Рішення № 70288740, 14.11.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Демченко Е.Л.

суддів - Куценко Т.Р., Максюта Ж.І.

при секретарі - Кругман А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Оболонь» на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 квітня 2014 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства «Оболонь» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на нерухоме майно, -

в с т а н о в и л а:

У січні 2012 року публічне акціонерне товариство «Оболонь» (далі - ПАТ «Оболонь») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на нерухоме майно, мотивуючи тим, що 01 березня 2008 року між закритим акціонерним товариством «Оболонь», правонаступником якого є ПАТ «Оболонь», та товариством з обмеженою відповідальністю «Магнат Сервіс» (далі - ТОВ «Магнат Сервіс») було укладено договір купівлі-продажу продукції №8, відповідно до умов якого ПАТ «Оболонь» зобов'язалось виготовляти та продавати продукцію, а ТОВ «Магнат Сервіс» її приймати та оплачувати, а також повернути тару; термін дії договору один рік, у подальшому дію договору було пролонговано до 01 березня 2012 року.

Вказували, що 13 травня 2008 року з метою забезпечення належного виконання усіх зобов'язань за договором купівлі-продажу продукції №8 між ПАТ «Оболонь» та ОСОБА_2 укладений договір іпотеки.

Зазначали, що за вказаним договором ОСОБА_2 передав в іпотеку належне йому нерухоме майно, а саме, житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 Новомосковського району Дніпропетровської області та дві земельні ділянки площею 0,25 га та 0,29 га, розташовані за цією ж адресою.

Загальна вартість предмета іпотеки, згідно звіту про експертну оцінку майна, складає 1.181.195 грн.

Зазначали, що свої зобов'язання за договором купівлі-продажу продукції вони виконали, а ТОВ «Магнат Сервіс» допустив порушення умов договору не провівши повного розрахунку з ними.

Посилаючись на те, що станом на 22 грудня 2011 року заборгованість ТОВ «Магнат Сервіс» за поставлену продукцію складала 463.570 грн.15 коп.; вартість тари, яка не була повернута, 2.089.980 грн., з врахуванням вартості предмету іпотеки просили у рахунок погашення заборгованості за договором купівлі-продажу продукції №8 від 01 березня 2008 року, укладеного між ПАТ «Оболонь» та ТОВ «Магнат Сервіс», в розмірі 1.229.170 грн.15 коп., звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 13 травня 2008 року, укладеного між ПАТ «Оболонь» та ОСОБА_2, житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 Новомосковського району Дніпропетровської області; земельну ділянку площею 0,250 кв.м, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована по АДРЕСА_1 Новомосковського району Дніпропетровської області; земельну ділянку площею 0,219 кв.м, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована по АДРЕСА_1 Новомосковського району Дніпропетровської області.

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 квітня 2014 року у задоволенні позову ПАТ «Оболонь» відмовлено.

Додатковим рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 травня 2014 року вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ПАТ «Оболонь», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 квітня 2014 року та постановити нове рішення про задоволення їхніх позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 серпня 2014 року рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 квітня 2014 року та додаткове рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 травня 2014 року залишене без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 жовтня 2014 року відмовлено ПАТ «Оболонь» у відкритті касаційного провадження

Постановою Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 жовтня 2014 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 вересня 2016 року ухвала апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 серпня 2014 року скасована, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів находить, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які буди досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1)чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2)чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3)які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4)яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5)чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6)як розподілити між сторонами судові витрати; 7)чи є негайні підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8)чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Однак зазначеним вимогам закону ухвалене у справі рішення суду не відповідає.

Згідно ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Відповідно до положень ст.ст.526,527,530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Встановлено судом і це підтверджується матеріалами справи, що 01 березня 2008 року між ЗАТ «Оболонь» (правонаступником якого є ПАТ «Оболонь») та ТОВ «Магнат Сервіс» було укладено договір купівлі-продажу продукції №8 строком дії на один рік, відповідно до якого ЗАТ «Оболонь» зобов'язалося виготовляти та продавати продукцію, а ТОВ «Магнат Сервіс» у свою чергу зобов'язалося приймати та оплачувати продукцію й повернути тару. У подальшому дію договору було пролонговано до 01 березня 2012 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «Магнат Сервіс» за договором купівлі-продажу, 13 травня 2008 року між ЗАТ «Оболонь» та ОСОБА_2 укладено іпотечний договір, відповідно до якого останній передав в іпотеку ЗАТ «Оболонь» нерухоме майно, що належить йому на праві власності, а саме житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 Новомосковського району Дніпропетровської області та дві земельні ділянки площею 0,25 га та 0,29 га, розташовані за цією ж адресою.

Загальна вартість предмета іпотеки складає 1.181.195 грн.

ТОВ «Магнат Сервіс» не в повному обсязі провело розрахунок з ПАТ «Оболонь».

Станом на 22 грудня 2011 року заборгованість ТОВ «Магнат Сервіс» за поставлену продукцію за розрахунком ПАТ «Оболонь» склала 463.570 грн.15 коп., вартість тари, яка не була повернута, 2.089.980 грн.

18 жовтня 2012 року Господарський суд Дніпропетровської області порушив провадження у справі про банкрутство боржника ТОВ «Магнат Сервіс».

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 6 листопада 2012 року ТОВ «Магнат Сервіс» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі та призначено ліквідатора.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16 квітня 2013 року затверджено звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс та ліквідовано юридичну особу ТОВ «Магнат Сервіс».

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців 22 травня 2013 року державним реєстратором проведено реєстрацію припинення юридичної особи ТОВ «Магнат Сервіс» у зв'язку з визнанням її банкрутом.

Відмовляючи у задоволенні позову ПАТ «Оболонь», суд першої інстанції дійшов висновку, що основне зобов'язання припинилося з ліквідацією юридичної особи і, як наслідок, припинилося й зобов'язання, яке його забезпечувало, тобто іпотека.

Однак, погодитися з такими висновками суду неможливо, оскільки суд дійшов них через неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, що у відповідності до ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, припинення договору, з якого виникає забезпечене іпотекою зобов'язання зіставляють з підставами для припинення права іпотеки.

Однак при цьому слід ураховувати, що відповідно до вимог статей 526,599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Будь-які забезпечувальні зобов'язання, які випливають з основного зобов'язання, не ;повинні припиняти дію зобов'язань, які забезпечують основне зобов'язання, яке залишилось невиконаним.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про іпотеку» іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом.

Укладаючи договір застави (іпотеки), заставодавець (іпотекодавець) приймає на себе всі ризики,пов'язані з невиконанням зобов'язання боржником (у межах вартості предмета застави (іпотеки)), у тому числі й ті, що виникають унаслідок банкрутства боржника з його подальшим виключенням із Реєстру.

Оскільки покладення на особу, яка видала забезпечення, цих ризиків відбулося за договором, укладеним заставодавцем (іпотекодавцем) саме з кредитором, то всі прийняті ризики повинні покладатися на особу, яка видала забезпечення, і після припинення існування боржника, отже, ліквідація боржника не повинна припиняти обов'язок заставодавця (іпотекодавця) з несення цих ризиків. Інше може бути передбачено договором між кредитором та особою, яка видала забезпечення, тобто звільнення останньої від таких ризиків повинно бути предметом спеціальної домовленості між такою особою і кредитором.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що сам факт ліквідації боржника за кредитним договором з унесенням запису до відповідного реєстру про припинення юридичної особи за наявності заборгованості боржника за цим договором не є підставою для припинення договору іпотеки, який укладено для забезпечення виконання кредитного договору боржником.

Частинами першою, другою статті 590 ЦК України визначено порядок дій заставодержателя (іпотекодержателя) щодо захисту свого права у разі, коли основне зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін).

Статтею 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Колегія суддів наголошує на тому, що ЗАТ «Оболонь» реалізувало своє право іпотекодержателя щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, звернувшись до суду з позовом в період дії договору іпотеки, коли зобов'язання, забезпечене іпотекою, належним чином не виконувалося та до виключення боржника з Реєстру.

Отже, можна зробити висновок, що постановлення господарським судом ухвали про ліквідацію юридичної особи боржника за основним зобов'язанням і його виключення з Реєстру не припиняє поруки, якщо кредитор до виключення боржника з цього Реєстру реалізував своє право щодо поручителя, пред'явивши до нього позов.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду України від 10 лютого 2016 року у справах №6-216цс14 та 6-84цс15.

Відповідно до ст.360-7 ЦПК України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України

Оскільки викладена правова позиція прийнята за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах то вона підлягає застосування у вищевикладеній ситуації.

Колегія суддів доходить висновку, що у суду першої інстанції не було підстав для відмови у задоволенні позову саме з підстав припинення юридичної особи боржника.

В той же час, колегія суддів позбавлена можливості задовольнити заявлені ПАТ «Оболонь» позовні вимоги у зв'язку з наступним.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, тому подання позивачем доказів на підтвердження наведених вище обставин є обов'язковим, оскільки в цій частині між позивачем та відповідачем виник спір про право, і такі докази матимуть значення для ухвалення рішення у справі. Докази, які позивач повинен подати в рахунок обґрунтування всіх тих обставин, на які він посилається як на підставу для задоволення його вимог, і на підставі яких суд в подальшому встановлює наявність або відсутність підстав для задоволення позову чи відмови у його задоволенні, - повинні бути виключно належними та допустимими.

Згідно із ст.129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін.

Позивач, як сторона по справі, зобов'язаний довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, відповідно до ст.10 ЦПК України.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Положення ст.11 ЦК України визначають, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Нормами ст.58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст.60 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.ст.27,46 ЦПК України).

Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст.27 ЦПК України), так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.1 ст.179 ЦПК України).

За способом утворення докази поділяються на первинні (відомості про факти одержують із першоджерела - з оригіналу документа, від свідка-очевидця і т.п.) і похідні (відомості про факти одержують із джерела, що відтворює інший доказ, - з копії документа).

За відношенням до шуканого факту докази поділяються на прямі (прямо вказують на наявність або відсутність шуканого факту) і непрямі (дозволяють зробити припускаємий висновок про шуканий факт).

За загальними положеннями ЦПК України на суд покладено обов'язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 січня 2017 року було задоволено клопотання відповідача та призначено по справі почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлене питання - чи виконаний підпис у акті №3729 звірки взаємних розрахунків за продукцію та тару за березень 2011 року від імені директора ТОВ «Магнат Сервіс» ОСОБА_2 - ОСОБА_2 або іншою особою?

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 січня 2017 року було задоволено клопотання відповідача та призначено по справі бухгалтерсько-економічну експертизу, на вирішення якої поставлені питання: чи підтверджується документально встановлене позивачем відвантаження ним продукції та тари на адресу ТОВ «Магнат Сервіс» на загальну суму 126.380.586 грн.04 коп. за період з 06 січня 2009 року по 31 серпня 2011 року, на виконання умов договору купівлі-продажу №08 від 01 березня 2008 року; чи підтверджується заборгованість боржника, документально встановлена позивачем в претензії, наданій до матеріалів справи, за договором купівлі-продажу №08 від 01 березня 2008 року; чи передбачають умови договору купівлі-продажу №08 від 01 березня 2008 року, 10 травня 2011 року, укладеного з ТОВ «Магнат Сервіс», можливість відвантаження на адресу ТОВ «Магнат Сервіс» пустої тари з метою виконання умов укладеного договору; чи не занижена в документації фактична кількість повернутої покупцем пустої тари, отриманої за договором купівлі-продажу №08 від 01 березня 2008 року, укладеного ПАТ «Оболонь» з ТОВ «Магнат Сервіс»; чи підтверджується документально вказаний у позовній заяві ПАТ «Оболонь» розмір заборгованості, що утворилась під час розрахунків між ПАТ «Оболонь» та ТОВ «Магнат Сервіс» у зв'язку з невиконанням боржником умов договору №08 від 01 березня 2008 року, 10 травня 2011 року; чи була належною методика ведення бухгалтерського обліку за даними господарськими операціями; чи можливо на підставі існуючих доказів визначити реальну суму заборгованості боржника ТОВ «Магнат Сервіс» перед ПАТ «Оболонь», отриманої за договором купівлі-продажу №08 від 01 березня 2008 року; чи є в даному випадку, виходячи з математичних розрахунків та умов договору, факт завищення розміру заборгованості боржника.

Апеляційним судом були виконані клопотання експерта та витребувані додаткові, необхідні для проведення призначених експертиз, документи.

Згідно висновку експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи №0427/450/12 від 18 квітня 2017 року, яка проведена Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз, підпис від імені ОСОБА_2 в графі «Директор_Підпис» у розділі ТОВ «Магнат Сервіс» акту №3729 звірки взаємних розрахунків за продукцію та тару за березень 2011 без дати - виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою з наслідуванням його справжньому підпису (т.3 а.с.122-127).

Згідно висновку експерта за результатами проведення судової економічної експертизи №584/585-17 від 30 травня 2017 року, проведеного Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз, по першому питанню, документально підтвердити встановлену позивачем відвантаження ним продукції та тари на адресу ТОВ «Магнат Сервіс» на загальну суму 126.380.586 грн.04 коп. за період з 06 січня 2009 року по 31 серпня 2011 року, на виконання умов договору купівлі-продажу №08 від 01 березня 2008 року в об'ємі наданих документів не надається за можливе, з причин наведених в дослідницькій частині. По другому питанню, документально підтвердити заборгованість боржника, документально встановлену позивачем в претензії, наданій до матеріалів справи, за договором купівлі-продажу №08 від 01 березня 2008 року в об'ємі наданих документів не надається за можливе, з причин наведених в дослідницькій частині. По третьому питанню, вирішення питання не відноситься до завдань судово-економічної експертизи Відповідь носить довідковий характер в дослідницькій частині. По четвертому питанню, документально встановити чи не занижена в документації фактична кількість повернутої покупцем пустої тари, отриманої за договором купівлі-продажу №08 від 01 березня 2008 року, укладеного ПАТ «Оболонь» з ТОВ «Магнат Сервіс» 2008 року в об'ємі наданих документів не надається за можливе, з причин наведених в дослідницькій частині. По п'ятому питанню, документально підтвердити вказаний у позовній заяві ПАТ «Оболонь» розмір заборгованості, що утворилась під час розрахунків між ПАТ «Оболонь» та ТОВ «Магнат Сервіс» у зв'язку з виконанням боржником умов договору №08 від 01 березня 2008року, в об'ємі наданих документів не надається за можливе. По шостому питанню, питання передбачає проведення ревізійних дій, що не відноситься до завдань судово-економічної експертизи. По сьомому питанню, документально підтвердити вказаний у позовній заяві ПАТ «Оболонь» розмір заборгованості, що утворилась під час розрахунків між ПАТ «Оболонь» та ТОВ «Магнат Сервіс» у зв'язку з виконанням боржником умов договору №08 від 01 березня 2008року, в об'ємі наданих документів не надається за можливе. По восьмому питанню, документально підтвердити вказаний у позовній заяві ПАТ «Оболонь» розмір заборгованості, що утворилась під час розрахунків між ПАТ «Оболонь» та ТОВ «Магнат Сервіс» у зв'язку з виконанням боржником умов договору №08 від 01 березня 2008 року, в об'ємі наданих документів не надається за можливе.

В дослідницькій частині висновку експерта за результатами проведення судової економічної експертизи №584/585-17 від 30 травня 2017 року, зазначено, що в об'ємі наданих документів підтвердити документально вказаний у позовній заяві ПАТ «Оболонь» розмір заборгованості, що утворилась під час розрахунків між ПАТ «Оболонь» та ТОВ «Магнат Сервіс» у зв'язку з виконанням боржником умов договору №08 від 01 березня 2008 року не надається за можливе.

Товарні накладні та товарно-транспортні накладні за період з 06 січня 2009 року по квітень 2011 року експертній установі ПАТ «Оболонь» не надані у зв'язку з їх знищенням.

Дослідивши матеріали зазначеної цивільної справи, колегією суддів було встановлено, що позивачем не доведено суми заборгованості, у рахунок погашення якої він просить звернути стягнення на іпотечне майно.

В основу розрахунку заборгованості позивачем покладено акт №3729 звірки взаємних розрахунків за продукцію та тару за березень 2011 без дати, в той час коли висновком експертизи встановлено, що відповідач ОСОБА_2 не підписував даний акт. Сума заборгованості, згідно висновків експертизи, також не встановлена.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ПАТ «Оболонь» саме у зв'язку з їх недоведеністю належними та допустимими доказами.

Керуючись ст.ст.303,307,309,313,314,316,317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Оболонь» задовольнити частково.

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 квітня 2014 року та додаткове рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 травня 2014 року скасувати.

В задоволені позову публічного акціонерного товариства «Оболонь» відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий: Демченко Е.Л.

Судді: Куценко Т.Р.

Максюта Ж.І.