Ухвала суду № 70305137, 16.11.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 1309/4455/12 Головуючий у 1 інстанції: Колодяжний С.Ю.

Провадження № 22-ц/783/2669/17 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.

У Х В А Л А

судового засідання

16 листопада 2017 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - Мікуш Ю.Р.,

суддів - Павлишина О.Ф., Приколоти Т.І.

секретар Іванова О.О.

З участю ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові заяву ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про виправлення описки та зменшення судового збору в ухвалі Апеляційного суду Львівської області від 10 липня 2017 року про залишення апеляційної скарги ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на рішення Залізничного районного суду міста Львова від 23 лютого 2017 року без руху,-

в с т а н о в и л а:

В провадженні Апеляційного суду Львівської області перебуває справа за позовом Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи - Управління природних ресурсів і регулювання земельних відносин, Львівська міська рада, треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору - ОСОБА_3, ОСОБА_7, про зобов'язання демонтувати самочинну прибудову та зустрічною позовною заявою ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_5 до Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", третя особа - ОСОБА_8, про визнання права власності на реконструйований житловий будинок.

Рішенням Залізничного районного суду міста Львова від 23 лютого 2017 року позов Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про демонтаж самочинно здійсненої прибудови до будинку - задоволено.

Зобов'язано ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 - співвласників будинку АДРЕСА_1 демонтувати самочинно побудовану на землях міськземфонду двоповерхову прибудову розміром 4,6 м. х 6,3 м. до житлового будинку АДРЕСА_1.

Стягнуто із ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради по 1,87 грн. судових витрат з кожного.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради про визнання права власності на реконструйований житловий будинок на АДРЕСА_1 загальною площею 213,3 кв.м. та житловою площею 127,1 кв.м - відмовлено.

В задоволенні позову третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_3 та ОСОБА_7 до ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про усунення перешкоду в користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу прибудови на АДРЕСА_1 - відмовлено.

Вказане рішення в апеляційному порядку 10 березня 2017 року оскаржили ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 10 липня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на рішення Залізничного районного суду міста Львова від 23 лютого 2017 року залишено без руху для оплати судового збору в розмірі 3524 грн.50 коп. (а.с.187-189 т.8).

01 серпня 2017 року ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 подали заяву про зменшення розміру судового збору, звільнення від сплати судового збору ОСОБА_6 та виправлення описки щодо розміру судового збору.

В обґрунтування заяви зазначають, що не погоджуються з розміром судового збору та вважають, що такий є надмірним, зазначена сума є перешкодою для звернення до суду за захистом прав. Крім цього, вказують на те, що їх матеріальний стан не дозволяє їм оплатити такий розмір судового збору, оскільки через багаторічний конфлікт та наявність судових спорів з приводу узаконення реконструйованого будинку починаючи з 2008 року стан здоров'я апелянтів погіршився, а тому значні витрати ідуть на придбання ліків. Вважають, що за подання апеляційної скарги підлягає сплаті судовий збір в розмірі 528 грн., а тому просять виправити описку та зменшити суму судового збору з 3524,50 грн. до 528 грн. Крім цього, просять зазначити в резолютивній частині ухвали порядок її оскарження.

В обгрунтування заяви про звільнення ОСОБА_6 зазначають, що вона є ветераном - учасником війни, що стверджується посвідченням, а тому має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни, учасників війни.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2 на підтримання заяви, заперечення ОСОБА_3 з приводу заяви, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення заяви про виправлення описки та зменшення судового збору немає.

Згідно ч. 1 ст. 219 ЦПК України суд може з власної ініціативи або за заявою осіб, які беруть участь у справі, виправити допущені у судовому рішенні описки чи арифметичні помилки.

Описки - це помилки, зумовлені неправильним написанням слів. Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких належить написання прізвищ та імен, адрес, найменувань спірного майна, зазначення дат та строків.

У 19. Постанови Пленуму ВСУ від 18.12.2009 N 14 «Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснено, що вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (рішенні або ухвалі), суд не має права змінювати зміст судового рішення, він лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудності. Проте якщо неправильне визначення стягнутої суми було наслідком, наприклад, застосування закону, який не підлягав застосуванню, то підстав для виправлення арифметичних помилок немає.

Після внесення виправлень чи арифметичних помилок текст рішення змінювати не можна, проте у виконавчому листі наводяться формулювання резолютивної частини рішення в тій редакції, яку воно отримало у зв'язку з постановленням відповідної ухвали.

Як вбачається з ухвали від 10 липня 2017 року про залишення апеляційної скарги без руху, визначений судом розмір судового збору відповідає вимогам Закону «Про судовий збір», а тому не є опискою.

