Рішення № 70279942, 02.11.2017, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/21917/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2017 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Дергачової Н.В., при секретарі судового засідання Меркуловій Ю.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді позовну заяву ЗОКС «Бескид» до першого відповідача – ОСОБА_1 та другого відповідача – ОСОБА_2, про стягнення боргу,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач – ЗОКС «Бескид» звернувся до суду із позовною заявою до першого відповідача – ОСОБА_1 та другого відповідача – ОСОБА_2, за якою просить суд: стягнути солідарно з відповідачів на свою користь за договором кредиту та договором поруки суму 33 570,69 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив наступне.

6 лютого 2008 року між ЗОКС "Бескид" (далі - Позивач) і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 95-08 від 6 лютого 2008 року, відповідно до якого Позивач надав Відповідачу кредит на споживчі цілі на загальну суму 25 000 (Двадцять п'ять тисяч) гривень із розрахунку 27% річних від суми залишку кредиту строком на сорок вісім місяців до 6 лютого 2012 року, на умовах щомісячного погашення кредиту за встановленим графіком та сплатою відсотків за користування кредитом. З метою забезпечення виконання зобов'язання за вказаним договором між Позивачем і ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 95-08 від 6 лютого 2008 року за яким останній зобов'язувався перед Позивачем солідарно з ОСОБА_1 відповідати за виконання свого обов'язку згідно умов кредитного договору. Відповідачі за вказаними договорами належним чином не виконали взяте на себе зобов'язання, і на вимогу сплатити заборгованість сторони не реагували.

Станом на 10 грудня 2013 року Відповідачі мають заборгованість в розмірі 33 570,69 грн.. в тому числі: - непогашений кредит 22 281,03 грн., - несплачені відсотки 11 289,66 грн., які і просить стягнути позивач на свою користь.

Представник позивача в судове засідання не прибув, незважаючи на той факт, що про час і місце розгляду справи був судом належним чином повідомлений.

Відповідачі в судове засідання не прибули, незважаючи на той факт, що про час і місце розгляду справи їх було судом повідомлено належним чином, проте подали до суду заяву про розстрочення виконання рішення суду, за якою просять суд: у зв’язку з малим матеріальним доходом відповідача (поручитель) ОСОБА_2 у виді пенсії в розмірі 1247 грн. (довідка додається), а також, що на утриманні у відповідача (поручитель) ОСОБА_2 знаходиться на утримання його син ОСОБА_3, який навчається в Львівському національному університеті ветеринарної медицина ім. С.З.Гжицького на очній формі навчання (платна форма навчання), а також у зв’язку з тим, що відповідач (позичальник) ОСОБА_1 повністю згідний виплачувати повну суму заборгованості кредитній спілці «Бескид» (довідка про доходи додається), та на підставі ст. 217 ЦПК України, розстрочити виконання рішення суду наступним чином: шляхом сплати щомісячно по 560 (п’ятсот шістдесят) гривень одним або другим боржником протягом 60 (шістдесяти) місяців з дня набуття рішення законної сили. А в останній місяць залишку заборгованості в сумі 530 гривань 69 копійок.

Оскільки сторони та їх представники не прибули у судове засідання, судом у відповідності до ч. 2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що 6 лютого 2008 року між Закарпатською обласною кредитною спілкою "Бескид" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 95-08, за умовами якого позивач надав відповідачу кредит на споживчі цілі на загальну суму 25 000,00 грн. із сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 27% річних від суми залишку кредиту строком на сорок вісім місяців до 6 лютого 2012 року, на умовах щомісячного погашення кредиту за встановленим графіком та сплатою відсотків за користування кредитом.

З метою забезпечення виконання зобов'язання за вказаним договором між позивачем і ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 95-08 від 6 лютого 2008 року, за умовами якого останній поручився перед позивачем за виконання ОСОБА_1 вищезазначеного кредитного договору.

Відповідачі за вказаними договорами належним чином не виконали взяте на себе зобов'язання, і на вимогу сплатити заборгованість сторони не реагували.

