Рішення № 70307970, 16.11.2017, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 524/2418/17 Номер провадження 22-ц/786/2876/17Головуючий у 1-й інстанції Кривич Ж. О. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2017 року м. Полтава

Апеляційний суд Полтавської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Лобова О.А.,

судді: Хіль Л.М., Кузнєцова О.Ю.

за участю секретаря Гнатюк О.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Глуско Рітейл" на рішення Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 13 жовтня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глуско Рітейл" (Товариство з обмеженою відповідальністю "Восток") про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, суд

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом, після неодноразових змін позовних вимог остаточно просив стягнути з ТОВ «Восток» на його користь 99 127,66 грн. невиплаченої заробітної плати у вигляді премії за 2015 та 2016 роки та 734359, 12 грн. середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати. Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення середньої заробітної плати за один місяць, що в грошовому еквіваленті складає 58637,04 грн.

В обґрунтування заявлених вимог вказував, що при звільненні відповідачем не було виплачено нараховані премії за результатами роботи у 2015 та 2016 роках.

Рішенням Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 13 жовтня 2017 року стягнуто з ТОВ "Глуско Рітейл" на користь ОСОБА_2 невиплачену заробітну плату у вигляді премії за 2015-2016 роки у розмірі 99 127 грн. 66 коп. та середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати у розмірі 417 715 грн. 20 коп.

Допущено до негайного виконання рішення суду в частині стягнення середньої заробітної плати за один місяць в сумі 25 088 грн. 00 грн. Вирішено питання судових витрат.

В апеляційній скарзі ТОВ "Глуско Рітейл" (ТОВ «Восток»), посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми трудового законодавства у частині визначення умов і порядку виплат премій працівникам. При дослідженні локальних нормативних актів, якими регулювалося питання виплат премій працівникам, у тому числі і позивачу, суд першої інстанції допустив неповноту і однобокість в оцінці цих доказів, а тому зробив хибний висновок про порушення відповідачем права позивача на отримання премій за 2015 і 20016 роки.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав:

Відповідно до ст.307 ч.1 п.2, ст.309 ч.1 п.4 ЦПК України за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове по суті заявлених вимог в разі неправильного застосування судом матеріального права.

З матеріалів справи вбачається, що згідно наказу №63-ОС від 05.02.2013 року ОСОБА_2 прийнято на роботу на посаду юрисконсульта Відділу загально-правової роботи Правового департаменту Товариства «Восток» безстроково (а.с. 8).

18 лютого 2013 року між ТОВ «Восток» та ОСОБА_2 укладено додаток № 1 до трудового договору, відповідно до умов якого товариство зобов'язалось виплатити позивачу короткострокову премію за підсумками роботи за рік у разі припинення дії локального нормативного акту товариства, який встановлює порядок такого преміювання, за умови, що до працівника не застосовувалися заходи дисциплінарного реагування і він пропрацював більше 91 календарного дня у звітному періоді (а.с. 23).

На час укладання позивачем трудового договору у товаристві діяв «Порядок короткострокового стимулювання працівників ТОВ «Восток», затверджений наказом № 56/1 від 23.07.2012 року (а.с.107).

Наказом № 1185/1 від 20 листопада 2014 року ТОВ «Восток» внесено зміни до «Порядку короткострокового стимулювання працівників ТОВ «Восток» та затверджено нову редакцію процедури преміювання ( а.с.10-15).

Наказом № 1322 від 26 грудня 2014 року ТОВ «Восток» внесено зміни до процедури «Порядку короткострокового стимулювання працівників ТОВ «Восток» (а.с.122), а саме внесені зміни до п.7.6. та визначено, що працівникам, звільненим з підприємства за власним бажанням, які відпрацювали неповний календарний рік, премія вираховується пропорційно відпрацьованому в звітному році періоду та виплачується у строки, встановленні для виплати річної премії всім працівникам компанії ( а.с.124).

Наказом № 112 від 29 січня 2016 року ТОВ «Восток» затверджено «Порядок короткострокового стимулювання працівників ТОВ «Восток», запропоновано ввести його в дію з 01 лютого 2016 року і визнано таким, що втратив силу наказ від 20.11.2014 року № 1185/1 «Про внесення змін до процедури «Порядку короткострокового стимулювання працівників ТОВ «Восток» та затвердження нової редакції» зі змінами та доповненнями (а.с.126).

