Ухвала суду № 70311358, 17.11.2017, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/4992/17

Провадження № 2/591/2482/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2017 року м. Суми

Суддя Зарічного районного суду м. Суми Шелєхова Г.В., розглянувши матеріали справи за зустрічним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа – Служба у справах дітей Сумської міської ради про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням шляхом вселення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом. Разом з цим просить звільнити або відстрочити сплату судового збору до прийняття рішення по справі, посилаючись на те, судовий збір є об’єктивною перешкодою у реалізації їх права на звернення до суду.

Заява про звільнення від сплати судового збору чи відстрочення його сплати не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Зокрема, клопотання не конкретизоване, не зрозуміло, що саме просить позивач, відстрочити сплату судового збору чи звільнити від його сплати.

Відповідно до п.1, п. 2 ч. 1, 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою звільними його від сплати судового збору, відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Постановою Пленуму ВСС України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року №10 передбачено, що при здійсненні правосуддя у цивільних справах суди повинні вирішувати питання, пов’язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до ЦПК України, Закону України «Про судовий збір», а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача щодо можливості звернення до суду, з другого боку.

Згідно положень пункту 1 ст. 6 Конвенції Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини, сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

Разом з цим, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду.

Позивач по справі, в своєму клопотанні вказує, що знаходиться в край скрутному матеріальному становищі, при цьому не надаючи суду жодного доказу цього, а тому не зрозуміло чим повинен керуватися суд при звільненні позивача від сплати судового збору за подачу позовноїзаяви.

Враховуючи вищевикладене, заява є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 82 ЦПК України, ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір»,-

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору чи відстрочення його сплати судового збору до ухвалення судового рішення відмовити у зв’язку з необґрунтованістю.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Г.В.Шелєхова