Рішення № 70305819, 17.11.2017, Айдарський районний суд Луганської області (до 25.04.2025 - Новопсковський районний суд Луганської області)

Дата документу 17.11.2017

ЄУ № 409/56/17

Провадження №2/420/465/17

РІШЕННЯ

Іменем України

14 листопада 2017 року Новопсковський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Стеценко О.С.

за участю секретаря Стєніної А.В.

позивача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в смт. Новопсков цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором іпотеки,

встановив:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом в якому просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь частину боргу за договором іпотеки від 06.11.2013 у розмірі 100000 грн.; у рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки –будинок за адресою: вул.Леніна, буд. 75, смт.Успенка Лутугинського району Луганської області, який належить ОСОБА_2 на праві власності, шляхом продажу з прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, що встановлюється на підставі експертної оцінки.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обгрунтовує тим, що 06.11.2013 між ним та відповідачем було укладено договір іпотеки, згідно з яким ОСОБА_2 позичив у нього грошову суму еквівалентну 7884,85 доларів США, яку зобов'язалася повернути у строк до 06.02.2014 та в порядку, передбаченому договором іпотеки. В порушення умов договору зазначену суму у встановлений строк відповідач не повернув. Так як на момент пред'явлення позову курс валют НБУ становив 27.2 грн./дол. США, він просить стягнути з ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 214467,92 грн. В забезпечення повернення боргу був укладений договір іпотеки від 06.11.2013, згідно якого ОСОБА_2 передав йому в іпотеку будинок за адресою: вул. Леніна, 75, смт. Успенка Лутугинського району Луганської області.

07.08.2017 позивач надав до суду уточнену позовну заяву, в якій просить стягнути з ОСОБА_2 на його користь частину боргу за договором іпотеки від 06.11.2013 у розмірі 20000 грн.; в рахунок погашення частини заборгованості ОСОБА_2 в розмірі 150000 грн. за договором іпотеки від 06.11.2013 звернути стягнення на предмет іпотеки –будинок за адресою: вул.Леніна, буд.75, смт.Успенка Лутугинського району Луганської області, який належить на праві власності ОСОБА_2, шляхом продажу з прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження, за початковою ціною 120000 грн. або ціною, що встановлюється на підставі експертної оцінки.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання повторно не з’явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, шляхом розміщення оголошення в газеті «Урядовий кур'єр» та на офоіційному веб – порталі «Судова влада України», про причини неявки суд не повідомив, клопотань про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило.

Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд виходить з такого.

Згідно з ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

На підставі ст.ст. 11, 60, 61 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням осіб, в межах заявлених ними вимог, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Судом встановлено, що згідно з договором іпотеки (змішаним) від 06.11.2013 (далі –Договір) між ОСОБА_1 (далі –іпотекодержатель) та ОСОБА_2 (далі –боржник, іпотекодавець) позивач передав відповідачу в іпотеку як забезпечення виконання виконання зобов’язань за позикою, наданою 06.11.2013 у сумі, еквівалентній 7884,85 дол. США, що за курсом НБУ становить 63000 грн., які іпотекодавець отримав у повному обсязі від іпотекодержавтеля до підписання договору іпотеки строком на три місяці, тобто до 06.02.2014, належний іпотекодавцю житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, розташований за адресою: Луганська область, Лутугинський район, вул. Леніна, буд.75 (далі –предмет іпотеки).

Договір зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 06.11.2013 приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_3, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки №12329649 від 06.11.2013.

Як вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження №12324559 від 06.11.2013 приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_3 було зареєстровано заборону на нерухоме майно, а саме на вищезазначений житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, у зв'язку з укладенням договору іпотеки між ОСОБА_1 (обтяжувач) та ОСОБА_2 (особа, майно якої обтяжується).

Відповідно до п.1.2. Договору сторони визначили заставну вартість предмету іпотеки в сумі 120000 грн.

Згідно п.1.4.1. Договору іпотекодавець, зокрема, зобов'язався повернути позику в сумі, еквівалентній 7884,85 дол. США на час повернення позики, сплатити пеню за прострочення повернення суми позики в розмірі 8 відсотків на місяць від несплаченої суми позики.

Як вбачається з п. 2.3. Договору, іпотекодержатель зобов'язався, якщо іпотекодавець не виконає забезпечених іпотекою зобов'язань за позикою, і предмет іпотеки буде реалізований, повернути іпотекодавцю грошові кошти, отримані в результаті реалізації предмету іпотеки, що залишилася після погашення всієї заборгованості іпотекодавця перед іпотекодержателем.

Згідно п. 2.4.3. Договору іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки відповідно до чинного законодавства України у разі, якщо на момент настання терміну виконання іпотекодавцем зобов'язань, забезпечених заставою за цим Договором, вони не будуть виконані.

Відповідно до п. 3.1. Договору він набуває чинності з моменту нотаріального посвідчення.

Як вбачається з відповідного запису в Договорі, він був посвідчений 06.11.2013 приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_3

Пунктом 4.1. Договору встановлено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов цього договору іпотекодержатель надсилає Іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержавтеля залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно п. 6.1. Договору сторони домовилися, що сума позики, яка підлягає поверненню, корегується пропорційно офіційному індексу інфляції на день здійснення розрахунків.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).

Згідно з ч. 2 ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Позичальник, як передбачено ч. 1 ст. 1049 ЦК України, зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 18 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотечний договір та договір, що обумовлює основне зобов'язання, можуть бути оформлені у вигляді одного документа.

Отже, вказаний договір іпотеки є підтвердженням укладення між позивачем та відповідачем договору позики, який відповідає вимогам ст. 1047 ЦК України про письмову форму договору позики.

Згідно з ч.1 ст.526 та ст. 611 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання основного зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу.

Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у такій самій сумі, що була передана йому позикодавцем, у строк та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що відповідач зобов'язання по поверненню позики в установлений Договором строк - до 06.02.2014 не повернув позивачу грошову суму, еквівалентну 7884,85 доларів США.

Як вбачається з доводів позовної заяви, позивач зазначає, що станом на поточну дату заборгованість ОСОБА_2 за договором іпотеки, з урахуванням курсу НБУ, складає 214467,92 грн.

Суд погоджується із зазначеним доводом, оскільки, положеннями п.1.4.1. Договору сторони передбачили повернення позики у сумі, еквівалентній 7884,85 доларів США на час повернення позики.

Станом на 02.01.2017 (дата звернення з позовом до суду) за офіційним курсом валют НБУ (27,2 грн./долар США), сума 7884,85 доларів США еквівалентна 214467,92 грн.

Відповідно до уточнених позовних вимог позивача останній просить суд стягнути з відповідача частину боргу за договором іпотеки від 06.11.2017 у розмірі 20000 грн.; у рахунок погашення частини заборгованості ОСОБА_2 в розмірі 150000 грн. за договором іпотеки від 06.11.2017, звернути стягнення на предмет іпотеки.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення заборгованості в сумі 20000 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно ст. 12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно зі ст. 33 вищезазначеного Закону у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст. 12 цього Закону.

Як вбачається з положень п.4.2. Договору, сторони домовились, що Іпотекодержатель набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку основного зобовязання у наступних випадках: якщо у момент настання строку виконання зобов'язань за договором позики вони не будуть виконані, а саме: при повному або частковому неповерненні у встановлений цим договором строк суми позики та в інших випадках передбачених законодавством.

Пунктами 4.4, 4.5 Договору передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється за рішенням суду, у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, шляхом набуття права власності на предмет іпотеки в порядку, визначеному ст. 37 Закону України «Про іпотеку». Даний пункт цього договору є застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя, яке передбачає передачу Іпотеркодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобовязання. Реалізація предмета іпотеки на який звертається стягнення за рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Відповідно до п.1.2. Договору сторони визначили заставну вартість предмету іпотеки в сумі 120000 грн.

Під час розгляду справи позивачем не заявлялося клопотання про проведення оцінки предмету іпотеки.

Заперечення щодо вартості та оцінки предмету іпотеки відповідачем суду не надані.

Як вбачається з позовних вимог ОСОБА_1, останній просить суд звернути стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення частини заборгованості ОСОБА_2 в розмірі 150000 грн.

Як роз'яснено в п. 41 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" при вирішенні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має дати оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав. Оскільки вказане положення закону є оціночним, то суд має належним чином його мотивувати, співставити обставини зі змістом цього поняття, визначитись, чи не суперечить його застосування загальному змісту та призначенню права, яким урегульовано конкретні відносини (зокрема, про право на першочергове задоволення вимог за рахунок предмета застави), та врахувати загальні засади цивільного законодавства - справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст.3 ЦК України.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням доведеності позивачем обставин невиконання відповідачем основиного зобовязання щодо повернення позики, а також наявності у позивача передбаченого договором іпотеки права на звернення стягнення на предмет іпотеки у разі неналежного виконання відповідачем ОСОБА_2 основного зобов'язання, співмірності суми у рахунок погашення частки заборгованості в розмірі 150000 грн. та вартості предмету іпотеки - 120000 грн., колегія суддів приходить до висновку, що вимоги позивача в частині звернення стягнення на предмет іпотеки обґрунтовані.

Статтею 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст.38 цього Закону пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Зазначені вимоги, викладені у Правовій позиції Верховного суду України від 02.11.2016 №6-1923цс15, яка відповідно до ст.360-7 ЦПК України є обов'язковою для застосування.

Суд вважає за необхідне зазначити початкову ціну предмета іпотеки, яка визначена п.1.2. Договору іпотеки, тобто 120000 грн.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного наданого позивачем доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності, відповідно до вимог ст.212 ЦПК України, враховуючи, що відповідачем у встановленому порядку доводи позивача щодо невиконання зобовязань за позикою не спростовані, доказів виконання основного зобовязання повернення позики, розірвання договору іпотеки (змішаний) від 06.11.2013, припинення права іпотеки не надано, суд вважає, що позивачем доведені обставини, на яких ґрунтуються вимоги позовної заяви.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, відповідач ОСОБА_2 проживає у ІНФОРМАЦІЯ_1, також предмет іпотеки- спірний будинок, знаходиться смт. Успенка Лутугинського району Луганської області.

Є загальновідомим фактом, що на території України проводиться антитерористична операція. Перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція визначається Розпорядженням Кабінету Міністрів України, до зазначених населених пунктів належить і смт. Успенка Лутугинського району Луганської області (розпорядження КМУ від 30.10.2014, дія якого зупинена розпорядженням КМУ 05.11.2014, дія якого зупинена розпорядженням КМУ від 02.12.2015 № 1275-р).

Таким чином встановлено, що відповідач проживає на території проведення антитерористичної операції і спірний будинок, який є предметом іпотеки розташований на території проведення антитерористичної операції.

Відповідно до ст. 9 Закону України від 02.09.2014 № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», який набрав чинності 15.10.2014, протягом терміну дії цього Закону щодо нерухомого майна, розташованого на території проведення антитерористичної операції, що належить громадянам України (у тому числі фізичним особам - підприємцям) або юридичним особам - суб'єктам малого і середнього підприємництва та перебуває в іпотеці, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об'єкти), статей 41, 43 - 47 (у частині реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах) Закону України «Про іпотеку».

Зазначеним Законом визначено, що період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України» від 13.04.2014, Указом Президента України «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 №405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що на час дії Закону України від 02.09.2014 № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки виконанню не підлягає, при цьому, кредитор не втрачає права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, оскільки зазначеним Законом лише тимчасово забороняється примусова реалізація предмета іпотеки на прилюдних торгах.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи, що позивачу ОСОБА_1 ухвалою Новопсковського районного суду Луганської області від 24.07.2017 було відстрочено оплату судового збору, відповідно до ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути судовий збір з відповідача ОСОБА_2 на користь держави.

Керуючись ст.ст. 10, 60, ч.2 ст.158, ст. ст. 212-215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором іпотеки задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, інн НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1, інн НОМЕР_2, заборгованість за договором іпотеки від 06.11.2013 у сумі 20 000 (двадцять тисяч) грн.

Звернути стягнення на предмет іпотеки – будинок за адресою: Луганська область, Лутугинський район, смт. Успенка, вул. Леніна, 75, який належить на праві власності ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, шляхом продажу з прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною 120 000 (сто двадцять тисяч) грн. або ціною, що встановлюється на підставі експертної оцінки, у рахунок погашення частини заборгованості ОСОБА_2 у сумі 150000 (сто п’ятдесят тисяч) грн. за договором іпотеки від 06.11.2013.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, інн НОМЕР_1, на користь держави судовий збір у сумі 1700 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано апеляційному суду Луганської області через Новопсковський районний суд Луганської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення складено 17.11.2017.

Суддя: О.С. Стеценко