Наказом № 139 від 04.02.2016 року ТОВ «Восток» визнані такими, що втратили силу: «Порядок короткострокового стимулювання працівників ТОВ «Восток», затверджений наказом №112 від 29.01.2016 року; Положення ТОВ «Восток» «Про річне преміювання головного директора та керівництва найвищого рівня товариства», затверджене наказом № 358 від 14.05.2014 року; розділ 10 «Щорічні (короткострокові) премії» процедури про оплату праці працівників ТОВ «Восток», затверджений наказом №113 від 29.01.2016 року (а.с.127).

25 травня 2016 року ПАТ «НК «Роснефть» своїм листом № ЮК-8738 повідомило генерального директора ТОВ «Восток» про надання згоди на виплату премії за підсумками роботи за 2015 рік (а.с.19).

Листом юк-15620 від 25 серпня 2016 року ПАТ «НК «Роснефть» відкликало зазначений лист, посилаючись на те, що з грудня 2015 року ПАТ «НК «Роснефть» не є власником активів, зокрема ТОВ «Восток» (а.с.121).

09 червня 2016 року ОСОБА_2 подав заяву про звільнення з 17 червня 2016 року за угодою сторін (а.с. 128).

Наказом № 180-ос від 16 червня 2016 року позивача звільнено з посади юрисконсульта Відділу загальноправової роботи Правового департаменту з 17 червня 2016 року за угодою сторін згідно пункту 1 статті 36 КЗпП України. (а.с.129)

Згідно довідки ТОВ «Восток» № 339 від 28.03.2017 року ОСОБА_2

виплачено компенсацію при звільненні в сумі 74 938,46 грн. (а.с. 52).

Відповідно до протоколу № 25/09/17 загальних зборів учасників ТОВ «Восток» від 25 вересня 2017 року дане товариство змінило свою назву на ТОВ «Глуско Рітейл» ( а.с.100-203).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції погодився з доводами позивача та виходив з того, що додаток №1 від 18 лютого 2013 року до трудового договору, укладеного з позивачем, не містить умов щодо строку його дії, отже він був чинним з дня його укладення до звільнення позивача.

З висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується з таких підстав.

Відповідно до ч.2 ст.97 КЗпП України умови запровадження та розміри премій, винагород та інших заохочувальних, і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі.

Згідно з ч.3 ст.2 Закону України «Про оплату праці» до структури заробітної плати входять заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до Методичних рекомендацій щодо оплати праці працівників малих підприємств, схвалених Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 13 серпня 2004 року № 186 та Методичних рекомендацій щодо організації матеріального стимулювання праці працівників підприємств і організацій, схвалених Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29 січня 2003 року № 23, премія - це основний, найбільш ефективний стимулюючий виробничу, підприємницьку, торговельну або комерційну діяльність вид додаткової, понад основну заробітної плати, яка виплачується за поліпшення основних показників колективної та індивідуальної праці працівників, а також кінцевих загальних результатів виробничої, підприємницької, торговельної або комерційної діяльності.

Згідно п.п. 6, 8 Постанови Пленуму Верховного суду України № 13 від 24.12.1999 р. «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій, заохочувальні виплати, винагорода за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями є "додатковими складовими заробітної плати. При вирішенні спорів про виплату премій, винагороди за підсумками роботи за рік необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат.

Працівники, на яких поширюються зазначені нормативно-правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат (або розмір останніх може бути зменшено) лише у випадках і за умов, передбачених цими актами.

Відповідно до статті 212 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Процедура преміювання працівників товариства, на яку посилається позивач у своїх позовних вимогах, регламентувалася «Порядком короткострокового стимулювання працівників ТОВ «Восток», який був введений у дію Наказом по підприємству № 1185/1 від 20.11.2014 року та втратив свою чинність на підставі Наказу керівника ТОВ «Восток» № 112 від 29.01.2016 року про введення в дію нової Процедури короткострокового стимулювання, яка у свою чергу також була скасована Наказом керівника ТОВ «Восток» № 139 від 04.02.2016 року - до моменту звільнення позивача з ТОВ «ГЛУСКО РІТЕЙЛ».

Відповідно до п. 7.9. «Порядку короткострокового стимулювання працівників ТОВ «Восток» від 20.11.2014 року № 1185/1 працівникам, звільненим за згодою сторін, премія у рамках програми короткострокового стимулювання не виплачується, якщо виплата премії та її порядок не передбачено такою згодою (а.с.114).

Позивач був звільнений саме за згодою сторін, при цьому сторони працівник і роботодавець, не узгоджували питання виплати премій звільнюваному працівнику.

Відповідно до п.3.1. «Порядку короткострокового стимулювання працівників ТОВ «Восток»від 20.11.2014 року № 1185/1 програма короткострокового стимулювання складається з таких елементів, кожний з яких має своє значення для прийняття рішення про виплату премії: виробничий контракт підприємства (20%), виробничий контракт підрозділу (60%), особистий вклад працівника (20%).

Згідно з п. 7.1. «Порядку короткострокового стимулювання працівників ТОВ «Восток»від 20.11.2014 року № 1185/1, «премія виплачується виключно у разі досягнення значних результатів у діяльності Компанії і визнання Правлінням результатів фінансової діяльності Компанії, які заслуговують заохочення».

Відповідно до п. 1.3. даного порядку, термін «Компанія» означає ТОВ «Восток», термін «Правління» означає Правління ТОВ «Восток».

Згідно з п.7.13 «Порядком короткострокового стимулювання працівників ТОВ «Восток» від 20.11.2014 року № 1185/1 премія виплачується на підставі наказу Головного керуючого директора, підставою для видачі наказу для визначених категорій працівників є рішення органів управління Компанії у відповідності з повноваженнями, визначеними Статутом.

Повноваження Правління Відповідача ґрунтуються на положеннях його статуту.

Відповідно до п.11.8.9. Статуту ТОВ «ГЛУСКО РІТЕЙЛ (Восток)», затвердження результатів фінансової діяльності відповідача, зокрема надання економічної оцінки таким результатам, є виключною компетенцією Загальних зборів Товариства.

11.10.2017 р. за підсумками 2015-2016 рр. проведено загальні збори учасників ТОВ «ГЛУСКО РІТЕЙЛ», якими було встановлено, що фінансові результати підприємства за підсумками 2015 та 2016 рр. є незначними та такими, що не заслуговують заохочення співробітників для цілей внутрішніх процедур товариства (а.с.204-210).

Позивач, посилаючись на п.п. 7.1.-7.4. «Порядку короткострокового стимулювання працівників ТОВ «Восток» від 20.11.2014 року № 1185/1 та стверджуючи, що їх умови виконані на 100%, аргументує свої вимоги лише Листом ВАТ «НК «Роснєфть» від 25.05.2016 р. за № ЮК-8737, що був підписаний Віце-президентом по кадровим і соціальним питанням цього товариства.

Однак, зазначений доказ не може бути прийнятий до уваги, оскільки ВАТ «НК Роснєфть» 25 серпня 2016 року своїм листом № ЮК-15620 повідомило генерального директора ТОВ «Восток», що з грудня 2015 року ПАТ НК«Роснефть» не є власником активів підприємства ТОВ «Восток», звязку з чим рішення по виплаті всіх видів преміювання, а також їх виплати будуть прийматись новим власником в межах локальних нормативних документів та законодавства України.

Також зазначено, що лист про виплату річної премії за 2015 рік, направлений ПАТ НК «Роснефть» на адресу керівників товариств 25.05.2016 року за № ЮК-8738, відноситься до дочірніх підприємств периметру ПАТ «НК «Роснефть», в звязку з чим прохав його вважати відкликаним (а.с.121).

Відповідно до ст.9 ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання також і трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

За своїм юридичним змістом трудовий договір (ст.21 КЗпП України) є двостороннім правочином (ст.202 ЦК України), оскільки породжує (встановлює) певні взаємні права та обовязки сторін роботодавця і працівника.

Згідно ч.3, ч.4 ст.213 ЦК України при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.

Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Аналізуючи за правилами ст.213 ЦК України зміст Додатку до трудового договору № 1 від 18 лютого 2013 року (а.с.23), колегія суддів, перш за все, виходить зі змісту положень підпункту другого пункту 1.2. (у ньому мається посилання на Порядок від 23 липня 2012 року), а також підпункту третього цього ж пункту, пунктів 2.4 і 3.2, у який мається посилання на настання певних подій саме у 2013 році. Окрім того, до уваги приймаються подальші фактичні події протягом 2014 2016 року, зокрема внесення змін до процедур виплати премій, скасування взагалі порядку про виплату премій, фактична невиплата премій, а також поведінка самого позивача, який протягом двох років будь-яких претензій щодо невиплати йому премій до роботодавця не предявляв.

