Рішення № 70296138, 13.11.2017, Апеляційний суд Вінницької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючої : Копаничук С.Г.

суддів: Сала Т.Б., Марчук В.С.

при секретарі Агеєвій Г.В.

за участю представника позивача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3-ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором,, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Вінницького міського суду від 20.10.2015 року ,-

В с т а н о в и л а :

У липні 2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов мотивований тим, що 04.06.2008 року між ним та ОСОБА_3 було укладено договір № VIWWGА0000002106 відповідно до якого ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 27228,94 доларів США у вигляді не поновлювальної лінії на термін до 04.06.2023 року зі сплатою відсотків у розмірі 1,25 % на місяць на суму залишку по кредиту в строки та порядку передбаченому умовами договору з поверненням його щомісячно в розмірі 392,76 доларів США згідно графіку погашення та з передбаченою можливістю дострокового повернення .У випадку порушення зобов’язань за договором передбачено обов’язок боржника сплачувати банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом.

В порушення договору, ОСОБА_3 зобов’язання за вказаним договором належним чином не виконував, у зв’язку з чим у банку виникло право на дострокове повернення кредиту та станом на 25.06.2015 року виникла заборгованість у розмірі 21352,72 доларів США, з яких: заборгованість за кредитом – 19339,42 доларів США, заборгованість за процентами за користування кредитом – 976,78 доларів США, пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором – 8,48 доларів США, штраф (фіксована частина) – 11,81 доларів США, штраф (процентна складова) – 1016,23 доларів США.

В забезпечення виконання зобов'язань за даним договором, 06.12.2006 року між банком та ОСОБА_5 був укладений договір поруки № VIWWGА0000002106, згідно з яким остання поручилася за зобов'язаннями ОСОБА_3 перед банком в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, відсотків за користування кредитом, комісій, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.

Враховуючи наведене та на підставі ст.ст. 526, 527, 530,1050, 1054 ЦК України, ПАТ КБ «ПриватБанк» просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість по кредитному договору в зазначеній сумі, що складає 452037,15 грн.

Заочним рішенням Вінницького міського суду від 20.10.2015 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 ,ОСОБА_5 на користь ПАТ «ПриватБанк» заборгованість в сумі 452037,15 грн. Стягнуто в рівних частинах з ОСОБА_3 ,ОСОБА_5 на користь ПАТ «ПриватБанк» судові витрати в сумі 3654,00 грн.

Ухвалою Вінницького міського суду від 28.08.2017 року в задоволенні заяви ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення суду відмовлено .

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду змінити, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, зменшивши розмір стягнутої з нього суми на 27 986 ,90грн., пояснюючи це внесенням ним зазначеної суми з моменту розрахунку позовних вимог та до ухвалення судом рішення 20.10.2015 року, що суд не врахував. В частині стягнення боргу з поручителя фактично просив рішення скасувати, так як просив відмовити в позові , посилаючись на те, що ОСОБА_5 не поручалась в повному обсязі у випадку порушення ним зобов’язань. В іншій частині рішення залишити без змін.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечує, вважає рішення суду законним і обґрунтованим, а доводи скарги безпідставними, оскільки суд задовольнив позов в розмірі заборгованості станом на 25.06.2015 року ,а не станом на день ухвалення судом рішення .

Колегія суддів, заслухавши доповідача, осіб, що беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, рішення суду та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд в повній мірі цих вимог закону не дотримався, неповно встановив обставини у справі та допустив висновки, що не відповідають вимогам закону.

Так, задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі не виконували умови договорів, в зв’язку з чим станом на 25.06.2015 року утворилась заборгованість в загальній сумі 21352,72 долари США , що за курсом еквівалентно 452037,15 грн., а тому, посилаючись на ст.526, 527, 530, 533, 1050 ЦК України та виходячи з доведеності розміру заборгованості , суд солідарно стягнув її у розмірах, наведених банком в його розрахунку.

При цьому суд вірно вважав, що цивільну відповідальність за невиконання умов кредитного договору повинні нести солідарно як боржник ,так і поручитель ОСОБА_5, оскільки остання 06.12.2006 року уклала договір поруки № VIWWGА0000002106, згідно з яким поручилася перед банком за виконання кредитних зобов’язань ОСОБА_3 в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, відсотків за користування кредитом, комісій, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_5 поручалася за повернення кредиту лише в розмірі 15 доларів США і не поручалась за відповідальність за підвищеною відсотковою ставкою , безпідставні.

З неспростованих пояснень представника банку та матеріалів справи вбачається, що у розрахунку заборгованості відповідачів за кредитом позивач не застосовував нарахування відсоткової ставки в подвійному розмірі щодо відповідачів ,тому ці доводи скарги не заслуговують на увагу .