Станом на 10 грудня 2013 року Відповідачі мають заборгованість в розмірі 33 570,69 грн.. в тому числі: - непогашений кредит 22 281,03 грн., - несплачені відсотки 11 289,66 грн., які і просить стягнути позивач на свою користь.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про кредитні спілки» кредитна спілка може укладати від свого імені договори та інші угоди, які не суперечать цьому Закону, іншим нормативно-правовим актам та статуту кредитної спілки, набувати майнові та немайнові права, мати обов'язки, що випливають із законодавства України та укладених кредитною спілкою угод, бути позивачем і відповідачем у судах.

За правилами ст.5 Закону України «Про кредитні спілки» кредитні спілки в Україні діють відповідно до цього Закону, інших законів України та виданих відповідно до них нормативно-правових актів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» кредитні спілки належать до фінансових установ виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг. Фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг та яка внесена до відповідного реєстру у порядку, встановленому законом.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1 цього Закону фінансовий кредит – це кошти, які надаються в позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під процент.

Як визначено в ч. 1 ст. 1 Закону України «Про кредитні спілки» кредитна спілка - це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об'єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки. Абзацом 3 ч. 1 ст. 21 цього Закону передбачено, що кредитна спілка відповідно до свого статуту надає кредити своїм членам на умовах їх платності, строковості та забезпеченості в готівковій та безготівковій формі.

Частиною 4 статті 8 Закону України «Про кредитні спілки» передбачено, що ліцензуванню підлягає діяльність кредитної спілки із залучення внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки, а також інші види діяльності відповідно до закону.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та ч.4 ст.8 Закону України «Про кредитні спілки» діяльність з надання фінансового кредиту підлягає обов'язковому ліцензуванню.

На підставі ч. 2 ст. 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» здійснення діяльності з надання фінансових кредитів дозволяється тільки після отримання відповідної ліцензії.

Відповідно до норм матеріального права, що діяло під час укладення договору кредиту, ЗОКС «Бескид» повинна була мати необхідний обсяг цивільної дієздатності для видачі кредиту на зазначених у ньому умовах.

Судом з'ясовано, що ЗОКС «Бескид» на момент видачі кредиту мала ліцензію необхідну для діяльності кредитної спілки по залученню внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки. Видача кредитів членам Спілки за рахунок членських внесків та внесків (вкладів) членів на депозитні рахунки додаткового ліцензування не потребує.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

ЗОКС «Бескид» свої зобов'язання за Договором виконала в повному обсязі, а саме надала відповідачу – ОСОБА_4 кредит у розмірі, встановленому Договором.

Про отримання Позичальником кредиту свідчить наявний у матеріалах справи видатковий касовий ордер від 06.02.2008 року серії 01АААА № 733987 на суму 25 000,00 грн., отримувачем за яким є ОСОБА_1

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

З наданих до позовної заяви матеріалів справи встановлено, що Позичальник взяті на себе зобов'язання щодо поверненню кредиту та процентів за його користування належним чином не виконує.

Згідно долученого позивачем до позовної заяви розрахунку, станом на 10 грудня 2013 року заборгованість Позичальника ОСОБА_1 за кредитним договором №95-08 від 06.02.2008 року становить 33 570,69 грн., в тому числі: 22 281,03 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 11 289,66 грн. – заборгованість по відсотках за користування кредитом.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, Відповідач порушує зобов'язання за даним Договором.

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Згідно частини другої статті 1054 та частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України наслідками порушення Боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

З досліджених судом матеріалів вбачається, що з метою забезпечення виконання зобов'язання за Кредитним договором, 06 лютого 2008 року між ЗОКС «Бескид» та ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 95-08, за умовами якого він зобов'язався перед позивачем солідарно з ОСОБА_1 відповідати за виконання останнім своїх обов'язків згідно умов кредитного договору № 95-08 від 06.02.2008 року.

Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники, якщо договором не встановлено додаткову відповідальність поручителя.

За змістом пунктів 3.1 та 3.2 Договорів поруки відповідальність Поручителя настає у випадку, якщо Позичальник не виконує або неналежним чином виконує свої грошові зобов’язання згідно Договору позики. Поручитель та Боржник несуть солідарну відповідальність перед Кредитором. Поручитель відповідає по зобов’язаннях Боржника в повному обсязі, тобто: повернення кредиту, виплату відсотків за його користування, сплату додаткових відсотків.

Згідно пунктів 4.1 та 4.2 Договорів поруки у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) Боржником обов’язку за основним договором, що передбачений п.1.1 цього договору, Кредитор протягом десятиденного терміну звертається з письмовою вимогою до поручителя про виконання цього обов’язку, де зазначає заборговану суму та суму щомісячної плати на відповідний термін. Якщо поручитель протягом семи днів з дня одержання від кредитора повідомлення (п. 4.1) не виконає свої зобов’язання, то він відповідає в повному обсязі згідно ст.ст. 553-559 ЦК України.

Так, згідно із частиною четвертою статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.

Отже, зобов’язання поручителя виконати договір поруки має строковий характер. Поручителя слід вважати зобов’язаним виконати договір поруки виключно в межах строків, установлених у частині четвертій статті 559 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Строк, передбачений нормою частини четвертої статті 559 ЦК України, є преклюзивним (припиняючим), тобто його закінчення є підставою для припинення поруки. У разі пропуску кредитором строку заявлення вимог до поручителя цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати. Суд зобов’язаний самостійно застосовувати положення про строк, передбачений цією нормою, на відміну від позовної давності, яка застосовується судом за заявою сторін. Якщо поручитель поза межами строку помилково виконає уже фактично неіснуючий обов’язок, він може за своїм вибором вимагати повернення виконаного як безпідставно набутого кредитором.

Сплив строку, передбаченого нормою частини четвертої статті 559 ЦК України, зумовлює припинення зобов’язань поручителя, а отже, і відмову кредиторові в позові в разі звернення до суду.

З Договору поруки № 95-08 від 06.02.2008 року, укладеного з Поручителем, вбачається, що сторони встановили строк дії договору поруки (п. 6.1) – до повного виконання зобов’язань, що випливають з договору позики № 95-08.

Умова договору поруки про його дію до повного виконання зобов’язань, що випливають з основного договору не вважається встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить частині першій статті 251 та частині першій статті 252 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 цього Кодексу про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й зумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію забезпеченого порукою зобов’язання застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення «пред’явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред’явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя.

Це твердження не позбавляє кредитора можливості пред’явити до поручителя іншу письмову вимогу про погашення заборгованості боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання.

Строк поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов'язання поруки. Таким чином, і право кредитора, і обов'язок поручителя після його закінчення припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі й застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

Отже, вимогу до поручителя про виконання ним зобов’язання за договором поруки слід пред’явити в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов’язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами), або з дня, встановленого кредитором для дострокового повернення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов’язання (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту одноразовим платежем).

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі №6-2662цс15, предметом якої було неоднакове застосування норм матеріального права, а саме: ч.4 ст.559 ЦК України.

Згідно ч.1 ст. 360-7 ЦПК України - рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Відповідно до ч.2 ст. 214 ЦПК України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 цього Кодексу.

Як вбачається з досліджених судом матеріалів, позивач пред’явив вимогу про повне дострокове погашення кредиту поручителю ОСОБА_2 23.10.2013 року, а до суду звернувся 12.12.2013 року – тобто в межах шестимісячного строку, тому відсутні підстави для припинення договору поруки.

З урахуванням викладеного вимоги позивача про стягнення в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором з боржника та поручителя ОСОБА_1 та ОСОБА_5 є обґрунтованими та підлягають до задоволення, слід стягнути з них, як солідарних боржників, на користь Закарпатської обласної кредитної спілки «Бескид» заборгованість за кредитним договором № 95-08 від 06 лютого 2008 року за станом на 10.12.2013 року у розмірі 33 570,69 грн.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України стягнути по ? частині витрат із сплати судового збору із кожного з відповідачів по 167,86 грн., оскільки солідарне стягнення цих витрат не передбачене діючим законодавством.

Що ж стосується заяви відповідачів про розстрочення виконання рішення суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 217 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочку або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

В обґрунтування заяви відповідачі зазначили, що у зв’язку з малим матеріальним доходом відповідача (поручитель) ОСОБА_2 у виді пенсії в розмірі 1247 грн., а також, враховуючи що на утриманні у відповідача (поручитель) ОСОБА_2 знаходиться його син ОСОБА_3, який навчається в Львівському національному університеті ветеринарної медицина ім. С.З.Гжицького на очній формі навчання (платна форма навчання), а також у зв’язку з тим, що відповідач (позичальник) ОСОБА_1 повністю згідний виплачувати повну суму заборгованості кредитній спілці «Бескид», вони просять суд у відповідності до ст. 217 ЦПК України, розстрочити виконання рішення суду наступним чином: шляхом сплати щомісячно по 560 (п’ятсот шістдесят) гривень одним або другим боржником протягом 60 (шістдесяти) місяців з дня набуття рішення законної сили. А в останній місяць залишку заборгованості в сумі 530 гривань 69 копійок.

Суду надана довідка Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 31.07.2017 року № 1815/03.02 відповідно до якої ОСОБА_1 є пенсіонером і отримує пенсію за вислугу років у розмірі 2 164,80 грн. та копію його пенсійного посвідчення серії УБД № 012319, а також довідку, що він у період з 24.09.2014 року по 11.02.2015 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції на сіянці сектору «Б» Донецької області.

З урахуванням матеріального стану відповідача ОСОБА_1, який є безпосередньо позичальником, його заслуги перед батьківщиною, та з урахуванням принципів розумності та обов’язковості судових рішень, та у відповідності до ст. 217 ЦПК України суд вважає за можливе задовольнити заяву відповідачів та розстрочити виконання рішення суду шляхом сплати щомісячно по 560 (п’ятсот шістдесят) гривень одним або другим боржником протягом 60 (шістдесяти) місяців з дня набуття рішення законної сили. А в останній місяць підлягає сплаті залишок заборгованості в сумі 530 гривань 69 копійок.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 251, 526, 527, 530, 554, 559, 625, 629, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 169, 208, 209, 213, 215, 217, 218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Закарпатської обласної кредитної спілки «Бескид» до першого відповідача – ОСОБА_1 та другого відповідача – ОСОБА_2, про стягнення боргу, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, м. Ужгород, вул. Богомольця, 18/22/111, ідентифікаційний номер – НОМЕР_1, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, Ужгородський район, с. Оріховиця, вул. Оріхова, 6 «а», ідентифікаційний номер – НОМЕР_2, як солідарних боржників, на користь Закарпатської обласної кредитної спілки «Бескид» (місцезнаходження м. Ужгород, вул. Минайська, 3/4, р/р 26509016710357, МФО 312226 в Укрексімбанку м. Ужгород, код 22109660) заборгованість за кредитним договором № 95-08 від 06 лютого 2008 року у розмірі 33 570,69 грн. (тридцять три тисячі п’ятсот сімдесят гривень 69 копійок), в тому числі: 22 281,03 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 11 289,66 грн. – заборгованість по відсотках за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, м. Ужгород, вул. Богомольця, 18/22/111, ідентифікаційний номер – НОМЕР_1, на користь Закарпатської обласної кредитної спілки «Бескид» (місцезнаходження м. Ужгород, вул. Минайська, 3/4, р/р 26509016710357, МФО 312226 в Укрексімбанку м. Ужгород, код 22109660) витрати із сплати судового збору у розмірі 167,86 грн. (сто шістдесят сім гривень 86 копійок).

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, Ужгородський район, с. Оріховиця, вул. Оріхова, 6 «а», ідентифікаційний номер – НОМЕР_2, на користь Закарпатської обласної кредитної спілки «Бескид» (місцезнаходження м. Ужгород, вул. Минайська, 3/4, р/р 26509016710357, МФО 312226 в Укрексімбанку м. Ужгород, код 22109660) витрати із сплати судового збору у розмірі 167,86 грн. (сто шістдесят сім гривень 86 копійок).

Розстрочити виконання рішення суду шляхом сплати що ґмісячно по 560 (п’ятсот шістдесят) гривень одним або другим боржником – ОСОБА_1 або ОСОБА_2, протягом 60 (шістдесяти) місяців з дня набуття рішення законної сили. А в останній місяць підлягає сплаті залишок заборгованості в сумі 530 гривань 69 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_6