Рішення № 70306574, 14.11.2017, Ананьївський районний суд Одеської області

Справа №491/1513/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2017 року Ананьївський районний суд Одеської області в складі: головуючого Желяскова О. О.

за участю секретаря – Соловйова К.В.

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

відповідача - ОСОБА_3,

представника відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 – ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ананьєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ананьївської міської ради Одеської області, виконавчого комітету Ананьївської міської ради Одеської області, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком, шляхом визнання рішень Ананьївської міської ради Одеської області та рішень виконавчого комітету Ананьївської міської ради Одеської області, свідоцтва про право власності, договору дарування - незаконними та їх скасування у повному обсязі, та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 - позивач за первісним позовом, звернулася до суду з позовною заявою, в якій зазначає, що 18 грудня 2012 року отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на 2/5 частини житлового будинку, що знаходиться за адресою: м.Ананьїв, вул.К.Лібкнехта, 37, Одеської області, розташованого на земельній ділянці, площею 779 кв.м. (рішення виконавчого комітету Ананьївської міської ради Одеської області №4 від 02 березня 1954 року), на якій в цілому розташовано: глинобитний, обкладений цеглою житловий будинок, жилою площею 55,2 кв. м. – зазначений в схематичному плані літ. «А», два сараї – «В», «Г», дворова вбиральня – «Д», «Ж», три навіси – «З», «И», «Л», ворота «1,6 хвіртка №6, водопровід №3, огорожа №4-5, мощення - I, замощення - II, та зареєструвала 24 грудня 2002 року за собою право власності в Ананьївському РБТІ, про що в книзі №5 дод. кн. 23 стор.154 під №463 зроблені відповідні записи.

22 квітня 2005 року ОСОБА_6, діючи на підставі довіреності від ОСОБА_7, 08 серпня 1974 року продав, а ОСОБА_4 придбала3/5 частин житлового будинку за №37 по вулиці Карла Лібкнехта, в місті Ананьєві, Одеської області, Україна у приватну власність, на земельній ділянці площею 779.0 кв.м. в частині не приватизована гр-кою ОСОБА_7 На вказаній земельній ділянці в цілому розташовано - одноповерховий житловий будинок площею 55.2 кв.м. загальною площею 78.3 кв.м. - зазначений в схематичному плані літерою «А», господарські споруди та будівлі: сараї - «Б», «Г», «Е», «К», дворові вбиральні «Д», «Ж», навіси - «И», «З», «М», ворота № 1, водопровід № 3, огорожа № 4, № 5; хвіртка № 6, замощення -І, мощення - II.

Позивач (відповідач) вказує, що відповідно до вказаної угоди до ОСОБА_4 перейшло 3/5 частини вищевказаного житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд, житлова площа яких складає: загальна - 43.7 кв.м.: із літери «А» 1-1; коридор, 1-2; 1-3 житлові кімнати; 1-4 - кухня, сараї - «Б», «Г», «Е», «К», навіси «И», «З», дворова вбиральня «Д». Спостережних недоліків, які значно знижують цінність або можливість використання за цільовим призначенням зазначеної в цьому договорі частини житлового будинку не було. Інженерні комунікації частини житлового будинку знаходились в робочому стані і функціонували за призначенням.Довільних переобладнань в частині житлового будинку не має. Даний договір купівлі-продажу зареєстровано в реєстрі за № 917. Також відповідно до ОСОБА_5 з Державного реєстру правочинів від 25 квітня 2005 року власником 3/5 частин житлового будинку за адресою: Одеська область, Ананьєвський район, м.Ананьїв, вулиця Лібкнехта Карла, будинок 37 стала ОСОБА_4.

Позивач (відповідач) зазначає, що відповідно до договору дарування нежитлового приміщення магазину «Мілленіум», посвідченого 31 грудня 2008 року державним нотаріусом ОСОБА_8 за № 6066 ОСОБА_3 та ОСОБА_6 у рівних частинах набули право приватної власності на вказане нежитлове приміщення за адресою: м.Ананьїв, вул.К. Лібкнехта, 37, яке складає 3/5 частин будівлі та розташоване на земельній ділянці 750 кв.м.

Разом з цим вказує, що з лютого місяця 2007 року між нею та подружжям Граждан, виник спір щодо користування земельною ділянкою.

Починаючи з 2013 року в Ананьївському районному суді Одеської області розглядалися позови подружжя Граждан та її зустрічний позов щодо визначення порядку користування земельною ділянкою.

Так, за рішенням Ананьївського районного суду Одеської області від 29 лютого 2016 року, яке було скасовано та постановлено нове рішення апеляційного суду Одеської області від 05 жовтня 2016 року, було визначено порядок користування земельною ділянкою між нею та подружжям Граждан, яке склалося до придбання житлового будинку ОСОБА_4Однак під час розгляду цивільної справи у суді щодо користування земельними ділянками, у позивача виникли сумніви щодо законності переведення 3/5 частини житлового будинку в нежитлове приміщення - магазин «Мілленіум», в зв’язку з чим її представником були надіслати адвокатські запити в різні інстанції, які надавали дозволи ОСОБА_4 на перевід будинку з житлового в нежитлове. На зазначені запити надійшли відповідні відповіді, а саме: з виконавчого комітету Ананьївської міської ради були надані ксерокопії: заяви ОСОБА_4 від 25 квітня 2005 року на переобладнання квартири під магазин; технічний висновок МНС в Ананьївському районі № 135 від 25 квітня 2005 року; дозвіл державної санітарно-епідеміологічної служби в Ананьївському районі №189 від 26 квітня 2005 року, але при цьому не вказана адреса об’єкту переобладнання; погодження відділу містобудування, архітектури та ЖКГ РДА без дати; рішення № 84 від 28 квітня 2005 року про надання дозволу ОСОБА_4 на переобладнання квартири під магазин по вул. К. Лібкнехта, 37; заява ОСОБА_4 від 11 травня 2006 року про прийняття магазину в експлуатацію; акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкту від 25 травня 2006 року, який зареєстрований в Ананьївській РІДАБК 16 червня 2006 року; рішення № 99 від 25 травня 2006 року про прийняття в експлуатацію закінченого переобладнанням магазин загальною площею 46.7 кв.м. по вул.К.Лібкнехта, 37. Разом з цим в супроводжувальному листі Ананьївської міської ради було вказано наступне: «Актів погодження із сусідами, актів огляду приміщення, заяв співкористувачів не було та зараз непередбачено чинним законодавством».

Оскільки інформація, яку надала Ананьївської міська рада, позивача (відповідача) не влаштувала, вона за запитом її представника витребували інформацію з Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю в Одеській області, згідно якої їм надано було відповідь наступного змісту: «Відомості відносно реєстрації будь-якої дозвільної документації на реконструкцію та зміну функціонального призначення, об’єкту зазначеного у Вашому запиті, в Департаменті Державної архітектурно - будівельної інспекції в Одеській області відсутні».

В послідуючому нею та її представником було зроблено запит до Ананьївського РБТІ, з якого були надані наступні документи: рішення Ананьївської міської ради №174 від 31 серпня 2006 року про надання дозволу на розміщення магазину ОСОБА_4; дозвіл на розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг без дати; рішення Ананьївської міської ради № 120-У від 10 листопада 2006 року про передачу земельної ділянки площею 0.0062 га. по вул. К.Лібкнехта, 37 ОСОБА_4 в оренду; план земельної ділянки № 37 по вул. К.Лібкнехта, 37, ОСОБА_4 від 18 жовтня 2006 року; рішення Ананьївської міської ради № 53 від 29 березня 2007 року про заміну правовстановлюючого документу; свідоцтво про право власності № 10 від 03 травня 2007 року видане виконавчим комітетом Ананьївської міської ради. При цьому зазначила, що раніше на попередній запит до виконавчого комітету Ананьївської міської ради даних документів не надавалося.

Також під час розгляду даної цивільної справи в Ананьївському райсуді її представником були витребувані інші документи: копію реєстрової справи на житловий будинок по вул.К.Лібкнехта, 37; копію витягу №21419298 з реєстру прав власності на житловий будинок, приміщення магазину «Мілленіум» по вул.К.Лібкнехта, 37, реєстраційний № 10190858 від 25 грудня 2008 року; копію витягу 21818822 про реєстрацію права власності на нерухоме майно - житловий будинок, приміщення магазину «Мілленіум» по вул.К.Лібкнехта, 37, реєстраційний № 10190858 від 09 лютого 2009 року; довідку Ананьївського РБТІ від 22 березня 2017 року;

Позивач (відповідач) зазначає, що цілковито впевнена у тому, що: рішення виконавчого комітету Ананьївської міської ради № 84 від 28 квітня 2005 року про надання дозволу ОСОБА_4 на переобладнання квартири під магазин по вул. К.Лібкнехта, 37; рішення виконавчого комітету Ананьївської міської ради № 99 від 25 травня 2006 року про прийняття в експлуатацію закінченого переобладнанням магазин загальною площею 46.7 кв.м. по вул. К.Лібкнехта, 37; акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкту магазину «Мілленіум» від 22 травня 2006 року; рішення Ананьївської міської ради № 174 від 31 серпня 2006 року про надання дозволу на розміщення магазину гр. ОСОБА_4; рішення Ананьївської міської ради № 53 від 29 березня 2007 року про заміну правовстановлюючого документу; свідоцтво про право власності № 10 від 03 травня 2007 року видане виконавчим комітетом Ананьївської міської ради; договір дарування нежитлового приміщення магазину «Мілленіум», між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, ОСОБА_6 посвідчений 31 грудня 2008 року державним нотаріусом ОСОБА_8 за № 6066, яким за ОСОБА_3 та ОСОБА_6 було визнано у рівних частинах право приватної власності на вказане нежитлове приміщення, за адресою: м.Ананьїв, вул.К.Лібкнехта, 37, яке складає 3/5 частин будівлі та розташоване на земельній ділянці 750 кв.м.являються незаконними, а тому підлягають негайному скасуванню, як такі що заважають їй користуватися належним чином своєю частиною житлового будинку, порушують її права як співвласника житлового будинку та земельної ділянки.