Відповідно до пп.6 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір»(з змінами станом на 01.09.2015 року) судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення суду становить 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви скарги.

Статтею 6 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру. За подання зустрічних позовних заяв, а також заяв про вступ у справу третіх осіб із самостійними позовними вимогами судовий збір справляється на загальних підставах. У разі якщо позов подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір обчислюється з урахуванням загальної суми позову і сплачується кожним позивачем пропорційно долі поданих кожним з них вимог окремим платіжним документом. У разі коли позов немайнового характеру подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір сплачується кожним позивачем окремим платіжним документом у розмірах, установлених статтею 4 цього Закону за подання позову немайнового характеру. Судовий збір справляється з урахуванням загальної суми позову також у разі: подання позову одним позивачем до кількох відповідачів; об'єднання суддею в одне провадження кількох однорідних позовних вимог.

В даній справі встановлено, що первісна позовна заява носить немайновий характер та судовий збір за її подання становить 37,95 грн., зустрічна позовна заява має майновий характер та судовий збір відповідно до чинного на той час закону за її подання у 2015 році становив 3654 грн. 110 відсотків від вказаної суми становить 4019 грн., а відтак доводи заяви з приводу того, що судовий збір повинен становити 528 грн. є безпідставними.

Не є опискою, яка підлягає виправленню відповідно до положень ст. 219 ЦПК України неповне зазначення в резолютивній частині ухвали від 10 липня 2017 року про залишення апеляційної скарги без руху порядку оскарження ухвали.

Таким чином, заява про виправлення описки не підлягає задоволенню, оскільки зі змісту постановленої ухвали не вбачається, що судом допущено описку в тексті судового рішення у розумінні ст. 219 ЦПК України, а тому правові підстави для задоволення заяви про виправлення описки - відсутні.

Щодо заяви в частині зменшення судових витрат така не підлягає задоволенню, враховуючи такі вимоги законодавства.

Відповідно до ч.1 статті 82 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

В частині 3 ст.82 ЦПК України передбачено, що з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх оплати.

Аналочні норми містить ст.8 Закону України «Про судовий збір».

У п.29 Постанови Пленуму ВССУ №10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» роз»яснено, що відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір» та статті 82 ЦПК єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 10 ЦПК повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Однак до заяви про зменшення розміру судового збору, апелянти не надали жодних доказів на підтвердження скрутного матеріального становища, в матеріалах справи такі відсутні.

Щодо прохання позивача не обмежувати доступ до правосуддя у зв'язку з неспроможністю сплатити судовий збір, то слід зазначити, що неможливість слати судового збору не може сприйматися як обмеження, про що зазначено у п.60 рішення Європейського суду з прав людини у справі Креуз проти Польщі де Суд постановив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції. Судом наголошено, що сума зборів, призначена у світлі конкретних обставин цієї справи, включаючи спроможність заявника її сплатити та стадію, на якій перебував розгляд справи на той момент, коли обмеження було накладено, є важливими чинниками при визначенні того, скористалася ця особа своїм правом доступу до суду чи ні та чи мала "розгляд судом" (див. "Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства" та "Аїт-Мугуб проти Франції", рішення суду, цитовані вище, там само, пункт 63 і далі та пункт 57 відповідно).

З приводу звільнення від сплати судового збору апелянта ОСОБА_6, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно п.п. 8, ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір", від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються інваліди Великої Вітчизняної війни та сім'ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи.

Статтею 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що рішення підприємств, установ і організацій, які надають пільги, можуть бути оскаржені до районної державної адміністрації, виконавчого комітету міської ради або до районного (міського) суду. Ветерани війни та особи, на яких поширюється чинність цього Закону, звільняються від плати за оформлення документів, юридичні консультації, а також від судових витрат, пов'язаних з розглядом питань щодо їх соціального захисту.

ОСОБА_6 як ветеран війни-учасник війни не є особою яка на підставі п.п. 8 ч.1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" звільняється від сплати судового збору.

Звернення до суду з позовом особи - ветерани війни-учасника бойових дій про визнання права власності на самочинне будівництво, не пов"язане з розглядом питання щодо соціального захисту.

З врахування вищенаведеного, відсутні підстави для звільнення від сплати судового збору ОСОБА_6 за подання апеляційної скарги в даній справі.

Керуючись ст.ст.209, 219 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

В задоволенні заяви ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про виправлення описки та зменшення судового збору в ухвалі Апеляційного суду Львівської області від 10 липня 2017 року відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Головуючий: Ю.Р.Мікуш

Судді: О.Ф.Павлишин

Т.І. Приколота