу, було обумовлено проведення аукціону з продажу майна ТОВ "Гросер" та визначено початковою ціною цього майна суму в 4801640,00 грн, виключає можливість використання визначеної цією додатковою угодою ціни нерухомого майна як початкової ціни об'єкта реалізації при проведенні прилюдних торгів, які відбулись 27.08.2015.

Отже, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про порушення відповідачами 1, 2 вимог ст. 38 Закону України "Про іпотеку", п. 6.3.2 іпотечного договору та п. 5.1 регламенту щодо обов'язкової умови визначення початкової ціни продажу предмета іпотеки експертним шляхом на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. При цьому, протокол №3181 від 27.08.2015 взагалі не містить посилань на підставу встановлення ціни продажу предмета іпотеки саме в сумі 4801640,00 грн.

Надавши оцінку умовам договорів №30/07-2015/22А від 30.07.2015, №19КП/15 від 10.07.2015 та регламенту суд другої інстанції дійшов мотивованого висновку про те, що незалежна експертна оцінка майна, яке є предметом продажу, на виконання п. 2.4 договору 30/07-2015/22А від 30.07.2015 та п. 5.1 регламенту не проводилась.

Водночас, досліджений апеляційним господарським судом звіт про незалежну оцінку, складений Жданок І.М., як оцінювачем ТОВ "Кволітас", в якому зазначена дата проведення оцінки 15.07.2015, обґрунтовано не був прийнятий як належний доказ виконання відповідачами 1, 2 умов договору №30/07-2015/22А від 30.07.2015 та регламенту щодо проведення експертної оцінки майна.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч. 1 ст. 43 ГПК України).

Отже, зважаючи на встановлені обставини справи, норми чинного законодавства України, судова колегія касаційної інстанції вважає обґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції, що наведені обставини в сукупності вплинули на результат аукціону, оформленого протоколом №3181 від 27.08.2015, як і на зміст самого правочину з продажу майна, оскільки вказане майно було реалізовано за ціною, визначеною з порушенням вимог, установлених законом, а відтак, проведений аукціон не відповідає положенням ст. 203 ЦК України (додержання яких є необхідною умовою чинності правочину), що, з урахуванням вимог ч. 1 ст. 215 ЦК України, є підставою для визнання аукціону, оформленого протоколом №3181 від 27.08.2015 недійсним.

При цьому, вірним є визначення судом того, що ТОВ "Гросер" є заінтересованою особою, інтерес якої полягає у фактичному продажі майна за якомога вищою ціною з метою повної сплати боргу відповідачеві 1 та отримання різниці між фактичною вартістю проданого майна та розміром погашених кредитних зобов'язань, і порушення порядку визначення початкової ціни майна для проведення аукціону свідчить про порушення прав та законних інтересів ТОВ "Гросер" вчиненням спірного правочину, а тому позивач обґрунтовано скористався правом на звернення до суду за захистом.

Що стосується висновку суду першої інстанції, що договори купівлі-продажу не містять інформації про те, що вони укладені за результатами аукціону та інші обставини також свідчать про відсутність правового зв'язку між аукціоном та договорами купівлі-продажу, а сам факт хронологічної послідовності між аукціоном і договорами не свідчить про те, що вони є елементами одного процесу, спростовується тим, що, як вірно визначив суд апеляційної інстанції, судовими рішеннями у справі № 910/26420/15 Господарського суду міста Києва встановлено укладення вищезазначених договорів купівлі-продажу за результатами проведеного 27.08.2015 аукціону з продажу предмета іпотеки.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що вищезазначені висновки суду апеляційної інстанцій щодо задоволення позовних вимог, зроблені з дотриманням вимог ст. 43, 47, 43 ГПК України щодо повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами з урахуванням визначених меж позовних вимог та правильного застосування законодавства під час розгляду справи.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ст. 1117 ГПК України).

Посилання ПАТ "Український будівельно-інвестиційний банк" в касаційній скарзі на те, що договір №30/07-2015/22А від 30.07.2015 був фактично укладений 01.07.2015, не може бути взято до уваги в суді касаційної інстанції, оскільки такі обставини не були предметом розгляду в судах попередніх інстанцій.

Доводи скаржників, викладені в касаційних скаргах, були предметом дослідження суду апеляційної інстанції, їм дана належна оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених судом висновків. При цьому, в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів, касаційні скарги не відповідають вимогам ст. 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

В засіданні суду 16.11.2017 представник ПАТ "Український будівельно-інвестиційний банк" в усному порядку просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2016, постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2017 та припинити провадження у справі у зв'язку з порушенням судами при розгляді справи правил територіальної підсудності. Так, представником зазначено, що оскільки предмет спору стосується іпотечного майна, яке територіально знаходиться у Київській області, місто Бориспіль, то, відповідно до ч. 3 ст. 16 ГПК України, така справа мала розглядатись Господарським судом Київської області.

Проте, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що такі твердження є помилковими, оскільки предметом спору у справі є визнання недійсним відкритого (публічного) аукціону з продажу майна, оформленого протоколом від 27.08.2015 № 3181, а тому територіальна підсудність має визначатись за правилами ч. 2 ст. 15 ГПК України. Крім того, позивачем не ставилось питання щодо застосування до даних правовідносин норм ст. 216 ЦК України.

Судова колегія звертає увагу на те, що при зверненні до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, скаржники просили скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2017, проте в матеріалах справи наявна ухвала Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2017 про виправлення описки, якою ухвалено виправити допущену в постанові суду від 03.07.2017 у справі №910/7586/15 описку шляхом внесення відповідних змін, а саме: замість дати судового засідання "04" липня 2017 р., слід читати "03" липня 2017 р.

Враховуючи межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване судове рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись статтями 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Джи Ес Груп" та Публічного акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2017 у справі № 910/7586/16 - без змін.

Головуючий суддя Л.А. ГОЛЬЦОВА

Судді Л.Б. ІВАНОВА

Т.П. КОЗИР