Рішення № 70302978, 15.11.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 333/7356/16 Головуючий у 1-й інстанції: Варнавська Л.О.

Провадження № 22-ц/778/3666/17 Суддя-доповідач ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого Полякова О.З.

Суддів Крилової О.В.

ОСОБА_2

При секретарі Бабенко Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 04 серпня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2016 року Банк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 11.09.2008 р. між Банком та ОСОБА_3 укладено кредитний договір із змінами та доповненнями внесеними додатковою угодою №1 від 10.02.2011 року, за умовами якого останньому була відкрита відновлювальна кредитна лінія на загальну суму 15095,34 доларів США, терміном по 11.09.2015 року включно. Кредитні кошти було надано на купівлю автомобіля та сплату страхових платежів. Згідно п.1.5 кредитного договору процента ставка за договором становить 14.5% річних. За порушення строків повернення кредитів чи сплати процентів позичальник зобов’язався сплачувати банку пеню в розмірі 1,6 % від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення.

В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором 11.09.2008 року між банком та ОСОБА_3 укладено договір застави транспортного засобу та договір поруки з ОСОБА_4 За умовами договору поруки, ОСОБА_4 зобов’язалась солідарно відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов’язань ОСОБА_3 за кредитним

Станом на 21.11.2016 року виникла заборгованість за кредитним договором в сумі 1976,92 доларів США та 288792,51 грн., яка складається з суми простроченої заборгованості за кредитом – 1750,05 доларів США; суми поточної заборгованості по процентам за користування кредитом 14,56 доларів США; суми простроченої заборгованості за процентами за користування кредитом – 212,31 доларів США; суми нарахованої пені за прострочення процентів за користування кредитом – 14634,27 грн.; суми нарахованої пені за прострочення кредиту – 270451,17 грн.; суми нарахованих 3% річних за прострочення кредиту – 3358,30 грн.; суми нарахованих 3% річних за прострочення процентів – 348,77 грн.

Враховуючи вищенаведене позивач просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 1 976,92 дол. США та 288 792,51 грн., а також судовий збір в сумі 5099,78 грн.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 04 серпня 2017 року позов задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 1976 доларів США 92 центів США, що складається із заборгованості по простроченому кредиту в сумі 1750,05 доларів США; поточної заборгованості за процентами за користування кредитом в сумі 14,56 доларів США; простроченої заборгованості за процентами за користування кредитом в сумі 212,31 доларів США та пені за прострочення кредиту в сумі 238776 грн. 53 коп.; пені за прострочення процентів в сумі 14318 грн. 23 коп.; 3% річних за прострочення кредиту в сумі 3358,30 грн. 3% річних за прострочення процентів в сумі 348,77 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ПАТ «Родовід Банк» судовий збір в сумі 4534,72 грн.

В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду, ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Вислухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і

обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставин справи в межах доводів

апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, заслухавши пояснення учасників процесу, колегія суддів прийшла до

висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п. п. 3,4 ст.309 ЦПК Українипідставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи,порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу свої вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Судом першої інстанції було встановлено, що 11.09.2008 року між ВАТ " Родовід Банк", правонаступником якого є ПАТ "Родовід Банк" та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 34/АА-00054.08.2, відповідно до умов якого Банк надав ОСОБА_3 у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання кредит в сумі 15 095,34 доларів США строком до 11.09.2015 року із сплатою 14,5 % річних за користування ним. Цільове використання кредиту придбання автомобіля та сплата страхових платежів.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Із виписки по особовому рахунку №2203500000706.840.00054 за період з 11.09.2008 р. по 21.11.2016 р. судом встановлено, що 11.09.2008 р. позичальнику ОСОБА_3 були видані кредитні кошти в сумі 15095,34 доларів США.

Відповідно до п. 3.1.2 кредитного договору відповідач ОСОБА_3 зобов’язався повернути одержаний кредит не пізніше 11.09.2015 року. За порушення строків повернення кредитів чи сплати процентів позичальник зобов’язався сплачувати банку пеню в розмірі 1,6% від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення (п. 3.6).

Відповідно до умов вищезазначеного договору щомісячна сума мінімального необхідного платежу складає 180 доларів США. Позичальник зобов’язався повертати кредит та сплачувати відсотки Банку, шляхом внесення чергового мінімального платежу щомісячно до 10 числа поточного місяця.

У договорі визначені такі суттєві обставини як момент надання кредиту, особливості його повернення та сплати відсотків, розмір щомісячних платежів, наслідки несвоєчасно та/чи неповного внесення чергового платежу тощо.

Серед інших умов договору, які докладно були проаналізовані судом першої інстанції, передбачене право Банку вимагати від позичальника дострокового виконання зобов’язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих відсотків та інших платежів, передбачених договором, можливих штрафних санкцій, якщо позичальник не вніс чергові мінімально необхідні платежі у термін, визначений в п.п.3.1.1, 3.1.2., 3.1.3. кредитного договору.

Так, у разі прострочення позичальником строку повернення кредиту чи сплати процентів, позичальник сплачує банку пеню в розмірі 1,6 % від суми простроченої заборгованості (п. 3.6 договору).

В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором №34/АА-00054.08.2 від 11.09.2008 року укладені з ОСОБА_3 договір застави транспортного засобу №34/АК-00054.08.2-3 від 11.09.2008 року та з ОСОБА_4 договір поруки №34/АА-00054.08.2-3/П від 11.09.2008 р.

Відповідно до п.1.1 договору поруки поручитель ОСОБА_4 зобов’язується солідарно відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов’язань ОСОБА_3 за кредитним договором №34/АА-00054.08.2. Поручитель бере на себе зобов’язання відповідати перед Банком в тому ж обсязі на тих же умовах та в ті ж строки, що і позичальник.