Комплексний аналіз наведених обставин дає підстави зробити обґрунтований висновок про те, що Додаток № 1 до трудового договору регулював трудові відносини, які мали місце виключно в 2013 році з метою надання додаткових соціальних гарантій Позивачу виключно на цей рік, у звязку зі зміною власника роботодавця, яка була проведена в той період.

Окрім того, згідно Додатку № 1 виплата премії відповідно до його умов не була безумовною, оскільки пунктом 3.1 Додатку № 1 передбачені обовязкові попередні умови, за наявності яких можлива виплата короткострокової премії, а саме:

-затвердження результатів діяльності Товариства за звітний період, що передбачає наявність відповідного рішення Правління Товариства виданого на підставі Протоколу Загальних зборів учасників Товариства, де зазначено про виплату премій працівникам Товариства;

-наявність відповідного наказу, виданого уповноваженою особою Товариства (яким в даному випадку є керівник підприємства) про виплату короткострокових премій співробітникам.

Під час розгляду справи суду не надано жодного належного і допустимого доказів, який би підтвердив існування зазначених умов, зокрема наказ керівника про виплату премій, Рішення Загальних зборів про виплату премій за 2015 рік та частину 2016 року.

Позивач, обґрунтовуючи вимогу про виплату йому премії за 2015 рік та частину 2016 року, у звязку з втратою чинності «Порядку короткострокового стимулювання працівників ТОВ «Восток» від 20.11.2014 року № 1185/1 посилається на необхідність застосування положень п.п. 1.1, 2.3 Додатку № 1, які вказують, що виплата премії працівникам відповідача за таких обставин регламентується «Порядком короткострокового стимулювання працівників ТОВ «Восток», що був введений в дію Наказом № 56/1 від 23.07.2012 року (в подальшому скасований, у зв'язку з прийняттям «Порядку короткострокового стимулювання працівників ТОВ «Восток» від 20.11.2014 року № 1185/1).

Згідно з п. 7.3. цього Порядку виплата премії відбувається після захисту результатів Виробничого контракту ВО «Маркетинг», Виробничого контракту підрозділів рівня 1, «підведення підсумкової Оцінки особистого вкладу працівника за рішенням Головного керуючого директора.

Відповідно до п. 4.3. Порядку рішення про нарахування індивідуальної премії приймається на підставі оцінки особистої ефективності працівника, в залежності від критеріїв його особистого внеску за бальною шкалою (тіп - 75 балів).

Оцінка особистої ефективності Позивача мусила проводитися протягом року на підставі низки критеріїв, виходячи із визначених компетенцій, постановки вимог до працівника та наданої ним особистої самооцінки його діяльності. Оцінка особистого трудового внеску Позивача мала затверджуватися його безпосереднім керівником. Вона була однією з важливих вимог для наявності підстав для нарахування працівнику премії.

Суду не надано жодних документів (накази, акти, протоколи), які б підтверджували фактичне виконання/досягнення Позивачем, Правовим департаментом, в якому працював Позивач, необхідних показників у трудовій діяльності за результатами роботи в 2015-2016 рр., відповідно до яких мав би визначатися фактичний розмір премії.

Судом також не було взято до уваги, що у відповідача відсутні правові підстави для виплати короткострокової премії позивачу відповідно до п.п. 2.3, 3.1 Додатку №1, оскільки Загальними зборами учасників підприємства, які відбулися 11.10.2017 р., вирішено, що фінансові результати відповідача за підсумками 2015 та 2016 рр. є незначними та такими, що не заслуговують заохочення співробітників для цілей внутрішніх процедур.

Зважаючи на встановлене, колегія суддів приходить до переконання, що позивачем не доведено належними і допустимими доказами ті обставини, на які він посилається в обґрунтування заявлених вимог, а тому рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове, яким у позові ОСОБА_2 відмовити за недоведеністю.

Керуючись ст.303, ст.307 ч.1 п.2, ст.309 ч.1 п.4, ст.316, ст.319 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Глуско Рітейл"задовольнити.

Рішення Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 13 жовтня 2017 року скасувати, ухваливши нове рішення.

ОСОБА_2 у задоволенні позову відмовити за недоведеністю.

Рішення набирає законної сили з дня його проголошення і може бути оскаржене протягом двадцятиднів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя О.А. Лобов

Судді: Л.М. Хіль

ОСОБА_3

З оригіналом згідно

Суддя О.А.Лобов