Ухвала суду № 70313865, 13.11.2017, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 604/471/17Головуючий у 1-й інстанції Сташків Н.Б. Провадження № 22-ц/789/1252/17 Доповідач - Шевчук Г.М.Категорія - 50

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2017 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Шевчук Г.М.

суддів - Щавурська Н. Б., Загорський О. О.,

за участі секретаря - Шмигельська І.З.

cторін: ОСОБА_1, ОСОБА_2 його представника ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4 та його представника ОСОБА_5, представника третьої особи ОСОБА_6- ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Підволочиського районного суду від 21 вересня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог служби у справах дітей Золочівської райдержадміністрації, ОСОБА_6 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Підволочиського районного суду від 21 вересня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог служби у справах дітей Золочівської райдержадміністрації, ОСОБА_6 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, задоволено частково.

Вирішено стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_1, жителя АДРЕСА_1 в користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, аліменти на її утримання в розмірі 1500 гривень щомісячно, починаючи стягувати з дня пред'явлення позову до досягнення 23 років або до закінчення навчання.

Стягнути з ОСОБА_4 640 грн. судового збору в дохід держави - стягувач Державна судова адміністрація України, місце знаходження: вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601,код ЄДРПОУ 26255795, отримувач коштів: ГУК у м. Києві/ м. Київ/22030106; код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві; код банку отримувача: 820019; рахунок отримувача: 31215256700001,код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_1 в межах суми платежу за 1 місяць допустити до негайного виконання.

В задоволенні решти позовних відмовити.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить змінити рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 21 вересня 2017 року в частині позовної вимоги щодо позбавлення батьківських прав та винести рішення яким задовольнити його вимоги. Вважає, що дане рішення в частині відмови про позбавлення батьківських прав є незаконним і необгрунтованим, ухваленим із істотними порушеннями норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права.

ОСОБА_2 зазначає, що при ухваленні рішення суд не врахував, що відповідач не виконує жодного обов'язку покладеного законом на батьків, проживаючи окремо з 2014 року не бере участі у виховному процесі, не провідує, не цікавиться здоров'ям, успіхами у навчанні, морально та матеріально не підтримує.

В судовому засіданні ОСОБА_2 та його представник апеляційну скаргу підтримали зіславшись на доводи викладені в ній .

Позивачка ОСОБА_1 вважає, що апеляційна скарга обгрунтована і підлягає до задоволення.

Представник відповідача апеляційну скаргу заперечив рішення суду вважає законним .

Представник ОСОБА_6 вважає, що скарга підлягає до задоволення.

Інші учасники процесу в судове засідання не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належно, тому в порядку ч. 2 ст. 305 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників апеляційного розгляду справи, колегія вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних доказів умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків.

Колегія суддів погоджується з висновком суду, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 150 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.

Статтею 12 Закону України «Про охорону дитини» передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно ст. 164 ч.1 п. 2 Сімейного Кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються він виконання своїх батьківських обов'язків.

Судом встановлено, що згідно із свідоцтв про народження, що видані відділом державної реєстрації актів цивільного стану Золочівського районного управління юстиції у Львівської області позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є дітьми відповідача по справі ОСОБА_4

Рішенням Золочівського районного суду Тернопільської області від 23 червня 2015 року шлюб зареєстрований 03 жовтня 1998 року Підлипецькою сільською радою Золочівського району Львівської області між ОСОБА_4 і ОСОБА_6 розірваний.

Рішенням цього ж суду від 24 березня 2015 року з відповідача по даній справі стягнуто в користь ОСОБА_6 аліменти на утримання неповнолітніх дітей в розмірі 1500 гривень на кожну дитину до досягнення ними повноліття.

З довідки № 54 від 20 квітня 2017 року виданої Плугівським навчально-виховним комплексом І-Ш ступенів вбачається, що за період з 01 вересня 2014 року по день видачі довідки батько ОСОБА_4 не приходив на уроки, ранки, не цікавився поведінкою та навчанням учня 8-го класу ОСОБА_2

З довідки виданої Підволочиським РВ державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області від 18 серпня 2017 року вбачається, що заборгованість по аліментних зобов'язаннях у відповідача по справі відсутня.

З фотокопії закордонного паспорта відповідача ОСОБА_4 вбачається, що він періодично знаходився за межами території України в республіці Італія і в такі періоди не мав постійної можливості спілкуватись та бачитись із дітьми.

З характеризуючих даних відповідача виданих Скориківською сільською радою Підволочиського району Тернопільської області вбачається, що ОСОБА_4 за час проживання на території Скориківської сільської ради зарекомендував себе з позитивної сторони. Користується авторитетом та повагою серед друзів, сусідів та односельчан. Приймає активну участь у громадському та культурному житті села. До виконавчого комітету скарг не надходило.

Згідно резолютивної частини висновку комісії районної державної адміністрації з питань захисту прав дитини від 31 серпня 2017 року за № 4 вирішено визнати за недоцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 відносно сина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4.

Відповідно до керівних роз'яснень, які містяться у п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 № 3, позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Пунктом 16 згаданої постанови встановлено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, достатніх належних та допустимих доказів того, що відповідач свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків суду не надано.

Як слідує із матеріалів справи, зокрема з висновку органів опіки і піклування заперечуючи проти позбавлення його батьківських прав на дитину, відповідач посилається на те, що він часто перебуває на заробітках за кордоном а тому не має можливості займатися вихованням сина, крім того після розірвання шлюбу син проживає за іншим місцем проживання, а мати дітей негативно налаштовує його проти батька.

При цьому, відповідач не ухиляється від матеріального утримання дітей, оскільки в міру своїх матеріальних статків, сплачує аліменти на дітей.

В суді апеляційної інстанції позивач ОСОБА_2 пояснив, що після розлучення батьків з 2014 року його стосунки з батьком погіршились, а після того як батько подав в суд позов до мами про поділ майна подружжя стосунки загострились ще більше.

Колегія суддів погоджується з висновком суду, що відповідач ОСОБА_4 умисно не ухилявся від виконання своїх батьківських обов'язків щодо виховання дітей.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки, як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність достатніх підстав для позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 відносно ОСОБА_2

Таким чином, враховуючи вищенаведене та наявні в справі докази у їх сукупності, колегія суддів визнає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про відсутність достатніх мотивів, за якими можна встановити недоцільність позбавлення батьківським прав відповідача.

З урахуванням обставин справи, колегія суддів не вбачає факту ухилення відповідача від виконання обов'язків по вихованню дітей.

Відповідно до ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов»язків щодо дитини.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає законними й обґрунтованими висновки районного суду про відмову в задоволенні позовних вимог в частині позбавлення батьківських прав.

Справа судом розглянута повно та об'єктивно. Викладені в рішенні висновки відповідають обставинам справи та зібраним доказам. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, судова колегія,

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 віхилити.

Рішення Підволочиського районного суду від 21 вересня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Г.М. Шевчук

Судді: О.О. Загорський

Н.Б. Щавурська