Відносно інших доводів щодо об’єму відповідальності поручительки, то вказаний текст п.16 договору поруки після цифр «15» не містить зазначення валюти «доларів США» та повністю спростовується наведеним у пунктах 2 та іншому підпункті п.16 цього ж договору. Так ,відповідно до пункту 2 договору поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов’язань в тому ж розмірі, що і боржник ,включаючи заборгованість за кредитом, відсотками, винагородою і комісією. Згідно з пунктом 16 поручитель погодився надати поруку за виконання боржником зобов’язань за кредитним договором ,зокрема, за щомісячне надання банку грошових коштів (щомісячного платежу ) в розмірі 392,76 доларів США ,що повністю спростовує доводи апеляційної скарги про те, що об’єм поруки ОСОБА_5 складає 15 доларів США. Наведене дає підстави колегії суддів розцінювати наведену у п.16 договору поруки суму «15», як опечатку.

Крім того, відповідачка ОСОБА_5 рішення суду не оскаржувала ,а тому висновок суду в частині солідарної відповідальності відповідачів є вірним .

Також частково не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо необхідності зменшення судом на 27 986 ,90 грн. розміру стягуваної заборгованості в зв’язку зі сплатою її ОСОБА_5 в період з розрахунку позовних вимог та до ухвалення судом рішення 20.10.2015 року.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Позивач звернувся з позовом до суду ,зазначивши борг відповідачів станом на 25.06.2015 року та підтвердивши його розрахунком.

Після цього та до ухвалення судом рішення 20.10.2015 року розмір позовних вимог не змінював ,не зменшував і не збільшував ні суму стягнення ,ні період ,за який проводилось нарахування заборгованості .

Відповідачі в судові засідання по справі не з’являлися , хоча про час, день та місце розгляду справи повідомлялися судом належним чином на адресу зареєстрованого місця проживання (а.с.31,32), що підтверджується матеріалами справи(а.с.48-54), доказів про зміну свого місця проживання чи перебування та сплати банку коштів станом на час ухвалення рішення суду не надали.

Таким чином ,суд встановив розмір заборгованості відповідачів на підставі наданих позивачем доказів станом на 25.06.2015 року , про що зазначив в мотивувальній частині рішення, яку і стягнув.

Та обставина ,що відповідач вносив кошти за договором в період з часу пред’явлення позовних вимог і до 20.10.2015 року, не дає суду підстави збільшувати період ,за який нараховувалась та стягувалась заборгованість до 20.10.2015 року, не впливає на розмір визначеної на 25.06.2015 року заборгованості, а відтак не є підставою для його перегляду апеляційним судом та зміни з цієї підстави оскаржуваного рішення. .Зазначена обставина може бути підставою для зарахування внесених на погашення заборгованості сум в порядку виконання судового рішення.

Враховуючи викладене , та те, що суд в резолютивній частині на відміну від мотивувальної ,не зазначив строк, станом на який стягується заборгованість, колегія суддів вважає, що рішення суду після слів «заборгованість» підлягає доповненню словами «станом на 25.06.2015 року»

Разом з тим, щодо стягнення судом розміру заборгованості ,що включала в себе, заборгованість з пені та штрафів, нарахованих банком у доларах США, суд допустив порушення норм матеріального права, які привели до неправильного визначення розміру заборгованості та вирішення справи

Згідно ч.3 ст.303 ЦПК України при ухваленні рішення апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Колегія суддів виходить з того, що неустойка, відповідно до ст.549-552 ЦК України, є не лише засобом забезпечення виконання зобов’язання, а є видом цивільно-правової відповідальності за його неналежне виконання, що не може застосовуватись на території України в доларах США, а тому проведення її нарахування у доларах США не відповідає вимогам чинного законодавства.

Враховуючи, що позивачем проведено незаконне нарахування неустойки в доларах США та стягнуто в цій частині її гривневий еквівалент ,а іншого розрахунку неустойки за порушення зобов’язання в національній валюті позивач не надав і в матеріалах справи він відсутній, колегія суддів вважає, що рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення - про відмову у задоволенні цієї частини позовних вимог.

Оскільки судом першої інстанції допущено невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, відповідно до вимог ч. 1 п. 3, 4 ст. 309 ЦПК України ухвалене в справі рішення підлягає частковому скасуванню з внесенням до нього змін та доповнень, з ухваленням нового рішення.

Керуючись ст.ст.307, 309, 316 ЦПК України, -

В и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Заочне рішення Вінницького міського суду від 20.10.2015 року в частині стягнення неустойки (штрафу ,пені) скасувати і в цій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

В іншій частині рішення змінити та доповнити, після слів «заборгованість»словами «станом на 25.06.2015 року», змінити: замість цифри «452 037,15 грн.» вказати «409 415,59 грн. »

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ потягом двадцяти днів .

Головуюча: Копаничук С.Г.

Судді: Сало Т.Б.

/підписи/

ОСОБА_6

Згідно з оригіналом:

Суддя: Копаничук С.Г.