Позивач (відповідач) вказує, що вона та ОСОБА_9, являлися співвласниками житлового будинку, який знаходиться за адресою: Одеська область, м.Ананьїв, вул.К.Лібкнехта, 37 з долями: 2/5 та 3/5. Дана обставина підтверджується: свідоцтвом про право власності на спадкове майно - 2/5 частин житлового будинку та договором купівлі-продажу 3/5 частин житлового будинку за адресою: Одеська область, м.Ананьїв, вул.К.Лібкнехта, 37, бо відповідно до вимог ст. 363, 364 та 367 ЦК України вона не надавала дозволу ОСОБА_9 на виділення майна в натурі; в природі не існує договору про виділ у натурі частки нерухомого майна, що є у спільній частковій власності затвердженого нотаріально; а також в природі не існує судового рішення про поділ нерухомого майна між ними в натурі.

Про те, що позивач (відповідач) та ОСОБА_9 є співвласниками житлового будинку свідчать дані з Ананьївського РБТІ: тип об’єкта - житловий будинок; реєстровий номер нерухомого майна № 463; реєстраційний № 10190858 прав власності на нерухоме майно; одна юридична адреса - м. Ананьїв, вул. К. Лібкнехта, 37.

Вважає, що виділ 3/5 частин у праві власності на житловий будинок за адресою: м. Ананьїв, вул. КЛібкнехта (Єврейська), 37 не відбувся, про що свідчать: відсутність окремої адреси в правових документах; в свідоцтві про право власності №10 на нежитлове приміщення магазину «Мілленіум» вказується, що він становить 3/5 житлового будинку і видається замість договору купівлі-продажу від 22 квітня 2005 року по реєстру №917, посвідченого державною нотаріальною конторою Ананьївського району, Одеської області від 03 травня 2007 року, розташоване в м.Ананьїв, вул.К.Лібкнехта, 37; договір дарування нежитлового приміщення магазину «Міленніум», в п.1 якого вказано: .. яке знаходиться за адресою - м. Ананьїв, вул.К.Лібкнехта, 37; в п.3 якого вказано: нежитлове приміщення яке відчужується, належить ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності № 10 видане 03 травня 2007 року... договір дарування від 31 грудня 2008 року; матеріалами реєстраційної справи з Ананьївського РБТІ; витягом № 21419298 від 25 грудня 2008 року; витягом № 21818822 від 09 лютого 2009 року; зміна статусу 3/5 частин житлового будинку в результаті реконструкції (а не переобладнання) не відбулася, бо фактично залишається житлом і надалі використовується не за призначенням.

Зазначає, що станом на 25 квітня 2005 року взагалі не існувало наступних документів: договору про виділ або поділ нерухомого майна - житлового будинку за адресою: м.Ананьїв, вул.К.Лібкнехта, 37, що є у спільній частковій власності затвердженого нотаріально; судового рішення про поділ нерухомого майна - житлового будинку за адресою: м.Ананьїв, вул.К.Лібкнехта, 37, між ними в натурі; акту про визнання аварійною 3/5 частин житлового будинку м.Ананьїв, вул.К.Лібкнехта, 37; рішення Ананьївської міської ради або виконавчого комітету Ананьївської міської ради про виділ 3/5 частин житлового будинку, яким володіла ОСОБА_4 - в квартиру та перевід з житлового в нежитлове приміщення; відсутність нової реєстраційної справи в Ананьївському РБТІ на 3/5 частин житлового будинку м.Ананьїв, вул.К.Лібкнехта, 37; відсутність нової адреси 3/5 частин житлового будинку.

Відповідно до вимог ст.8 ЖК України, переведення придатних для проживання жилих будинків і жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду в нежилі, як правило, не допускається. У виняткових випадках переведення жилих будинків і жилих приміщень у нежилі може здійснюватись за рішенням органів, зазначених у частині другій статті 7 цього Кодексу.

Як слідує з договору купівлі-продажу 3/5 частин житлового будинку від 22 квітня 2005 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_4: спостережних недоліків, які значно знижують цінність або можливість використання за цільовим призначенням зазначеної в цьому договорі частини житлового будинку не має; інженерні комунікації частини житлового будинку знаходяться в робочому стані і функціонують за призначенням. Довільних переобладнань в частині житлового будинку не має.

Позивач (відповідач) зазначає, що станом на 25 квітня 2005 pоку на день написання заяви ОСОБА_4 до виконкому Ананьївської міської ради про надання дозволу на переобладнання квартири під магазин: 3/5 частин житлового будинку знаходилися в справному стані та були придатні для використання за цільовим призначенням - проживання в ньому; підстав для переведення його з житлового в нежитлове взагалі не було; не було складено відповідною комісією акту обстеження 3/5 частин житлового будинку та не було визнаним 3/5 частин житлового будинку непридатними для проживання, чим було грубо порушено вимоги ОСОБА_10 Міністрів УРСР від 26.04.84р. №189 “Про порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним, технічним вимогам та визнання житлових будинків і житлових приміщень непридатними для проживання ”; не було винесено Ананьївською міською радою рішення про визнання 3/5 частин житлового будинку непридатними для проживання; не подано заяви до РБТІ на проведення технічної інвентаризації та не проведено її, чим порушено вимоги Наказу Держбуду № 127 від 24.05.2001 р. та Наказу Держбуду № 73 від 26 листопада 2002 року

Згідно СНіП 08.01.-89, приміщення загального призначення можуть розміщуватися в житлових будинках на першому, другому та цокольних поверхах, та повинні мати окремі входи і евакуаційні виходи, ізольовані від житлової частини будинків.

Також позивач (відповідач) вказує, що згідно технічної інвентаризації житлового будинку по вул.К.Лібкнехта, 37 в м. Ананьєві за 1992, 2002, до 02 лютого 2005 років, 3/5 частин житлового будинку складалися з: 1-1 коридору, 1-2, 1-3 житлових кімнат, 1-4 - кухні, загальною житловою площею - 43.7 кв.м. У 2005 та 2006 р. ОСОБА_4 провела реконструкцію, прийняла магазин в експлуатацію, але при цьому в порушення вимог Наказу Держбуду № 127 від 24.05.2001 р. та Наказу Держбуду № 73 від 26.11.2002 р. не провела технічну інвентаризацію.

Однак станом на 12 березня 2007 року та 21 грудня 2008 року в 3/5 частинах житлового будинку булапроведена повна реконструкція (а не переобладнання), відповідно до якої було: замуровано боковий вхід в будинок; побудовано вхід на вулицю К.Лібкнехта; побудовано тамбур на вході в будинок; замуровано 5 вікон; прорубано 3 вікна; знесені 3 перестінки; знесені інженерні комунікації; відсутня технічна та проектна документація на реконструкцію 3/5 частин житлового будинку; відсутній пожарний вихід відповідно до приписів дотримання «Правил пожежної безпеки в Україні» Наказ МНС № 126 від 12 жовтня 2004 року на виконання ЗУ «Про пожежну безпеку» №3745/12 затверджений МЮ 04 листопада 2004 року № 1410/1009 п. 4, ДБН 360-92 «Планіровка та забудова населених пунктів»; збільшена загальна площа з 43.7 кв.м. до 46.7 кв.м., хоча за моїми підрахунками на підставі плану БТІ загальна площа складає 47.57 кв.м.

Разом з цим дозвіл на виконання будівельних робіт на реконструкцію являється обов’язковим та видається Інспекціями державного будівельного контролю, які одночасно ведуть реєстр виданих рішень, приймають участь в комісіях по реконструкціям та здійснюють свою діяльність на підставі ОСОБА_10 КМУ України від 25 березня 1993 pоку, яким затверджено Положення про ІДАБК. Відповідно до п.12 положення ІДАБК повинно мати свою печатку із зображенням реквізитів та свого найменування.

Відповідно до Положення №273 від 05 грудня 2000 року «Про затвердження Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт» проектна документація на переобладнання та перепланування квартир обов’язково узгоджується з місцевими органами державного надзору. До того ж виконання таких робіт в багатоквартирних будинках, приміщення яких будуть використовуватися як не житлові, повинно здійснюватися при згоді власника та співвласників будинку без обмеження їх прав.

Позивач (відповідач) був наданий дозвіл на реконструкцію (переобладнання) господарським способом. Нею була проведена реконструкція 3/5 частин житлового будинку без реєстрації надання дозволу в ІДБК. ОСОБА_11 не подала заяви до БТІ на проведення технічної інвентаризації та не провела її після проведення реконструкції. Однак ОСОБА_4 не має жодного погодження позивача на перевід житлового будинку в нежитлове.

Позивач вказує, що в заяві ОСОБА_4 від 25 квітня 2005 року на адресу виконавчого комітету Ананьївської міської ради Одеської області, вона вказала про те, що являється власником квартири по вул.К.Лібкнехта, 37, але на цей час вона була власником 3/5 частин житлового будинку, а не квартири, відповідно до договору купівлі-продажу 3/5 частин житлового будинку від 22 квітня 2005 року. При цьому будь-якого правового документу про перевід 3/5 частин житлового будинку в квартиру на цю дату не існує. Також в технічному висновку №135 від 25 квітня 2005 року, який видав Ананьївський PB МНС вказується про те, що він не заперечує проти перебудови квартири під магазин в м.Ананьєві по вул.К.Лібкнехта, 37, але ОСОБА_4 на той час була власником 3/5 частин житлового будинку, а не квартири. В Дозволі Державної СЕС №189 від 26 квітня 2005 року вказано те, що вони не заперечують проти переобладнання квартири під магазин промислових товарів, але в дозволі відсутня адреса об’єкту переобладнання, хоча ОСОБА_4 на той час була власником 3/5 частин житлового будинку, а не квартири. Крім того начальник відділу містобудування, архітектури та ЖКГ райдержадміністрації, а не Ананьївської міської ради, погодила переобладнання квартири по вул. К.Лібкнехта, 37, під магазин за умови дотримання ДБН 360-92, хоча на той час ОСОБА_4 була власником 3/5 частин житлового будинку, а не квартири. Дати коли було видане Погодження в документі не значиться. Разом з цим рішення виконавчого комітету Ананьївської міської ради № 84 від 28 квітня 2005 року про надання дозволу ОСОБА_4 на переобладнання квартири під магазин по вул.К.Лібкнехта, 37, являється незаконним тому, що станом на 28 квітня 2005 року в природі не існувало рішення, або будь-якого іншого правового документа, та на сьогоднішній день не існує, яким би 3/5 частин житлового будинку по вул.К.Лібкнехта, 37, було переведено в квартиру.

Крім цього, ОСОБА_4 не виконала припису п. 2 рішення виконавчого комітету Ананьївської міської ради № 84 від 28 квітня 2005 року, а саме: не має дозволу ІДАБК на проведення реконструкції 3/5 частин житлового будинку; не має плану та технічної і проектної документації на реконструкцію; не замовлено та не виготовлено відповідну технічну документацію на магазин та на земельну ділянку до цього часу, бо земельна ділянка знаходилася та знаходиться до цього часу у спільному користуванні та не визначено порядок користування нею; не дотрималася вимог ДБН 360-92 «Планування та забудова населених пунктів» при реконструкції 3/5 частин свого житлового будинку.

Позивач вказує, що 11 травня 2006 року ОСОБА_4 звернулася до виконавчого комітету Ананьївської міської ради з заявою, якою просила прийняти в експлуатацію закінчений переобладнанням магазин, що знаходиться по вулиці К.Лібкнехта, 37, однак до заяви не додала жодного технічного документу. В послідуючому 23 травня 2006 року на заяву ОСОБА_4 накладено візу про підготовку даного питання на засідання виконкому, а 22 травня 2006 року був складений акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкту магазину по вул.К.Лібкнехта, 37, у складі комісії: ІДАБК - ОСОБА_12, Ананьївської районної санепідемстанції - головного лікаря ОСОБА_13, пожежного нагляду начальника Ананьївського РВГУМНС України в Одеській області. Але при цьому в порушення вимог Наказу Держбуду України № 21 від 27.01.2005 р. та п.12 ОСОБА_10 КМУ № 1243 від 22 вересня 2004 року, даний об’єкт прийнято в експлуатацію без належних документів: не подано заяви до БТІ на проведення технічної інвентаризації, не проведено її до прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкту та після проведення реконструкції; проектної документації на проведення реконструкції та будівельних робіт; дозволу на виконання будівельних робіт, яке видається Інспекціями державного будівельного контролю, які одночасно ведуть реєстр виданих рішень; переліку виконаних робіт; акт від 22 травня 2006 року не відповідає формі бо в ньому відсутні: недоробки та дефекти, виявлені робочою комісією, хоча відповідно до технічної інвентаризації від 2007 року був відсутній евакуаційний вихід з магазину; відсутня печатка ІДАБК на акті приймання від 22 травня 2006 pоку; не має письмового дозволу позивача на переобладнання житлового будинку в нежитлове приміщення, як співвласника житлового будинку, а не квартири.

Також ОСОБА_1 зазначає, що рішення виконавчого комітету Ананьївської міської ради № 174 від 31 серпня 2006 року та дозвіл № 27 без дати «Про надання дозволу на розміщення магазину ОСОБА_4Г.» являються незаконними тому, що: постанова КМУ № 108 від 08 лютого 1995 року «Про порядок заняття торгівельною діяльністю та правил торгівельного обслуговування населення» втратила свою чинність ще 05 червня 2006pоку, а на момент винесення рішення № 174 від 31 серпня 2006 року діяла ОСОБА_10 КМУ № 883 від 15.06.2006 р.

На даний час, в порушення вимог ст.ст. 20, 21, 38, 39, 40, 88, 120 та 125 ЗК України змінено цільове призначення земельної ділянки - для обслуговування магазину «Міленіум», хоча в правових документах значиться - житловий будинок, а не магазин. На той час і зараз земельна ділянка знаходиться у спільному користуванні, не виділена в натурі та не визначено і досі порядок користування земельною ділянкою, що підтверджується Приписом № 001367 від 24 вересня 2007 року Держземінспекцією України про відсутність правовстановлюючих документів на землю. Також не було згоди позивача на виділення вказаної земельної ділянки для обслуговування магазину «Мілленіум», як співвласника земельної ділянки. Ананьївська міська рада не мала повноважень виділяти взагалі вказану земельну ділянку під магазин, бо на той час між позивачем (відповідачем) та ОСОБА_4 існував спір щодо користування земельною ділянкою, а в разі існуючого спору, виділення земельної ділянки в оренду було можливо лише після рішення суду,на що неодноразово вказувала сама ж міська рада надаючи їй відписки. Також в плані виділення земельної ділянки ОСОБА_4 відсутня взагалі частина житлового будинку, що належить позивачу.

Крім того позивач (відповідач) зазначає, що наданням дозволу на переобладнання 3/5 частин житлового будинку в нежитлове, суттєво зачіпаються її права як співвласника 2/5 частин житлового будинку, бо подружжя Граждан здійснює їй перешкоди у користуванні земельною ділянкою та житловим будинком, які виражаються в наступному, а саме: від неї не був отриманий дозвіл на переведення житлового приміщення в нежитлове, хоча відповідно до свідоцтва про право власності №10 ОСОБА_4 являлася власницею 3/5 частин житлового будинку; робота магазину, через відсутність шумоізоляції між їхніми частинами будинку, в результаті чого під час роботи магазину та відвідання покупцями створюються додаткові шуми, які заважають їй відпочивати в обідній час, перебувати в будинку та займатися господарськими справами; після реконструкції 3/5 частин житлового будинку та знесенню перестінків частина житлового будинку позивача (відповідача) почала тріскатися та псуватися; відповідачі не утримують свою частину житлового будинку в належному стані - не встановлюють відливи, в результаті чого вода стікає під будинок та на голову позивача (відповідача), а в зимовий період виникає небезпека травмування через висіння бурульок; сім’я Граждан не утримує в належному санітарному стані свою частину будинку та земельну ділянку, в результаті чого розростаються бур’яни, які затіняють її земельну ділянку, будівельні матеріали насипані насипом, не складовані та не вкриті із-за чого весь пил летить на її земельну ділянку та двір; відповідачі відмовлялися надати їй згоду на встановлення воріт зі сторони будинку №35; відповідачі відмовляються надати їй згоду на бетонування проходу до її частини житлового будинку зі сторони будинку № 35; відповідачі, вже на протязі більше як 10 років відмовляються провести ремонт замощення, в результаті чого замощення має уклін на сторону стінки, в результаті чого вода затікає під будинок, який осідає; при проведенні реконструкції та знятті перестінків, відповідачі не врахували особливості фундаменту будинку та стійкості ґрунту, що приводить до виникнення тріщин в будинку (НІП 2.08.2.08.01-89, розділ З ВСН -55.10.87).; подружжям Граждан ще у 2007 році без її на те згоди, самостійно перенесено огорожу позивача (відповідача) на 1 м., чим позбавили її права обслуговувати свою частину житлового будинку; не встановлена протипожежна охорона магазину в порушення приписів дотримання «Правил пожежної безпеки в Україні» Наказ МНС № 126 від 12.10.2004 р. на виконання ЗУ «Про пожежну безпеку» № 3745/12 затверджений МЮ 04.11.2004 р. № 1410/1009 п. 4 та не утримується в належному вигляді земельна ділянка, якою користуються відповідачі; відповідачами не встановлено на стіні номеру будинку, чим порушують вимоги протипожежної безпеки; починаючи з 2007 року ОСОБА_4 та подружжя Граждан здійснюють на неї моральний та фізичний тиск з метою здійснення неможливих умов проживання та намагаються вижити її з житлового будинку, щоб побудувати великий магазин.

ОСОБА_1 вказує, що рішенням Ананьївської міської ради № 53 від 29 березня 2007 року надано дозвіл ОСОБА_4 на заміну правовстановлюючого документу та було вирішено виконати заміну правовстановлюючого документу у зв’язку з переобладнанням квартири підмагазин«Міленіум» та замість договору купівлі-продажу частини житлового будинку посвідченого 22 квітня 2005 року Ананьвською районною державною нотаріальною конторою видати свідоцтво про право власності на приміщення магазину промислових товарів «Мілленіум» з господарськими будівлями та спорудами, що становить 3/5 частини будинковолодіння по вул.К.Лібкнехта, 37, але при цьому невказана площа об’єкту. Підставою слугувало п.10 ст.30 ЗУ «Про місцеве самоврядування». При цьому п.10 ст.30 ЗУ «Про місцеве самоврядування» дослівно звучить так: «затвердження маршрутів і графіків руху місцевого пасажирського транспорту незалежно від форм власності, узгодження цих питань стосовно транзитного пасажирського транспорту у випадках, передбачених законодавством», тому даний пункт не має жодного відношення до видачі свідоцтв про право власності або їх заміні, а тому рішення являється незаконним з моменту його видання.

Також 03 травня 2007 року виконавчим комітетом Ананьївської міської ради на ім’я ОСОБА_4 було видано свідоцтво про право власності №10 на право приватної власності та в цілому складається з нежитлового приміщення магазину «Мілленіум» літ. «А-1неж.», господарських будівель та споруд, що становить 3/5 частин житлового будинку.

У зв’язку з тим, що рішення Ананьївської міської ради № 53 від 29 березня 2007 року винесено з грубим порушенням вимог п. 10 ст. 30 ЗУ «Про місцеве самоврядування» та в порушення вимог ст. 364 та 367 ЦК України та Тимчасове Положення про реєстрацію праввласності на нерухоме майно №6/5 від 28.01.2003 р. з послідуючими змінами, без дозволу позивача (відповідача) не перевід житлового будинку в нежитлове то і свідоцтво про право власності № 10 від 03 травня 2007 року є незаконним з моменту його видачі.

Відповідно до п. 4.1,4.2,4.3. 6.1а Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно від 28 січня 2003 року: 4.3. При поділі нерухомого майна для кожного з об'єктів нерухомого майна відкриваються нові розділи Реєстру прав і нові реєстраційні справи, кожному з об'єктів нерухомого майна присвоюється новий реєстраційний номер. Фактичного розподілу нерухомого майна між сторонами по справі не відбулося, нових справ на вказаний об’єкт нерухомості не заведено, а тому підстав для видачі свідоцтва №10 не було взагалі.

Разом з цим позивач (відповідач) вказує, що договір дарування нежитлового приміщення магазину «Мілленіум», між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, ОСОБА_6 посвідчений 31 грудня 2008 року державним нотаріусом ОСОБА_8 за № 6066, яким за ОСОБА_3 та ОСОБА_6 було визнано у рівних частинах право приватної власності на вказане нежитлове приміщення, за адресою: м.Ананьїв, вул.К.Лібкнехта, 37, яке складає 3/5 частин будівлі та розташоване наземельній ділянці 750 кв.м., також являється недійсним тому, що: переведення 3/5 частин житлового будинку в нежитлове приміщення було проведено з грубим порушенням діючих законів України; рішенням Ананьївської міської ради № 53 від 29 березня 2007 року було винесено незаконно з посиланням на п.10 який стосується затвердження маршрутів і графіків руху місцевого пасажирського транспорту незалежно від форм власності, узгодження цих питань стосовно транзитного пасажирського транспорту, а не видачі правовстановлюючих документів на нерухомість, а тому і свідоцтво про право власності № 10 від 03 травня 2007 року є незаконним.

Позивач (відповідач) зазначає,що ОСОБА_4 Ананьївська міська рада та виконавчий комітет Ананьївської міської ради, надаючи дозвіл ОСОБА_4 на переобладнання квартири під магазин по вул.К.Лібкнехта, 37, та прийняття в експлуатацію закінченого переобладнанням магазину загальною площею 46.7 кв.м. по вул.К.Лібкнехта, 37, виносячи рішення про заміну правовстановлюючих документів та переводу 3/5 частин житлового будинку в нежитлове, не виконали жодного припису вимог чинного Законодавства України, а Ананьївська міська рада та міськвиконком незаконно виносили рішення та надавали дозвіл ОСОБА_4 на прийняття в експлуатацію закінченого переобладнанням магазин загальною площею 46.7 кв.м. по вул.К.Лібкнехта, 37, замінюючи правовстановлюючі документи, а їй постійно надавали відповіді про те, що при цьому не було порушено вимог чинного законодавства України та що від неї ніякого дозволу не вимагається.

ОСОБА_1 вказує, що між нею та ОСОБА_4 відповідачем (позивач за зустрічним позовом) виникли проблеми щодо користування земельною ділянкою та житловим будинком ще у 2007 році. Про текст рішень виконавчого комітету Ананьївської міської ради № 84 від 28 квітня 2005 року, про надання дозволу ОСОБА_4 на переобладнання квартири під магазин по вул. К.Лібкнехта, 37, та рішення виконавчого комітету Ананьївської міської ради № 99 від 25 травня 2006 року вона взагалі не знала, бо їх їй на руки не видавали, а про їх суть взнала лише коли на адвокатський запит від 17 серпня 2015 року Ананьївською міською радою були надані ксерокопії рішень та доданих документів.

Крім цього, у квітні місяці 2016 р. за адвокатським запитом був отриманий лист № 1015/05/1-2153 від 23 лютого 2016 року із Інспекції державного будівельного контролю в якому значилося про те, що «Відомості відносно реєстрації будь-якої дозвільної документації на реконструкцію та зміну функціонального призначення, об'єкту зазначеного у Вашому запиті, в Департаменті Державної архітектурно - будівельної інспекції в Одеській області відсутні». ОСОБА_1 також зверталася у 2015 році до суду в порядку КАС про скасування вказаних рішень Ананьївської міської ради, але провадження було закрито через те, що дані правовідносини повинні розглядатися в порядку ЦПК України.

Позивач (відповідач) вказує, що лише 23 лютого 2017 року в судовому засіданні дізналася про наявність таких документів як: рішення Ананьївської міської ради № 174 від 31 серпня 2006 року про надання дозволу на розміщення магазину гр.ОСОБА_4; дозвіл на розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг; рішення Ананьївської міської ради № 120-У від 10 листопада 2006 року про передачу земельної ділянки площею 0.0062 га. по вул. КЛібкнехта, 37, ОСОБА_4 в оренду; плану земельної ділянки №37 по вул.КЛібкнехта, 37, ОСОБА_4 від 18 жовтня 2006 року; рішення Ананьївської міської ради № 53 від 29 березня 2007 року про заміну правовстановлюючого документу; свідоцтво про право власності № 10 від 03 травня 2007 року видане виконавчим комітетом Ананьївської міської ради;

На підставі викладеного просить суд усунути їй, як співвласнику 2/5 частин житлового будинку, перешкоди у користуванні своєю часткою житлового будинку шляхом - визнання не законними та скасування у повному обсязі: рішення виконавчого комітету Ананьївської міської ради № 84 від 28 квітня 2005 року про надання дозволу ОСОБА_4 на переобладнання квартири під магазин по вул. К.Лібкнехта, 37; рішення виконавчого комітету Ананьївської міської ради № 99 від 25 травня 2006 року про прийняття в експлуатацію закінченого переобладнанням магазину загальною площею 46.7 кв.м. по вул. К.Лібкнехта, 37; рішення Ананьївської міської ради № 174 від 31 серпня 2006 року про надання дозволу на розміщення магазину гр. ОСОБА_4; рішення Ананьївської міської ради №53 від 29 березня 2007 року про заміну правовстановлюючого документу; свідоцтва про право власності №10 від 03 травня 2007 року, видане виконавчим комітетом Ананьївської міської ради на ім’я ОСОБА_4 на право приватної власності та в цілому складається з нежитлового приміщення магазину «Мілленіум» літ. «А-1неж.», господарських будівель та споруд, що становить 3/5 частин житлового будинку; Договору дарування нежитлового приміщення магазину «Міленіум», між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, ОСОБА_6 посвідчений 31 грудня 2008 року державним нотаріусом ОСОБА_8 за № 6066, яким за ОСОБА_3 та ОСОБА_6 було визнано у рівних частинах право приватної власності на вказане нежитлове приміщення, за адресою: м. Ананьїв, вул. К. Лібкнехта, 37, яке складає 3/5 частин будівлі та розташоване на земельній ділянці 750 кв.м., а також стягнути всі понесені витрати по справі.

Відповідач (позивач ) ОСОБА_4 звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, в якому зазначає, що в провадженні Ананьївського районного суду Одеської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до неї та інших відповідачів, в тому числі ОСОБА_3, ОСОБА_6, Ананьївської міськради, Ананьївського міськвиконкому про усунення перешкод у користуванні житловим будинком, шляхом визнання рішень Ананьївської міської ради Одеської області та рішень виконавчого комітету Ананьївської міської ради Одеської області, свідоцтва про право власності, договору дарування - незаконними та їх скасування у повному обсязі. Зазначає, що вона в цій цивільній справі є відповідачем, хоча не повинна ним бути.

ОСОБА_4 вказує, що з обставин справи, викладених самою позивачкою (відповідачкою) та доданих до неї матеріалів видно, що ОСОБА_1 має до неї недоброзичливе відношення і протягом років, починаючи з 2005 року фактично тероризує її з різних безпідставних приводів, пише подібні до позовної заяви листи в різні правоохоронні та владні органи, фактично тягаючи її, людину похилого віку, онкохвору людину, хвору на цукровий діабет, гіпертоніка, інваліда другої групи по судам та владним кабінетам. Остання цивільна справа фактично об’єднує всі безпідставні вимоги ОСОБА_1 до неї і в ній містяться майже всі докази її терору відносно неї. Це і письмові заяви та скарги, і її позовні заяви і все інше. Таким чином відповідач (позивач) роками ходить в прокуратуру району, міліцію а тепер поліцію, в органи самоврядування а також в суди. Для неї це дуже і надто тяжко і кожне судове засідання дає своє нервове переживання та напруження, а наслідками перед судовими засіданнями та після них є те, що вона почуває себе розбитою і звертається до лікарів, про що надала ксерокопії медичної картки за № 030299, з якої видно, що дізнавшись про призначення судом судового засідання, призначеного на 1 березня 2017 року ще за тиждень, що мало відбутися 22 лютого 2017 року вона звернулася до лікаря терапевта ОСОБА_14 з загостренням цукрового діабету, а ще через день, 24 лютого 2017 року була лікарем госпіталізована і лікувалась по 6 березня 2017 року. Хвора, змушена була з лікарняної койки прибути до судового засідання 1 березня і знову змушена була вислуховувати безпідставні звинувачення позивачки. 18 травня 2017 року знову відбулося судове засідання по справі, де знову поведінка та висловлювання позивачки (відповідачки) довели її до нервового перенапруження і вона через це погано себе почувала біля 10 днів і 8 червня знову була змушена звернутися до лікарні з загостренням цукрового діабету.

ОСОБА_4 вказує, що майже впевнилася в тому, що ОСОБА_15 має задоволення від спричинення їй та іншим таких моральних наслідків.

З цивільної справи №491/1513/16-ц видно, що вона не вперше звертається до суду і що саме по цій справі позивач (відповідач) вже в четверте вносить зміни в порядку ст.27 ЦПК України з тим, щоб суд протягом майже півроку не міг розпочати розгляд справи по суті. Хоча всі зміни позивача (відповідача) до позовної заяви є надуманими і безпідставними.

Відповідач (позивач) вказує, що ОСОБА_1 звернулася до суду вважаючи рішення Ананьївської міськради та її виконкому незаконними. З цього слідує, що вона повинна маючи таке бажання судитися з Ананьївською міськрадою і її виконкомом, а не з нею. Відповідачка (позивачка) вказує, що є фізичною особою, котра звернулася до Ананьївської міськради з заявою, а як її вирішити і яке рішення прийняти, це їх компетенція, а не її. ОСОБА_11 ніяким чином не може впливати на прийняття рішень міськрадою і виконкомом. З цього вже видно, що ОСОБА_1 незаконно і безпідставно вказала її відповідачем по даній цивільній справі і умисне втягнула в цю судову тяганину та примусила до моральних страждань, пов’язаних з цією тяганиною.

ОСОБА_4 зазначає, що, як видно зі всіх матеріалів згаданої цивільної справи, ОСОБА_1 вже зверталася саме з тих питань, про які йдеться в її позовній заяві і які є предметом розгляду суду, тобто рішення міськради і її виконкому в 2007 - 2008 роках, про що свідчать додані нею до справи довідки та відповіді міськради та її керівників, постанова міліції про відмову в порушенні кримінальної справи та інші документи. Таким чином для звернення до суду з позовом вона пропустила строк позовної давності і добре про це знає. Але ж вона знову придумує різні приводи для нових звернень до суду і не даючи їй та її здоров’ю відпочинку.

Відповідач (позивач) вказує, що впевнена, що суд розбереться і винесе справедливе рішення, відмовивши ОСОБА_1 в задоволенні її позовних вимог в повному обсязі і таке рішення суду буде доказом її позовних вимог по її вищезазначеному позову. Тому вона і звертається з цією зустрічною позовною заявою надіючись, що це прискорить встановлення істини і по первісному позову і по її зустрічному, оскільки вони стосуються одних і тих же обставин.

Вважає розумним просити суд стягнути з ОСОБА_1 в рахунок відшкодування спричиненої по її вині моральної шкодив суму 100 000 гривень враховуючи, що вона їй спричинює таку моральну шкоду роками і ця шкода є такою, що гроші її не окуплять, бо це постійний вплив на неї та її здоров’я. Це лише частка ціни тієї моральної шкоди та моральних страждань. В зв'язку з чим просить стягнути суму моральної шкоди в розмірі 100000 гривень, а також понесені судові витрати.

У судовому засіданні при розгляді справи ОСОБА_1 доводи уточненої позовної заяви підтримала в повному обсязі, свої позовні вимоги підтримала також в повному обсязі та просить задовольнити. Разом з цим просить в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 за її зустрічним позовом відмовити в повному обсязі.

Представник позивача, діючий на підставі ордеру та договору про надання правової допомоги (т.1 а.с.85, 87), в судовому засіданні, під час розгляду справи, доводи та вимоги позивача ОСОБА_1 викладені в уточненій позовній заяві підтримав в повному обсязі, просить задовольнити в повному обсязі. В свою чергу просить в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 за її зустрічним позовом до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди відмовити в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_15 міської ради Одеської області в судове засідання не з’явився, однак міська рада надала на адресу суду письмові заяви (т.1 а.с.81-83, т.2 а.с.31,49,82), відповідно до яких справу просять розглянути у відсутність їх представника, позовні вимоги позивача не визнають, вважають, що всі прийняті рішення жодним чином не перешкоджають ОСОБА_1 користуватися її частиною житлового будинку по вул.Єврейська, 37, в м.Ананьєві, та просять відмовити в задоволенні її позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача виконавчого комітету Ананьївської міської ради Одеської області в судове засідання не з’явився, однак виконавчий комітет міської ради надав на адресу суду письмові заяви (т.2 а.с.31,49,83), відповідно до яких справу просять розглянути у відсутність їх представника, позовні вимоги позивача не визнають, вважають, що всі прийняті рішення жодним чином не перешкоджають ОСОБА_1 користуватися її частиною житлового будинку по вул.Єврейська, 37, в м.Ананьєві, та просять відмовити в задоволенні її позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_6 в судове засідання на розгляд справи не з'явився, однак надав на адресу суду письмову заяву (т.2 а.с.120), відповідно до якої просить справу розглядати у його відсутність, суду довіряє.

Відповідач (позивач за зустрічним позовом) ОСОБА_4 в судове засідання на розгляд справи не з'явилася, однак надала на адресу суду письмову заяву, відповідно до якої просить справу розглядати у її відсутність, суду довіряє.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні, під час розгляду справи підтримала доводи свого представника, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 просить відмовити в повному обсязі.

Представник відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_3, діючий на підставі ордерів та витягів з договорів про надання правової допомоги (а.с.143-148), пояснив, що вимоги ОСОБА_1 такими, що не підлягають задоволенню, оскільки Ананьївська міська рада та її виконавчий комітет в межах своїх повноважень з дотриманням діючого на той час законодавства надали ОСОБА_6 та ОСОБА_3 всі необхідні дозвільні документи на переобладнання квартири під магазин по вул.К.Лібкнехта,37, в м.Ананьєві. Крім того всі рішення прийняті виконавчим комітетом Ананьївської міської ради не відносяться до частини житлового будинку, який належить ОСОБА_1 та жодним чином не перешкоджають їй користуватися житловим будинком. Разом з цим позовні вимоги та доводи позовної заяви ОСОБА_4 за її зустрічним позовом підтримав в повному обсязі та просить задовольнити. Крім того просить застосувати строки позовної давності.

Суд, заслухавши позивача, представника позивача, відповідача ОСОБА_3, представника відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4, взявши до уваги заяви представника відповідачів ОСОБА_15 міської ради Одеської області та виконавчого комітету Ананьївської міської ради Одеської області, заяву відповідача ОСОБА_6, заяву відповідача ОСОБА_4, допитавши свідка, вивчивши та перевіривши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 за первісним позовом, та позовні вимоги ОСОБА_4 за її зустрічним позовом задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні, під час розгляду справи пояснив, що претензії позивача та відповідачів один до одного були ще десять років тому, тоді на місце виходила комісія міської ради за участю спеціалістів санстанції та пожежних. Відповідь міськради була такою, що вони повинні були керуватися правилами добросусідства. За Земельним кодексом України вони не можуть обмежувати один одного в користуванні сумісною землею. Як бачить за десять років ситуація не змінилася, однак жодних причин для спору не бачить. Не пам’ятає, чи був присутнім при прийнятті магазину в експлуатацію після переобладнання, однак якщо в документах його прізвище є, то так приймав. Тоді надавався повний пакет документів на ознайомлення комісії виконавчого комітету, оскільки це загальний порядок та без необхідних документів на засіданні виконкому не ставилось би питання щодо прийняття в експлуатацію магазину. Дійсно до акту не тільки надавався план, який підтверджував законність переобладнання квартири в магазин, а й запрошувався представник БТІ, який давав висновок з цього приводу. Пакет документів, проект обов’язково мали бути, оскільки без них не розглядалось би питання щодо введення в експлуатацію. Чи була згода позивача не знає, та й не пам’ятає чи необхідна вона була взагалі. На момент розгляду вказаного питання проектна документація була затверджена, однак де вона на даний час не знає. Також на засіданні виконкому був представник ДАБК ОСОБА_12, усі дозволи були. Дійсно, комісія була в магазині, чому там немає пожежного виходу, та чому цього немає в акті не знає, оскільки до складу комісії входили представник ДАБК та інші, які складали акт вводу в експлуатацію та знають що в магазині має бути, а що ні, а він лише затверджував висновки спеціалістів. Чи був інвентаризаційний матеріал не пам’ятає. Акт вводу в експлуатацію не міг бути підписаний без наданого належного пакету документів, вказане питання навіть не розглядалося б. Статус земельної ділянки, на якій знаходиться магазин не може бути змінений, оскільки на території знаходиться житловий будинок. Більше по суті справи нічого не може пояснити.

У суду не має підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених свідком. Даних про його заінтересованість в результаті розгляду справи немає, та його показання об’єктивно підтверджуються і не суперечать іншим зібраним у справі доказам.

За клопотанням представника ОСОБА_1, проти чого не заперечили і інші сторони по справі, вирішено недоцільним допит свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_17, яких раніше, за ухвалою суду було вирішено допитати в судовому засідання в якості свідків.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно копії паспорту, позивач – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка та мешканка м.Ананьїв, вул.Єврейська (К.Лібкнехта), 37АДРЕСА_1 (т.1 а.с.5).

Також з’ясовано, що ОСОБА_1 є спадкоємцем майна ОСОБА_18, який помер 27 липня 2001 року, що складається в тому числі з 2/5 частин житлового будинку, розташованого по вул.К.Лібкнехта, 37, в м.Ананьїв Одеської області, про що свідчить копія свідоцтва про право власності на спадщину за законом серії ВАС №061701 від 18 грудня 2002 року, яке зареєстровано 24 грудня 2002 року в реєстровій книзі №5 Ананьївського бюро технічної інвентаризації Одеської області під №463 (т.1 а.с.6).

Згідно копії договору-дарування нежитлового приміщення магазину «Міленіум» серії ВМВ №474846 від 31 грудня 2008 року, ОСОБА_4 подарувала нежитлове приміщення магазину «Мілленіум», розташоване по вул.К.Лібкнехта, 37, в м.Ананьїв Одеської області, на земельній ділянці, площею 750 кв.м., гр-м ОСОБА_6 та ОСОБА_3 в рівних частинах, договір зареєстрований Ананьївським районним бюро технічної інвентаризації Одеської області 09 лютого 2009 року за №463 (т.1 а.с.7,45,120), про що видано витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №21818822 (т.1 а.с.119,228).

З копії рішення виконавчого комітету Ананьївської міської ради Одеської області №84 від 28 квітня 2005 року «Про дозвіл на переобладнання квартири під магазин по вул.К.Лібкнехта гр. ОСОБА_4Г.» вбачається, що виконавчий комітет Ананьївської міської ради дозволив гр.ОСОБА_19 переобладнання квартири під магазин по вул.К.Лібкнехта,37, (т.1 а.с.8), на підставі дозвільних документів, а саме: копії технічного висновку Ананьївського районного відділу головного управління МНС України в Одеській області №135 від 25 квітня 2005 року (а.с.9), копії дозволу державної санітарно-епідеміологічної служби Ананьївського району №189 від 26 квітня 2005 року; копія погодження відділу містобудування архітектури та ЖКГ райдержадміністрації Одеської області (т.1 а.с.10).

На підставі заяви ОСОБА_4, Ананьївська міська рада Одеської області, своїм рішенням «Про прийняття в експлуатацію закінченого переобладнанням магазину по вул.К.Лібкнехта,37, гр.ОСОБА_4Г.» №99 від 25 травня 2006 року, вирішила прийняти в експлуатацію закінчений переобладнанням магазин загальною площею 46,7. кв.м. по вул.К.Лібкнехта,37 (т.1 а.с.11), що також підтверджується копією акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта від 22 травня 2006 року, затвердженого Ананьївською районною інспекцією ДАБК 16 червня 2006 року (т.1 а.с.12).

З копії повідомлення Ананьївської міської ради Одеської області №1253 від 14 листопада 2008 року вбачається, що на заяву ОСОБА_1 міська рада повідомляє, що скасувати рішення «Про прийняття в експлуатацію закінченого переобладнанням магазину по вул.К.Лібкнехта,37, ОСОБА_4Г.», немає підстав, причину утворення тріщини на її частині житлового будинку неможливо визначити, так як перестінок, який є межею у будинку, розташований від тріщини на відстані від 4,5 м (т.1 а.с.14).

Крім того, на адвокатський запит адвоката ОСОБА_2 №6/2 від 10 лютого 2016 року, стосовно надання інформації щодо об’єкту нерухомого майна, розташованого за адресою: Одеська область м.Ананьїв, вул.К.Лібкнехта,37, Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеської області за №08/1-2153 23 лютого 2016 року повідомляє, що відомості, відносно реєстрації будь-якої дозвільної документації на реконструкцію та зміну функціонального призначення об’єкту, зазначеному у запиті, в Департаменті архітектурно-будівельної інспекції в Одеської області - відсутні (т.1 а.с.15,16).

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 05 жовтня 2016 року встановлено, що апеляційну скаргу ОСОБА_6 – відхилено. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задоволено частково. Рішення Ананьївського районного суду Одеської області від 29 лютого 2016 року в частині часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_6 та ОСОБА_3, в частині часткового задоволення вимог ОСОБА_1, а також в частині судових витрат та в частині зобов’язання ОСОБА_1 не чинити перешкод в користуванні частини земельної ділянки – скасувати. В цій частині ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_6 до ОСОБА_1, третя особа Ананьївська міська рада Одеської області про визначення порядку користування земельною ділянкою, про усунення перешкод в укладенні договору оренди земельної ділянки – відмовлено. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_6, третя особа: Ананьївська міська рада Одеської області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою — задоволено. (т.1 а.с.17-20).

Також з’ясовано, що провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ананьївської міської ради Одеської області про визнання рішення Ананьївської міської ради Одеської області, ОСОБА_4, треті особи - ОСОБА_3, ОСОБА_6 про визнання рішення виконавчого комітету Ананьївської міської ради №84 від 28 квітня 2005 року про надання дозволу ОСОБА_4 на переобладнання квартири під магазин по вулиці К.Лібкнехта,37, та рішення виконавчого комітету Ананьївської міської ради №99 від 25 травня 2006 року про прийняття в експлуатацію закінченого переобладнанням магазину загальною площею 46,7 кв.м. по вулиці К.Лібкнехта,37, незаконними та їх скасування у повному обсязі - закрито, про що свідчить копія ухвали Любашівського районного суду Одеської області від 17 листопада 2016 року (т.1 а.с.22-23,51-52).

Відповідно до копії паспорта, відповідач – ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженка с.Новогеоргіївка Ананьївського району Одеської області, мешканка м.Ананьїв, вул.Пушкіна,93-А, Одеської області (т.1 а.с.47).

З копії повідомлення Департамента державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеської області №01/11-17011 від 02 листопада 2016 року вбачається, що розглянувши запит ОСОБА_4 стосовно надання інформації щодо об’єкту нерухомого майна, розташованого за адресою: Одеська область м.Ананьїв, вул.К.Лібкнехта,37, інформує, що відомості, відносно реєстрації будь-якої дозвільної документації на реконструкцію та зміну функціонального призначення об’єкту, зазначеному у запиті, в Департаменті архітектурно-будівельної інспекції в Одеської області - відсутні. Крім того, з питання законності оформлення даного об’єкту нерухомого майна, на час надання документів дозвільного характеру та акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта, запропоновано звернутися до виконавчого комітету Ананьївської міської ради (т.1 а.с.48,104).

Також з’ясовано, що згідно копії повідомлення Ананьївської районної державної адміністрації Одеської області №122 від 28 жовтня 2016 року, реєстрація інспекцією ДАБК в сучасному вигляді почала вводитись з моменту прийняття Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у 2011 році. Тому відомості про реєстрацію об’єкту ОСОБА_4 не можуть знаходитись в реєстрі. Всі копії рішень про дозвіл на будівництво та прийняття об’єкту можливо отримати в архіві Ананьївської міської ради (т.1 а.с.49).

З копії повідомлення Ананьївської міської ради Одеської області №2-196 від 14 липня 2016 року вбачається, що 1) рішення виконавчого комітету Ананьївської міської ради №84 від 28 квітня 2005 року «Про дозвіл на переобладнання квартири під магазин по вул.К.Лібкнехта, 37 гр. ОСОБА_4Г.» було прийнято на підставі заяви ОСОБА_4 та висновків Ананьївського районного відділу ГУ МНС України в Одеській області №135 від 25 квітня 2005 року, Державної санітарно-епідеміологічної служби Анаьївського району №189 від 26 квітня 2005 року, відділу містобудування, архітектури та ЖКГ Ананьївської районної державної адміністрації від 26 квітня 2005 року; 2) рішення виконавчого комітету Ананьївської міської ради №99 від 25 травня 2006 року «Про прийняття в експлуатацію закінченого переобладнанням магазину по вул. К.Лібкнехта,37 гр.Граждан .Г.» відповідно до заяви ОСОБА_4 та акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта від 22 травня 2006 року, магазин було прийнято в експлуатацію. Даний об’єкт обслуговується як магазин одягу з 2006 року по теперішній час, документів щодо порушень в експлуатації даного об’єкту від представників органів державної влади до міської ради не надходило. Всі рішення виконавчого комітету Ананьївської міської ради були прийняті відповідно до вимог чинного законодавства (т.1 а.с.53).

Рішенням виконавчого комітету Ананьївської міської ради «Про заміну правовстановлюючого документа по вул.К.Ліібкнехта,37» №53 від 29 березня 2007 року вирішено: виконати заміну правовстановлюючого документа у зв’язку з переобладнанням квартири під магазин «Мілленіум» та видати свідоцтво про право власності на приміщення магазину промислових товарів «Мілленіум» з господарськими будівлями та спорудами, що становить 3/5 частини будинок володіння по вул.К.Лібкнехта,37 в м.Ананьєві замість договору купівлі-продажу частини житлового будинку, посвідченого 22 квітня 2005 року Ананьївською районною державною нотаріальною конторою по реєстру №917 (а.с.95), про що також свідчить копія свідоцтва про право власності №10 на нежитлове приміщення магазину «Мілленіум» від 03 травня 2007 року (а.с.96).

Також з’ясовано, що під час виходу уповноваженою комісією Ананьївської міської ради Одеської області на місце, було проведено обстеження земельної ділянки по вул.К.Лібкнехта, 37, в м.Ананьїв та встановлено факт наявності огорожі, яка розділяє земельну ділянку на дві частини: від заднього вугла будинку зі східної сторони довжиною 3,90 м, потім огорожа під вуглом 90 градусів повертає на захід довжиною 5,29 м, потім знову повертає на південь довжиною 28,58 м. до сусіднього домоволодіння. Огорожа частково виготовлена з волнового та плоского шиферу по бетонним стовпчикам, частково сітка-рябиця по дерев’яним стовпчикам, про що складено акт від 17 вересня 2014 року та надано відповідне повідомлення №579/2-258 від 16 вересня 2014 року (а.с.100,101).

З копії дозволу відділу архітектури Ананьївської районної державної адміністрації Одеської області №29 від 24 травня 2005 року вбачається, що архітектурно-будівельний відділ Ананьївської районної державної адміністрації надає дозвіл ОСОБА_4 на виконання робіт по переобладнанню квартири під магазин в м.Ананьєві по вул.К.Лібкнехта,37 (а.с.108).

З копії рішення виконавчого комітету Ананьївської міської ради Одеської області №174 від 31 серпня 2006 року «Про надання дозволу на розміщення магазину гр.ОСОБА_4Г.” вбачається, що виконавчий комітет Ананьївської міської ради надав дозвіл на розміщення магазину по реалізації промислових товарів по вул.К.Лібкнехта, 37, гр.ОСОБА_4 Зобов'язано ОСОБА_4 виконати благоустрій прилеглої території до торгівельної точки та вуличне освітлення і постійно підтримувати її в належному санітарному стані (т.1 а.с.112).

Крім того, згідно копії дозволу №4 на початок роботи від 15 серпня 2006 року, держана санітарно - епідеміологічна служба Ананьївського району Одеської області дозволяє початок роботи магазину промислових товарів п/п ОСОБА_4 по вул.К.Лібкнехта,37, в м.Ананьєві (а.с.114), що також підтверджується копією дозволу на розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг №27, термін дії безстроковий (т.1 а.с.115).

Також сектором з питань наглядно-профілактичної діяльності Ананьївського РВ ГУ МНС України в Одеській області 19 лютого 2010 року надано дозвіл №12 ФОП ОСОБА_4 на приміщення магазину «Мілленіум» (а.с.116), про що також свідчить копія припису №001367 від 24 вересня 2007 року, виданого управлінням з контролю за використанням та охороною земель у Одеській області, з якого вбачається, що земельна ділянка по вул.К.Лібкнехта, 37, використовується під магазин по реалізації промислових товарів (т.1 а.с.117) .

З повідомлення виконавчого комітету Ананьївської міської ради №228 від 13 березня 2007 року, на заяву ОСОБА_1, вбачається, що враховуючи вимоги ЗУ “Про власність” а також ЦК України щодо володіння, користування та розпорядження майном, яке знаходиться у спільній частковій власності, будь-яке будівництво в подальшому повинно здійснюватись лише за згодою співвласників будинку. Але відповідно до п.1 ст.88, п.п.1.2 ст.158 ЗК України спори, що виникають під час користування приміщеннями житлових будинків та земельною ділянкою, розв'язуються шляхом проведення переговорів між учасниками спору або в судовому порядку (т.1 а.с.171).

