Ухвала суду № 70279552, 15.11.2017, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 233/2745/17 Номер провадження 22-ц/775/1816/2017

Головуючий у 1 інстанції: Мартиненко В.С. Єдиний унікальний номер 233/2745/17

Суддя – доповідач: Краснощокова Н.С. Номер провадження 22-ц/775/1816/2017

Категорія: 54

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2017 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Краснощокової Н.С.,

суддів: Азевича В.Б., Новосьолової Г.Г.,

за участю секретаря Кіпрік Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Бахмуті Донецької області апеляційну скаргу комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 11 вересня 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» про визнання недійсними наказу про звільнення і запису в трудовій книжці, визнання незаконним звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 11 вересня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ від 11 травня 2017 року № 87к директора Макіївського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу». Поновлено ОСОБА_1 на попереднє місце роботи – пробовідбірником 2 розряду лабораторії якості води Макіївського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» з 12 травня 2017 року. Стягнуто з відповідача на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12 травня 2017 року по 11 вересня 2017 року включно без відрахування податків і обов’язкових платежів в сумі 11 311 грн. 58 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Рішення в частині поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за один місяць в сумі 2 104 грн. 48 коп. без відрахувань податків і обов’язкових платежів підлягає негайному виконанню. Стягнуто з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 1 280 грн..

У апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову. Посилається на незаконність та необґрунтованість рішення, не забезпечення всебічного, об’єктивного, повного розгляду справи. Зокрема, зазначає, що зробивши висновок щодо недопустимості доказів КП «Компанія «Вода Донбасу» про стан здоров’я позивачки суд послався на лист Міністерства охорони здоров’я, який не є нормативно – правовим актом, а носить лише інформаційний характер. Разом з тим суд не врахував міжнародну практику стосовно визнання документів, виданих на неконтрольованих офіційною владою територіях у разі, якщо невизнання таких документів тягне за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Місто Макіївка включено до переліку населених пунктів, на території яких здійснюється АТО та відповідно до постанови Верховної Ради України №254-VIII від 17.03.2015 року є тимчасово окупованою територією. Направити позивачку до лікувального закладу України з метою підтвердження стану здоров’я неможливо, оскільки у довідці МСЕК від 23.03.2017 року було дано висновок про умови та характер праці, зокрема: виключити працю з вираженими фізичними навантаженнями, підняттям і перенесенням тяжкості, струсом тіла, тривалим перебуванням на ногах у вимушеному положенні тіла, несприятливих метеоумовах, вимоги щодо пересування робітника на територію України для отримання відповідних документів роботодавець не вважав прийнятними, адже пересування на територію України пов’язано із певними труднощами та тривалістю переїзду, що є загальновідомим фактом і, приймаючи до уваги стан здоров’я робітника, ця поїздка була би для нього небезпечною. Тому підприємство, виходячи із вищезазначеного, керуючись міжнародною практикою, Конституцією України, якою визначено, що людина, її життя та здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю, не мало права не взяти до уваги документи, які свідчать, що дана робота є небезпечною для здоров’я працівника та не вжити відповідні заходи, передбачені законодавством України. Документи про стан здоров’я, видані у м. Макіївка позивачка сама надала підприємству, а не направлення її у лікувальні заклади України було зроблено з метою турботи про стан її здоров’я. Суд проігнорував вказані аргументи та доводи компанії, не надав їм оцінки, чим не забезпечив повний і всебічний розгляд справи та порушив ч.2 ст. 213 ЦПК України. Суд не врахував дійсний стан здоров’я позивачки та поновив її на роботі, яка протипоказані їй за станом здоров’я.

В засіданні апеляційного суду представник відповідача ОСОБА_2 підтримувала апеляційну скаргу та наполягала на її задоволенні. Позивачка в засідання апеляційного суду не з’явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена, подала заяву про розгляд справи за її відсутності у зв’язку з виїздом за межі країни в Ізраїль до дочки, на підтвердження чого надала копію квитка.

Згідно з ч.2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, тому суд вражає можливим розглянути справу за відсутності позивачки.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 суд обґрунтовано виходив із встановлених у справі фактичних обставин та дотримався вимог матеріального і процесуального права.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивачка з 01.09.2014 року працювала пробовідбірником 2 розряду лабораторії якості води Макіївського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу».

Наказом від 11 травня 2017 року № 87к директора Макіївського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» ОСОБА_1 була звільнена за п. 2 ст. 40 КЗпП України у зв’язую із виявленою невідповідністю працівника виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я, який перешкоджає продовженню даної роботи. Підставою для звільнення стали службова записка начальника лабораторії контролю якості води, повідомлення підприємству про результати огляду МСЕК.

