Ухвала суду № 70293141, 14.11.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

_________

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого - судді Рейнарт І.М.

суддів Музичко С.Г., Панченка М.М.

при секретарі Горак Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 4 серпня 2017 року у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення її позову до Київської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Протасівська династія», треті особи: Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення, витребування майна з чужого незаконного володіння,

встановила:

у вересні 2016р. позивач звернулася до суду з позовом, у якому, з урахуванням збільшення позовних вимог, просила визнати недійсним, незаконним та скасувати рішення Київської міської ради №385/385 від 30 червня 2016р. про передачу ОСОБА_2 у приватну власність земельну ділянку, площею 0,032 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що розташована АДРЕСА_1, та витребувати вказану земельну ділянку із незаконного володіння ТОВ «Протасівська Династія», посилаючись на те, що спірна земельна ділянка була передана їй у оренду і на ній був збудований житловий будинок, який належить їй на праві власності.

24 квітня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на земельну ділянку, площею 0,032 га, кадастровий

номер НОМЕР_1, що розташована АДРЕСА_1,

реєстраційний номер 744788280000, та заборони органам державної реєстрації

вчиняти будь-які дії щодо цієї земельної ділянки, посилаючись на те, що ТОВ «Протасівська Династія» неправомірно захопила її будинок, погрожуючи їй розправою, і намагаються продати її будинок, і накладення арешту на земельну ділянку необхідно з метою запобігання протизаконного відчуження майна та наступних шахрайських дій.

Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 24 квітня 2017 року заяву

задоволено, накладено арешт на вказану земельну ділянку.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 1 червня 2017 року апеляційну скаргу ТОВ «Протасівська Династія» задоволено частково, ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 24 квітня 2017 року скасовано, а питання передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 4 серпня 2017 року відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду скасувати, а питання

- 2 -

про забезпечення позову передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Позивач посилається на незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали, не врахування судом, що нею були надані достатні докази, які підтверджують, що спірна земельна ділянка передана їй у оренду на строк 50 років, що нею на земельній ділянці побудований будинок, який належить їй на праві власності.

Крім того, позивач зазначає, що між нею та ОСОБА_2 існував спір про поділ майна, предметом якого була інша земельна ділянка, розташована за тією ж адресою.

Також позивач ставить під сумнів законність набуття ОСОБА_2 права власності на спірну земельнуділянку та передачу її у власність ТОВ «Протасівська Династія», в якій ОСОБА_2 є засновником.

Відповідач та треті особи, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду апеляційної скарги (с.с.93, 95, 96, 105, 106, 107, 151), двічі у судове засідання не з'явилися, тому відповідно до ст. 305 ЦПК України колегія суддів провела судовий розгляд у їх відсутність.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, яка підтримала апеляційну скаргу, вивчивши копії матеріалів цивільної справи, заперечення представника відповідача на апеляційну скаргу та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи недостатньо доказів для підтвердження прав позивача на спірну земельну ділянку.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи по забезпеченню позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно з п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб та заборони вчиняти певні дії.

Частиною 3 статті 152 ЦПК України визначено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У п. 4 Постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

З копії позовної заяви, з урахуванням збільшення позовних вимог, вбачається, що позивач оспорює рішення Київської міської ради №385/385 від 30 червня 2016р., на підставі якого ОСОБА_2 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,032 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що розташована АДРЕСА_1, та правомірність передачі ТОВ «Протасівська Династія» права власності на вказану земельну ділянку.

При цьому, у підтвердження своїх вимог позивач надала суду договір оренди спірної земельної ділянки, який був нею укладений 11 листопада 2008р. з Київською міською радою, строком на 50 років, що на цій земельній ділянці нею побудований житловий будинок, літера «З», який належить позивачу на праві власності, що підтверджується відомостями з

- 3 -

Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Також позивачем надані відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з якого вбачається, що після пред'явлення даного позову 14 лютого 2017р. ОСОБА_2 передав спірну земельну ділянку у власність ТОВ «Протасівська Династія».

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що вищезазначені обставини свідчать про те, що між сторонами виник спір про право на вищезазначену земельну ділянку, а позивач надала суду документи, які, на її думку, свідчать про її право на пред'явлення даного позову.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 за час судового розгляду розпорядився спірною земельною ділянкою, передавши її у власність юридичній особі, що стало підставою для уточнення позивачем своїх позовних вимог та призводить до затягування розгляду справи судом.

Крім того, відповідач ТОВ «Протасівська Династія», як власник спірної земельної ділянки, може розпорядитися нею на власний розсуд, що у подальшому може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення даного позову, так як позивач просить витребувати вказану земельну ділянку із незаконного володіння ТОВ «Протасівська Династія».

Вказані обставини справи, надані позивачем документи та норми матеріального права не були враховані судом першої інстанції при повторному розгляді заяви позивача про забезпечення позову, тому ухвала суду підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про часткове задоволення заяви.

Разом з тим, вимога позивача у забезпечення позову про заборону органам державної реєстрації вчиняти будь-які дії щодо спірної земельної ділянки, задоволенню не підлягає, так як дана вимога неконкретизована, а органи державної реєстрації не є учасниками судового розгляду, що суперечить положенням ст. 152 ЦПК України, тому колегія суддів вважає, що підстав для задоволення даної вимоги позивача не має.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом ухвала про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову постановлена без врахування обставин справи та заявлених позивачем вимог, з недотриманням вимог матеріального права, тому вона підлягає скасуванню, а заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст.303, 307, 312, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 4 серпня 2017 року скасувати, постановити нову ухвалу, якою заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити частково.

У забезпечення позову ОСОБА_1 накласти арешт на земельну ділянку, площею 0,032 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що розташована АДРЕСА_1, реєстраційний номер 744788280000.

В іншій частині заяви відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: