Ухвала суду № 70305782, 17.11.2017, Айдарський районний суд Луганської області (до 25.04.2025 - Новопсковський районний суд Луганської області)

Дата документу 17.11.2017

ЄУ № 420/1579/17

Провадження №1-кс/420/332/17

УХВАЛА

про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

17 листопада 2017 року смт. Новопсков

Луганська область

Слідчий суддя Новопсковського районного суду Луганської області Пронька В.В., за участю секретаря Сіренко А.В., прокурора Сичова М.М., слідчого Снітка Д.І., підозрюваного ОСОБА_1, розглянувши клопотання слідчого СВ Новопсковського відділу поліції ГУНП в Луганській області лейтенанта поліції ОСОБА_2, погоджене з прокурором Новопсковського відділу Старобільської місцевої прокуратури радником юстиції ОСОБА_3, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, який має середню освіту, не працює, не одружений, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, б. 32, кв. 25, фактично проживає без реєстрації за адресою: Луганська область, смт. Новопсков, вул. Українська, 117, раніше судимий:

- 10.03.1987 Знамянським міським судом Кіровоградської області за ч. 2 ст. 141. ч.3 ст. 81, ст. 42,46 КК України до 3 років позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку на 2 роки;

- 29.09.1987 Знамянським міським судом Кіровоградської області за ч. 3 ст. 140, ст. 17, ч.2 ст. 81, ст. 218, ст. 42, 43 КК України до 8 років позбавлення волі, звільнений 10.06.1995 по закінченню строку покарання;

- 01.02.2000 Знамянським міським судом Кіровоградської області за ч. 3 ст. 140, ч.2 ст.17, ч. 3 ст.140, ст. 42 КК України до 4 років позбавлення волі, 28.11.2002 постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда звільнений умовно-достроково на 8 місяців 21 день;

- 10.06.2004 Знамянським міським судом Кіровоградської області за ч. 1 ст.122 КК України до 3 років позбавлення волі, 29.09.2006 постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда звільнений умовно-достроково на 4 місяці 21 день;

- 17.07.2007 Знамянським міським судом Кіровоградської області за ч.3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, постановою Ленінського районного суду м.Кіровограда 09.09.2009 звільнений умовно-достроково на 10 місяців 8 днів;

- 02.08.2010 Знамянським міським судом Кіровоградської області за ст. 356 КК України до штрафу в сумі 510 грн;

- 29.03.2011 Знамянським міським судом Кіровоградської області за ч. 2 ст. 185, ч.3 ст. 187, ч. 1 ст. 70, ст. 71 КК України до позбавлення волі строком на 7 років 3 місяця, 27.08.2015 умовно-достроково звільнений на підставі ухвали Синельниковського районного суду Дніпропетровської області від 19.08.2015 за ст. 81 КК України на невідбутий строк 1 рік 8 місяців 21 день;

- 06.12.2016 Новопсковським районним судом Луганської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років 2 місяців позбавлення волі, на підставі ч. 1 ст. 71, ч. 4 ст. 81 КК України до остаточного покарання у виді 3 років 3 місяців позбавлення волі; 01.03.2017 перегляд вироку Апеляційним судом Луганської області: призначено покарання у вигляді 4 років 3 місяців позбавлення волі;

- 25.05.2017 спрямовано обвинувальний акт за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України;

в матеріалах досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017130510000363 від 05.10.2017, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,

ВСТАНОВИВ:

17.11.2017 до слідчого судді Новопсковського районного суду Луганської області надійшло клопотання слідчого Снітка Д.І. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно наданого клопотання, приблизно в кінці березня 2016 року, більш точної дати та часу в ході досудового розслідування встановити не надалося можливим, ОСОБА_1 знаходився на березі р. Айдар, на відстані приблизно 50 м від стели «350 років - Новопсков», що знаходиться поблизу буд. № 191 по вул. Українській в смт. Новопсков Луганської області, де в очереті біля річки знайшов мисливську рушницю моделі ИЖ-К №К80479 з пошкодженою рукояткою та прикладом, яку переніс за місцем свого проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, де загорнув її в стару куртку та залишив на зберігання в господарській будівлі до середини серпня 2016 року.

Приблизно в середині серпня 2016 року, більш точної дати та часу в ході досудового розслідування встановити не надалося можливим, ОСОБА_1 переніс раніше знайдену ним рушницю, загорнуту в стару куртку, до господарської будівлі, яка належить його знайомому ОСОБА_4, розташовану за адресою: вул. Слобожанська, 101, смт.Новопсков Луганської області, та залишив її на зберігання під купою дров.

Приблизно в 20 числах серпня 2016 року у вечірній час ОСОБА_1, знаходячись в приміщенні господарської будівлі, яка розташована за вищевказаною адресою, маючи намір на виготовлення вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу, за допомогою ножівки по металу, обрізав дульну частину рушниці, тим самим виготовив обріз мисливської рушниці, який загорнув в ту ж саму стару куртку, та для подальшого зберігання залишив у приміщенні цієї господарської будівлі під купою дров до 06.10.2017, тобто до моменту вилучення незаконно виготовленого обрізу працівниками Новопсковського ВП ГУНП в Луганській області, при цьому ОСОБА_1 не повідомляв ОСОБА_4 про свої злочинні наміри та дії, повязані з незаконним зберіганням.

06.10.2017 в період часу з 15 год. 37 хв. до 15 год. 40 хв., в ході проведення санкціонованого обшуку, згідно ухвали Новопсковського районного суду від 06.10.2017, за адресою: вул. Слобожанська, 101, смт. Новопсков, Луганської області, працівниками Новопсковського ВП ГУНП в Луганській області, в господарській будівлі, виявлено та вилучено незаконно виготовлену ОСОБА_1 вогнепальну зброю, яка згідно висновку судово-балістичної експертизи № 19/113/6-3/501е від 19.10.2017 є обрізом мисливської рушниці 16-го калібру моделі ИЖ-К № 80479, яка до стрільби придатна.

Дії ОСОБА_1 орган досудового розслідування кваліфікує за ч. 1 ст. 263 КК України.

Слідчий клопотання підтримав з підстав, викладених в клопотанні.

Прокурор наполягав на задоволенні клопотання, зазначив, що менш суворий запобіжний захід не може забезпечити виконання підозрюваним обовязків.

Підозрюваний ОСОБА_1 не заперечував проти обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Вислухавши думку слідчого та прокурора, які наполягали на задоволенні клопотання, підозрюваного, дослідивши матеріали клопотання, суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Кримінальне провадження зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12017130510000363 від 05.10.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

Згідно з ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.

16 листопада 2017 року слідчий СВ Новопсковського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області лейтенант поліції ОСОБА_2 оголосив ОСОБА_1 про підозру у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

Як зазначає слідчий, наявність підозри у вчиненні ОСОБА_1 тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років, надає підставі вважати, що при застосуванні більш мякого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, ОСОБА_1 може переховуватися від органів досудового розслідування або суду, оскільки останній фізично здоровий, будь-яких стійких соціальних звязків не має, кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 є тяжким злочином; з метою уникнення відповідальності незаконно впливати на свідків. Також існує ризик вчинення інших кримінальних правопорушень, оскільки підозрюваний ОСОБА_1 раніше неодноразово вчиняв умисні тяжкі та середньої тяжкості кримінальні правопорушення, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив та продовжив вчиняти нові умисні злочини.

Відповідно до п.п. 1, 4, 5, ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_1 покладених на нього процесуальних обовязків, а також запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Згідно норм ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, та згідно з положеннями ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, оцінити дані, що характеризуються особу підозрюваного та визначені у п. 1- п. 11 частини 1 вказаної статті.

Слідчий суддя враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у п. 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати обєктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч. 1 ст.263 КК України, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:

- протоколом допиту свідка ОСОБА_5;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_6;

- протоколами допиту свідка ОСОБА_4;

- протоколом обшуку від 06.10.2017;

- постановою про визнання речовим доказом та передачу його на зберігання від 06.10.2017;

- висновком судової балістичної експертизи №19/113/6-3/501е від 19.10.2017;

- постановою про визнання речовим доказом та передачу його на зберігання від 19.10.2017;

Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо предявленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозвязку, не вирішуючи питання щодо правильності кваліфікації дій підозрюваного, вважає, що наявні у провадженні докази свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки об'єктивно зв'язують її з ним, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати обєктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити дане правопорушення.

Як вбачається з ч. 1 ст. 183 КК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш мяких запобіжних засобів не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною пятою статті 176 цього Кодексу.

Слідчий суддя, зясовуючи наявність зазначених ризиків, виходить з наступного.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини рішення «Бекчиєв проти Молдови», § 58, ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними звязками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.

З клопотання вбачається, що ОСОБА_1 підозрюється в скоєнні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі, підозрюваний не має стійких соціальних звязків, раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних тяжких та середньої тяжкості злочинів, характеризується за місцем проживання посередньо.

Аналізуючи ризик переховування від органів досудового розслідування та суду в контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії)). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови).

Оцінюючи ризик переховування ОСОБА_1 від слідства та суду з позиції практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що вивченням даних про особистість підозрюваного встановлено, що останній фізично здоровий, будь-яких стійких соціальних звязків не має, раніше неодноразово судимий, кримінальне правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_1 є тяжким злочином, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до семи років.

Обставинами, що підтверджують можливість вчинити інше кримінальне правопорушення підозрюваним ОСОБА_1 є те, що він неодноразово вчиняв умисні кримінальні правопорушення.

Слідчим суддею при обранні запобіжного заходу врахована практика Європейського суду з прав людини рішення «Сельчук проти Туреччини», § 34, згідно якого наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин.

Враховуючи, що ОСОБА_1 був раніше неодноразово судимим, існують ризики, що останній може вчинити інше кримінальне правопорушення.

На ризик того, що підозрюваний може незаконно впливати на свідків, вказує те, що підозрюваний знає свідків, покази яких мають велике доказове значення для кримінального провадження, проживає з ними по сусідству, а тому є достатні підстави вважати, що, перебуваючи на волі, підозрюваний може вплинути на вказаних осіб з метою зміни ними показів.

Оскільки ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, санкція якої передбачає позбавлення волі на строк від трьох до семи років, тому, враховуючи тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винним в кримінальному правопорушенні, з урахуванням обставин, якими підтверджується зазначені в клопотанні ризики, у суду є підстави для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_1 Застосування до підозрюваного більш мякого запобіжного заходу не зможе забезпечити виконання покладених процесуальних обовязків.

З огляду на викладене, оцінивши обставини, викладені в ст.178 КПК України, а також наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 вказаного кримінального правопорушення, те, що останній, залишаючись на свободі, може переховуватися від органів досудового розслідування, незаконно впливати на свідків чи вчинити нове кримінальне правопорушення, слідчий суддя вважає, що запобігання, передбаченим ст.177 КПК України ризикам, можливо лише шляхом застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Строк тримання під вартою рахувати з моменту взяття підозрюваного ОСОБА_1 під варту в залі суду 17.11.2017.

Згідно ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобовязаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обовязків передбачених цим кодексом. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обовязки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави.

Відповідно до ч. 4 с. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обовязків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до п.2 ч.5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи, що злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 згідно ст.12 КК України, належить до тяжкого злочину та ризики, передбачені статтею 177 цього Кодексу, а також те, що розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обовязків та не може бути завідомо непомірним для нього, суд вважає за необхідне застосувати до нього розмір застави 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави підозрюваному розяснюються його обовязки і наслідки їх невиконання, а заставодавцю - у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обовязки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обовязків, що передбачено ч.3 ст.182 КПК України.

Керуючись ст. ст. 176-178, ч. 1, 2, 4 ст. 183, ст.ст. 184, 186,193-194,196,197, 205, 395 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого СВ Новопсковського ВП ГУНП в Луганській області лейтенанта поліції про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, задовольнити.

Застосувати запобіжний захід - тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, строком на шістдесят днів з моменту його затримання, з утриманням його в державній установі «Старобільський слідчий ізолятор».

Строк тримання під вартою рахувати з моменту взяття підозрюваного ОСОБА_1 під варту в залі суду з 17 листопада 2017 року.

Встановити строк дії ухвали про тримання підозрюваного ОСОБА_1 під вартою - до 15 січня 2018 року включно.

Встановити ОСОБА_1, підозрюваному у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, заставу у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 33680 грн, які необхідно внести у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ, а саме: р/р 37317017002672, одержувач Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Луганській області, код ЄДРПОУ 26297948, банк одержувача Держказначейська служба України в м. Київ, МФО 820172 Призначення платежу: застава, ухвала суду № 420/1108/17, платник застави ОСОБА_1І.), або забезпечити їх внесення заставодавцем, та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду.

Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Новопсковського районного суду Луганської області.

Заставодавцем не може бути юридична особа державної або комунальної власності або така, що фінансується з місцевого, державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим, або у статутному капіталі якої є частка державної, комунальної власності, або яка належить суб'єкту господарювання, що є у державній або комунальній власності.

В разі внесення застави, уповноваженій службовій особі місця увязнення необхідно негайно звільнити ОСОБА_1, підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, з під варти у звязку з внесенням застави. Після внесення застави підозрюваний ОСОБА_1 буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

В разі внесення застави покласти на ОСОБА_1 обовязки:

1) Прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду;

2) Не відлучатися без дозволу слідчого, прокурора, суду з смт. Новопсков Новопсковського району Луганської області.

В разі внесення застави, строк дії покладених на ОСОБА_1 обовязків не може перевищувати двох місяців з моменту внесення застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз'яснити заставодавцю обов'язок із забезпечення належної поведінки підозрюваного та його явки за викликом.

У випадку невиконання підозрюваним ОСОБА_1 покладених обов'язків, застава буде звернута в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України й використана у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Луганської області протягом пяти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя: