Ухвала суду № 70305140, 09.11.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 466/2726/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Свірідова В.В.

Провадження № 22-ц/783/6108/17 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.

Категорія:27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді: Левика Я.А.,

суддів: Струс Л.Б., Шандри М.М.,

секретар: Симець В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 21 квітня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

в с т а н о в и л а :

ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 21 квітня 2016 року відкрито провадження у даній справі.

Вказану ухвалу оскаржив ОСОБА_3

В своїй апеляційній скарзі просить ухвалу скасувати у зв'язку з тим, що вона постановлена з недотримання правил підсудності та передати справу в суд першої інстанції для вирішення питання по справі. Зазначає, що ОСОБА_4 проживає за адресою АДРЕСА_1, отже згідно з ч. 1 ст. 119 ЦПК України позов повинен був подаватися та розглядатися за місцем проживання ОСОБА_5 - Залізничним районним судом м. Львова

У судове засідання особи, які беруть участь у справі (їх представники) не з'явилися однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи у їх відсутності (відсутності їх представників) зважаючи на те, що такі особи повідомлялись про час та місце судового розгляду належним чином, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило доказів поважності причин неявки (неявки представників) суду представлено не було, зважаючи на вимоги ст. 303-1 та ч.2 ст. 305 ЦПК України.

Враховуючи неявку всіх осіб, що беруть участь у справі (їх представників) та вимоги ч.2 ст. 197 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема, із змісту позовної заяви, ПАТ «ВіЕс Банк» подано позов у Шевченківський районний суд м.Львова, що заявлений до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про звернення стягнення на житлову квартиру АДРЕСА_2. Квартира складається з трьох житлових кімнат, житловою площею 41,8 кв.м. та кухні. Загальна площа квартири становить 72,8 кв.м., що належить ОСОБА_3 на підставі Реєстраційного посвідчення від 17.12.2001 року, шляхом визначеним статтею 38 Закону України «Про іпотеку», п.п. 16, 19 Іпотечного договору, а саме на підставі рішення суду шляхом продажу майна Публічним акціонерним товариством «ВіЕс Банк» від свого імені будь-якій особі покупцю згідно договору купівлі - продажу за ціною визначеною уповноваженим експертом оцінювачем на день проведення продажу, для чого забезпечити право Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» щодо всіх повноважень продавця (в тому числі, але не виключно: отримання дублікатів правовстановлюючих документів з відповідних установ, організацій, підприємств незалежно від форм власності та підпорядкування чи органів нотаріату, здійснення будь-яких платежів за продавця, отримувати будь - які документи, довідки, витяги, а також вільного доступу уповноважених представників банку до Предмету іпотеки, тощо) необхідних для здійснення такого продажу, а кошти одержані від реалізації скерувати для задоволення вимог ПАТ «ВіЕс Банк» за Кредитним договором № КЕ43617 від 12.07.2007 року в розмірі 71 147,72 доларів США (сімдесят одна тисяча сто сорок сім дол. США 72 центів), що = 1 927 052,29 гривень (один мільйон дев'ятсот двадцять сім тисяч п'ятдесят дві гривні 29 копійок), (по курсу НБУ станом на 02.03.2016р, становить: 1$ = 27,085229гри.); закріплення за Публічним акціонерним товариством «ВіЕс Банк» права управителя, щодо: вільного доступу представників управителя та інших осіб визначених управителем до майна, що передано в управління; укладення договорів оренди майна переданого в управління з третіми особами: розпорядження коштами, отриманими за результатами управління майном; укладення договорів відповідального зберігання майна, що передається в управління з третіми особами; представляти інтереси у всіх установах чи підприємствах незалежно від організаційної форми та підпорядкування з питань пов'язаних з замовленням, посвідченням, отриманням необхідних документів (в тому числі у відповідній райдержадміністрації, в органах місцевого самоврядування, в банківських установах, житлово-комунальних органах, в органах державної пожежної охорони, в органах газопостачання, у відповідному структурному підрозділі енергозабезпечувальної установи, в органах зв'язку, водоканалу та інших підприємствах, установах та організаціях) з питань, що стосуються належного здійснення управління майном, передачу в оренду, забезпеченням нерухомого майна електроенергією, водо- та газопостачанням, телефонним зв'язком; здійснювати реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в тому числі але не виключно права власності, інших речових прав, обтяжень речових прав тощо, щодо їх виникнення, припинення, переходу, зміни тощо) підписувати і подавати заяви про надання витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, про державну реєстрацію припинення іпотеки та про державну реєстрацію припинення обтяження нерухомого майна; володіти, користуватися і розпоряджатися майном у встановлених чинним в Україні законодавством та цим Договором; інші права необхідні для здійснення належного управління майном; виселення з квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ОСОБА_4, ОСОБА_3.

Оскаржуваною ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Львова від 21 квітня 2016 року відкрито провадження у справі за згаданим позовом.

З наведеного вище вбачається, що позов поданий з приводу нерухомого майна, а саме стосується квартири, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2.

Відповідно до ч.1 ст. 114 ЦПК України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Крім цього, згідно п. 41 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» №3 від 1.03.2013 року перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність (стаття 114 ЦПК) є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально. У разі конкуренції правил підсудності (наприклад, при об'єднанні позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності. Згідно п. 42 цієї ж Постанови виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 114 ЦПК). Згідно з положеннями статті 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Враховуючи вказане, а саме те, що позов виник з приводу нерухомого майна, щорозташоване за адресою: АДРЕСА_2 та відноситься до території Шевченківського району м.Львова, суддею Шевченківського району м.Львова підставно відкрито провадження у справі за даним позовом з дотриманням процесуального закону щодо вимог виключної підсудності та доводи апеляційної скарги про те, що справа повинна розглядатись за правилами ст.ст. 109, 113 ЦПК України, тобто за місцем проживання відповідача ОСОБА_4, (АДРЕСА_1, що є територією Залізничного району м. Львова) не слід вважати обґрунтованими, зважаючи на те, що при конкуренції правил підсудності мають застосовуватися правила виключної підсудності.

Тому, апеляційну скаргу слід визнати безпідставною та відхилити, а ухвалу суду першої інстанції, як таку, що постановлена з дотриманням вимог процесуального закону щодо правил підсудності, - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.2 п.1, 312 ч.1 п.1, 313, 314 ч.1 п.4, 315, 317, 319 ЦПК України, -

у х в а л и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 - відхилити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 21 квітня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий : Я.А. Левик

Судді : Л.Б. Струс

М.М. Шандра