Під час апеляційного розгляду встановлено, що суд першої інстанції в частині вирішення позовних вимог щодо стягнення з відповідачів простроченої заборгованості за кредитом та простроченої заборгованості за процентами з дотриманням вимог ст. ст. 212 -215 ЦПК України належно оцінив надані докази, виконав вимоги цивільного судочинства і вирішив справу згідно з законом, вирішивши питання наявності обставин, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, суті правовідносин, що випливають із встановлених обставин, правильно застосував правові норми до цих правовідносин і дійшов вірного висновку про задоволення позову.

Судом вірно застосовані ст.ст. 526, 543, 625, 629, 1048-1050, 1054, 1055 ЦК України, за якими зобов’язання за договором, у тому числі за договором кредиту, за яким кредитодавець надає кошти, а позичальник зобов’язується їх повернути за сплатою процентів, є обов’язковими для виконання сторонами, має виконуватися належним чином, з застосуванням відповідальності за порушення грошового зобов’язання, у тому числі солідарними боржниками за договором поруки в разі настання у сторін договорів відповідальності за порушення грошового зобов’язання

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ "Родовід Банк" про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції правильно виходив з того, що ОСОБА_3 порушив умови кредитного договору, має невиконанні перед Банком зобов’язання за кредитним договором, а ОСОБА_4 як поручитель несе солідарну відповідальність по погашенню кредиту, відсотків та штрафних санкцій, внаслідок чого у них виникла заборгованість по поверненню кредиту та відсотків за його користування.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як "строк дії договору", так і "строк (термін) виконання зобов'язання" (статті 530, 631 ЦК України).

Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

З кредитного договору вбачається, що Позичальник зобов’язався відповідно до змісту пунктів 3.1.1, 3.1.2, 3.1.3 Кредитного договору починаючи з місяця, наступного за звітним, щомісяця до 10 числа (включно) кожного календарного місяця, частково погашати заборгованість за кредитами в сумі 180 доларів США та нарахованими процентами шляхом внесення готівкою чи перерахування зі свого поточного рахунку на рахунок банку №37399000090062.840. Датою сплати заборгованості за кредитом та процентами є день зарахування коштів на рахунки, вказані у пункті 1.3,1.6 цього договору. Повернути одержані кредити згідно з умовами цього договору не пізніше 11.09.2015 року та уточнити суму нарахованих процентів за користування кредитами, які повинні бути сплачені в строк, вказаний у пункті 3.1.1 цього договору.

Таким чином поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно із частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до позовної заяви ПАТ "Родовід Банк" просило стягнути з відповідачів за Кредитним договором № 34/АА-00054.08.2 від 11.09.2008 року заборгованість в розмірі 1976,92 доларів США та 288792,51 грн., яка складається з наступного: яка складається з суми простроченої заборгованості за кредитом – 1750,05 доларів США; суми поточної заборгованості по процентам за користування кредитом 14,56 доларів США; суми простроченої заборгованості за процентами за користування кредитом – 212,31 доларів США; суми нарахованої пені за прострочення процентів за користування кредитом – 14634,27 грн.; суми нарахованої пені за прострочення кредиту – 270451,17 грн.; суми нарахованих 3% річних за прострочення кредиту – 3358,30 грн.; суми нарахованих 3% річних за прострочення процентів – 348,77 грн.

Що стосується нарахування пені, то відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦПК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

Згідно правової позиції, викладеної у Постанові Верховного Суду України від 03.09.2014 р. у справі № 6-100цс14 - ч.3 ст. 551 ЦК України з урахуванням положень ст. 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої ст. 10 ЦК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.

При цьому, визначення граничного розміру залишається на розсуд суду з урахуванням дотримання критеріїв, що визначені у ч. 3 ст. 551 ЦК України.

Згідно з. п. 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", судам роз'яснено, що істотними обставинами в розумінні ч. 3 ст. 551 ЦК України можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

Виходячи з встановлених по справі обставин та того факту, що розмір неустойки, який просить стягнути позивач з відповідачів, значно перевищує розмір збитків, понесених банком внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором кредиту, їх не співмірність, ту обставину, що рішення суду повинно бути не тільки законним та обґрунтованим, а й справедливим, а також ненадання позивачем доказів завдання негативних наслідків через прострочення виконання зобов'язання відповідачем колегія суддів вважає за можливе зменшити суму пені за прострочення кредиту та пені за прострочені процентів до загальної суми пені у розмірі 50 000 грн.

Конституційний суд України в рішенні від 10.11.2011 року № 15-рп/2011 зазначає, що держава, встановлюючи законами України засади створення і функціонування грошового та кредитного ринків (п.1 ч. 2 ст. 92 Конституції України), має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і охоронюваними законом правами та інтересами споживачів кредитних послуг.

За наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд вбачає, що суд першої інстанції неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи, ухвалив рішення, яке не у повному обсязі відповідає нормам матеріального і процесуального права, а тому наявні підстави для часткового задоволення апеляційної скарги та ухвалення нового рішення.

Керуючись ст. ст. 308, 309, 314, 315, 316 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 04 серпня 2017 року у цій справі - скасувати в частині стягнення пені за прострочення кредиту в сумі 238776 грн. 53 коп. та пені за прострочення процентів в сумі 14318 грн. 23 коп.;

Ухвалити в цій частині нове рішення наступного змісту: «Стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» пеню за прострочення сплати кредиту в загальному розмірі 50 000 гр. (п’ятдесяти тисяч грн.).»

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: