Постанова № 70285341, 13.11.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2017 р. Справа№ 910/16952/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Жук Г.А.

Ткаченка Б.О.

за участю представників:

від позивача - Головіна І.І., представник за довіреністю №010-01/6986 від 31.08.2012;

від відповідача - Гелетій І.І., представник за довіреністю №41/3 від 29.08.2017,

розглянувши апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Бліц-Інформ" на ухвалу господарського суду міста Києва від 19.09.2017 про задоволення частково заяви приватного акціонерного товариства "Бліц-Інформ" про відстрочення виконання рішення господарського суду міста Києва від 21.02.2017 у справі №910/16952/14 (суддя Якименко М.М.) за первісним позовом публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" до приватного акціонерного товариства "Бліц-Інформ" про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом приватного акціонерного товариства "Бліц-Інформ" до публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" про визнання додаткової угоди №27106К4-25 від 01.11.2013, недійсною.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.02.2017 у справі №910/16952/14 первісний позов задоволено повністю. Припинено провадження у справі (за первісним позовом) в частині стягнення 10 963 942,62 грн. заборгованості за кредитом. Стягнуто з відповідача на користь позивача 2 751 962,18 грн. процентів за користування кредитом, 10 000,00 грн. плати за управління кредитом, 777 766,90 грн. пені за порушення строків погашення кредиту, 186 513,83 грн. пені за порушення строків сплати процентів за користування кредитом, 678,89 грн. пені за порушення строків сплати плати за управління кредитом, 460 916,78 грн. 3% річних від простроченої суми боргу за кредитом, 109 974,91 грн. 3% річних від простроченої суми боргу за процентами за користування кредитом, 286,43 грн. 3% річних від простроченої суми боргу за платою за управління кредитом, 1 347 860,95 грн. інфляційне збільшення суми боргу за кредитом, 83 096,06 грн. інфляційне збільшення суми боргу за процентами за користування кредитом, 1 219,00 грн. інфляційне збільшення суми боргу за платою за управління кредитом. В задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2017 рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2017 у справі №910/16952/14 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.08.2017 у справі №910/16952/14 рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2017 у справі №910/16952/14 залишені без змін.

Приватне акціонерне товариство "Бліц-Інформ" звернулось до господарського суду із заявою про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2017 у справі №910/16952/14 терміном на 3 (три) роки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2017 у справі №910/16952/14 заяву приватного акціонерного товариства "Бліц-Інформ" про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2017 у справі №910/16952/14 задоволено частково; відстрочено виконання рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2017 у справі №910/16952/14 до 01.01.2018.

Розглянувши заяву про відстрочку виконання рішення, з урахуванням того, що позивач заперечував проти її задоволення, місцевий господарський суд визнав причини, з яких рішення суду не може бути виконано у встановлений термін, поважними, та частково задовольнив заяву, відстрочивши виконання рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2017 у справі №910/16952/14 до 01.01.2018.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.09.2017 у справі №910/16952/14 скасувати, та заяву задовольнити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що визначений судом в оскаржуваній ухвалі термін відстрочення є необґрунтованим, оскільки обставини, які склалися в господарській діяльності товариства, впливають на неможливість виконання судового рішення в такий короткий строк.

Представник апелянта - відповідача у справі в судовому засіданні 13.11.2017 надав пояснення, якими підтримав апеляційну скаргу.

Представник позивача надав пояснення, яким просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу місцевого господарського суду - без змін.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Частиною 5 статті 106 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Згідно ст. 121 Господарського процесуального кодексу України за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони виконавчого провадження або за власною ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Статтею 33 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Відповідно до пункту 7.1.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Пунктом 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" передбачено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

В обґрунтування необхідності відстрочення виконання судового рішення відповідач посилається на те, що фінансова криза 2008 року та криза 2012-2014р.р. призвели до скорочення виробництва та експорту, зменшення доходів. Впродовж останніх років господарська діяльність товариства має збитковий характер. В результаті значних коливань курсу національної валюти по відношенню до іноземних валют, кредиторська заборгованість товариства перед банками збільшилась в 2,7 разів. Основними видами продукції, яку виробляє товариство є поліграфічна продукція, попит на яку суттєво зменшився. Крім того, до 2014 року товариство мало у своєму складі 28 філій, проте через окупацію на території АРК та м. Донецьк і м. Луганськ припинено діяльність 4 філій, внаслідок чого понесено збитки в розмірі 12,1 млн. грн. Фінансові показники товариства погіршились внаслідок заборгованості Державного бюджету України з повернення відповідачу відшкодування ПДВ, яка становить 22.236.116,36 грн.

Відповідач зазначає, що погашення заборгованості можливо тільки шляхом здійснення системи заходів, спрямованих на відстрочення всієї кредиторської заборгованості.

Колегія суддів, розглянувши матеріали даної справи дійшла висновку про те, що наведені відповідачем обставини свідчать про ускладнення виконання рішення місцевого господарського суду, разом з тим термін, на який відповідач просить відстрочити його виконання є необґрунтовано великим.

Так, господарський суд вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін.

У даному випадку, задовольнивши заяву частково та відстрочивши виконання рішення до 01.01.2018, суд ухвалив збалансоване рішення, враховуючи інтереси обох сторін у справі.

При цьому, в контексті необхідності врахування інтересів позивача при задоволенні заяви про відстрочку, колегія суддів зазначає наступне.

Так, у даних правовідносинах позивач виступає кредитором та проблеми девальвації національної валюти, ріст цін та падіння курсу національної валюти України у відношенні до іноземних валют безпосередньо впливають і на позивача.

Позивач, як сторона, що належним чином виконала свої зобов'язання перед відповідачем, несе збитки через відсутність можливості розпорядження коштами, які складають суму заборгованості.

Так, позивач також має певні фінансові зобов'язання, а прострочення, яке виникло за кредитним договором ще у 2013 та продовжує тривати, перешкоджає позивачу виконувати вказані зобов'язання.

За наведених обставин, надання відповідачу відстрочки виконання рішення строком на три роки порушить матеріальні інтереси стягувача тривалим невиконанням судового рішення.

Згідно ст. 124 Конституції України, ст. ст. 4-5, 115 Господарського процесуального кодексу України та ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" судові рішення є обов'язковими до виконання усіма органами, громадянами та юридичними особами на всій території України.

Згідно з мотивувальною частиною рішення №16-рп/2009 від 30.06.2009р. Конституційного Суду України виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004р. по справі "Шмалько проти України" (заява №60750/00) зазначено, що для цілей ст.6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду". Також, зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 20.10.2012 р. "Рисовський проти України" суд повторив, що виконання остаточного рішення суду, розглядається як невід'ємна частина суду в розумінні ст. 6 Конвенції.

У рішенні від 17.05.2005р. по справі "Чіжов проти України" (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення заяви відповідача про відстрочку виконання рішення суду строком до 01.01.2018.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала місцевого господарського суду прийнята з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Бліц-Інформ" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.09.2017 у справі №910/16952/14 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.

3. Матеріали справи №910/16952/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді Г.А. Жук

Б.О. Ткаченко