Ухвала суду № 70292361, 09.11.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/4591/17 Головуючий 1 інст. – Матвієвська Г.В.

Справа № 644/5619/16-ц Доповідач – Котелевець А.В.

Категорія: право власності

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2017 року Апеляційний суд Харківської області в складі:

головуючого – Котелевець А.В.,

суддів – Піддубного Р.М., Швецової Л.А.,

за участю секретаря – Огар І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом за апеляційною скаргою ОСОБА_2 – представника ОСОБА_3 на рішення Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 16 грудня 2016 року,

у с т а н о в и в :

У липні 2016 року ОСОБА_1 звернулася у суд до Харківської міської ради з позовом та просила: визнати за нею право власності на квартиру № 2, загальною площею 48,20 кв.м., у будинку № 13 по вулиці Дизельна в м. Харкові; кімнату № 150-А, загальною площею 18,60 кв.м., у будинку готельного типу № 1 по вулиці Другої П’ятирічки в м. Харкові в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, як спадкоємиці четвертої черги.

В обґрунтування позову вказала, що 16 березня 1994 року померла ОСОБА_5, яка є матір’ю ОСОБА_6. За життя ОСОБА_5 заповіту складено не було; на момент смерті матері ОСОБА_6 проживала разом із нею, від спадщини не відмовлялась та фактично її прийняла, вступивши в управління та володіння спадковим майном.

01 грудня 2000 року померла ОСОБА_6, яка заповіту також не залишила. ОСОБА_4, донька померлої, проживала разом із нею, від спадщини не відмовлялась та фактично її прийняла вступивши в управління та володіння спадковим майном.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 09 жовтня.2013 року встановлено факт родинних зв'язків між ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6С, а саме, що ОСОБА_5 є матір'ю ОСОБА_6 та бабусею ОСОБА_4

15 січня 2014 року померла ОСОБА_7, яка є рідною сестрою ОСОБА_6 та тіткою ОСОБА_4 Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 27 листопада 2014 року ОСОБА_4 визначено додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7

23 грудня 2014 року ОСОБА_4 померла. За життя заповіту не склала.

Позивач зазначила, що останні п'ять років фактично проживала з ОСОБА_4 як одна сім'я, постійно доглядала за останньою, купувала харчі, допомагала їй у сплаті комунальних послуг; під час перебування ОСОБА_4 у лікарні вона купувала для неї необхідні ліки, сплачувала витрати пов'язані з перебуванням останньої у лікарні, а після смерті оплатила усі необхідні платежі, пов'язані з її похованням.

Вважаючи себе спадкоємцем, який прийняв спадщину, вона звернулась до приватного нотаріуса Харківського міського управління юстиції ОСОБА_8 для отримання Свідоцтва про право на спадщину за законом, але отримала відповідь про неможливість його оформлення у зв'язку з відсутністю реєстрації права власності на нерухоме майно за спадкодавцем ОСОБА_4

Представник Харківської міської ради позов не визнав, посилаючись на його безпідставність.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 16 грудня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 15 березня 2017 року, позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на квартиру № 2, загальною площею 48,20 кв.м., у будинку № 13 по вулиці Дизельна у м. Харкові та кімнату № 150-А, загальною площею 18,60 кв.м., у будинку готельного типу № 1 по вулиці Другої П’ятирічки у м. Харкові в порядку спадкування за законом після померлої 23 грудня 2014 року ОСОБА_4, як спадкоємцем четвертої черги.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 – представник ОСОБА_3, посилаючись на підстави, передбачені статтею 309 ЦПК України, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Зокрема зазначає, що ОСОБА_3 є рідним сином ОСОБА_4, померлої 23 грудня 2014 року. З моменту народження постійно проживав в ІНФОРМАЦІЯ_1, однак за вказаною адресою не зареєстрований. На час відкриття спадщини проживав разом зі своєю матір’ю ОСОБА_4, від спадщини не відмовлявся. Однак оформили свої спадкові права не мав можливості, оскільки позивач ОСОБА_1 незаконно заволоділа правовстановлюючими документами на майно та іншими особистими документами матері, з приводу чого він звертався до правоохоронних органів; строк для прийняття спадщини пропустив з поважних причин, оскільки у нього був відсутній паспорт.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 303 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції - судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (1268 ЦК України).

Відповідно до пункту 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7 (далі – Пленум № 7) справи про спадкування за законом мають вирішуватись на основі правил глави 86 ЦК. Спадкування за законом здійснюється почергово. За відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття всіма спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують спадкоємці відповідної черги.

Статтею 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Матеріали справи свідчать, що згідно з Свідоцтвом про право власності на житло від 05 листопада 1993 року, виданим Відділом приватизації житла підприємства «Харківські теплові мережі» на підставі наказу від 03 листопада 1993 року за № 588, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на праві спільної (сумісної) власності належала квартира АДРЕСА_1 (а. с. 6-7).

16 березня 1994 року померла ОСОБА_5, що підтверджується Свідоцтвом про смерть 1-ВЛ № 275483, виданим 17 березня 1994 року Харківським міським ЗАГС, актовий запис № 4548 (а. с. 10).

За життя ОСОБА_5 заповіту складено не було.

01 грудня 2000 року померла ОСОБА_6, яка заповіту також не склала (Свідоцтво про смерть 1-ВЛ № 253838 видане Харківським міським відділом РАГСУ 01 грудня 2000 року, актовий запис № 3015) (а. с. 9).

На момент смерті ОСОБА_6 її донька - ОСОБА_4 проживала разом із нею, від спадщини не відмовлялась та фактично її прийняла, вступивши в управління та володіння спадковим майном.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 09 жовтня.2013 року встановлено факт родинних зв'язків між ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6С, а саме, що ОСОБА_5 є матір'ю ОСОБА_6 та бабусею ОСОБА_4 (а. с. 8).

15 січня 2014 року померла ОСОБА_7, яка є рідною сестрою ОСОБА_6 та тіткою ОСОБА_4, що підтверджується Свідоцтвом про смерть 1-ВЛ № 430792, виданим відділом РАЦСу по місту Харкову реєстраційної служби ХМУЮ 18 січня 2014 року, актовий запис № 891 (а. с. 44).

ОСОБА_7 на праві власності належала кімната № 150-А, загальною площею 18,60 кв.м, у будинку готельного типу № 1, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Другої П’ятирічки.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 27 листопада 2014 року ОСОБА_4 визначено додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 (а. с. 42).

ОСОБА_4 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_7, але не отримала свідоцтво про право на спадщину за законом.

23 грудня 2014 року ОСОБА_4 померла, заповіту не склала, що підтверджується Свідоцтвом про смерть 1-ВЛ № 478956, виданим відділом РАЦСу по місту Харкову реєстраційної служби ХМУЮ 24 грудня 2014 року, актовий запис № 18391 (а. с. 43).

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, в той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України).

ОСОБА_3 є рідним сином ОСОБА_4, що підтверджується Свідоцтвом про народження IV – ВЛ № 315224, виданим Дзержинським ЗАГС м. Харкова 09 вересня 1986 року, актовий запис № 899 (а. с. 137).

За змістом норм статей 1268 - 1269 ЦК України порядок прийняття спадщини встановлюється залежно від того чи проживав постійно спадкоємець разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та від особливостей правового статусу спадкоємця як малолітньої, неповнолітньої, недієздатної особи або ж особи, цивільна дієздатність якої обмежена.

Так, відповідно до частин 3, 4 статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (стаття 1270 ЦК України).

Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв’язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має прав звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини (пункт 20 Пленум № 7).

ОСОБА_3 на час відкриття спадщини після смерті матері з ОСОБА_4 зареєстрований не був, про що свідчить довідка Комунального підприємства «Жилкомсервіс» (а. с. 205).

Із заявою про встановлення факту проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини ОСОБА_3 звернувся лише у 2017 року, тобто з пропуском шестимісячного строку, встановленого частиною 1 статті 1270 ЦК України (а. с. 206).

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 17 серпня 2017 року провадження у вказаній справі зупинено до розгляду Апеляційним судом Харківської області апеляційного провадження та набрання законної сили рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом.

Отже, підстави вважати ОСОБА_3 особою, яка прийняла спадщину в розумінні частини 3 статті 1268 ЦК України відсутні.

Таким чином, встановивши, що спадкоємці першої черги після смерті ОСОБА_4 спадщину не прийняли, інші спадкоємці попередніх черг відсутні, а ОСОБА_1 є спадкоємцем четвертої черги суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 308, 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – представника ОСОБА_3 – відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 16 грудня 2016 року – без змін.

Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий – А.В. Котелевець

Судді – Р.М. Піддубний

ОСОБА_9