Ухвала суду № 70311863, 04.10.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-cc/796/4440/2017 Слідчий суддя в 1-й інстанції: Шапутько С.В.

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: Росік Т.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2017 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді Росік Т.В.,

суддів Лашевича В.М., Рибака І.О.,

при секретарі судового засідання Проаспет К.О.,

з участю:

представника власника майна ПП «АДІТУМ МАРКЕТ» ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу директора ПП «АДІТУМ МАРКЕТ» ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 01 червня 2017 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого в особливо важливих справах Слідчого відділу Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області Баценка І.С., погоджене із прокурором відділу прокуратури міста Києва Сибіряковим О.О. та накладено арешт на грошові кошти на банківських рахунках: ПП "АДІТУМ МАРКЕТ" (код ЄДРПОУ 33558727) № 26008012063131; ТОВ "СІСТЕМС ЛОГІСТИКС МЕНЕДЖМЕНТ" (код ЄДРПОУ 37208543) №26003011045337; ТОВ "УКРЕНЕРГОБЛОК" (код ЄДРПОУ 40165788) № 26004011906754, у ПАТ "УКРСОЦБАНК" (МФО 300023) та видаткові операції за винятком видаткових операцій по сплаті податків, зборів, інших обов'язкових платежів до державного бюджету.

Згідно ухвали, слідчий суддя прийшов до висновку, що майно, на яке просить накласти арешт слідчий, отримане внаслідок вчинення кримінального правопорушення тому наявні підстави для накладення на нього арешту шляхом заборони використовувати або будь-яким чином відчужувати вказане майно з метою збереження речових доказів - (грошей, набутих кримінально протиправним шляхом), оскільки слідчим доведено, що у разі незастосування такого заходу забезпечення існують ризики приховування, зникнення цього майна.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, директор ПП «АДІТУМ МАРКЕТ» подав апеляційну скаргу, в якій, обґрунтовуючи звернення до суду у встановлений законом строк, посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали слідчого судді, просять її скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого.

В обґрунтування своєчасного звернення до суду з апеляційною скаргою зазначає, що розгляд клопотання старшого слідчого був здійснений без повідомлення та без участі власника майна. Про існування оскаржуваної ухвали власник майна дізнався 18.08.2017 року з Єдиного державного реєстру судових рішень.

Що стосується доводів апеляційної скарги, зазначає, що підприємство не має відношення до кримінального провадження № 42017100000000476, посадові особи не отримували жодної повістки про виклик у якості свідків та не отримували жодного повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 209, ч. 3 ст. 212 КК України.

Матеріали справи на думку скаржника не містять будь-яких доказів на підтвердження фіктивного підприємництва ПП «АДІТУМ МАРКЕТ», а також, що грошові кошти, які перебувають на рахунках підприємства, є об'єктом кримінально протиправних дій та були набуті кримінально протиправним шляхом.

Крім того зазначає, що слідчим суддею не було враховано, що арешт грошових коштів спричинив неможливість ведення подальшої господарської діяльності ПП «АДІТУМ МАРКЕТ».

В судове засідання у справі прокурор у кримінальному провадженні не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового завчасно повідомлявся. Тому колегія суддів вирішила за можливе розглянути дану справу за відсутності прокурора у кримінальному провадженні.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника ПП «АДІТУМ МАРКЕТ», який підтримав апеляційну скаргу і просив їх задовольнити, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи кожної апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Оскільки дана ухвала оскаржена тільки директором ПП «АДІТУМ МАРКЕТ», то колегія суддів, відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, переглядає ухвалу слідчого судді в межах апеляційної скарги, а щодо інших юридичних осіб, на рахунки яких накладено арешт вказаною ухвалою слідчого судді, то в цій частині питання законності та обґрунтованості накладення арешту колегією суддів не перевіряється.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 395 КПК України ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення. Згідно частини 3 зазначеної статті, якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, клопотання слідчого про арешт майна було розглянуто слідчим суддею без повідомлення та участі представників ПП «АДІТУМ МАРКЕТ». Копія оскаржуваної ухвали на адресу ПП «АДІТУМ МАРКЕТ» не направлялася, а відтак в силу положень ст. 395 КПК України, строк на апеляційне оскарження не пропущено.

Що стосується безпосередньо апеляційної скарги, то слід звернути увагу на такі обставини.

Як вбачається з матеріалів, наданих до суду апеляційної інстанції, слідчим відділом Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування в рамках кримінального провадження, внесеного до 19.04.2017 року Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 42017100000000476, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 209 та ч. 3 ст. 212 КК України.

Органами розслідування зазначено, що невстановлені особи на території Київської, Харківської та інших областей України організували діяльність суб'єктів підприємницької діяльності в сфері імпорту та оптово-роздрібної торгівлі паливно-мастильними матеріалами (далі ПММ), які здійснюючи операції з імпорту нафтопродуктів, їх подальшої реалізації між собою та кінцевим споживачам, користуючись послугами «конвертаційних центрів» чинять дії спрямовані на ухилення від сплати податків, здійснення фіктивного підприємництва та легалізації коштів одержаних злочинним шляхом.

Крім того, слідство зазначає, що протягом 2016-2017 років ТОВ «Укргазпетроліум» (код ЄДРПОУ 39450145) здійснило імпорт нафтопродуктів на суму понад 15 млн.грн., ТОВ «Укрпетролпостач» (код ЄДРПОУ 39772410) здійснило імпорт нафтопродуктів на суму понад 85 млн.грн., ТОВ «Нафтопродукт трейдінг» (код ЄДРПОУ 39290818) здійснило імпорт нафтопродуктів на суму 74,7 млн.дол. США, що в подальшому дало їм змогу сформувати податковий кредит та «реалізувати» його підприємствам з ознаками фіктивності задіяним в протиправній схемі по ухиленню від сплати податків та виведенню коштів в тіньовий сектор економіки.

Разом з тим, органом досудового розслідування зазначено, що ряд юридичних осіб з ознаками фіктивності, які діють в складі «конвертаційного центру» та отримують податковий кредит від означених підприємств, які здійснюють імпорт, транспортування та реалізацію ПММ, а саме: ТОВ «Акцепт трейд» (код ЄДРПОУ 40670870), ТОВ «АРС групп» (код ЄДРПОУ 40528476), ТОВ «Агропромінвест-К» (код ЄДРПОУ 40528413), ТОВ «Альмікс груп компані» (код ЄДРПОУ 40528041), ТОВ «Селвіленд» (код ЄДРПОУ 40503053), ТОВ «Укренергоблок» (код ЄДРПОУ 40165788), ТОВ «Міолакс» (код ЄДРПОУ 40165725), ТОВ «Ремарс» (код ЄДРПОУ 39823339), ТОВ «Майстер Дірект» (код ЄДРПОУ 39939094), ТОВ «Кадар Маркет» (код ЄДРПОУ 39809948), ТОВ «Рекопт» (код ЄДРПОУ 41001545), ТОВ «Чогорі Груп» (код ЄДРПОУ 38931995), ТОВ «Лігас-Трейд» (код ЄДРПОУ 39620355), ТОВ «Гудопт» (код ЄДРПОУ 39932387), ТОВ «Баріум Транс» (код ЄДРПОУ 39814916), ТОВ «Лукер» (код ЄДРПОУ 40811735), ТОВ «Тіроф» (код ЄДРПОУ 40635726), ПП «МайстербудРівне» (код ЄДРПОУ 33982474).

Вказані підприємства з ознаками фіктивності наприкінці 2016 - початку 2017 років нібито здійснювали реалізацію товарів та послуг, що відображено лише документально підприємствам реального сектору економіки. Внаслідок протиправного механізму в період з листопада 2016 року по січень 2017 року на рахунки «транзитних» підприємств, які мають ознаки фіктивності з рахунків діючих підприємств реального сектору економіки перераховано грошових коштів з метою незаконного обготівкування, а також штучного формування податкового кредиту з ПДВ в сумі понад 300 млн. грн., що призвело до фактичного ненадходження до бюджету України та державних цільових фондів грошових коштів в особливо великих розмірах в сумі понад 300 млн. грн.

01.06.2017 року слідчий в особливо важливих справах Слідчого відділу Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області Баценко І.С. за погодженням із прокурором відділу прокуратури міста Києва Сибіряковим О.О. звернувся до Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на грошові кошти та видаткові операції на рахунках ПП «АДІТУМ МАРКЕТ», відкритих у ПАТ "УКРСОЦБАНК" (МФО 300023).