Також з'ясовано, що ОСОБА_1 своєю заявою від 01 серпня 2013 року зверталася до прокуратури Ананьївського району Одеської області з приводу законності дій ОСОБА_4 щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, яка розташована за адресою: м.Ананьїв, вул.Карла Лбкнехта, 37, (а.с.172), про що прокуратурою Ананьївського району Одеської області їй надано було відповідь, згідно якої повідомлено про наявність рішення міської ради щодо надання дозволу ОСОБА_4 на переобладнання квартири по вул.К.Лібкнехта, 37, в м.Ананьїв під магазин, а також рішення про прийняття в експлуатацію вказаного магазину. Крім того з'ясовано, що розташовані на вказаній земельній ділянці будівлі з 2008 року перебувають у спільній сумісній власності ОСОБА_6 та ОСОБА_3 (на підставі договору дарування від 31 грудня 2008 року). Також під час перевірки було встановлено, що рішенням Ананьївської міської ради від 12 лютого 2013 року ОСОБА_6 та ОСОБА_3 надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 0,0450 га для передачі її в оренду терміном на 49 років для розміщення, обслуговування та експлуатації магазину. При цьому будь-яких змін цільового використання даної земельної ділянки не відбувалось. (т.1 а.с.173).

З копії рішення четвертої сесії п'ятого скликання Ананьївської міської ради Одеської області №120-У від 10 листопада 2006 року «Про передачу земельної ділянки по вул.К.Лібкнехта, 37, в оренду” вбачається, що Ананьївська міська рада надала приватному підприємцю ОСОБА_4 земельну ділянку, площею 0,0062 га в короткострокову оренду терміном на два роки до виготовлення проекту відведення земельної ділянки для розміщення, обслуговування, експлуатації магазину за адресою: м.Ананьїв вул.К.Лібкнехта, 37, та додано відповідний план земельної ділянки (т.1 а.с.178).

Судом з'ясовано, що на неодноразові звернення ОСОБА_1 з відповідними заявами до Ананьївського РВ ГУМВС України в Одеській області з приводу сварок з ОСОБА_3, співробітниками Ананьївського РВ ГУМВС України виносились постанови про відмову в порушенні кримінальної справи (т.1 а.с.179-182,185-186).

Також встановлено, що Ананьївська міська рада на заяву ОСОБА_3 про надання інформації щодо обслуговування магазину для встановлення огорожі повідомила про те, що земельна ділянка це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування з визначеними щодо неї правами. Користувач земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж (огорожі). Витрати на встановлення суміжних меж несуть користувачі земельних ділянок у рівних частинах, якщо інше не встановлено угодою між ними. Визначення розміру земельної ділянки для обслуговування житлового будинку необхідно здійснювати на підставі чинних нормативних документів у галузі будівництва, санітарних норм, правил, враховуючи у кожному окремому випадку відповідні критерії розміщення житлового будинку, його характеристики, проектну документацію міста тощо. При цьому норми ДБН поширюються на проектування нових і реконструкцію житлових будинків. При обслуговуванні уже побудованих будинків та споруд необхідно враховувати можливість нормального користування будинком, здійснення догляду за ним, можливість проходу з вулиці на подвір’я тощо. Враховуються також вимоги санітарних правил і правил протипожежної безпеки. Роз’яснено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 являються співвласниками домоволодіння по вул. К.Лібкнехта,37 в м. Ананьєві 3/5 та 2/5 частини відповідно. Ст.120 ЗК України передбачено, що при набутті права власності на житловий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності житлового будинку, будівлі або споруди. Відповідно до ст. 87,88,89 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності користуванні), здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором. Користувачі земельної ділянки, яка перебуває у спільному користуванні, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки, проводиться за згодою всіх співвласників. Співвласники житлового будинку мають рівні права та обов’язки щодо користування земельною ділянкою, обслуговування будинку, інших споруд, здійснення на території господарської діяльності, проходу до свого помешкання. В разі якщо співвласники не можуть за певних причин узгодити свої дії щодо використання земельної ділянки, її поділу, встановлення огорожі, врегулювати інші питання, всі спори розглядаються в судовому порядку (т.1 а.с.183-184).

З’ясовано, що на заяви ОСОБА_1 до Ананьївської міської ради щодо обстеження нежитлових приміщень земельних ділянок гр.ОСОБА_11 в м.Ананьїв, вул.К.Лібкнехта, 35, та ОСОБА_6 в м.Ананьїв, вул.Єврейська, 37, Ананьївська міська рада повідомила про те, що норми ДБН 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень" та ДБН В.2.2-1 5-2005 «Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення» поширюються на проектування нових і реконструкцію існуючих житлових будинків. При обслуговуванні уже побудованих будинків та споруд необхідно враховувати можливість нормального користування будинком, здійснення догляду за ним, можливість проходу з вулиці на подвір'я тощо. Враховуються також вимоги санітарних правил і правил протипожежної безпеки. Власники житлових будинків мають рівні права та обов’язки щодо користування земельною ділянкою, обслуговування будинку, інших споруд, здійснення на території господарської діяльності. Відповідно до гл.17 Земельного Кодексу України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). В разі якщо власники не можуть за певних причин узгодити свої дії щодо використання та приведення земельної ділянки у відповідний санітарний стан, врегулювати інші питання, всі спори розглядаються з судовому порядку (т.1 а.с.187-190).

Згідно копії довідки Ананьївського районного бюро технічної інвентаризації від 22 березня 2017 року, Ананьївське районне бюро технічної інвентаризації Одеської області повідомило, що наявність інформації та відомості про майно за адресою: 66400, Одеська область, м.Ананьїв, вул. К. Лібкнехта, №37, має дані дійсні станом до 01 січня 2013 року. Згідно їх даних право власності на 2/5 частини житлового будинку зареєстровано на ОСОБА_15 24 грудня 2002 року, в Ананьївському РБТІ в кн. 23, реєстровий №463, стор. 154 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом видане Ананьївською державною нотаріальною конторою 18 грудня 2002 року за р.№3060, по якому ОСОБА_15 успадкувала після ОСОБА_18 2/5 частини житлового будинку. Право власності на 3/5 частини житлового будинку зареєстровано на ОСОБА_4 26 квітня 2005 року, в Ананьївському РБТІ в кн.23, реєстровий №463, стор.155 на підставі договору купівлі - продажу частини житлового будинку посвідчений Ананьївською державною нотаріальною конторою 22 квітня 2005 року, за р.№917 по якому ОСОБА_7 продала, а ОСОБА_4 купила 3/5 частини житлового будинку. Також в Ананьївському РБТІ в кн.19, реєстровий №463, стор.90, свідоцтво №10 про право власності на нежитлове приміщення магазину «Мілленіум» видане виконавчим комітетом Ананьївської міської ради Ананьївського району Одеської області 03 травня 2007 року на підставі рішення Ананьївського міського виконавчого комітету від 29 березня 2007 року за №53. В Ананьївському РБТІ в кн.19, реєстровий №463, стор.90 на підставі договору дарування нежитлового приміщення магазину «Мілленіум» посвідчений Ананьївською державною нотаріальною конторою 31 грудня 2008 року за р.№6066 по якому ОСОБА_4 подарувала, а ОСОБА_6 та ОСОБА_3В прийняли в дар кожний в рівній частині (по 3/10) нежитлове приміщення магазину «Мілленіум» (т.1 а.с.221), про що додано копії сторінок з реєстрових книг Ананьївського РБТІ з відомостями про право власності ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (т.1 а.с.222-225).

Також ОСОБА_1 додала до позовної заяви копію висновку №129/2015 судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи по цивільній справі №491/339/15-ц, складеної 25 грудня 2015 року, з доданими фотознімками (т.1 а.с.229-235).

З копії повідомлення сектору містобудування та архітектури Ананьївської районної державної адміністрації Одеської області № 7 від 09 лютого 2017 року, на запит представника ОСОБА_1 щодо надання інформації про зміну цільового призначення житлового будинку на нежитлове приміщення магазину «Мілленіум» по вул.К.Лібкнехта, 37, в м.Ананьїв Одеської області, вбачається, що на той час дозвіл на реконструкцію житлового будинку надавався виконавчим комітетом Ананьївської міської ради, акт приймання в експлуатацію затверджувався теж виконавчим комітетом Ананьївської міської ради. Після прийняття в експлуатацію приміщення забудовник проводить інвентаризацію об’єкту та отримує нові документи на право власності на магазин, всі документи щодо реконструкції об’єкту підшиваються до матеріалів інвентаризаційної справи та постійно там зберігаються. В секторі містобудування та архітектури відсутні документи які ОСОБА_1 запитує. Необхідно звертатися до Ананьївського РБТІ (т.1 а.с.236).

З копії повідомлення Ананьївської міської ради Одеської області №450 від 13 серпня 2015 року, на запит представника ОСОБА_1 щодо надання інформації про зміну цільового призначення земельної ділянки за адресою: вул.К.Лібкнехта, 37, м.Ананьїв Одеської області, з обслуговування житлового будинку на обслуговування магазину «Мілленіум», вбачається, що зміна цільового призначення земельної ділянки здійснюється відповідно до вимог ст.20 Земельного Кодексу України. Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою. Відповідно до рішення Ананьївської міської ради № 852-УІ від 12.02.2013 р. «Про надання дозволу на розробку проекту відведенні земельної ділянки за адресою: м.Ананьїв вул.К.Лібкнехта,37» цільове призначення земельної ділянки, яку передбачається передати в оренду ОСОБА_3 та ОСОБА_6 - розміщення, обслуговування, експлуатація магазину, було встановлено за заявою даних громадян та враховуючи вид використання об’єкту нерухомості. Проект відведення на дану земельну ділянку розроблявся вперше. Ніяких рішень щодо зміни цільового призначення даної земельної ділянки міською радою не приймалося. Інших документів зазначених в запиті в міській раді також немає (т.1 а.с.237).

Відповідно до копії довідки МСЕК, серії 218 АЄ №132434, виданої 29 червня 2000 року, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 є інвалідом другої групи безстроково (т.2 а.с.300).

З копії повідомлення КЗ «Ананьївський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» №354 від 14 липня 2017 року вбачається, що ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканка м.Ананьїв, вул.Пушкіна, 93- а, зверталась за медичною допомогою до лікарів Ананьївського РЦПМСД: 18 лютого 2016 року звернулась для одержання форми Ф-70 на санаторно-курортне лікування. Діагноз: Хронічний пієлонефрит в стадії ремісії. Мікронефролітіаз нирок; 11 квітня 2016 року видана санаторно-курортна карта для лікування в санаторії «Батьківщина» м. Трускавець;

08 червня 2016 року звернулась до ЛОР-лікаря ЦРЛ. Діагноз: Гострий фарингіт; 15 серпня 2016 року звернулася до лікаря-невролога ЦРЛ. Діагноз: Міжреберна невралгія; 08 вересня 2016 року звернулася до сімейного лікаря. Діагноз: Гіпертонічна хвороба II ст.. ІХС. Атеросклеротичний кардіосклероз. СН 2-А ст.. Цукровий діабет II типу, середнього ступеня важкості; 07 лютого 2017 року звернулася до лікаря-невролога ЦРЛ. Діагноз: Дизциркуляторна енцефолопатія II ст. змішаного ґенезу; 22 лютого 2017 року звернулася до сімейного лікаря. Діагноз: Цукровий діабет II типу Гіпертонічна хвороба II ст.. ІХС. Атеросклеротичний кардіосклероз. СН 2-А ст.. Дизциркуляторна енцефолопатія II ст. змішаного ґенезу. Направлена на стаціонарне лікування; з 24 лютого 2017 року по 06 березня 2017 року знаходилася в терапевтичному відділенні на лікуванні. Діагноз: Цукровий діабет II типу, середнього ступеня важкості, стадія декомпенсації. Діабетична ретинопатія. Діабетична ангіопатія нижніх кінцівок. ХАН -1 ст.ГБ-ІІ ст. 08 червня 2017 року звернулася до сімейного лікаря. Діагноз: Цукровий діабет II типу, середнього ступеня важкості, стадія декомпенсації. Діабетична ретинопатія. Діабетична ангіопатія нижніх кінцівок. ХАН -І ст. ГБ-ІІ ст. Забій лівого коліна та кисті; 12 липня 2017 року звернулася до сімейного лікаря для надання рецептів по програмі «Доступні ліки» (т.2 а.с.86-87), про що також копії виписок з амбулаторної карти ОСОБА_4 (т.2 а.с.62-64).

З копії рішення виконавчого комітету Ананьївської міської ради Одеської області №47 від 25 травня 2017 року «Про присвоєння адреси магазину «Мілленіум» гр.ОСОБА_3, ОСОБА_6Л.» вбачається, що магазину «Мілленіум», що належить на правах приватної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_6 присвоєно юридичну адресу: м.Ананьїв, вул.Єврейська, 37/1 (т.2 а.с.382).

Відповідно до копії ухвали Ананьївського районного суду Одеської області №491/727/17 від 14 липня 2017 року, скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність начальника СВ Ананьївського ВП Подільського ВП ГУНП в Одеській області, яка полягає у невнесенні заяви ОСОБА_1, яка зареєстрована в ЄО №1774 від 19 червня 2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань - задоволено. Зобов'язано відповідальних осіб Ананьївського ВП Подільського ВП ГУНП в Одеській області внести відомості про кримінальне правопорушення, що містяться в заяві ОСОБА_1, яка зареєстрована в ЄО №1774 від 19 червня 2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань (т.2 а.с.383-384).

Згідно копії ухвали Ананьївського районного суду Одеської області №491/726/17 від 14 липня 2017 року, скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність начальника СВ Ананьївського ВП Подільського ВП ГУНП в Одеській області, яка полягає у невнесенні заяви ОСОБА_1, яка зареєстрована в ЄО №1768 від 19 червня 2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань – задоволено. Зобов'язано відповідальних осіб Ананьївського ВП Подільського ВП ГУНП в Одеській області внести відомості про кримінальне правопорушення, що містяться в заяві ОСОБА_1, яка зареєстрована в ЄО №1768 від 19 червня 2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань (т.2 а.с.385-387).

Також з’ясовано, що відповідальними особами Ананьївського ВП Подільського ВП ГУНП в Одеській області 18 липня 2017 року внесено відомості про кримінальні правопорушення, що містяться в заявах ОСОБА_1, які зареєстровані в ЄО №1774 та №1768 від 19 червня 2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, про що свідчать витяги з кримінальних проваджень №12017160210000272 та №12017160210000274 (т.2 а.с.388).

Відповідно до ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому зсіданні дослідити кожен доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів (п.27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції»).

Відповідно до ст.ст.317, 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача.

При цьому суди повинні брати до уваги будь-які фактичні дані (статті 57 - 59 ЦПК), на підставі яких за звичайних умов можна зробити висновок про наявність такої небезпеки.

Так, відповідно до ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення; суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Разом з тим статею 15 ч.ч.1, 2 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання або інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно зі ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи на підставі наданих сторонами доказів.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статті 58 та 59 ЦПК України встановлюють, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, суд не бере до уваги докази, одержані з порушенням порядку, встановленого законом і обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підтвердження заявлених вимог позивач більш ніяких доказів суду не надав та правом, передбаченим ст. 27, 33, 131, 137,143 ЦПК України щодо подання та витребування доказів не скористався.

Оскільки суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів, наданих сторонами, жоден доказ для суду не має наперед встановленого значення; суд повинен оцінювати належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв'язок доказів у їх сукупності; крім того суд позбавлений можливості у відповідності до принципу диспозитивності - самостійно витребувати будь-які докази по справі.

Суд вважає, що обравши зазначений спосіб захисту, позивач ОСОБА_1 в силу ст. 10 ЦПК України, не довела, а ні правову, а ні фактичну підставу вимог.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи, що обставини, на які посилається позивач, повністю не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, позивач не скористався своїм правом, передбаченим ст. 15 ЦК України та ст.ст. 10,11, 33, 60, 131, 137 ЦПК України, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача є недоведеними та необґрунтованими, а тому вони не підлягають задоволенню у повному обсязі.

З огляду на наведене суд вирішуючи даний позов про усунення перешкод у користуванні позивачу ОСОБА_1 як співвласнику 2/5 частини житлового будинку який належать їй на праві власності, суд звертає увагу на те, що позивач не заявляє жодної вимоги спрямованої на усунення перешкод у користуванні її власністю, та за своєю суттю як доводи позову так і позовні вимоги стосуються перевірки та контролю органу місцевого самоврядування, що за свою суттю підпадає під норми КАСУ та є предметом розгляду у порядку адміністративного судочинства. Разом з тим оскільки ухвалою Любашівського районного суду Одеської області від 17 листопада 2016 року закрито провадження у адміністративній справі, то суд розглянув справу у порядку цивільного судочинства. При цьому суд зазначає, що дослідивши оскаржувані рішення, а саме рішення виконавчого комітету Ананьївської міської ради №84 від 28.04.2005р.,рішення виконавчого комітету Ананьївської міської ради №99 від 25.05.2006 р., рішення Ананьївської міської ради №174 від 31.08.2006 р., рішення Ананьївської міської ради №53 від 29.03.2007 р., свідоцтво про право власності №10 від 03.05.2007 р. видане виконавчим комітетом Ананьївської міської ради на ім’я ОСОБА_4, а також договір дарування нежитлового приміщення магазину «Мілленіум», між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 і ОСОБА_6 посвідчений 31.12.2008 р., суд встановив, що для позивача вони не породжують жодних прав та обов’язків, а тому не перешкоджають у користуванні їй житловим будинку по вул.К.Лібкнехта, 37, в м.Ананьєві, 2/5 частки якого належать їй на праві приватної власності, а тому у задоволенні позову необхідно відмовити.

Крім того, суд зауважує, що фізичні особи не мають повноважень скасовувати рішення органу місцевого самоврядування, а тому не можуть бути відповідачами по даній справі, оскільки з моменту ухвалення рішень Ананьївської міської ради Одеської області, виконавчого комітету Ананьївської міської ради Одеської області, а також видачі свідоцтва про право власності та договору дарування пройшло понад 3 роки та з матеріали справ вбачається, що позивач знала про наявність усіх оскаржуваних рішень які на її думку порушують її права, а тому може бути застосовано строк позовної давності, разом з тим суд відхиляє заяву відповідачів про застосування строків позовної давності оскільки відмовляє у позові у зв’язку із його безпідставністю.

З огляду на наведене суд вирішуючи зустрічну позовну заяву про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 моральної шкоди в розмірі 100 000 гривень, а саме позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_4 вважає, що відповідачка ОСОБА_1 має до неї недоброзичливе відношення і протягом років, починаючи з 2005 року фактично тероризує її з різних безпідставних приводів, пише подібні до позовної заяви листи в різні правоохоронні та владні органи, фактично тягаючи її, людину похилого віку, онкохвору людину, хвору на цукровий діабет, гіпертоніка, інваліда другої групи по судам та владним кабінетам та знову звернулася до суду.

Згідно зі ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, дією чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до п. 3 ОСОБА_10 Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.95 року - під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Враховуючи те, що пред'явлення позову до суду ОСОБА_1, є її конституційним правом (ст.ст.55,124 Конституції України) та не може вважатись незаконною дією позивача, а наведені відповідачем та представником відповідача обставини не свідчать про наявність у позивача противоправної мети у зв’язку зі зверненням до суду, тому є всі підстави відмовити у зустрічному позові.

Вирішуючи питання про судові витрати, суд приходить до висновку, що згідно ст.88 ЦПК України вони повинні залишитися за кожним зі сторін по справі.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214- 215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до Ананьївської міської ради Одеської області, виконавчого комітету Ананьївської міської ради Одеської області, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком, шляхом визнання рішень Ананьївської міської ради Одеської області та рішень виконавчого комітету Ананьївської міської ради Одеської області, свідоцтва про право власності, договору дарування - незаконними та їх скасування у повному обсязі - відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набуло законної сили "__"___20__ року.