Ухвала суду № 70292661, 14.11.2017, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2017 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Яремка В. В.

суддів: Височанської Н. К., Перепелюк І. Б.

секретар Тодоряк Г.Д.,

з участю прокурора Балук О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за апеляційною скаргою виконувача обов'язків керівника Сторожинецької місцевої прокуратури Мельничука Олександра Івановича на ухвалу Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 08 листопада 2016 року,

встановила:

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів.

Зазначав, що між ним та відповідачем була досягнута домовленість про укладення договору купівлі-продажу нежитлової будівлі складу літ. «А-1» загальною площею 218,40 кв. м, колії №1, що знаходиться по АДРЕСА_1, згідно якого відповідач продає позивачу указане нерухоме майно за 125 000 грн.

Гроші відповідач отримав за розпискою.

Посилаючись на те, що відповідач ухиляється від передачі нерухомого майна та нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, позивач просив стягнути з відповідача сплачені кошти.

Ухвалою Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 08 листопада 2016 року визнано мирову угоду, укладену між сторонами, провадження у справі закрито.

За умовами мирової угоди відповідач визнає, що ним було отримано від позивачки грошові кошти в сумі 125 000 гривень.

Відповідач ОСОБА_2 передає позивачу ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості будівлю складу літ. «А-1» загальною площею 218,40 кв. м, колію №1, що знаходиться по АДРЕСА_1.

У жовтні 2017 року на зазначену ухвалу виконувачем обов'язків керівника Сторожинецької місцевої прокуратури Мельничуком О. І., який діє самостійно в інтересах держави, подано апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати, відмовити у визнанні мирової угоди, справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Посилається на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що умови мирової угоди порушують інтереси держави, законодавчо встановлений порядок набуття права на нерухоме майно, право власності на спірне нерухоме майно у відповідача не виникло, воно не може бути предметом мирової угоди.

Заслухавши думку прокурора, що бере участь у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Постановляючи ухвалу про визнання мирової угоди та закриваючи провадження у справі, суд виходив з того, що мирова угода, укладена сторонами з метою врегулювання спору, стосується лише прав та обов'язків сторін, предмета позову, не суперечить закону та не порушує права, свободи та інтереси інших осіб.

Такий висновок суду першої інстанції є помилковим.

Так, ч. 3 ст. 31 ЦПК України передбачено, що сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадії цивільного процесу.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов'язків сторін та предмета позову.

Відповідно до ч. 5 ст. 175 ЦПК України, закриваючи провадження у справі, суд за клопотанням сторін може постановити ухвалу про визнання мирової угоди. Якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди і продовжує судовий розгляд.

Висновок суду першої інстанції про те, що мирова угода стосується лише прав та обов'язків сторін, предмета позову, не суперечить закону та не порушує права, свободи та інтереси інших осіб є помилковим.

За змістом ст. 175 ЦПК України мирова угода - це складена сторонами з урахуванням інтересів усіх заінтересованих осіб, що беруть участь у справі, угода, яка затверджується судом лише після встановлення законності й обґрунтованості її умов, а також з'ясування думки усіх заінтересованих осіб щодо можливості її затвердження.

Умови мирової угоди мають безпосередньо стосуватися лише прав та обов'язків сторін та предмету спору, тобто матеріально-правової вимоги позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Не може визнаватися судом мирова угода, умови якої не пов'язані зі спірними правовідносинами.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем заявлені вимоги про стягнення коштів, тоді як вимоги про визнання права власності на нерухоме майно не заявлялися.

Суд першої інстанції не врахував, що укладена між сторонами мирова угода в частині визнання права власності на нерухоме майно не стосується предмета позову, яким є стягнення коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ЗК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Статтею 120 ЗК України передбачено перехід права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю або споруду.

Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 331 ЦК України встановлено порядок набуття права власності на новостворене майно та об'єкти незавершеного будівництва.

Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Суд першої інстанції не врахував, що будівництво чи реконструкція будь-якого об'єкта має відповідати вимогам законодавства, містобудівної документації, а також містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки. Контроль за додержанням законодавства та містобудівної документації при забудові територій здійснюють виконавчі комітети сільських, селищних, міських рад. Ці повноваження виконавчих комітетів місцевих рад передбачені ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст. 14 Закону України «Про основи містобудування».

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 24 постанови від 12 червня 2009 року №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» якщо сторони виявили намір укласти мирову угоду, то при необхідності їм може бути надана можливість оформити умови мирової угоди, для чого суд оголошує перерву в судовому засіданні. У разі якщо умови мирової угоди не суперечать закону, не порушують права, свободи чи інтереси інших осіб (не сторін), суд визнає мирову угоду та закриває провадження у справі. До ухвалення судового рішення суд роз'яснює сторонам їх наслідки.

Зважаючи на те, що лише власник вправі розпоряджатися належним йому майном, суд першої інстанції під час вирішення питання про визнання мирової угоди не звернув увагу на те, що в матеріалах справи відсутні відомості про належність відповідачу на праві власності будівлі складу літ. «А-1» загальною площею 218,40 кв. м, колії №1, що знаходиться по АДРЕСА_1.

З наданої прокурором письмової інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за №99301888 від 04 жовтня 2017 року вбачається, що до затвердження мирової угоди відповідач не значився власником указаного нерухомого майна (а.с.43-44).

Щодо цього нерухомого майна також відсутня інформація про прийняття його в експлуатацію, подання повідомлення щодо початку підготовчих та будівельних робіт (а.с.40-42).

Отже, на час визнання мирової угоди суд першої інстанції, не мав належних доказів про право власності відповідача на нерухоме майно, що знаходиться по АДРЕСА_1, а тому передчасно та безпідставно визнав мирову угоду.

Оскаржуваною ухвалою суд першої інстанції фактично визнав за відповідачем право власності на нерухоме майно усупереч законодавчо визначеному порядку набуття такого права.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду передбачено лише у статтях 335 та 376 ЦК України. В інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема з правочинів (ч. 1 ст. 328 цього Кодексу).

Тому, обґрунтованими є доводи апеляційної скарги про те, що укладена між сторонами мирова угода порушує інтереси держави, оскільки позивач набув право власності на нерухоме майно, що знаходиться по АДРЕСА_1, з порушенням порядку визначеного діючим законодавством.

Таким чином, ухвала про визнання мирової угоди та закриття провадження у справі постановлена внаслідок неповно з'ясованих обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, а тому відповідно до пп. 1, 4 ч. 1 ст. 311 ЦПК України вона підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На підставі наведеного та керуючись п. 4 ч. 2 ст. 307, пп. 1, 4 ч. 1 ст. 311 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу виконувача обов'язків керівника Сторожинецької місцевої прокуратури Мельничука Олександра Івановича задовольнити.

Ухвалу Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 08 листопада 2016 року про визнання мирової угоди та закриття провадження у даній справі скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Головуючий В. В. Яремко

Судді: Н. К. Височанська

І. Б. Перепелюк