Рішенням міжрайонної МСЕК № 1 м. Макіївки Донецької області, ОСОБА_1 була встановлена третя група інвалідності від загального захворювання, строком до 01.04.2018 р. У довідці до акта огляду МСЕК № 1 серія 16 ААА № 002965 від 23.03.2017 р. було дано висновок про умови та характер праці, зокрема: виключити працю з вираженими фізичними навантаженнями, підняттям і перенесенням тяжкості, струсом тіла, тривалим перебуванням на ногах і у вимушеному положенні тіла, несприятливих метеоумовах.

У подальшому для визначення можливості продовження роботи пробовідбірником 2 розряду було проведено спільне засідання міжрайонної МСЕК № 1 м. Макіївки та представників Макіївського ВУВКГ на якому була присутня ОСОБА_1 За результатом спільного засідання відповідно до протоколу від 24.04.2017 р. було встановлено, що ОСОБА_1 може працювати пробовідбірником лабораторії контролю якості води, згідно наданої характеристики робочого місця, без додаткових навантажень (тривале перебування на ногах)».

Відповідачем було запропоновано позивачці перейти на роботу оператора ЕВ і ВМ., від запропонованої роботи позивачка відмовилась.

За згодою профкому після відмови ОСОБА_1 на переведення на іншу роботу її було звільнено.

Згідно з п.2 ч.1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, зокрема, у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи.

Звертаючись із даним позовом позивачка посилалась на те, що МСЕК її не оглядала та ніяких висновків про стан її здоров’я не робила, вона не була визнана інвалідом і обмежень в роботі за станом здоров’я у неї немає, тому вона неправомірно звільнена з роботи, якій відповідає за станом здоров’я.

Суд погодився з такими доводами позивачки та виходив із того, що довідка до акту огляду МСЕК № 1 серії 16 ААА № 002965 від 23.03.2017 р., що видана міжрайонною МСЕК № 1 м. Макіївки Донецької області, є документом, виданим органами та установами на території України, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Через неможливість контролю Міністерством охорони здоров’я України якості надання медичної допомоги, у тому числі порядку видачі документів медичними закладами, які розташовані на тимчасово неконтрольованих територіях, суд визнав довідку до акту огляду у МСЕК недопустимим доказом.

Інших доказів невідповідності позивачки виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я, який перешкоджає продовженню даної роботи відповідачем не надано.

Суд також обґрунтовано не прийняв до уваги посилання відповідача на те, що позивачка відмовлялась від нарядів, посилаючись на погане самопочуття та що за станом її здоров'я після отримання довідки МСЕК підприємство не мало можливості спрямовувати її в дальні райони міста для відбору проб, що призводило до збільшення точок відбору проб для інших пробовідбірників та неодноразово зривало план роботи ЛККВ, оскільки роботодавцем не складались відповідні акти та позивачка не притягувалась до дисциплінарної відповідальності за відмову виконувати свої обов’язки.

Встановивши, що позивачка була звільнена з роботи без дотримання вимог трудового законодавства, а саме за відсутності належних та допустимих доказів її невідповідності займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я, що перешкоджає продовженню даної роботи, суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги про визнання звільнення незаконним та поновлення позивачки на роботі.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 235 КЗпП України та п.8 розділу ІV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року суд стягнув з відповідача на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу за 86 робочих днів, виходячи із середньоденної заробітної плати 131,53 грн. в сумі 11 311,58 грн.. Доводів щодо неправильності розрахунку середнього заробітку апеляційна скарга не містить.

Посилання відповідача у апеляційній скарзі на неврахування судом міжнародної практики стосовно визнання документів, виданих на неконтрольованих офіційною владою територіях, зокрема Консультативного висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії», рішення Європейського суду з прав людини у справах у справах «Лоізіду проти Туреччини», «Кіпр проти Туреччини» та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» висновків суду не спростовують. За вказаною практикою можливе визнання документів, виданих на неконтрольованих офіційною владою територіях, якщо невизнання таких документів тягне за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. У даному випадку висновок МСЕК, виданий на неконтрольованій Україною території застосований не для захисту прав позивачки, а для її звільнення, з чим вона не погоджувалась та вважала, що її трудові права порушуються.

Також не спростовує висновків суду посилання заявника апеляційної скарги на те, що позивачка не була направлена у лікувальні заклади України з метою турботи про її здоров’я, враховуючи небезпечність поїздок, труднощі та тривалість переїзду на територію України, оскільки це посилання не спростовує висновку суду про незаконність звільнення позивачки без належного доведення факту її невідповідності займаній посаді та виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я, що перешкоджає продовженню даної роботи.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Згідно ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 315 ЦПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» відхилити.

Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 11 вересня 2017 залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: Н.С. Краснощокова

Судді: В.Б. Азевич

ОСОБА_3