Ухвала суду № 70280395, 10.11.2017, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/4269/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.11.2017 місто Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Світлик О.М., при секретарі судового засідання Гайданці Г.В., з участю особи, яка подала скаргу ОСОБА_1, її представника адвоката ОСОБА_2, розглянувши скаргу ОСОБА_1 на постанову слідчого СВ Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області від 25.04.2017 року про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014070030002690 від 14.11.2014 року,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до слідчого судді із вищевказаною скаргою, згідно з якою просить скасувати постанову слідчої СВ Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області від 25.04.2017 року про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014070030002690 від 14.11.2014 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172, ч. 1 ст. 175, ч. 1 ст. 366 КК України.

На обґрунтування вимог скарги зазначає, що постановою слідчої СВ Ужгородського ВП ГУНП у Закарпатській області ОСОБА_3 від 25.04.2017 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014070030002690 від 14.11.2014 року, закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України за відсутністю в діях посадових осіб ТОВ «Фоззі-Фуд» складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172, ч. 1 ст. 175, ч. 1 ст. 366 КК України.

Вказує, що з даною постановою вона не згідна та вважає її незаконною і необґрунтованою.

За твердженням ОСОБА_1 у показах вона зазначала, що отримала по рекомендованому листу від 19.12.2011 року з ТОВ «Фоззі-Фуд» на дві її адреси кожний з наказом про звільнення та супровідним листом вих. № 1924/01 від 19.12.2011 року до нього. Жодних інших документів, ні листків непрацездатності, ні іншого листа, у конвертах не було.

Також у скарзі вказує, що як зазначено у постанові, слідством проводився слідчий експеримент, були допитані свідки, і було встановлено, що у конвертах, направлених на її дві адреси 19.12.2011 року з ТОВ «Фоззі-Фуд», не містилися лікарняні листки та лист вих. № 1925/01 від 19.12.2011 року.

У скарзі ОСОБА_1 зазначає, що при цьому слідство не бере до уваги, що чеки саме від цих рекомендованих відправлень та повідомлення про їх вручення були використані ТОВ «Фоззі-Фуд» в суді як докази надсилання (повернення) їй листків непрацездатності листом вих. № 1925/01 від 19.12.2011 року.

Вважає, що слідством не встановлено походження листа № 1925/01, яким стверджується повернення листків непрацездатності. Не взято до уваги, що повернення листків непрацездатності без прийняття відповідного рішення про призначення або відмову у призначенні допомоги по тимчасовій непрацездатності взагалі не передбачено законодавством (ст. ст. 4, 6, 35-37, 50-52 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням»).

При цьому, за твердженням ОСОБА_1 листки непрацездатності серії АВФ №№ 410648, 434537, які вона надала до ТОВ «Фоззі-Фуд» 09.12.2011 року під підпис ОСОБА_4, як встановлено слідством не були їй повернуті (надіслані) та не оплачені. Ці листки видані їй у встановленому законом порядку та підлягають оплаті.

Таким чином, на думку ОСОБА_1, щоб уникнути відповідальності за непроведення повних розрахунків по заробітній платі при звільненні (за період більш, ніж один рік) працівники ТОВ «Фоззі-Фуд» надали до суду лист вих. № 1925/01 від 19.12.2011 року невідомого походження, підтвердивши його надсилання чеками та повідомлення про вручення від зовсім інших листів. Дана обставина слідством не перевірялась.

Крім того, вказує, що слідчою так і не перевірено всі обставини, про які повідомлено у заяві про кримінальне правопорушення. У оскаржуваній постанові слідча знову посилається на наявність рішення у цивільній справі, що є неправомірно, оскільки всі фактичні дані повязані з обставинами кримінального правопорушення, про яке було повідомлено нею підлягали перевірці в межах кримінального провадження, такі мали бути встановлені та їм мала бути надана належна правова оцінка на підставі доказів, зібраних та перевірених саме в межах кримінального провадження, про що й наголошував слідчий суддя ще у своїй ухвалі від 12.05.2015 року, якою скасував постанову слідчого про закриття даного кримінального провадження.

З огляду на наведене, вважає, що слідство не було проведено повно та всебічно, не було допитано ряд свідків, не було допитано керуючу магазину «Сільпо» ОСОБА_5, не витребувано та не оглянуто документи магазину «Сільпо», що згідно з відповіддю, містились в архіві, не зясовано походження та призначення графіків виходу на роботу, актів про порушення, листа № 1925/01, яким стверджується повернення листків непрацездатності.

У даному судовому засіданні особа, яка подала скаргу ОСОБА_1 та її представник адвокат ОСОБА_2 вимоги скарги підтримали.

Слідча СВ Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_3 у дане судове засідання не зявилася, про причини неявки слідчого суддю не повідомила.

Водночас на запит слідчого судді до суду заступником начальника СВ Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_6 скеровано матеріали кримінального провадження № 12014070030002690 від 14.11.2014 року.

Статтею 22 КПК України регламентовано, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Слідчим суддею, з урахуванням принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України, та положень ч. 3 ст. 306 КПК України, визнано можливим розгляд скарги у відсутності слідчої, на підставі наданих особою, яка подала скаргу доказів та матеріалів кримінального провадження № 12014070030002690.

Заслухавши пояснення особи, яка подала скаргу та її представника, вивчивши скаргу та долучені до неї матеріали, а також дослідивши матеріали кримінального провадження № 12014070030002690, слідчий суддя прийшов до наступного висновку.

Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений ч. 1 ст. 303 КПК України.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржено рішення слідчого про закриття кримінального провадження заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.

Судовим розглядом встановлено, що слідчим відділом Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області здійснювалося досудове розслідування кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014070030002690 від 14.11.2014 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172, ч. 1 ст. 175, ч. 1 ст. 366 КК України, за заявою ОСОБА_1 щодо факту звільнення 16.12.2011 року наказом № 151/МЗУ73-К ОСОБА_1 з посади оператора компютерного набору, відділу товарного обліку магазину № 73 «Сільпо» ТОВ «Фоззі-Фуд» з 16.12.2011 року за власним бажанням, яке за її твердженням є незаконним, а також щодо факту внесення завідомо неправдивих відомостей до бухгалтерської документації щодо графіку роботи та оплати праці працівника даного магазину ОСОБА_1 службовими особами магазину «Сільпо» ТОВ «Фоззі-Фуд».

25.04.2017 року слідчою слідчого відділу Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_3 було винесено постанову про закриття кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014070030002690 від 14.11.2014 року, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у звязку з відсутністю складів кримінальних правопорушень, передбачених ст. 172 ч. 1, ст. 366 ч. 1 КК України в діях посадових осіб ТОВ «Фоззі-Фуд».

Зокрема, як слідує з оскаржуваної постанови та матеріалів кримінального провадження № 12014070030002690 досудовим розслідування встановлено, що за заявою ОСОБА_1 Територіальною державною інспекцією праці у Закарпатській області була проведена перевірка додержання законодавства про працю в магазині № 73 «Сільпо» ТОВ «Фоззі-Фуд», якою встановлено, що наказом № 6/МЗУ73-К від 19.04.2010 року ОСОБА_1 прийнято на посаду оператора компютерного набору, відділу товарного обліку магазину № 73 «Сільпо» з 19.04.2010 року на неповний робочий день. Наказом № 21/МЗУ73-К від 01.03.2011 року ОСОБА_1 переведено на посаду оператора компютерного набору, відділу товарного обліку магазину № 73 «Сільпо» з 19.04.2010 року на повний робочий день. Наказом № 151/МЗУ73-к від 16.12.2011 року ОСОБА_1 звільнена з посади оператора компютерного набору, відділу товарного обліку магазину № 73 «Сільпо» з 16.12.2011 року за власним бажанням (ст. 38 КЗпП України). Перевіркою табелів обліку використання робочого часу за період січень-грудень 2011 року фактів залучення ОСОБА_1 до робіт у святкові і неробочі дні, до робіт в нічний час та надурочних робіт не встановлено. Додані ОСОБА_1 до заяви табелі та графіки виходу на роботу до уваги не прийняли, оскільки на них відсутні будь-які реквізити та печатки, які б підтверджували місце роботи ОСОБА_1 в магазині № 73 «Сільпо». За період роботи з 19.04.2010 року по 16.12.2011 року ОСОБА_1 надавалися щорічні основні та додаткові відпустки. На день звільнення 16.12.2011 року ОСОБА_1 було не використано два календарні дні щорічної відпустки. Оплату щорічних, додаткових відпусток та нарахування всіх належних до виплати сум при звільненні ОСОБА_1 перевірити не надалось можливим у звязку з тим, що нарахування заробітної плати проводиться бухгалтерією ТОВ «Фоззі-Фуд» (Київська область, м. Вишневе, вул. Промислова, 5). По фактам, викладеним у заяві ОСОБА_1, колишній керуючий магазину № 73 «Сільпо» ОСОБА_5 у письмовому поясненні повідомила, що додаткові робочі дні для ОСОБА_1 вона не збільшувала. До виконання обовязків продавця не залучала. Також, у письмовому поясненні ОСОБА_5 повідомила, що графіки виходу на роботу за 2011 рік вона не зберігала, так як не вважала за необхідне їх зберігати, у звязку з тим, що на підставі них заповнювала табелі обліку використання робочого часу, чим порушила вимоги п. 401, п. 415 наказу Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України № 41 від 20.07.1998 року «Про затвердження переліку типових документів». Наказ № 151/МЗУ73-к від 16.12.2011 року про звільнення її за власним бажанням ОСОБА_1 був надісланий на її адреси (м. Ужгород, вул. І. Ваша, 18 та вул. Собранецька, 120/12) рекомендованим листом від 19.12.2011 року вих. № 1924/01. При звільненні, трудову книжку ОСОБА_1 видано на руки 11.07.2014 року, а не в день звільнення 16.12.2011 року. На адреси проживання ОСОБА_1 (м. Ужгород, вул. І. Ваша, 18 та вул. Собранецька, 120/12) адміністрацією були надіслані рекомендовані листи від 16.12.2011 року № 1917/01 та від 19.12.2011 року № 1924/01, про прибуття її на підприємство для отримання трудової книжки. За наслідками перевірки за допущені порушення законодавства про працю на ОСОБА_5 складений протокол про адміністративне правопорушення за ознаками ч. 1 ст. 41 КУпАП.

Також слідчим суддею встановлено, що рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22.02.2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 10.09.2013 року, у цивільній справі № 712/3987/2012 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Фоззі-Фуд» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у задоволенні позову ОСОБА_1 було відмолено. Зі змісту рішення суду першої інстанції слідує, що матеріалами справи встановлено, що 19.12.2011 року вихідним листом № 1925/01 листки непрацездатності серії АВФ № 410648 від 21.11.2011 року за період з 21.11.2011 року по 29.11.2011 року та серії АВФ № 434537 від 30.11.2011 року за період з 30.11.2011 року по 05.12.2011 року було повернуто позивачу на дооформлення. Суд апеляційної інстанції у своїй ухвалі констатував, що щодо листків непрацездатності та нарахування коштів відповідно до них, судом вірно встановлено, що вони були повернуті позивачці на дооформлення, оскільки останні не відповідали вимогам Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності, про що в матеріалах справи містяться докази про отримання позивачем повідомлення про вручення поштового відправлення.

З матеріалів кримінального провадження № 12014070030002690 встановлено, що 27.02.2015 року слідчим СВ Ужгородського МВ УМВС України в Закарпатській області було винесено постанову про закриття кримінального провадження № 12014070030002690 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, яку ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12.05.2015 року скасовано.

Після відновлення досудового розслідування слідчою у якості свідка був допитаний ОСОБА_7 батько ОСОБА_1, який показав, що неодноразово його донька працювала у вихідні та святкові дні. Також, він неодноразово бачив як його донька, перебуваючи у залі, викладала товар та обслуговувала клієнтів. На його запитання до доньки чому вона працює у залі вона йому пояснювала, що виконує вказівку директора магазину. Крім того, її робочий день закінчувався о 21, 22, 23 годинах, хоча, на скільки йому відомо, згідно з встановленим графіком її робочий час закінчувався о 18.00 год. У допиті ОСОБА_7 підтвердив факт надходження у грудні 2011 року на адресу за місцем його проживання (м. Ужгород, вул. Собранецька, 120/12) листа від ТОВ «Фоззі-Фуд», в якому містились документи про те, що його доньку звільнено з роботи за власним бажанням, а саме супровідний та наказ про звільнення, інших документів у листі не було. Про те, що на адресу проживання його доньки (м. Ужгород, вул. І. Ваша, 18) було направлено аналогічний лист із долученям до нього листків непрацездатності йому стало відомо у ході судового розгляду, однак він вважає, що це є неправдива інформація, і як аргумент наводить те, що листи, які направлялися на різні адреси із різною кількістю документів мали однакову вагу, що зазначено у поштових квитанціях.

Також слідчою був проведений допит у якості свідка ОСОБА_4, яка пояснила, що на підприємстві ТОВ «Фоззі-Фуд» працює з 19.04.2010 року на посаді фахівця з персоналу. До її обовязків входить ведення кадрового діловодства. ОСОБА_1 знає, так як разом з нею працювала в магазині ТОВ «Фоззі-Фуд» «Сільпо», який розташований за адресою м. Ужгород, вул. Швабська, 3. Вона працювала на посаді фахівець з персоналу, а ОСОБА_1 працювала на посаді оператора компютерного набору. Факт отримання від ОСОБА_1 лікарняних листків серії АВФ № 410648 від 21.11.2011 року та серії АВФ № 434537 від 30.11.2011 року підтвердила. Щодо факту повернення даних лікарняних листків ОСОБА_1 надала наступні покази, а саме, 19.12.2011 року на її електронну скриньку внутрішньої електронної пошти надійшли два документи з Західного регіонального управління мережі «Сільпо», який фактично знаходиться у м. Львів, а саме лист вих. № 1925/01 від 19.12.2011 року та лист вих. № 1924/01 від 19.12.2011 року. Дані документи вона тільки підписала та завірила печаткою. Все інше, зміст документу, реєстраційний вихідний номер було підготовлено фахівцями Західного регіонального управління мережі «Сільпо» у відповідності до внутрішніх правил документообігу. Щодо наказу № 151/МЗУ73к від 16.12.2011 року, то даний документ нею було підготовлено особисто у звязку з поданою заявою про звільнення з роботи ОСОБА_1 від 16.11.2011 року та прийнятим рішенням керуючої магазином ОСОБА_5 про її звільнення. Також вона пояснила, що лист вих. № 1924/01 від 19.12.2011 року юридичним відділом було підготовлено у звязку з тим, що вона відповідно до діючого законодавства повинна була ознайомити ОСОБА_1 з наказом про звільнення та видати їй на руки трудову книжку не пізніше дня звільнення. Однак, ОСОБА_1 на її телефонні дзвінки не відповідала, тому вона про даний факт повідомила юридичний відділ. Ким було прийняло рішення про повернення лікарняних листків ОСОБА_1 та підготовлено лист вих. № 1925/01 від 19.12.2011 року їй невідомо. У подальшому дані документи було направлено поштовим звязком на адреси реєстрації та проживання ОСОБА_1, що підтверджується відповідними чеками «Укрпошти». Також, про факт отримання даних листів свідчить те, що ОСОБА_1 20.12.2011 року особисто прийшла до магазину і отримала трудову книжку та ознайомилась з наказом про звільнення. Ким саме на пошті було відправлено листи не памятає у звязку з плином часу. Також ОСОБА_4 зазначила, що у кожний лист нею було вкладено супровідні за № 1924/01 від 19.12.2011 року та № 1925/01 від 19.12.2011 року, накази № 151/МЗУ73к від 16.12.2011 року, а до листа, який було направлено на адресу м. Ужгород, вул. І. Ваша, 18, було долучено листки непрацездатності у звязку з тим, що ОСОБА_4 було відомо про фактичне місце проживання ОСОБА_1

Як встановлено слідчим суддею, з метою перевірки доводів потерпілої ОСОБА_1 про те, що ненаправлення їй листків непрацездатності підтверджується однаковою вагою листів, які було відправлено, органом досудового розслідування був проведений слідчий експеримент, допитано свідків ОСОБА_8, начальника виробничо-вимірювальної лабораторії Закарпатської дирекції УДППЗ «Укрпошта» та оператора відділення поштового звязку № 15 м. Ужгород, з якого було відправлено листи, ОСОБА_9

Метою проведення слідчого експерименту було встановлення експериментальним шляхом ваги отриманих потерпілою ОСОБА_1 відправлень, шляхом їх зважування, а також встановлення різниці у вазі поштових відправлень з листками непрацездатності у кількості дві штуки та без них.

Для проведення експерименту потерпілою ОСОБА_1 було надано конверт № 8801501045391, конверт № 8801501045383, супровідний лист № 1924/01 від 19.12.2011 року 2 шт., наказ № 151/МЗУ73к від 16.12.2011 року 2 шт. Також, при проведенні слідчого експерименту використовувалися листки непрацездатності надані ДУ «ТМО МВС України по Закарпатській області» серії АГЦ № 301809 та № 301810.

Для зважування документів під час слідчого експерименту використовувалися ваги марки «Оризон-Універсал» ВР-02МСУ інвентарний номер № 3154, які використовуються для зважування листів на ВПЗ № 15 м. Ужгород.

Слідчим експериментом встановлено, що за однакових умов лист із лікарняними листками у середньому важчий на 6-8 г. Таким чином, в жодному конверті, що були направлені 19.12.2011 року ОСОБА_1 (за адресами: м. Ужгород, вул. Собранецька, 120/12; м. Ужгород, вул. І. Ваша, 18), не містились лікарняні листки, та супровідний лист 1925/01 від 19.12.2011 року. При більшій вазі вказаний конверт мав би відноситись до іншого тарифу, тобто від 20-50 г.

Разом з тим, допитаний начальник виробничо-вимірювальної лабораторії Закарпатської дирекції УДППЗ «Укрпошта» ОСОБА_8 надав пояснення, згідно з якими на відділеннях Закарпатської дирекції УДППЗ «Укрпошта» використовуються терези марки ВР-02МСУ-2/5/10, які відповідають ТУ У 21374130.002-99 виробництва ДП «Оризон-Універсал» (м. Сміла, Черкаської області). Технічні характеристики відповідають наступним даним: мінімальна вага зважування від 10 г, максимальна вага зважування 32 кг. Інтервал (дискретність) зважування даної моделі терезів згідно з технічними характеристиками складає 5 г. У діапазоні зважування від мінімуму до 2,5 кг гранична допустима похибка при первинній перевірці складає +/- 2,5 г, а в експлуатації така похибка може складати +/- 5 г. Це значить, що при зважуванні предмета масою до 2,5 кг похибка може складати +/- 5 г. Для прикладу при вазі предмету 50 г, при його зважуванні терези можуть визначити його масу у діапазоні від 45 до 55 грам. Дані показники можуть залежати від місця розташування предмету на вантажоприймальній платформі, відцентровки терезів та навіть від погодних умов. Тобто, якщо один і той же предмет декілька разів підряд зважувати, при цьому розміщувати його у різних місцях вантажоприймальної платформи, терези будуть визначати його масу у діапазоні від 45 до 55 грамів. На відділеннях терези використовуються для зважування рекомендованих листів, бандеролей та посилок, так як оплата таких відправлень залежить від їх ваги. Тарифи для рекомендованих листів встановлені до 20 г, від 20 г до 50 г та від 50 г до 100 г. Якщо різні листи мають вагу до 20 г оплата їх проводиться по встановленому єдиному тарифу.

Крім того, допитана оператор ВПЗ № 15 м. Ужгород ОСОБА_9 надала пояснення, згідно з якими на відділення поштового звязку № 15 працює з 2006 року. До її функціональних обовязків входить прийом рекомендованих листів, цінних листів з описом, пересилок, міжнародних відправлень та інше. На поштовому відділенні у своїй роботі нею використовуються ваги марки «Орізон». Дані ваги систематично проходять повірку, які здійснюють відповідальні за це працівники пошти. Чи саме дані ваги, які встановлені станом на 2016 рік використовувались нею у роботі у період 2010-2011 сказати не змогла, так як у випадку поломки ваги замінюються відповідною службою. Також вона не змогла підтвердити або спростувати факт відправлення працівниками «Сільпо». Разом з тим, нею було зазначено, що при прийнятті листів та після їх зважування вона завжди у чеках вказує конкретну вагу кожного листа.

З огляду на викладене слідча СВ Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_3 дійшла висновку, що під час проведення досудового розслідування не було здобуто даних в діянні посадових осіб ТОВ «Фоззі-Фуд» ознак обєктивної сторони складу кримінальних правопорушень, передбачених ст. 172 ч. 1, ст. 175 ч. 1, ст. 366 ч. 1 КК України, а саме щодо незаконного звільнення працівника з роботи з особистих мотивів, а також інше грубе порушення законодавства про працю, оскільки ОСОБА_1 була звільнена за власним бажанням, щодо безпідставної невиплати заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої установленої законом виплати громадянам більше ніж за один місяць, вчинена умисно керівником підприємства, установи або організації незалежно від форми власності, так як обєктивна сторона складу цього злочину виражається у безпідставній невиплаті заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої установленої законом виплати громадянам більше ніж за один місяць, однак судом було визнано, що заробітна плата останній була виплачена в повній мірі.

Згідно зі ст. 215 КПК України досудове розслідування здійснюється у формі досудового слідства. Зазначена норма, як і в цілому положення глави 19 КПК України, визначають форму та регламентують порядок проведення досудового слідства, однак не встановлюють переліку процесуальних та слідчих дій, які обовязково належить здійснити в ході досудового розслідування для його закінчення.

Орган досудового розслідування в залежності від описаних заявником обставин, в яких останній вбачає ознаки кримінально-караних діянь, на власний розсуд визначає обєм перевірочних дій, достатній, за переконанням слідчого чи прокурора, для прийняття мотивованого рішення у відповідності до положень ч. 2 ст. 283 КПК України.

Як вбачається з досліджених у судовому засіданні матеріалів кримінального провадження № 12014070030002690, під час досудового розслідування слідчою виконано всі необхідні слідчі дії, необхідні для встановлення обєктивної істини у провадженні та виконання завдань, покладених кримінальним процесуальним кодексом України.

За таких обставин, посилання ОСОБА_1 у скарзі на неповноту та невсебічність досудового розслідування, фактично як підстав для скасування оскаржуваного рішення, слідчий суддя вважає неспроможними.

Крім того особою, яка подала скаргу, не наведено переконливих доводів, які б свідчили про те, що шляхом проведення додаткових слідчих дій будуть встановлені достатні дані, які унеможливлюють закриття кримінального провадження.

При цьому, слідчий суддя констатує, що слідча СВ Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_3 дійшла до вірного висновку, що у жодному з поштових конвертів, які були направлені 19.12.2011 року ОСОБА_1 за двома її адресами, а саме м. Ужгород, вул. Собранецька, 120/12 та м. Ужгород, вул. І. Ваша, 18, не містилися оригінали лікарняних листків серії АВФ № 410648 від 21.11.2011 року та серії АВФ № 434537 від 30.11.2011 року, а також листа за вих. № 1925/01 від 19.12.2011 року.

Перевіряючи надані матеріали кримінального провадження № 12014070030002690 на предмет відповідності рішення про закриття кримінального провадження вимогам п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, слідчий суддя зазначає наступне.

Згідно з ч. 1ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно-небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.

Обовязковими елементами складу будь-якого злочину є обєкт, обєктивна сторона, субєкт, субєктивна сторона. Відсутність хоча б одного з цих елементів свідчить про те, що дії (бездіяльність), які оцінюються, не є злочином.

Статтею 172 ч. 1 КК України встановлено кримінальну відповідальність за незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів, а також інше грубе порушення законодавства про працю. З обєктивної сторони цей злочин може проявитися у діях або бездіяльності у формі: 1) незаконного звільнення працівника з роботи; 2) іншого грубого порушення законодавства про працю. Звільнення з роботи працівника має визнаватися незаконним, якщо воно здійснене без законних підстав для цього або з порушенням встановленого порядку звільнення, визначеного законом. Такі законні підстави можуть бути загальними або спеціальними.

За ст. 175 ч. 1 КК України кримінальна відповідальність настає за безпідставну невиплату заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої установленої законом виплати громадянам більш як за один місяць, вчинена умисно керівником підприємства, установи або організації незалежно від форми власності чи громадянином субєктом підприємницької діяльності. Обєктивна сторона складу цього злочину виражається у безпідставній невиплаті заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої установленої законом виплати громадянам більше ніж за один місяць. Під невиплатою заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої установленої законом виплати слід розуміти неповну або несвоєчасну виплату громадянам зазначених виплат. Така невиплата утворює склад злочину, передбаченого ст. 175 КК України, якщо вона: 1) є безпідставною; 2) має місце протягом певного строку (більше ніж за один місяць). Безпідставною зазначена невиплата вважатиметься тоді, коли вона має місце, незважаючи на наявність законних підстав для виплати заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої установленої законом виплати громадянам. Не буде складу цього злочину, якщо зазначені виплати не здійснюються на законних підставах. Склад злочину, передбаченого ст. 175 КК України, має місце лише у разі зазначеної невиплати більше ніж за один місяць. Вказівка закону на такий термін свідчить не лише про те, що невиплата, наприклад, заробітної плати чи пенсії за один місяць не є кримінально караною (за такі дії може наставати адміністративна відповідальність, передбачена ст. 41 КУпАП), а й про те, що вона може стосуватися лише тих виплат громадянам, які мають регулярний характер. Отже, склад цього злочину буде відсутній, якщо невиплата стосується одноразової (за винятком тієї, що входить в структуру заробітної плати) виплати громадянам.

Разом з тим, ст. 366 ч. 1 КК України встановлено кримінальну відповідальність за складання, видачу службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів. З обєктивної сторони цей злочин може полягати у таких формах: 1) внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей; 2) інше підроблення документів; 3) складання завідомо неправдивих документів; 4) видача завідомо неправдивих документів. Злочин, передбачений ст. 366 КК України, вважається закінченим з моменту підроблення або складання завідомо неправдивого документа незалежно від подальшого його використання, а при видачі документа з моменту його передачі зацікавленій особі.

Слідчий суддя погоджується з висновком слідчої про те, що під час досудового розслідування в рамках кримінального провадження № 12014070030002690 в діянні посадових осіб ТОВ «Фоззі-Фуд» не здобуто даних ознак обєктивної сторони складу кримінальних правопорушень, передбачених ст. 172 ч. 1, ст. 175 ч. 1, ст. 366 ч. 1 КК України, що відповідно стало достатньою підставою для прийняття остаточного процесуального рішення про закриття кримінального провадження у звязку з відсутністю складів кримінальних правопорушень.

При цьому, слідчий суддя бере до уваги, що при винесенні слідчою оскаржуваної постанови нею, виходячи з приписів Конституції України щодо обовязковості виконання судового рішення (ст. 129-1), враховано висновки рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22.02.2013 року, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 10.09.2013 року, у цивільній справі № 712/3987/2012, яким не встановлено невиплату роботодавцем належних сум більше ніж за один місяць, а, враховуючи, що період непрацездатності з 21.11.2014 по 26.11.2014, з 30.11.2014 по 03.12.2014 за листками, які, як встановлено слідчим експериментом, не були повернуті ОСОБА_1, відтак і не були виплачені роботодавцем працівнику, не виходить за межі одного місяця, вказане діяння, у свою чергу, не утворює складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 175 ч. 1 КК України.

З огляду на встановлені в ході розгляду скарги обставини, слідчий суддя приходить до висновку, що досудове розслідування в рамках кримінального провадження № 12014070030002690 проведено достатньо повно і доказів вчинення кримінальних правопорушень не встановлено, а прийняте у результаті перевірки рішення відповідає вимогам ст. 110 КПК України.

Разом з тим, слідчий суддя зазначає, що при винесенні оскаржуваної постанови слідчою помилково було зроблено посилання на зловживання влади та службових повноважень (ст. 364 КК України), так як досудове розслідування за вказаними фактами у даному випадку органом досудового розслідування в рамках кримінального провадження № 12014070030002690 не здійснювалося. Однак, дане посилання слідчої на думку слідчого судді не впливає на правильність її висновків щодо закриття кримінального провадження. При цьому, як вже зазначалося, з обєктивної сторони злочин, передбачений ст. 366 КК України, може полягати, зокрема, у внесенні службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, і такий злочин вважається закінченим з моменту складання завідомо неправдивого документа незалежно від подальшого його використання, а при видачі документа з моменту його передачі зацікавленій особі. Проте, у ході досудового розслідування таких ознак не було здобуто.

Таким чином, оцінивши вищезазначені обставини в їх сукупності, слідчий суддя вважає обґрунтованим та таким, що відповідає фактичним обставинам кримінального провадження та положенням закону про кримінальну відповідальність висновок органу досудового розслідування про закриття кримінального провадження № 12014070030002690 на підставі п. 2 ч. 1ст. 284 КПК України,у звязку з відсутністю складу злочину, а відтак у задоволенні поданої ОСОБА_1 скарги слід відмовити.

За приписами ч. 2 ст. 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути, серед іншого, про відмову у задоволенні скарги.

Керуючись ст. ст.303,304,306,307,309,372, 376 КПК України, слідчий суддя,

У Х В А Л И В:

У задоволенні скарги відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до апеляційного суду Закарпатської області протягом пяти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали 15 листопада 2017 року о 08 год. 20 хв.

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області ОСОБА_10