Постанова № 70276083, 13.11.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

13 листопада 2017 року 09:10 справа №826/15984/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Яцюти М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративними позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Святошинському районі), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29 вересня 2016 року №0011121306 та №0011111306.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 жовтня 2016 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/15984/16, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 30 січня 2017 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача до суду не прибув, у зв'язку із чим, на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив перейти до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі від 29 вересня 2016 року №0011121306 згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, за порушення підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2, пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України ОСОБА_1 визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи з фізичних осіб в розмірі 10 617,46 грн., в тому числі податковим зобов'язанням - 8 493,97 грн. та за штрафними санкціями - 1 123,49 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі від 29 вересня 2016 року №0011111306 згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, за порушення підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, пункту 176.1 статті 176, пункту 179.1 статті 179 Податкового кодексу України ОСОБА_1 визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи з фізичних осіб за штрафними санкціями осіб в розмірі 170,00 грн.

Зазначені податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта від 26 серпня 2016 року №344/26-57-13-06/НОМЕР_1 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку з доходів фізичних осіб з отриманого доходу у вигляді додаткового блага платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) за період з 01.01.2014р. по 31.12.2014р." (далі по тексту - акт перевірки).

В акті перевірки встановлено, що в порушення позивачем вимог підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2, пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України не задекларовано доходів у вигляді суми боргу, анульованого (прощеного) кредитором у 2014 році у розмірі 51 397,46, у зв'язку із чим занижено податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за 2014 рік на суму 8 493,97 грн.

Зафіксоване в акті перевірки порушення мотивоване тим, що за перевірений період позивач отримав дохід у вигляді додаткового блага, а саме прощення заборгованості ОСОБА_1 у розмірі 51 397,46 грн. з боку ПАТ "Комерційний банк "Надра", про що відображено банком у податковому розрахунку.

Як зазначено в акті перевірки, прощена заборгованість є додатковим благом платника податку, яка підлягає декларуванню з відповідним оподаткуванням.

Позивач вважає протиправним податкове повідомлення-рішення, оскільки, анульована частина заборгованості за кредитним договором у вигляді штрафу та пені, нарахованих за несвоєчасне виконання зобов'язань не може вважатись його доходом (додатковим благом)

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред'явлених позовних вимог, звертає увагу на наступне.

Між ОСОБА_1 та ПАТ "Комерційний банк "Надра" кредитний договір від 28 лютого 2008 року №68/П/19/2008-840.

10 квітня 2014 року сторонами укладено додаткову угоду №1, відповідно до якої сторони дійшли домовленості про припинення дії кредитного договору шляхом прощення нарахованих та прострочених відсотків, відміни стягнення штрафних санкцій (штрафи, пені, індексу інфляції) в розмірі 88 730,59 грн. при умові виконання позивальником протягом одного місяця обов'язку щодо погашення іншої заборгованості за тілом кредиту та нарахованими/простроченими комісіями (в разі наявності) в розмірі 26 697,78 грн.

На думку відповідача, позивач отримав додаткове благо у вигляді прощення заборгованості за рішенням кредитора, що є підставою для подання декларації про майновий стан і доходи.

Відповідно до підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Згідно з пунктом 164.1 статті 164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Підпункт "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України встановлює, що базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб є дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Таким чином, у разі прощення боргу у платника податку - боржника, виникає обов'язок щодо самостійної сплати податку з доходу у вигляді суми боргу, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, отриманого як додаткове благо, за наявності таких умов: а) отримання платником податку доходу у вигляді суми боргу такого платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням; б) надіслання платнику податку повідомлення про анулювання боргу або шляхом укладення відповідного договору; в) включення кредитором суми анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого на користь платника податку, за підсумками звітного періоду.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частина четверта статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Разом з тим, відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що ПАТ "Комерційний банк "Надра" відобразило у податковому розрахунку форми №1 ДФ про виплату (нарахування) ОСОБА_1 доходу у спірному розмірі.

Крім того, відповідно до підпункту 165.1.49 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються інші доходи, які згідно з цим Кодексом не включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.

При цьому згідно з нормами підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов'язання.

Тому, відсотки, нараховані у вигляді неустойки (штрафу) за неналежне виконання кредитного договору не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Стаття 546 Цивільного кодексу України передбачає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 605 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Як свідчить зміст додаткової угоди №1 від 10 квітня 2014 року, списана сума заборгованості є штрафними санкціями (штрафи, пені, індексу інфляції) за неналежне виконання кредитних зобов'язань, а тому суд вважає, що такі суми не вважаються доходом і додатковим благом позивача.

Аналогічна позиція неодноразово висловлена Вищим адміністративним судом України, наприклад в ухвалах від 01 березня 2016 року №К/800/5293/15, від 31 травня 2016 року №К/800/63798/14, від 28 лютого 2017 року №К/800/8352/16.

У свою чергу відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів суду, що банк списав основну суму заборгованості за кредитом.

Враховуючи викладене, на думку суду, відповідачем не доведено правових підстав для відображення ОСОБА_1 суми у розмірі 51 397,46 грн. у складі оподатковуваного доходу як додаткового блага, що вказує на помилковість висновків акта перевірки про заниження податку на доходи фізичних осіб та необхідність подання податкової декларації.

Таким чином, визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб є протиправним, а податкові повідомлення-рішення від 29 вересня 2016 року №0011121306 та №0011111306 підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень у відповідності до вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тому, виходячи із меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 29 вересня 2016 року №0011121306 та №0011111306.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 551,20 грн. (п'ятсот п'ятдесят одна гривня двадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у місті Києві.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко