Постанова № 70275713, 14.11.2017, Харківський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"14" листопада 2017 р. № 820/2483/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Спірідонов М.О.

за участю секретаря судового засідання Попова А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

В С Т А Н О В И В:

Позивач, фізична особа – підприємець ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області, в якому просив суд скасувати податкові повідомлення – рішення: № НОМЕР_1 від 11.05.2017 року за формою «Д» на загальну суму 3 557,65 гривень з військового збору; № НОМЕР_2 від 11.05.2017 року за формою «Д» на загальну суму 6 145,01 гривень з військового збору;вимога про сплату боргу № Ф - НОМЕР_3 від 11.05.2017 року на загальну суму З 530,43 гривень з ЄСВ;вимога про сплату боргу № Ф - НОМЕР_4 від 11.05.2017 року на загальну суму 180 788,80 гривень з ЄСВ;рішення про застосування штрафних санкцій з ЄСВ № НОМЕР_5 від 11.05.2017 року на загальну суму 32 977,65 гривень; № НОМЕР_6 від 11.05.2017 року на загальну суму штрафу 170,00 гривень за ПДФО за результатами річного декларування;рішення про застосування штрафних санкцій з ЄСВ № НОМЕР_7 від 11.05.2017 року на загальну суму 1 765,20 гривень;рішення про застосування штрафних санкцій з ЄСВ № НОМЕР_8 від 11.05.2017 року на загальну суму 170 гривень;ППР за формою «Р» № НОМЕР_9 від 11.05.2017 року на загальну суму 267 917,44 гривень за ПДФО за результатами річного декларування;ППР за формою «ПС» № НОМЕР_10 від 11.05.2017 року на загальну суму 510,00 гривень за ПДФО штрафна санкція за ПДФО;ППР за формою «ПС» № НОМЕР_11 від 11.05.2017 року на загальну суму 170,00 гривень штрафна санкція з ПДВ; № НОМЕР_12 від 11.05.2017 року за формою «Д» на загальну суму 153 406,54 гривень з ПДФО; № НОМЕР_13 від 11.05.2017 року за формою «Д» на загальну суму 1 521,25 гривень з ПДВ.

Позивач вважає, що зазначені податкові повідомлення-рішення є неправомірними, необґрунтованими, безпідставними через відсутність доказів порушення підприємством податкового законодавства, а тому просить скасувати їх в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задовольнити, з посиланням на обставини викладені в позовній заяві.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, вказав, що винесені податкові повідомлення-рішення повністю відповідають вимогам діючого законодавства, а тому є законними та обґрунтованими, у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини справи.

Фізична особа – підприємець ОСОБА_1 з 14.06.2001 р. перебуває на податковому обліку за №5648 у Харківській об»єднаній державній податковій інспекції ГУ ДФС у Харківській області.

На підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст. 20, п. 41.1 ст.41, п. 61.1, 61.2 ст.61, п.п.62.1.3 п.62.1 ст.62, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, ст.77, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-УЇ зі змінами та доповненнями, на підставі статті 13 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-УІ „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», наказу Головного управління ДФС у Харківській області від 14.02.2017р. №396, та плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на І квартал 2017року, головним державним ревізором-інспектором відділу контрольио-перевірочної роботи управління податків і зборів з фізичних осіб Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області ОСОБА_2 та головним державним ревізором- інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи управління податків і зборів з фізичних осіб Головного управління ДФС у Харківській області ОСОБА_3 проведена документальна планова виїзна перевірка діяльності самозайнятої особи ОСОБА_1, (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_14) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудових відносин з працівниками за період з 01,01.2013р. по 31.12.2015р., виконання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2013р. по 31.12.2015р.

За результатами перевірки складено акт від 21.03.2017 року№ 1353/20-40-13-04/НОМЕР_14, яким встановлено порушення: п. 177.4 п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України, на підставі порушень, викладених у п.п. 2.1.2 п. 2.1 акту перевірки, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 214 333,95 гривень, в т. ч. за 2013 рік у сумі 79 150,23 гривень, за 2014 рік у сумі 69 636.88 гривень, за 2015 рік у сумі 65546,84 гривень;п.п. 140.1.7 п. 140.1 ст. 140, п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164, п.п. 168.1.2 п, 168.1 ст. 168, п.п. 169.2.2 п. 169.2 ст. 169, п. 176.2 «а», «б» ст. 176 Податкового кодексу України, встановлено заниження податку з доходів найманих працівників у сумі 76 975,60 гривень, у тому числі у 2014 році 48 505,05 гривень, у 2015 році у розмірі 28 470,75 гривень, не було надано Податкові розрахунки сум доходу, нарахованого на користь платника податку і сум утриманого з них податку за формою 1-ДФ; п.1.1 ст. 7, п. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування» у сумі 3 530,43 гривень, у тому числі за 2013 рік у розмірі 2 314,77 гривень, у 2014 році у розмірі 1 215,66 гривень, несвоєчасна сплата у 2013 році ЄСВ з найманих працівників;друга частина 1 п. 2 ст. 7, п. 8 ст. 9, п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування», що призвело до заниження суми єдиного внеску, нарахованого з чистого оподаткованого доходу за період з 01.01.2013 по 31.12.2015 років у розмірі 180 788,80 гривень, у т.ч. за 2013 рік у розмірі 81 612,67 гривень, за 2014 рік у розмірі 63 602,14 гривень, за 2015 рік у розмірі 35 574,00 гривень;п.п. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, а саме несвоєчасне подання декларації про майновий стан та доходи за 2013 рік;п. 187.1 ст. 187, п. 185.1 «б» ст. 185, п. 194.1 ст. 194, п. 193.1 «а» ст. 193 Податкового кодексу України, позивачем занижено суму податкових зобов'язань з ПДВ у липні 2014 року у розмірі 1 217,00 гривень;п.п. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49, п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України - несвоєчасне подання декларації з ПДВ за січень 2015 року та ст. 168, 176, п. 16-1 розділу XX Податкового кодексу України , а саме: заниження суми військового збору у розмірі 9 560,03 гривень у 2015 році.

На підставі вказаного акту перевірки ДФС було винесено податкові повідомлення – рішення: № НОМЕР_1 від 11.05.2017 року за формою «Д» на загальну суму 3 557,65 гривень з військового збору; № НОМЕР_2 від 11.05.2017 року за формою «Д» на загальну суму 6 145,01 гривень з військового збору;вимога про сплату боргу № Ф - НОМЕР_3 від 11.05.2017 року на загальну суму З 530,43 гривень з ЄСВ;вимога про сплату боргу № Ф - НОМЕР_4 від 11.05.2017 року на загальну суму 180 788,80 гривень з ЄСВ;рішення про застосування штрафних санкцій з ЄСВ № НОМЕР_5 від 11.05.2017 року на загальну суму 32 977,65 гривень; № НОМЕР_6 від 11.05.2017 року на загальну суму штрафу 170,00 гривень за ПДФО за результатами річного декларування;рішення про застосування штрафних санкцій з ЄСВ № НОМЕР_7 від 11.05.2017 року на загальну суму 1 765,20 гривень;рішення про застосування штрафних санкцій з ЄСВ № НОМЕР_8 від 11.05.2017 року на загальну суму 170 гривень;ППР за формою «Р» № НОМЕР_9 від 11.05.2017 року на загальну суму 267 917,44 гривень за ПДФО за результатами річного декларування;ППР за формою «ПС» № НОМЕР_10 від 11.05.2017 року на загальну суму 510,00 гривень за ПДФО штрафна санкція за ПДФО;ППР за формою «ПС» № НОМЕР_11 від 11.05.2017 року на загальну суму 170,00 гривень штрафна санкція з ПДВ; № НОМЕР_12 від 11.05.2017 року за формою «Д» на загальну суму 153 406,54 гривень з ПДФО; № НОМЕР_13 від 11.05.2017 року за формою «Д» на загальну суму 1 521,25 гривень з ПДВ.

Матеріалами справи підтверджено, що ФО-П ОСОБА_1 за перевіряємий період задекларовано валові витрати у сумі З 896 871,02грн, у тому числі за 2013 р. у сумі 1 608 647,16грн., за 2014р у сумі 1 159 157,85 грн, за 2015р у сумі 1 129 066,01грн.

В судовому засіданні знайшло своє підтвердження що ФО-П ОСОБА_1 для перевірки були надані трудові угоди (цивільно правового характеру) з громадянами, відповідно до яких ФО-П ОСОБА_1 заключає угоду з громадянами, які зобов'язуються надавати транспортні послуги та виконувати частковий ремонт техніки, за що громадянам по прийняттю роботи ФО-П ОСОБА_1 виплачується 5 процентів від прибутку.

Крім того, ФО-П ОСОБА_1 для перевірки надані ОСОБА_4 приймання робіт, відповідно до яких винагороди за надання послуг, громадяни не отримували у зв'язку з нанесеними збитками, відсутністю прибутків та з інших причин.

Також встановлено, що для підтвердження витрат ФОП ОСОБА_1 було надані звіти про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, від працівників, які лічились за договорами ЦПХ та громадяни без складання будь яких письмових договорів (ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_8А„ ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 ОСОБА_14,ОСОБА_15М.)

Крім того судом встановлено, що ФО-П ОСОБА_1 включав до складу витрат кошти на добові, які отримував для себе на суму 335155,50грн, в т.ч. у 2013році- 173770,50грн, у 2014році- 31363,50грн, у 2015році - 130021,50грн.

Також судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 віднесено до складу валових витрат кошти на добові видані відповідно громадянам за договорами ЦПХ та громадянам без складання будь яких письмових договорів на суму 886 687,25грн, в тому числі у 2013році 342546,75грн, у 2014році -373011,50грн, у 2015році -171129,00грн., що підтверджується розрахунком отриманих коштів на добові витрати, зазначених у додатку №4.

Матеріалами справи підтверджено, що факт видачі та отримання грошових коштів на відрядження ( в т.ч. добових витрат ) підтверджено наданими для перевірки ФО-П ОСОБА_1 первинними документами : банківськими виписками та звітами про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, яки були завірені підписами ФОП ОСОБА_1 та водія, який здійснював перевезення відповідно до розпорядження про відрядження.

Суд вказує, що згідно з п. 177.2 ст. 177 ПКУ об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльність такої фізичної особи-підприємця.

Пунктом 177.4 ст.177 ПКУ визначено перелік витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування. Однак, даний перелік не містить витрат, які понесені фізичною особою - підприємцем на загальній системі оподаткування у зв'язку з особистим відрядженням . У п.177.4.4 п.177.4 ст.174 ПКУ зазначені інші витрати до яких відносять витрати на відрядження найманих працівників.

Відповідно до п. 138.1 ПКУ витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п. 138.4, 138.6 ,138.9, пп. 138.10.2 — 138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 ст.1 38ПКУ .

А згідно із пп. «ґ» пп. 138.10.3 ПКУ до витрат платника податку включаються витрати на відрядження працівників, які зайняті збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (до 31.12.2014року).

Також суд зазначає, що підпунктом 140.1.7 пункту 140.1 ст.140 ПКУ передбачені особливості визначення витрат; подвійного призначення, зокрема, до складу витрат відносяться витрати на відрядження фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах із таким платником податку, в межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті), оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших жилих приміщень, оплату телефонних розмов, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов'язані з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, в тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку із здійсненням таких витрат.

Зазначені в абзаці першому цього підпункту витрати можуть бути включені до складу витрат платника податку лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона та документа про сплату за всімавидами транспорту, в тому числі чартерних рейсів, рахунків, отриманих із готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, в тому числі бронювання місць у місцях проживання, страхових полісів тощо. Не дозволяється включати до складу витрат на харчування вартість алкогольних напоїв і тютюнових виробів, суми «чайових», за винятком випадків, коли суми таких «чайових» включаються до рахунку згідно із законами країни перебування, а також плату за видовищні заходи.

До складу витрат на відрядження відносяться також витрати, не підтверджені документально, на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи (добові витрати), понесені у зв'язку з таким відрядженням у межах території України, але не більш як 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, в розрахунку за кожен календарний день такого відрядження, а для відряджень за кордон — не вище 0,75 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, в розрахунку за кожен календарний день такого відрядження.

Відповідно до ст.21 Кодексу законів про працю від 10.12.1971року №322-УІП зі змінами доповненнями (далі - ОСОБА_16) трудовий договір є угода між працівником і власником Підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим у випадках, визначених частиною першою ст.24 ОСОБА_16 укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Договори цівільно - правового характеру регламентуються не трудовим законодавством, а виключно цивільним , а саме главою 61 параграфом 1 Цивільного кодексу України від 16.01.2003року №435-ІУ. Відповідно до якого дві рівноправні сторони домовляються про наступне : про виконання робіт або надання послуг,із зазначенням їх вичерпного переліку в договорі.

Факт виконання обов'язково оформляють актом виконаних робіт/наданих послуг; конкретні строки виконання робіт /надання послуг або кожного окремого етапу ; вартості виконання робіт , надання послуг; інші умови , які сторони вважають за потрібне внести в договір.

Суд аналізуючи зміст вище зазначених положень зазначає, що в даному випадку до витрат позивача можуть бути віднесені лише витрати на відрядження фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах із таким платником податку.

Як було встановлено судом та згідно положень ст. 71 КАС України позивачем не було надано доказів зворотного, що позивачем до витра були включені суми по фізичних особах які не були у трудових відносинах з позивачем.

У зв'язку з вищевикладеним, суд приходить до висноку, що відповідачем правомірно встановлено завищення сум задекларованих витрат на загальну суму 1 162 642,90грн, в тому числі за 2013рік у сумі 457 117,40грн, за 2014рік у сумі 404 375,00грн, за 2015рік у сумі 301 150,50грн, чим порушення п. 138.1ст.138, п. 177.4 ст.177 'ПКУ, а саме ФО-П ОСОБА_1 включив до складу витрат не лише витрати, які пов'язані з відрядженням найманих працівників, які безпосередньо зайнятий у збуті товару, виконанні робіт або наданні послуг, а і витрати на відрядження, які він отримував для себе особисто, громадянам за договорами цивільно правового характеру (ЦПХ) та громадян без складання будь яких письмових договорів.

Відповідно до п. 177.3 ст.177 ПКУ для фізичних осіб - підприємців , зареєстрованих як платники податку на додану вартість, не включають до витрат і доходу суми податку на додану вартість що входять до ціни придбаних або проданих товарів ( робіт, послуг ).

Як було встановлено судом ФО-П ОСОБА_1 відповідно до книги обліку доходів та витрат, наданих видаткових накладних та актів виконаних робіт, включив до складу витрат витрати на придбання запчастин, шино монтажу, страхування автомобілів та інші витрати з урахуванням ПДВ на загальну суму 62015,17грн., в тому числі за 2013рік у сумі 20 649,78грн, за 2014рік у сумі 14 782,19грн., за 2015рік у сумі 26 583,20грн,

Також, матеріалами справи підтверджено, що ФО-П ОСОБА_1 відповідно до книги обліку доходів та витрат, наданих видаткових накладних та актів виконаних робіт, включив до складу витрат витрати на придбання запчастин, шиномонтажу, страхування автомобілів та інші витрати з урахуванням ПДВ та завищив суму витрат на загальну суму 62015,17грн., в тому числі за 2013рік у сумі 20 649,78грн, за 2014рік у сумі 14 782,19грн., за 2015рік у сумі 26 583,20грн, чим порушено п.177.3 ст.177 Податкового Кодексу України від 2755-УІ від 02.12.2010р зі змінами та доповненнями.

У зв'язку з вищезазначеними порушеннями ФО-П ОСОБА_1 у деклараціях про майновий стан і доходи за 2013-2015р. в порушення п. 177.4. ст.177 Податкового кодексу України завищено вартість документально підтверджених витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів на суму 1 224 658,07грн, в тому числі за 2013рік у сумі 477 767,18грн, за 2014рік у сумі 419157,19 грн., за 2015рік у сумі 327733,70грн.

Крім цього судом встановлено, що позивачем у перевіряє мий період відповідно до відомостей нарахування та виплати заробітної плати податок з доходів найманих працівників нараховувався з урахуванням соціальної пільги, відповідно до сти. 169 ПК України за такою 15% відсотків, але до бюджету не до бюджету не перераховував у 2013-2014 роках.

Суд зазначає, що в судовому засіданні згідно положень ст. 71 КАС України позивачем не надано доків спростовуючи вище зазначені обставини встановлені судом.

Враховуючи вище викладене суд приходить до висновку про обґрунтованість висновків відповідач про порушення позивачем п.п. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 ПК України.

Щодо інших порушень викладених в акту перевірки суд зазначає, що всі вони є похідними від вище встановлених порушень позивача, а отже суд приходить до висновку, що податкові повідомлення – рішення: № НОМЕР_1 від 11.05.2017 року за формою «Д» на загальну суму 3 557,65 гривень з військового збору; № НОМЕР_2 від 11.05.2017 року за формою «Д» на загальну суму 6 145,01 гривень з військового збору; вимога про сплату боргу № Ф - НОМЕР_3 від 11.05.2017 року на загальну суму З 530,43 гривень з ЄСВ; вимога про сплату боргу № Ф - НОМЕР_4 від 11.05.2017 року на загальну суму 180 788,80 гривень з ЄСВ; рішення про застосування штрафних санкцій з ЄСВ № НОМЕР_5 від 11.05.2017 року на загальну суму 32 977,65 гривень; № НОМЕР_6 від 11.05.2017 року на загальну суму штрафу 170,00 гривень за ПДФО за результатами річного декларування; рішення про застосування штрафних санкцій з ЄСВ № НОМЕР_7 від 11.05.2017 року на загальну суму 1 765,20 гривень; рішення про застосування штрафних санкцій з ЄСВ № НОМЕР_8 від 11.05.2017 року на загальну суму 170 гривень; ППР за формою «Р» № НОМЕР_9 від 11.05.2017 року на загальну суму 267 917,44 гривень за ПДФО за результатами річного декларування; ППР за формою «ПС» № НОМЕР_10 від 11.05.2017 року на загальну суму 510,00 гривень за ПДФО штрафна санкція за ПДФО;ППР за формою «ПС» № НОМЕР_11 від 11.05.2017 року на загальну суму 170,00 гривень штрафна санкція з ПДВ; № НОМЕР_12 від 11.05.2017 року за формою «Д» на загальну суму 153 406,54 гривень з ПДФО; № НОМЕР_13 від 11.05.2017 року за формою «Д» на загальну суму 1 521,25 гривень з ПДВ є законодавчо обґрунтованими, а висновки акту перевірки від 21.03.2017 року № 1353/20-40-13-04/НОМЕР_14 є такми, що знайшли своє підтвердження під час судового розгляду.

Суд вказує, що відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

А згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача не правомірними та такими, що не ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином не обґрунтовані, не підтверджені матеріалами справи, а тому не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст.158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень –відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Якщо суб’єкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлено 16 листопада 2017 року.

Суддя Спірідонов М.О.