Ухвала суду № 70280289, 09.11.2017, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/11036/16-а

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2017 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі головуючого судді Фазикош О.В., за участю секретаря Рабош А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, справу за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради про скасування рішення органу місцевого самоврядування та зобов’язання вчинення певних дій, -

ВСТАНОВИВ:

ФОП ОСОБА_1 звернулась до Ужгородського міськрайонного суду з позовною заявою до ОСОБА_2 міської ради про скасування рішення органу місцевого самоврядування та зобов’язання вчинення певних дій.

Позовна заява мотивована тим, що 11 липня 2016 року адвокат ОСОБА_3, яка представляє інтереси позивача, отримала лист-відповідь голови ОСОБА_2 міської ради №2063/03-17 на адвокатський запит від 04.07.2016 року №2606 та документи, з яких позивачу стало відомо, що 21 квітня 2016 року ОСОБА_2 міською радою VII скликання II сесії ухвалено рішення №182 «Про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки», пунктом 7.94 якого відмовлено у наданні дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0180 га під закладом побутового обслуговування (швейна майстерня) по вул. Яроцькій, 3. Позивач вважає, що п.7.94 даного рішення підлягає скасуванню, як винесене в порушення вимог закону та її інтересів щодо передачі в оренду земельної ділянки, на якій розміщено орендований нею об’єкт, та як таке, що ґрунтується на безпідставних усних зауваженнях депутата ОСОБА_4 Проте, що це за зауваження висловлював депутат ОСОБА_4 і на чому вони базуються позивача не повідомили.

Позивач зазначає, що вона ОСОБА_1 є фізичною особою - підприємцем від 06.02.2004 року, номер запису свідоцтва про державну реєстрацію 2 324 001 0001 005578. 04 червня 2010 року між ФОП ОСОБА_1 та Департаментом міського господарства ОСОБА_2 міської ради укладено Договір №930 оренди нежитлового приміщення будівлі літ.А за адресом: м. Ужгород, вул. Яроцька, 3, загальною площею 30,5 кв.м., що передано у строкове платне користування за актом приймання-передачі від 04.06.2010 року. Об’єкт оренди по вул. Яроцькій, 3 в м. Ужгороді належить на праві власності ОСОБА_2 міській раді, що підтверджено свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 14.12.2005 року. З викопіровки з генерального плану м.Ужгорода визначається площа земельної ділянки по вул. Яроцькій №3 становить 0.0180 га. Заяву про дозвіл на підготовку проекту та необхідні документи до ОСОБА_2 міської ради позивачем подано ще 16.11.2015 року реєстраційний номер 10678.

Згідно ч.2 та ч.3 ст. 123 ЗК України, особа зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених ст. 122 ЗК, передають у власність або користування такі земельні ділянки. Відповідний орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Враховуючи зазначене, позивач просить: визнати протиправним та скасувати п.7.94 рішення №182 ОСОБА_2 міської ради VII скликання II сесії від 21 квітня 2016 року «Про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки», яким відмовлено у наданні дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0180 га під закладом побутового обслуговування (швейна майстерня) по вул. Яроцькій, 3; зобов’язати ОСОБА_2 міську раду надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0180 га під закладом побутового обслуговування (швейна майстерня) по вул. Яроцькій, 3; судові витрати покласти на відповідача.

Представником відповідача ОСОБА_2 міської ради подала до суду письмове клопотання про закриття провадження у справі №308/11036/16-а за позовною заявою ФОП ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради про скасування рішення органу місцевого самоврядування на підставі п.1 ч.1 ст.157 КАС України, у зв’язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. В клопотанні представник зазначає, що заяву про дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та необхідні документи до ОСОБА_2 міської ради були подані ОСОБА_1 з урахуванням того, що за адресою по вул. Яроцька, 3, у м. Ужгород розміщено орендований нею об’єкт (швейна майстерня), тобто з метою реалізації її права на користування земельної ділянки, яке виникло в орендаря одночасно з правом найму будівлі. Як вбачається з позовної заяви рішення ОСОБА_2 міської ради від 21.04.2016 року №182, яким позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення позивачу земельної ділянки площею 0,0180 га під закладом побутового обслуговування по вул. Яроцькій, 3, порушує цивільні права ОСОБА_1, як наймача будівлі (ч.1 ст.796 ЦК України). Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи- підприємця № 583694 ОСОБА_1 є фізичною особо-підприємцем.

Відповідно до ст. 1 ГПК підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Згідно з п.6 ст.12 ГПК господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

З положень статей 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, статей 11, 16, 167, 169, 374 Цивільного кодексу України, статей 2, 8, 48, 133, 148, 152, 197 Господарського кодексу України, статей 80, 84, 123, 124, 127, 128 Земельного Кодексу України (далі - ЗК України) випливає, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановленні сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень), діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок. Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб’єктами підприємницької діяльності. Таким чином, справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 ГПК підвідомчі господарським судам.

В судове засідання позивач та його представник не з’явились, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялись. Представник ОСОБА_3 подала до суду заяву про розгляд справи без її участі та участі позивача, в якій просить відмовити в задоволення клопотання представника відповідача про закриття провадження по справі та просить прийняти до уваги, що Верховний Суд України у постанові від 19.01.2016 року №824/167/15-а висловив чітку позицію, що «..Відповідно до ч.2 ст.2 КАС до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами встановлено інший порядок судового провадження. Відповідно до п.1 ч.2 ст.17 КАС компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб’єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб’єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п.7 ч.1 ст.3 КАС). Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій. Відповідно до частини першої ст.124 Земельного кодексу передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст.122 цього кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки….» та Постанові Верховного Суду України від 10 грудня 2013 року (колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України) справа №21-358а13.

Представник відповідача ОСОБА_2 міської ради в судове засідання не з’явився повторно, повідомлявся належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Подав до суду письмову заяву про розгляд клопотання про закриття провадження про справі без його участі.

Частиною 2 ст.128 КАС України передбачено, що неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи. Проте за клопотанням сторони та з урахуванням обставин у справі суд може відкласти її розгляд. Відповідно до ч.4 ст 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 09.11.2017 року позовну заяву в частині позовних вимог про зобов’язання ОСОБА_2 міської ради надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0180 га під закладом побутового обслуговування (швейна майстерня) по вул. Яроцькій, 3, на підставі п.5 ч.1 ст.155 КАС України за клопотанням позивача залишено без розгляду.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши письмові докази та оцінивши досліджені докази в сукупності, суд приходить до наступного висновку.

21 квітня 2016 року ОСОБА_2 міською радою VII скликання II сесії ухвалено рішення №182 «Про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки», пунктом 7.94 якого відмовлено у наданні дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0180 га під закладом побутового обслуговування (швейна майстерня) по вул. Яроцькій, 3. Позивач вважає, що п.7.94 даного рішення підлягає скасуванню, як винесене в порушення вимог закону та її інтересів щодо передачі в оренду земельної ділянки, на якій розміщено орендований нею об’єкт, та як таке, що ґрунтується на безпідставних усних зауваженнях депутата ОСОБА_4 Проте, що це за зауваження висловлював депутат ОСОБА_4 і на чому вони базуються позивача не повідомили.

За приписами п.1 ч.1 ст.157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

У відповідності до частини першої статті 124 Земельного кодексу України (далі по тексту - ЗК України) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Частиною першою статті 122 ЗК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону (частина перша статті 116 ЗК України).

У відповідності до ч.3 ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

У свою чергу, за правилами частини першої статті 123 ЗК України надання земельних ділянок комунальної власності у користування здійснюється, зокрема, органами місцевого самоврядування на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у випадках, передбачених законом, або на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). При цьому розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, передбачених статтею 122 цього Кодексу.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки (частина друга статті 123 ЗК України).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні (частина 3 статті 123 ЗК України).

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу (ч.4 ст.123 ЗК України).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи, приймає рішення про надання земельної ділянки у користування (частина 6 статті 123 ЗК України).

Як встановлено частиною 10 статті 123 ЗК України, рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів (ч.13 ст.123 ЗК України).

Згідно з ч.14 ст.123 ЗК України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у користування (оренду) громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у користування (оренду) зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у користування, за результатами розгляду яких визначені в статті 123 ЗК України органи приймають одне з відповідних рішень. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування (оренду).

У даній справі, предметом розгляду по якій є рішення ОСОБА_2 міської ради про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, у спірних відносинах відповідач реалізує свої контрольні функції у сфері управління діяльності, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.

Такий висновок суду апеляційної інстанції узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах від 19.01.2016 року по справі № 824/167/15-а, від 07.06.2016 року по справі № 820/3507/15, які є обов’язковими для врахування в силу ч.1 ст.244-2 КАС України.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 7 червня 2016 року (справа № 800/3507/15), для передачі земельної ділянки у користування (оренду) зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у користування, за результатами розгляду яких визначені в статті 123 ЗК органи приймають одне з відповідних рішень. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування (оренду). Отже, висновок судів у справі, що розглядається Верховним Судом України, предметом якої є рішення РДА про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, про те, що відповідач при його винесенні не здійснював владні управлінські функції, ґрунтується на неправильному застосуванні норм процесуального права, оскільки в цих правовідносинах відповідач реалізує свої контрольні функції у сфері управління діяльністю, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.

Отже позиція представника відповідача про те, що відповідач при винесення оскаржуваних рішень не здійснював владні управлінські функції ґрунтується на неправильному застосуванні норм процесуального права, оскільки в цих правовідносинах відповідач реалізує свої контрольні функції у сфері управління діяльністю, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.

За таких обставин підстави для закриття провадження відсутні.

Керуючись ст. 157, 165 КАС України, суд, –

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 міської ради ОСОБА_5 про закриття провадження у справі №308/11036/16-а за позовною заявою ФОП ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради про скасування рішення органу місцевого самоврядування на підставі п.1 ч.1 ст.157 КАС України, у зв’язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства – відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_6