Постанова № 70275967, 30.10.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30 жовтня 2017 року 09:09 № 826/14706/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва, (також далі - суд), надійшов позов ОСОБА_1, (далі - позивач), до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві, (далі - відповідач), про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 08.04.2016 р. № 694109-1305, (далі - оскаржуване рішення).

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню як таке, що прийнято контролюючим органом без з'ясування фактичних обставин та із порушенням норм чинного на час його прийняття законодавства.

Представник відповідача проти позову заперечував, у письмових запереченнях зазначав, що позивачу правомірно нараховано земельний податок, оскільки позивач є власником нерухомого майна і законодавство визначає для нього обовязок сплати земельного податку.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, заява про розгляд справи за відсутності його представника до суду не надійшла.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, згідно з ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

08.04.2016 р. відповідачем прийнято оскаржуване рішення, яким позивачу, відповідно до п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України, (далі - ПК України у редакції, чинній на час існування спірних правовідносин), визначено суму податкового зобов'язання за платежем «Земельний податок з фізичних осіб» в сумі 164 252, 48 грн.

Не погоджуючись з правомірністю та обґрунтованістю вказаного рішення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Позивач звертав увагу суду, що на час прийняття оскаржуваного рішення право власності/постійного користування на земельну ділянку в установленому порядку оформлено не було, внаслідок чого підстави для нарахування земельного податку відсутні. Крім того, відповідачем здійснено невірний розрахунок земельного податку.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Позивачу на праві приватної власності належить нерухоме майно, а саме нежила будівля (склад (літ IV), загальною площею 323, 20 кв.м, розміщена за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями договору купівлі-продажу від 25.06.2005 р., зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів за № 677494.

При цьому, як зазначено у листі Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 17.05.2017 р. № 057023-8539, згідно з даними міського земельного кадастру, земельна ділянка на АДРЕСА_1 обліковується та зареєстрована за позивачем на підставі технічного звіту по встановленню зовнішніх меж землекористування. Рішення щодо передачі зазначеної земельної ділянки Київська міська рада не приймала. Інформація щодо державної реєстрації такої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі та в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у міському земельному кадастрі відсутня.

Крім того, відповідно до витягу з бази даних міського земельного кадастру, який міститься у матеріалах справи, позивач не зареєстрований як землекористувач земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1.

Статтею 206 Земельного кодексу України, (далі - ЗК України), передбачено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У ч.ч. 1, 2 ст. 120 ЗК України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попередні землекористувача.

Аналогічним чином перехід права власності на земельну ділянку до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, унормовують положення ст. 377 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 269 ПК України, платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Згідно із ст. 270 ПК України, об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом (пп. 271.1.1 п. 271.1 ст. 271 ПК України).

Відповідно до п. 5.6 Положення «Про плату за землю в місті Києві», затвердженого рішенням Київської міської ради «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві та акцизного податку» від 23.06.2011 р. № 242/5629 із змінами та доповненнями, плата за користування земельними ділянками, які використовуються юридичними і фізичними особами, в тому числі у разі переходу права власності на будівлі, споруди (їх частини), право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено, встановлюється у розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земель ділянок, за винятком земельних ділянок, ставка податку за які справляється у розмірі визначеному пунктами 5.3-5.5 цього Положення.

Згідно з п. 286.1 ст. 286 ПК України, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 286.5 ст. 286 ПК України, нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою встановленою у порядку визначеному ст. 58 цього Кодексу.

При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку (п. 287.6 ст. 287 ПК України).

Правовий аналіз зазначених вище норм в контексті спірних правовідносин дає змогу дійти висновку, що особа є суб'єктом сплати земельного податку з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, оскільки це чітко визначено нормами п. 287.6 ст. 287 ПК України.

Разом з тим, контролюючим органом в порушення принципу обов'язковості доказування правомірності оскаржуваного рішення, як визначено ст.ст. 69-71 КАС України, до матеріалів справи не надано, а судом не встановлено наявності доказів, що підтверджують реєстрацію права власності (чи права користування) на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, за позивачем.

Посилання контролюючого органу на витяг з технічної документації № Н-00086/2007 про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки як на підставу для нарахування позивачу земельного податку, судом відхиляються, адже витяг з технічної документації, в розумінні ч. 1 ст. 70 КАС України, не є належним доказом того, що земельна ділянка перебуває у власності чи користуванні позивача.

Слід зазначити, що в рамках спірних правовідносин суд позбавлений можливості застосувати норми п. 5.6 Положення «Про плату за землю в місті Києві» затвердженого рішенням Київської міської ради «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві та акцизного податку» від 23.06.2011 р. № 242/5629 із змінами та доповненнями, враховуючи наступне.

Даною нормою передбачено, що плата за користування земельними ділянками, які використовуються юридичними і фізичними особами, в тому числі у разі переходу права власності на будівлі, споруди (їх частини), право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено, встановлюється у розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земель ділянок, за винятком земельних ділянок, ставка податку за які справляється у розмірі визначеному пунктами 5.3-5.5 цього Положення.

Проте, суд вважає за правильне застосувати до спірних правовідносин положення спеціального закону - ПК України, що мають вищу юридичну силу, в контексті виникнення у фізичної особи обов'язку щодо сплати земельного податку виключно з дати реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

Доводи позивача щодо невірного застосування відповідачем нормативної грошової оцінки земель суд вважає безпідставними, адже позивач у позові та додаткових письмових поясненнях посилався на рішення Київської міської ради, яким внесено зміни до рішення Київської міської ради від 03.07.2014 р. № 23/23 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Києва», яке прийнято пізніше дати прийняття оскаржуваного рішення.

Поряд з цим, суд вважає обґрунтованими твердження позивача про неналежне надсилання йому примірника оскаржуваного рішення та зазначає, що відповідачем не надано суду належного доказу направлення (рекомендованого листа із повідомленням про вручення).

Зокрема, відповідно до п. 58.3 ст. 58 ПК України, податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 08.04.2016 р. № 694109-1305.

3. Присудити на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) сплачений ним судовий збір у розмірі 1 642,52 грн. (одна тисяча шістсот сорок дві гривні п'ятдесят дві копійки) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39466328).

Відповідно до ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Згідно зі ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Ю.Т. Шрамко