Це клопотання мотивовано тим, що існує сукупність достатніх підстав вважати, що грошові кошти, які перебувають на банківських рахунках ПП "АДІТУМ МАРКЕТ", являються доказом злочину, а саме являються об'єктом кримінально протиправних дій та були набуті кримінально протиправним шляхом, тобто відповідають критеріям зазначеним у ст. 98 КПК України, з метою запобігання можливості їх приховування, у слідства виникла необхідність у накладенні арешту на зазначені рахунки.

01.06.2017 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва клопотання слідчого було задоволено.

Задовольняючи вищевказане клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 42017100000000476 слідчий суддя, як вбачається з журналу судового засідання, заслухав пояснення слідчого Баценка І.С. та, дослідивши матеріали, додані до клопотання, прийшов до висновку про наявність достатніх підстав для накладення арешту на грошові кошти ПП «АДІТУМ МАРКЕТ», які знаходяться на рахунках у вищевказаній банківській установі, з огляду на те, що слідчим було доведено, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи зазначених осіб.

З таким рішенням слідчого судді погодитися неможливо з огляду на такі обставини.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Так, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Однак зазначених вимог закону слідчий суддя та слідчий, який вніс клопотання про арешт майна, не дотрималися.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Однак слідчий, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 132 КПК України, не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні, а слідчий суддя, в свою чергу, у відповідності до ст. 94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази з точки зору їх достатності та взаємозв'язку для прийняття рішення.

Зокрема, посилаючись у клопотанні на необхідність накладення арешту на рахунки ПП «АДІТУМ МАРКЕТ», слідчий та прокурор повинні були зазначити, яке відношення до вчинення кримінального правопорушення має вищезазначене підприємство. Разом з цим зі змісту клопотання та доданих до нього матеріалів, у тому числі витягу з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань з кримінального провадження № 42017100000000476 взагалі не вбачається будь-яких даних щодо участі вищевказаного товариства у злочинній схемі.

Згідно механізму вчинення кримінального правопорушення, описаного органом досудового розслідування у клопотанні про накладення арешту на майно, підприємства з ознаками фіктивності здійснювали реалізацію товарів та послуг суб'єктам господарювання реального сектору економіки, при цьому слідчим наведено вичерпний перелік «транзитних» та реальних підприємств. Однак колегія суддів звертає увагу, що ПП «АДІТУМ МАРКЕТ» в обох переліках відсутні, а відтак причетність зазначеного суб'єкта господарювання до вчинення кримінального правопорушення є недоведеною, а накладення арешту на майно вказаної юридичної особи в рамках даного кримінального провадження є передчасним та таким, що не підтверджується жодними достатніми та допустимими доказами.

На підставі вищевикладених обставин, які свідчать про однобічність, неповноту, формальність і необ'єктивність судового розгляду, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, а апеляційна скарга директора ПП «АДІТІМ МАРКЕТ» ОСОБА_2 підлягають задоволенню, а оскаржувана ухвала слідчого судді скасуванню з постановленням судом апеляційної інстанції нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно за недоведеності необхідності арешту майна, який при викладених у клопотанні обставинах явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу директора Приватного підаприємства «АДІТУМ МАРКЕТ» ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 01 червня 2017 року, якою задоволено клопотання слідчого в особливо важливих справах Слідчого відділу Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області Баценка І.С., погоджене із прокурором відділу прокуратури міста Києва Сибіряковим О.О. в частині накладення арешту на грошові кошти на банківських рахунках: ПП "АДІТУМ МАРКЕТ" (код ЄДРПОУ 33558727) № 26008012063131, відкритих у ПАТ "УКРСОЦБАНК" (МФО 300023) та видаткові операції за винятком видаткових операцій по сплаті податків, зборів, інших обов'язкових платежів до державного бюджету - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання слідчого в особливо важливих справах Слідчого відділу Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області Баценка І.С., погоджене із прокурором відділу прокуратури міста Києва Сибіряковим О.О. в частині накладення арешту на грошові кошти на банківському рахунку: ПП "АДІТУМ МАРКЕТ" (код ЄДРПОУ 33558727) № 26008012063131, відкритому у ПАТ "УКРСОЦБАНК" (МФО 300023) та видаткові операції за винятком видаткових операцій по сплаті податків, зборів, інших обов'язкових платежів до державного бюджету - відмовити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

_____ ________ _____

Т.В. Росік В.М. Лашевич І.О. Рибак